Постанова Дніпровський апеляційний суд № 404/5101/12

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5606/21 Справа № 404/5101/12 Суддя у 1-й інстанції - Скиба С. А. Доповідач - Макаров М. О. Категорія 50 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на заочне рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 вересня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,- В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою, у якій просила стягувати з ОСОБА_1 на її користь на утримання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти щомісячно у розмірі 1/4 частини доходів відповідача до досягнення ним повноліття, оскільки відповідач працює та не надає матеріальної допомоги на утримання дитини. Заочним рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 вересня 2012 року позов задоволено та постановлено стягнути з ОСОБА_1 аліменти на неповнолітню дитину: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до його повноліття, щомісячно у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 09 серпня 2012 року, на користь матері ОСОБА_3 ; виіршено питання стосовно судових витрат. Рішення суду мотивовано тим, що відповідач працює, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на заочне рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 вересня 2012 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з 25 березня 2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 березня 2012 року шлюб між сторонами розірвано. Задовольняючи позовні вимоги, районний суд обґрунтовано виходив з того, що відповідач працює, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, а тому з відповідача підлягають стягненню аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 09 серпня 2012 року, на користь матері ОСОБА_3 . Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно зі ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Згідно ст.ст. 182-183, 191 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує стан здоров`я дитини, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, інші обставини, що мають істотне значення. Частка заробітку(доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Відповідно до вимог ст. ст. 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Приписами ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України визначено, що при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання. Такий висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладено у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 283/1309/17. Також у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України, «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року, роз`яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи. Встановивши вказані обставини справи та дослідивши надані сторонами докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з відповідача аліментів у зазначеному розмірі, оскільки в добровільному порядку відповідач допомоги на утримання сина не надає, хоча його обов`язком є утримувати дитину до досягненню нею повноліття. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не встановлено, що дитина проживає саме з позивачкою та знаходиться на її утриманні, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки відповідачем на підтвердження вказаних обставин доказів надано не було. Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції формально та поверхнево підійшов до розгляду даної справи, висновок суду першої інстанції про задоволення повних вимог є безпідставним та передчасним, колегія суддів вважає необґрунтований, оскільки вказані обставини не впливають на правильність оскаржуваного рішення про стягнення аліментів. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону. Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону. Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення. Заочне рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 вересня 2012 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко