Ухвала КЦС ВС № 761/42000/17-ц

Ухвала 29 липня 2021 року м. Київ справа № 761/42000/17-ц провадження № 61-11986ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тева Україна», про визнання недійсним та скасування акту та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тева Україна», про визнання недійсним та скасування акту та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 квітня 2019 року позов залишено без задоволення. Постановою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 квітня 2019 року - без змін. 22 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року. Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, яка була вручена особисто скаржнику 12 листопада 2019 року. Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2019 року касаційну скаргу повернуто ОСОБА_1 , у зв`язку з невиконанням вимог ухвали Верховного Суду. 20 лютого 2020 року ОСОБА_1 вдруге звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року. Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2020 року вказану касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, яку ОСОБА_1 отримала 07 квітня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику, з огляду на невиконання нею вимог ухвали Верховного Суду. 11 липня 2021 року ОСОБА_1 втретє звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року у вищевказаній справі, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд у новому складі суду. Разом із касаційною скаргою ОСОБА_1 подала заяву про поновлення строку на касаційне оскарження. Зазначає, що 30 жовтня 2019 року вона вимушено виїхала до Італії з метою лікування, де перебувала до 12 червня 2021 року, що підтверджується копією її закордонного паспорту. ОСОБА_1 наголошує, що не отримувала попередні ухвали Верховного Суду про повернення її касаційної скарги, підпис у поштових повідомленнях про отримання їй не належить. У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частини третьої статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Повний текст постанови Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року складений 03 жовтня 2019 року, а отже касаційна скарга ОСОБА_1 подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення. Посилання заявника на обставини, зазначені у заяві про поновлення строку не є обставинами непереборної сили, оскільки не свідчать про надзвичайну та невідворотну подію, яка перешкоджала поданню касаційної скарги. Доводи ОСОБА_1 стосовно її перебування за межами України судова колегія відхиляє, оскільки відповідно до статті 58 ЦПК України вона мала право брати участь у справі через свого представника. При цьому, ОСОБА_1 посилаючись на неможливість отримання нею особисто копій ухвал Верховного Суду про повернення її касаційних скарг, не заперечує факт звернення з такими касаційними скаргами до суду касаційної інстанції та не надає логічного пояснення, які об`єктивні перешкоди заважали їй подати повторно касаційну скаргу у строки визначені ЦПК України. Вказана процесуальна поведінка не демонструє добросовісність використання своїх процесуальних прав і готовність брати участь у справі на всіх етапах її розгляду. У статті 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та «права на суд», гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року). Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у практиці Європейського суду з прав людини. Таким чином, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана після спливу одного року з дня складення повного тексту постанови Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року, наведені заявником обставини не можна віднести до виключних випадків, передбачених частиною третьою статті 394 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись частиною третьою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тева Україна», про визнання недійсним та скасування акту та зобов`язання вчинити певні дії. Копію ухвали та додані до скарги матеріали повернути особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик