Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 345/1064/21

Справа № 345/1064/21 Провадження № 33/4808/410/21 Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Мигович О. М. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2021 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника адвоката Кобзан Р.М. розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31 травня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , приватного підприємця, громадянина України, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 454 грн.,- в с т а н о в и в : Судом першої інстанції встановлено, що 04.03.2021 о 20.35 годин в м. Калуш по вул. Медична ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Ауді А6 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер» та в медичному закладі відмовився в присутності свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись з вказаним рішенням суду особа, яка притягається до відповідальності, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Апелянт зазначає, що суд безпідставно розглянув справу за його відсутності. Вказує на те, що ним неодноразово направлялись заяви про відкладення розгляду справи, оскільки він не міг з`явитись у зв`язку з тим, що перебував на стаціонарному лікуванні в Калуській ЦРЛ, а також через захворювання на корона вірусну хворобу Ковід-19 та інші, і кожного разу він надавав належні підтверджуючі документи про поважність причини його неявки в судові засідання. Звертає увагу на те, що судом були здійснені запити щодо перевірки його хвороби, на що судом були отримані підтвердження з медичного закладу. Окрім того, звертає увагу на те, що ним було розірвано договір з адвокатом, а тому його дружина направляла заяви на електронну пошту суду про перенесення розгляду справи, оскільки він в цей час перебував в медичному закладі на лікуванні, а тому не міг з`явитись до суду. Вказує на те, що суд незаконно розглянув справу за його відсутності, позбавивши його права участі в розгляді справи та безпосереднього дослідження доказів справи. Апелянт вказує на те, що при ухваленні постанови суду, судом не було враховано практику ЄСПЛ про те, що дана категорія справ про адміністративні правопорушення мають прирівнюватись до кримінального процесуального законодавства. ОСОБА_1 вказує на те, що йому не було вручено протокол про адміністративне правопорушення, що є істотним порушенням його права на захист. Апелянт наголошує на те, що на місці події не було жодних свідків. Суд першої інстанції не задовольнив його клопотання про виклик свідків, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення і не мав права посилатись на письмові показання свідків, які не були допитані в судовому засіданні. Вважає, що суд безпідставно допитав працівників поліції в якості свідків, оскільки він не заявляв клопотання про їх допит. В матеріалах справи відсутні дані про те, що вказані свідки були приведені до присяги та попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, оскільки їх показання в суді не відповідають дійсності. Вказує на те, що працівники поліції під`їхали до його автомобіля, коли він стояв, а не зупиняли транспортний засіб під його керуванням. Апелянт вказує на те, що допитані в судовому засіданні працівники поліції є свідками зі сторони обвинувачення, оскільки ним не заявлялось клопотання про їх допит. Окрім того, суд позбавив його можливості задати питання свідкам, що є порушенням його права. ОСОБА_1 вказує на те, що матеріали справи та відеопокази не містять даних причин зупинення транспортного засобу та повідомлення йому причини зупинки транспортного засобу. Матеріали справи не містять даних того, що йому пропонувалось пройти огляд на визначення стану сп`яніння за допомогою приладу Драгер або в медичному закладі, як і відсутній запис того, що він відмовлявся це зробити. Апелянт вказує на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що він керував транспортним засобом, чи йому пропонувалось пройти огляд на визначення стану сп`яніння за допомогою приладу Драгер чи в медичному закладі. Постанову суду вважає незаконною та винесеною з порушенням. За наведених обставин апелянт просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю в його діях складу правопорушення. В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до відповідальності, ОСОБА_1 та його захисник адвокат Кобзан Р.М. підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та просили скасувати постанову суду та закрити провадження на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення в межах доводів апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що судова практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа "Гурепка проти України") При цьому, позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.» Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення. Зокрема, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право на участь у судовому засіданні, право на захист своїх інтересів за допомогою професійного захисника, право на надання доказів та пояснень щодо висунутого обвинувачення, оскарження судових рішень. В своїх апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу без його участі, чим порушив його право на захист, надання доказів у справі для з`ясування фактичних обставин справи, можливості задавати свідкам питання. Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у розгляді справи є беззаперечним і випливає з вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що право на участь в судовому засіданні суду першої інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено ст.268 КУпАП, відповідно до якої, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Враховуючи наведене, перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить із сукупності обставин, які свідчать про наявність у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності об`єктивної реальної можливості бути присутнім у суді під час розгляду справи та організувати ефективний захист своїх інтересів, які свідчать про прийняття судом першої інстанції необхідних заходів щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про розгляд справи та враховує характер процесуальної поведінки вищевказаної особи протягом розгляду справи у суді. Апеляційний суд вважає, що саме такий підхід зможе забезпечити рівновагу між інтересами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства. З мотивувальної частини постанови судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31.05.2021 року вбачається, що справа про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 поступила до суду 12.03.2021 та неодноразово призначалась до розгляду, розгляд якої відкладався як за клопотанням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, так і за клопотанням адвоката Кобзана Р.М. 31.05.2021 ОСОБА_1 електронною поштою направив клопотання до суду, в якому в черговий раз просив відкласти розгляд справи в зв`язку з тим, що він перебуває на стаціонарному лікуванні в Калуській ЦРЛ та додано довідку № 168 про те, що з 11.05.2021 по даний час він знаходиться на стаціонарному лікуванні. Судом зазначено, що довідка видана 28.05.2021 року і будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 на час розгляду справи - 31.05.2021 року знаходиться на лікуванні чи з інших поважних причин не може прибути в судове засідання, суду не надано. Крім того, судом звернуто увагу на те, що ОСОБА_1 в своїх неодноразових клопотаннях про відкладення розгляду справи вказував на те, що перебуває на стаціонарному лікуванні. Поряд цим, ОСОБА_1 з поштового відділення № 4 «Укрпошти», що в м. Калуш по пр. Л.Українки, 19, відправляв поштове відправлення із оригіналами заяви та довідки про відкладення справи (а.с.55-57). Даний факт ставить під сумнів постійне перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні та його неможливість прибути в судове засідання для дачі пояснень. При таких обставинах суд розцінив неявку ОСОБА_1 в судове засідання на 31.05.2021 року як неявку без поважних причин з метою уникнення відповідальності за вчинене та прийшов до висновку про можливість розгляду справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП надійшли до розгляду до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області 12.03.2021 року, розгляд яких було призначено на 08 год. 40 хв. 29.03.2021 року. Однак, розгляд справи не відбувся у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 подав заяву в який просив відкласти розгляд справи , оскільки він перебував на роботі у м. Київі та тільки 26.03.2021 року дізнався про розгляд справи. Крім того, стверджував, що йому необхідний час для укладення угоди з адвокатом (а.с.13). Апеляційний суд вважає, що наявність вищевказаної заяви свідчить про те, що ОСОБА_1 безпідставно,просив відкласти розгляд справи, оскільки наявного нього часу було достатньо для того, щоб організувати ефективний захист своїх інтересів в суді. До матеріалів справи додано ордер про укладення угоди апелянта із адвокатом Кобзан Р.М. , відповідно до якого вбачається, що договір про надання правової допомоги було укладено 02.04.2021 року. (а.с.15). 07.04.2021 року ОСОБА_1 особисто подав до суду заяву пояснення щодо обставин справи (а.с.16) та клопотання про виклик свідків зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.17-18). 08.04.2021 року адвокат Пасічник В.В. подав клопотання про перенесення розгляду справи призначеного на 09.04.2021 року у зв`язку із хворобою ОСОБА_1 на корона вірусну хворобу Ковід-19 та надав підтверджуючі документи медичного закладу (а.с.19-22), а також долучив до матеріалів справи угоду про надання правової допомоги ОСОБА_1 (а.с.23). Розгляд справи було перенесено на 23.04.2021 року, про що апелянта та свідків, про виклик яких просив ОСОБА_1 , було повідомлено завчасно та належним чином (а.с.25-28). Також судом було надіслано на адресу КНП «Калуського міського центру первинної медико-санітарної допомоги Калуської міської ради» про надання інформації чи звертався ОСОБА_1 до даного медичного закладу за медичною допомогою в період з 06.04.2021 року по 08.04.2021 року 22.04.2021 року адвокат Кобзан Р.