Постанова Київський апеляційний суд № 374/13/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 липня 2021 року м. Київ Справа №374/13/21 Апеляційне провадження № 22-ц/824/8262/2021 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В. за участю секретаря Федорчук Я.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області та апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області на рішення Ржищівського міського суду Київської області ухваленого під головуванням судді Козіної С.М. 19 січня 2021 року у м. Ржищів Київської області, повний текст рішення складений 26 січня 2021 року, у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, В С Т А Н О В И В У січні 2021 року ОСОБА_2 подав до Ржищівського міського суду Київської області вказану вище заяву, у якій просив встановити факт народження Зві ОСОБА_3 на території України ІНФОРМАЦІЯ_4, а саме: на території с. Криничне, Одеської області. Свої вимоги мотивував тим, що він має намір переїхати на постійне місце проживання до України та отримати громадянство України і для набуття громадянства України йому необхідно підтвердити факт народження діда на території України. Факт того, що ОСОБА_4 є дідом заявника підтверджується свідоцтвом про народження заявника та свідоцтвом про народження ОСОБА_5 . Так, згідно з свідоцтвом про народження заявника його батьком записаний ОСОБА_6 . А відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_5 , батьком останнього записаний Зві ОСОБА_3 . Внаслідок обставин, що склалися, свідоцтво про народження ОСОБА_7 було втрачено. Крім того, згідно архівної довідки Державного архіву №02/11-2-ВП від 02 листопада 2020 року метричні книги про народження с. Криничне, Одеської області і книги реєстрації актових записів про народження за 1929 рік на державне зберігання не надходили (втрачені в роки Другої світової війни 1939-1945 років), в зв`язку з чим надати довідку про народження ОСОБА_7 неможливо. Все наведене у сукупності підтверджує той факт, що ОСОБА_4 є дідом заявника. У зв`язку з викладеним заявник просив заяву задовольнити. Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 19 січня 2021 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - задоволено. Встановлено факт народження Зві ОСОБА_3 на території України ІНФОРМАЦІЯ_4, а саме на території с.Криничне, Одеської області. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з пояснень представника заявника та свідка ОСОБА_8 , та вважав, що вимоги заявника ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскільки останнім було доведено факт народження його діда ОСОБА_7 на території України ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Криничне, Одеської області, на законних підставах. Не погодилась із зазначеним судовим рішенням, особа, яка не брала участь у розгляді справи - Виконавчий комітет Ржищівської міської ради Київської області, 01 березня 2021 року Ржищівським міським головою - Чорненькою К.І. подана апеляційна скарга, в якій вона вказує на незаконність рішення у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Вказує на те, що у зазначеній справі, як заінтересовані особи повинні брати участь відповідні органи служб громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб. Реєстрація місця проживання/перебування осіб на території м. Ржищів здійснюється Виконавчим комітетом Ржищівської міської ради. Таким чином суд зобов`язаний був залучити до розгляду справи Виконавчий комітет Ржищівської міської ради, як заінтересовану сторону. Представник вважає, що ухвалене рішення впливає на їх права та інтереси, оскільки суд першої інстанції вказаним рішенням прирівняв заявника до жителів м. Ржищів і наділив його правами, які мають тільки особи, які проживають на території м. Ржищів, чим порушив права та інтереси кожного жителя міста та Виконавчого комітету Ржищівської міської ради, як органу наділеного правом представляти інтереси громадян, що проживають на території міста. Також, представник вказує на те, що реєстрація місця проживання/перебування осіб на території м. Ржищів здійснюється Виконавчим комітетом Ржищівської міської ради. У Виконавчому комітеті Ржищівської міської ради відсутня інформація про реєстрацію місця проживання/перебування ОСОБА_9 на території м. Ржищів, що підтверджується довідкою від 25 лютого 2021 року. Також зазначає, що суд першої інстанції при відкритті провадження повинен був з`ясувати чи перебуває заявник на території України на законних підставах та чи зареєстрував своє місце проживання/перебування належним чином. По суті спору, представник вказує на те, що довідка Державного архіву Одеської області на яку посилався суд першої інстанції, не видавалась, а тому рішення суду першої інстанції є незаконним. На підставі викладеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_9 . Скасувати ухвалу про відкриття провадження та залишити заяву без розгляду. Також не погодилось із зазначеним судовим рішенням Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області, як особа, що не брала участі у справі. Начальником Управління подано апеляційну скаргу, в якій він вказує на те, що ОСОБА_10 з 14 вересня 2020 року проживає на території України на законних підставах (посвідка на тимчасове проживання), але його зареєстрованим місцем проживання є: АДРЕСА_1 , що свідчить про порушення правил підсудності. Також вказують, що ОСОБА_10 має намір переїхати на постійне проживання до України та встановити належність до громадянства України, а встановлення факту народження його діда на території, яка стала територією України надає йому право подати заяву про набуття громадянства України. В свою чергу саме Державна міграційна служба здійснює прийняття