М. власноручно подав до суду заяву про відкладення розгляду справи призначеної на 23.04.2021 року у зв`язку із неможливістю прибуття в судове засідання ОСОБА_1 по причині прогресуючої в нього корона вірусної хвороби Ковід-19 та надав довідку медичного закладу (а.с.30-33). В черговий раз розгляду справи судом перенесено на 05.05.2021 року. 30.04.2021 року адвокат Кобзан Р.М. подав до канцелярії суду клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку із ускладненням здоров`я ОСОБА_1 та долучив довідку КНП «Калуського МЦ ПМСД» (а.с.36-37). Судове засідання в справі було перенесено на 12.05.2021 року (а.с.39) та повторно судом зроблено запит до КНП «Калуського МЦ ПМСД» щодо звернення ОСОБА_1 доданого медичного закладу за допомогою у період з 06.04.2021 року по 08.04.2021 року (а.с.40). 11.05.2021 року в черговий раз адвокат Кобзан Р.М. подав до суду клопотання про перенесення розгляду справи оскільки ОСОБА_1 перебуває на стаціонарному лікуванні в Калуській ЦРЛ і не може з`явитись в судове засідання (а.с.41) та долучив підтверджуючі довідки №147 даного медичного закладу та до акта огляду № 224812 (а.с.42-43). На 24.05.2021 року судом було призначено вкотре судове засідання у справі. 17.05.2021 року судом зареєстровано копію заяви ОСОБА_1 про розірвання ним угоди із адвокатом Кобзан Р.М. (а.с.46), а 19.05.2021 року адвокатом Кобзаном Р.М. власноручно подану заяву про інформування суду щодо розірвання угоди із ОСОБА_1 (а.с.47). 29.05.2021 року на адресу суду надіслано інформацію КНП «Калуського МЦ ПМСД» за №244/01-15 від 14.05.2021 року про те, що ОСОБА_1 був на прийомі 30.04.2021 року в лікаря офтальмолога та встановлено діагноз, на підставі якого останній потребує ізоляції (а.с.48). 19.05.2021 року судом зареєстровано лист КНП «Калуського МЦ ПМСД» про те, що ОСОБА_1 звертався за медичною допомогою 07.04.2021 року, в результаті чого було здано швидкий тест на антиген і тест №1728 від 07.04.202 року виявився у апелянта позитивний. Хворому були надані рекомендації про самоізоляцію і амбулаторне лікування (а.с.50). 21.05.2021 року судом зареєстровано ксерокопію заяви ОСОБА_1 про перенесення розгляду справи у зв`язку із продовженням його стаціонарного лікування у Калуській ЦРЛ та долучено до заяви ксерокопію довідки КНП «Калуського МЦ ПМСД» №155 (а.с.52-53). Розгляд справи судом було в черговий раз призначено на 24.05.2021 року. 24.05.2021 року ОСОБА_1 надіслав на адресу суду через засоби укрпошти заяву про перенесенням розгляду справи у зв`язку із продовженням стаціонарного лікування у Калуській ЦРЛ та долучив до матеріалів справи довідку №155 КНП «Калуського МЦ ПМСД», копію якої він долучав до попередньої поданої ним заяви зареєстрованої судом 21.05.2021 року про те, що ОСОБА_1 продовжує хворіти з 11.05.2021 року, довідка видана 21.05.2021 року та підписана завідуючим відділом та лікуючим лікарем (а.с.53). Апеляційний суд звертає увагу на те, що оригінал довідки №155 КНП «Калуського МЦ ПМСД» містить дату її видачі 21.05.2021 року, а розгляд справи судом було призначено на 31.05.2021 року. 31.05.2021 року в день розгляду справи судом було зареєстровано заяву ОСОБА_1 про перенесення розгляду справи у зв`язку із продовженням його лікування на стаціонарі в Калуській ЦРЛ внаслідок перенесеного ним захворювання Ковід-19. (а.с.58) та долучив копію довідки КНП «Калуського МЦ ПМСД» про те, що ОСОБА_1 з 11.05.2021 року знаходиться на стаціонарному лікуванні, довідка видана 28.05.2021 року (а.с.59). Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 був достовірно проінформований про те, що в провадженні суду знаходиться справа про притягнення його до відповідальності на ч.1 ст.130 КУпАП. В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 звертає увагу на те, що з поважних причин не зміг з`явитися в судове засідання суду першої інстанції, яке було призначене на 31.05.2021 року, оскільки у зв`язку із тим, що перебував на продовженні лікуванні внаслідок захворювання на коронавірус. Зі змісту матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції неодноразово задовольняв клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника про відкладення розгляду справи та приймав необхідні заходи для забезпечення права на участь у судовому засіданні. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що встановлення діючим законом скороченого строку щодо можливості накладення адміністративного стягнення провокує осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності на зловживання своїм правом на відкладення розгляду справи та навмисне затягування розгляду справ з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. В той же час, наявність вищевказаної норми закону свідчить про те, що законодавець вважає що вказаний строк достатній для того, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності змогла належним чином реалізувати своє право на участь у судовому засіданні та організувати ефективний захист своїх інтересів у суді. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини під зловживанням правом, як матеріальним, так і процесуальним, необхідно розуміти таке його використання, яке спрямоване на боротьбу із закладеним у ньому ж позитивним регулятивним потенціалом, в тому числі, що суперечить принципу правової визначеності. Апеляційний суд вважає, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності може заявляти клопотання перед судом про відкладення розгляду справи, якщо існують поважні причини, які не дозволяють їй приймати участь у судовому засіданні. Однак, наявність вказаних причин повинна бути належним чином підтверджена особою, яка заявляє відповідне клопотання про відкладення розгляду справи. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що розгляд справи судом першої інстанції за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не може бути правовою підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом. Апеляційний суд звертає увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України») Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства. Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття судом провадження його не було закрито або ухвалено незаконним складом суду. Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення. Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність його вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне перевірити вищевказані доводи. В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 показав, що не визнає вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ст..130 ч.1 КУпАП , оскільки вважає, що він не можу бути визнаний суб`єктом вказаного правопорушення у зв`язку з тим, що не керував транспортним засобом. Зокрема, вказує, що транспортний засіб марки Ауді А6 д.н.з. НОМЕР_1 належить йому на праві власності. 04.03.2021 року він не керував вказаним транспортним засобом, оскільки був на дні народження у свого знайомого та вживав спиртні напої. Стверджує, що заздалегідь домовився із своїм знайомим ОСОБА_2 про те, що останній відвезе його додому. 04.03.3032 року коли ОСОБА_2 віз його додому на вищевказаному транспортному засобі , то заїхав до лікарні, оскільки в нього були там певні справи. ОСОБА_2 пішов до лікарні, а він залишився на передньому пасажирському сидінні в машині. У зв`язку з тим, що йому стало холодно, то він пересів на місце водія, завів двигун та включив кондиціонер. Однак, в цей час приїхали працівники поліції, яким він казав, що він не керує транспортним засобом та чекає на ОСОБА_2 , який є водієм транспортного засобу. Вказує, що працівники поліції не пропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння на місці поліцейським за допомогою спеціального технічного приладу та в медичному закладі. Потім, приїхала дружина із сином та відвезли транспортний засіб до дому. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративних правопорушень, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 та призначив йому справедливе стягнення в розмірі, який встановлено санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення. Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення. Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення. Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у повному обсязі підтримав вимоги апеляційних скарга вважає, що суд першої інстанції безпідставно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП, та вважають, що під час розгляду справи не здобуто належних та допустимих доказів, які свідчать про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення. Перевіряючи доводи особи, яка притягається до відповідальності, ОСОБА_1 щодо його невинуватості у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП , апеляційний суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Суд першої інстанції, проаналізувавши сукупність досліджених доказів, прийшов до обґрунтованого висновку, про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України. Зокрема, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 231678 від 04.03.2021 року, водій ОСОБА_1 04.03.2021 року о 20.35 годин в м. Калуш по вул. Медична керував транспортним засобом марки Ауді А6 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер» та в медичному закладі відмовився в присутності свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою інспектором Калуського ВП капітаном поліції Семків С.І., підписаний уповноваженою особою, що оформила протокол та свідками. ОСОБА_1 було роз`яснені його права та обов`язки відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи в Калуському міськрайонному суді. В протоколі зазначені дані свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із їх власноручними підписами. При цьому, в графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено, що останній відмовився від надання пояснень. Працівниками поліції у ОСОБА_1 було вилучено посвідчення водія та видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом. Протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не підписаний та зазначено про відмову ОСОБА_1 від підписання протоколу. В графі протоколу зазначено, що автомобіль передано ОСОБА_5 та зазначено дані його посвідчення водія. У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 стверджував, що не знав про складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки його було складено за його відсутності та відсутності свідків, він не був повідомлений працівником поліції про свої права та зміст обвинувачення. Зі змісту доводів ОСОБА_5 та його захисника Кобзан Р.