до громадянства України. Таким чином, рішення суду впливає на права та інтереси Державної міграційної служби. На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_9 . У відзиві на апеляційну скаргу Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області представник Кауфмана Манахема вказує на те що доводи викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими. Оскаржуваним рішенням не вирішувалось питання щодо прав, свобод, інтересів скаржника, не встановлювалися жодні обов`язки щодо нього. Посилання скаржника на порушення прав та інтересів кожного жителя міста та скаржника, як органу наділеного правом представляти інтереси громадян, є безпідставними. Зазначає, що судом першої інстанції вірно визначено підсудність справи, адже заява була подана в порядку окремого провадження, фактичним місцем проживання заявника на момент звернення до суду було м. Ржищів, що виходячи з положень ст.ст. 27-29 ЦПК України є достатнім. На підставі викладеного просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Також представник ОСОБА_9 подала відзив на апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області, в якому вказувала на те, що Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області не є органом, до якого б мав звернутися заявник з метою реалізації свого права на отримання громадянства, оскільки таким органом є відповідний територіальний підрозділ ДМС України за місцем проживання особи в Україні на момент звернення із заявою. Місце проживання заявника на сьогоднішній день змінено та зареєстровано за адресою АДРЕСА_2 . Заява про встановлення факту, що має юридичне значення подається до суду за місцем проживання особи, на момент подання заяви ОСОБА_10 проживав в м. Ржищеві, а тому підсудність визначена вірно. На підставі викладеного просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Також представником ОСОБА_9 були подані заяви про закриття відкритих апеляційних проваджень з підстав відсутності порушених прав осіб, які звернулись з апеляційним скаргами на рішення, що є предметом оскарження. В судовому засіданні представники Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області - Гайдаш О.В. та Назаренко В.В., які приймали участь в режимі відеоконференції, підтримали подану ними апеляційну скаргу з підстав викладених і ній, просили про задоволення заявлених ними вимог. Представник заявника - ОСОБА_11 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просила залишити його без змін та закрити відкрите апеляційне провадження. Виконавчий комітет Ржищівської міської ради Київської області свого представника в судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Тому, в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з наступного. З матеріалів справи вбачається, що заявник ОСОБА_12 , згідно зі свідоцтвом про народження №156-77-130708 від 14 червня 1989 року виданим Бюро реєстрації акті цивільного стану Міністерства охорони здоров`я, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Нью-Йорк. Його батьками зазначені: ОСОБА_13 (батько) та ОСОБА_14 (мати) /а.с.6-7/. Згідно зі свідоцтвом про народження від 16 листопада 2020 року виданим Міністерством внутрішніх справ Держави Ізраїль, ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Єрусалим. Його батьками зазначені: ОСОБА_15 (батько) та ОСОБА_16 (дошлюбне прізвище ОСОБА_17 ) (мати) /а.с.8,9/. Державним архівом Одеської області 02 листопада 2020 року видано архівну довідку за №02/11-20ВП, відповідно до якої в документах архіву відсутні відомості про те, що ОСОБА_4 народився на території с. Криничне Одеської області в 1929 році у зв`язку з тим, що до архіву метричні книги про народження с. Криничне, Одеської області і книги реєстрації актових записів с. Криничне, Одеської області про народження за 1929 рік на державне зберігання не надходили (втрачені в роки Другої світової війни 1939-1945 років), внаслідок чого надати довідку про народження ОСОБА_7 неможливо /а.с.3/. В судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказав на те, що йому, зі слід його бабусі, відомі обставини народження в 1929 році та проживання на території с. Криничне Одеської області Зві Кауфмана. Встановлення факту народження ОСОБА_7 на території України необхідно заявнику ОСОБА_18 для отримання громадянства України. У заяві, поданій до суду 15 січня 2021 року ОСОБА_2 зазначив адресу: АДРЕСА_3 , на підтвердження чого було надано договір оренди житлового приміщення за вказаною адресою, укладений ним 04 січня 2021 року на строк три місяці /а.с.4/. За даними Управління державної міграційної служби України в Черкаській області, громадяни США ОСОБА_2 з 21 липня 2020 року має зареєстроване місце проживання в Україні за адресою: АДРЕСА_4 /а.с.70-71/. Згідно з відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Черкаській області, ОСОБА_2 з 14 вересня 2020 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 72/. За даними Реєстру територіальної громади м. Києва, наданими на запит суду Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією, станом на 16 червня 2021 року місце проживання ОСОБА_9 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.176/ За твердженням представника заявник зареєстрований в м. Києві з квітня 2021 року. Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючі докази, мають обов`язок обґрунтовувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією. В силу ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до положень ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, крім тих, які передбачені ч. 1 ст. 315 ЦПК України, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. В порядку ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання. Згідно з роз`ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Питання громадянства України регулюється Конституцією України, законами України, указами Президента України, міжнародними договорами України. Основними нормативно-правовими актами з питань громадянства України є Закон України «Про громадянство України» та Указ Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України». Підстави набуття особою громадянства України визначаються індивідуально, залежно від її місця народження, походження, проживання, родинних зв`язків тощо. Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є, зокрема усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, а також особи, які проживали в Україні і не були громадянами інших держав станом на 24 серпня 1991 року або прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року, що має підтверджуватись документами про прописку. Зокрема, за ч. 1, 7 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» на набуття громадянства України за територіальним походженням має право особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства. Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України. Відповідно до п. 28 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України і виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006 зі змінами, для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, дід чи баба якої народилися до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент їх народження до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в» пункту 24 цього Порядку, а також: а) документ, що підтверджує факт народження діда чи баби заявника на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту; б) документи, що засвідчують родинні стосунки заявника відповідно з дідом чи бабою, які народилися на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту. У пункті 44 «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду. З наведених обставин справи вбачається, що у заяві, поданій до суду 15 січня 2021 року ОСОБА_10 зазначив адресу свого проживання у м. Ржищів, на підтвердження чого було надано договір оренди житлового приміщення за вказаною адресою, укладений ним на строк три місяці. Разом з тим, заявник на цей час мав зареєстроване місце проживання в м. Умань Черкаської області. Але на час розгляду справи апеляційним судом його місце проживання зареєстроване у м. Києві. В порядку ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання. Положення даної норми не містять визначення щодо обов`язкового зазначення саме зареєстрованого місця проживання заявника та з урахуванням зміни заявником зареєстрованого місця проживання на м. Київ, що знаходиться в межах апеляційного округу, на яку поширюються повноваження Київського апеляційного суду, колегія суддів вважає відсутніми підстави для висновку про порушення правил підсудності на направлення справи до іншого суду, як на те вказано в обох апеляційних скаргах. При зверненні до суду з завою про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник зазначив виключно власні дані, не визначивши коло зацікавлених осіб. Враховуючи, що заява подана з метою отримання в подальшому громадянства України, встановлення такого факту стосується інтересів держави в особі компетентних органів, якими є Державна міграційна служби України та місцеві органи влади. Відсутність зазначення цих органів в заяві про встановлення факту, що має юридичне значення не обмежує суд в праві їх залучення до участі у справі в якості зацікавлених осіб, так як справа розглядалась в порядку окремого провадження, проте вказане вчинено не було. А отже слід погодитись з доводами обох апеляційних скарг про те, що незалучення компетентних органів держави є порушенням норм процесуального права. Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, сторона заявника, як на підтвердження обставин, що мають значення для справи, посилалася на покази свідка ОСОБА_8 .. Однак, датою свого народження свідок вказав 03 квітня 1989 року, а тому його обізнаність про обставини 1929 року, що мали місце с. Криничне, Одеської області викликають сумніви, навіть з урахуванням посилання на слова бабусі, ім`я якої, до речі, свідком не зазначається. Такий доказ не може вважатися достатнім для встановлення факту народження діда заявника на території України в 1929 року (без зазначення дати). Матеріали справи не містять будь- яких даних про фізичну особу ОСОБА_7 , це ім`я зазначено в свідоцтві про народження ОСОБА_6 , який народився в Ізраїлі . Натомість в свідоцтві про народження заявника батьком значиться - ОСОБА_13 , а місцем народження США. Таким чином, судом фактично встановлено два факти, що мають юридичне значення, а саме факт народження в 1929 році на території України фізичної особи ОСОБА_7 та факт його родинних відносин з заявником. Враховуючи вищевикладене, колегія доходить висновку, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не надав належної оцінки доказам у справі, не залучив до участі у справі зацікавлених осіб та ухвалив рішення без дотримання норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 374 ЦК України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, колегія суддів доходить висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви. Керуючись ст. ст. 316, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області та апеляційну скаргу Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області - задовольнити. Рішення Ржищівського міського суду Київської області від 19 січня 2021 року - скасувати та постановити нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: А.М.Андрієнко Н.В. Поліщук Повний текст постанови складений 28 липня 2021 року.