Б. вбачається, що зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення правопорушник ознайомився в суді першої інстанції. Апеляційний суд звертає увагу на те, що показання ОСОБА_1 в цій частині є непослідовними та суперечливими, оскільки він не може надати змістовних пояснень про те, коли саме він дізнався про наявність вищевказаного протоколу та про те, що в провадженні суду перебуває на розгляді провадження про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 ч.1КУпАП. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що під час їх складання ОСОБА_1 відмовився від дачі пояснень Апеляційний суд звертає увагу на те, що право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст.63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності. Дотримання права не свідчити проти себе є складовою реалізації права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте заборона притягнення до відповідальності особи на підставі її відмови давати пояснення не свідчить про неможливість використання у доказуванні факту мовчання особи в ситуаціях, які чітко вимагають необхідність надання таких пояснень. Зокрема, відповідно до практики розгляду справ Європейським судом з прав людини право на мовчання та право не давати свідчення проти себе не є абсолютними правами «не можна сказати, що рішення обвинуваченого мовчати впродовж усього кримінального провадження обов`язково не повинно мати наслідків, коли суд, що розглядає справу, намагатиметься оцінити докази проти нього. Питання, чи порушують статтю 6 негативні висновки, зроблені з мовчання обвинуваченого, має вирішуватися у світлі всіх обставин справи» Право особи не давати пояснення не повинно перешкоджати «тому, щоб мовчання обвинуваченого в ситуаціях, які чітко вимагають його пояснення, бралося до уваги при оцінюванні переконливості доказів наведених обвинуваченням (справа «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства»): Апеляційний суд вважає, що гарантії щодо реалізації права не свідчити проти себе не позбавляють суд можливості враховувати відмову особи, яка обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення від дачі показань, за умови доведеності її вини поза розумним сумнівом на підставі сукупності доказів, досліджених судом. Апеляційний суд вважає, що обставини за яких стосовно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, вимагали від нього надати детальні та змістовні пояснення стосовно висунутого обвинувачення. Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП. Європейський суд неодноразово вказував на те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності. Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника та інші. Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у відмові від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння та порушенні вимог ст.2.5 Правил дорожнього руху України. В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 показав, що не визнає вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ст..130 ч.1 КУпАП , оскільки вважає, що він не можу бути визнаний суб`єктом вказаного правопорушення у зв`язку з тим, що не керував транспортним засобом. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані доводи ОСОБА_1 вже перевірялись судом першої інстанції внаслідок чого було встановлено , що вони не відповідають дійсності та спростовуються сукупністю досліджених доказів. Зокрема, зі змісту пояснень ОСОБА_1 , які останній надав суду першої інстанції ( а.с. 16 ) вбачається, що він близько 20 год. 04.03.2021 року він ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом, відвозив його додому. У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 необхідно було передати дещо знайомій медсестрі, то вони заїхали до Калуської ЦРЛ. Вказує, що він залишився в автомобілі на пасажирському сидінні, а ОСОБА_2 пішов до лікарні. Оскільки йому стало погано , то він вийшов з автомобіля подихати на вулицю та згадавши, що у водійських дверях є пляжка з водою , відкрив дверку та дістав воду. Почувши слабкість в ногах , присів на водійське крісло та сидів так приблизно півгодини, чекаючи повернення ОСОБА_2 .У зв`язку з тим, що його почало знобити, то він запустив автомобіль , щоб його прогріти . Коли автомобіль прогрівся , то йому знову стало погано і він відкрив дверку, оскільки пішов рвотний рефлекс. Встати він вже не міг , то так і сидів з відкритою дверкою, щоб дихати повітрям. Потім приїхали працівники поліції та працівники швидкої медичної допомоги, які надали йому допомогу та йому стало трохи легше. Вказує, що працівники поліції не зупиняли транспортний засіб під його керуванням, не складали протокол про адміністративне правопорушення в його присутності та не запрошували свідків. Пізніше приїхали дружина із сином та забрали його додому. В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 дав аналогічні показання в яких також стверджував, що не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. В судовому засіданні апеляційної інстанції було допитано свідка ОСОБА_6 , який показав, що 04 березня 2021 року до нього звернувся його знайомий ОСОБА_1 , який просив відвезти його додому, оскільки сам не може керувати транспортним засобом у зв`язку з тим, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Вони разом з ОСОБА_1 поїхали на транспортному засобі марки Ауді, який належить останньому. Однак, у зв`язку з тим, що йому треба було відвезти пакет до знайомої медсестри в лікарню, то він заїхав до лікарню, залишивши транспортний засіб недалеко від лікарні з краю дороги. У зв`язку з тим, що медсестра робила процедури, то він затримався в лікарні приблизно на півтори години, а коли повернувся, то транспортного засобу вже не було. Апеляційний суд вважає, що вищевказані показання не суперечать встановленим судом обставинам, оскільки зі показання свідка ОСОБА_2 стосуються обставин, які передували вчиненню правопорушення водієм ОСОБА_1 , підтверджують факт перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння та свідчать про те, що останній не дочекався повернення свідка до транспортного засобу. В той же час, апеляційний суд вважає, що показання свідка ОСОБА_2 носять суперечливий та непослідовний характер, що викликає сумнів в їх правдивості та відповідності фактичним обставинам. Так, враховуючи тривалий характер оформлення матеріалів протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності та наявність у ОСОБА_1 ознак сильної інтоксикації, виглядає вкрай неправдоподібною тривала відсутність свідка ОСОБА_2 на місці події. Апеляційний суд, вважає, що показання свідка ОСОБА_2 не узгоджуються з іншими доказами по справі, а в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують правдивість показань вказаного свідка. Зокрема, зі змісту відеозапису вбачається, що транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_1 знаходиться на посеред дороги та розташований таким чином, що заважає проїхати іншим транспортним засобам. Вказані обставини свідчать про те, що розташування транспортного засобу на яке вказує свідок не збігається з розташуванням автомобіля, яке зафіксовано відеозаписом. Зі змісту показань вищевказаного свідка вбачається, що до зупинки транспортного засобу він не був переслідуваний патрульною машиною поліції, в той час як зі змісту показань свідків інспекторів поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вбачається що вони переслідували транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 з включеним проблисковим маячком. Перевіряючи доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 стосовно того, що він не керував транспортним засобом, апеляційний суд виходить із сукупності доказів, які досліджені судом апеляційної інстанції. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи інспекторів патрульної поліції. Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про те, що вказаний відеозапис не може бути визнаний належним та допустимим доказом за відсутності посилання щодо відомостей на технічний засіб за допомогою якого було здійснено відеозапис, Апеляційний суд, враховуючи обставини за яких було здійснено відеозапис, вважає, що у даному випадку, наявність або відсутність інформації про те, яким технічним засобом було створено відеозапис, жодним чином не впливає на правову оцінку вищевказаного доказу щодо його допустимості та належності, оскільки достовірність обставин, які ним зафіксовано не викликає сумнівів. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказаний відеозапис було зроблено інспекторами патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення за допомогою наявних технічних засобів. Зафіксовані відеозаписом обставини стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Зокрема, обставини, які зафіксовано відеозаписом, перебування ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу, двигун якого працює, включене на транспортному засобі ближнє світло фар, наявність у ОСОБА_1 ознак тяжкого алкогольного сп`яніння, свідчать, що саме він був водієм вказаного транспортного засобу. Зі змісту відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 , знаходячись на місці водія в транспортному засобі особисто, на пропозицію працівника поліції, відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою приладу Драгер та проїхати до медичного закладу. Зокрема, зі змісту відеозапису інспекторів патрульної поліції вбачається, що водій ОСОБА_1 не заперечував факт керування ним транспортним засобом, не вказував на те, що він не керував транспортним засобом, не повідомляв працівникам поліції про те, що транспортним засобом керував інший водій на якого він чекає. На відеозаписі зафіксовано, що на неодноразові пропозиції працівниками поліції водієві пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу або у медичному закладі, ОСОБА_1 поводився зухвало та відповідав використовуючи нецензурну лайку. Відеозаписи містять дані того, що медичними працівниками приймались заходи щодо надання медичної допомоги ОСОБА_1 , оскільки останній мав ознаки сильної інтоксикації. На відеозаписі зафіксовано повідомлення працівника поліції про те, що відносно ОСОБА_1 буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. До матеріалів справи також долучено відеозапис зі службового автомобіля працівників поліції, на якому зафіксовано зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Вказаний відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки зроблений за допомогою відеореєстратора, який було встановлено в поліцейській патрульній машині та стосується обставин вчиненого правопорушення, оскільки дозволяє встановити, що саме ОСОБА_1 перебував на місці водія в транспортному засобі та саме яв водій відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер та в медичному закладі. Зі змісту вищевказаного відеозапису неможливо встановити рух транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 , однак розташування транспортного засобу посередині дороги, свідчить про те, що зупинку вказаного транспортного засобу було здійснено раптово. Таким чином, вищевказані відеозаписи дозволяють встановити, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та неодноразово відмовився на пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу або в медичному закладі. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав вищевказані відеозаписи належним та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини, які мають істотне значення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано послався на показання свідків інспекторів поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які пояснили суду, що при патрулюванні м.Калуша їхню увагу привернув автомобіль, який рухався в сторону Калуської ЦРЛ. Вони включили проблискові маячки та почали наздоганяти вказаний автомобіль. Коли наздогнали, то автомобіль знаходився при в`їзді на територію Калуської ЦРЛ. Підійшовши до автомобіля, вони побачили водія, яким виявився ОСОБА_1 .. Останній перебував з явними ознаками сильного алкогольного сп`яніння, а саме: сильний запах алкоголю з ротової порожнини, нечленороздільна мова. Спочатку вони думали, що водію потрібна медична допомога, тому зупинили працівників швидкої медичної допомоги, які підійшли до ОСОБА_9 і перевірили, в якому стані він перебуває та чи не потрібна йому госпіталізацію. При огляді ОСОБА_9 працівники медичної допомоги вказали, що останній перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Після чого ними було запропоновано водію пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер або в медичному закладі, на що водій не погоджувався, ображав їх нецензурними словами. При цьому були присутні і свідки, які вказані в протоколі. Один свідок це черговий на пропускному пункту, що знаходиться при вїзді на територію Калуської ЦРЛ, інший - випадковий свідок, якого було запрошено бути присутнім під час пропонування водію пройти огляд на стан сп`яніння. Вийшовши з машини ОСОБА_1 ходив хиткою ходою та продовжував нецензурно виражатися в їх сторону. В звязку з тим, що водій був із явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмовлявся від проходження огляду у встановленому законом порядку, як на місці, так і в медичному закладі, ними було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП у присутності свідків, які вказані в протоколі. В подальшому автомобіль марки Ауді А 6 передано сину особи, на яку складено протокол, а саме ОСОБА_1 . Апеляційний судом приймались заходи щодо забезпечення участі свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні апеляційної інстанції з метою надання можливості ОСОБА_1 та його захиснику задати запитання вищевказаним свідкам. Разом з тим, в подальшому ОСОБА_1 та його захисник відмовились від виклику вказаних свідків в судове засідання апеляційної інстанції, оскільки не мають ніяких запитань до вказаних свідків та вважають, що показання свідків суперечать обставинам , які зафіксовані на відеозапису. В матеріалах справи наявні письмові пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.4-5) у відповідності до яких вони були запрошені працівниками поліції в якості свідків, в їхній присутності ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду у встановленому Законом порядку за допомогою приладу Драгер для визначення стану алкогольного сп`яніння та проходження медичного огляду в медичному закладі, що засвідчили власноручними підписами у протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.4-5). Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на показання вищевказаних свідків, оскільки останні не допитувались у судовому засіданні. Разом з тим, письмові пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не є достатньо вагомими і не мають вирішального значення для вирішання питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки сукупність інших доказів разом із відеозаписами, якими зафіксовано вчинення адміністративного правопорушення, дозволяють повно та об`єктивно встановити обставини, які мають істотне значення для розгляду справи по суті. Судом першої інстанції та апеляційний судом неодноразово приймались заходи щодо виклику в судове засіданні свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , однак останні не з`явились до суду з невідомих суду причин. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до вказаного закону присутність двох свідків є обов`язковою тільки при проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і не є обов`язковою у разі відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Апеляційний суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп`янінням у встановленому законом порядку. Факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу поліцейським або в медичному закладі встановлюється судом на підставі доказів, які досліджені та оцінені судом за внутрішнім переконанням. Зокрема, водій транспортного засобу може відмовитись від проходження огляду на стан сп`яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу та в медичному закладі як до проходження такого огляду так і під час його проведення. До матеріалів справи долучено акт огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 у відповідності до якого огляд ОСОБА_1 проводився у результаті з виявленими ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. В акті огляду зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проведення відповідного огляду за допомогою приладу Алкотест Драгер 6820. В акті огляду зазначені свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння свідки підтвердили власноручними підписами в акті огляду (а.с.2). В матеріалах справи по адміністративне правопорушення міститься направлення на огляд водія до закладу охорони здоров`я Калуську ЦРЛ з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 04.03.2021 року складеного о 21 год. 20 хв. (а.с.3), відповідно до якого ОСОБА_1 направлявся на відповідний огляд. У результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, почервоніння обличчя. Зі змісту доводів ОСОБА_1 вбачається, що він не заперечує факт перебування у стані алкогольного сп`яніння, однак вважає, що не може бути суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки не керував транспортним засобом. Разом з тим, ОСОБА_1 вказує, що знаходячись за кермом транспортного засобу на місці водія, він завів двигун транспортного засобу та включив кондиціонер, а отже вчинив дії які вчиняються водієм транспортного засобу з метою подальшого руху транспортного засобу. Апеляційний суд також звертає увагу на те, що під керуванням транспортним засобом необхідно розуміти умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.(ВС/ККС № 751/11193/16 від 20.06.2019). Апеляційний суд звертає увагу на те, що правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП є закінченим з моменту відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі. Відповідно до вимог ст. 266 ч. ч. 2, 3 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Крім того, проведення огляду та оформлення результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння, проводиться двома способами: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров`я, які затверджені управлінням охорони здоров`я місцевих держаних адміністрацій, в інших закладах охорони здоров`я проведення вказаного огляду заборонено. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Таким чином, діючий закон дозволяє водію відмовитись від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і така відмова не утворює складу адміністративного правопорушення. Однак, у цьому випадку водій транспортного засобу зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в закладах охорони здоров`я. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта про те, що працівники поліції сфальсифікували протокол про адміністративне правопорушення, вказавши в ньому дані, які не відповідають дійсності, щодо участі свідків. Апеляційний суд приймає до уваги, що матеріали адміністративного провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза всяким розумним сумнівом доводить вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу поліцейським та в медичному закладі , чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Апеляційний суд вважає що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Суд першої інстанції, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, призначив ОСОБА_1 справедливе стягнення, яке відповідає вимогам закону. З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається. Керуючись ст.294 КУпАП,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31 травня 2021 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв