Постанова 4873 № 911/272/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" липня 2021 р. м.Київ Справа№ 911/272/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Станіка С.Р. суддів: Шаптали Є.Ю. Тищенко О.В. за участю секретаря судового засідання Cалій І.О. за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 29.07.2021 розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги розглянувши матеріали апеляційної скарги Кагарлицької міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2021 ( повний текст складено та підписано 01.04.2021) у справі № 911/272/20 (суддя Подоляк Ю.В.) за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради "Кагарликтепломережа" до Кагарлицької міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Київська обласна рада про визнання незаконними та скасування рішень та за зустрічним позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Київської обласної ради до Кагарлицької міської ради про визнання незаконними та скасування рішень ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Комунального підприємства Київської обласної ради "Кагарликтепломережа" До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства Київської обласної ради "Кагарликтепломережа" (далі - позивач) до Кагарлицької міської ради (далі - відповідач) про визнання незаконними та скасування рішення Кагарлицької міської ради "Про розгляд звернення депутата Мяснікова В.С." від 04.10.2018 № 438-XLV-УII та пунктів 2, 3, 4 рішення Кагарлицької міської ради "Про виконання рішення Кагарлицької міської ради № 438 - XLV-VII від 04.10.2018 "Про розгляд звернення депутата Мяснікова В.С." від 01.11.2018 № 445-XLVI-VII (позовні вимоги в редакції заяви про зменшення позовних вимог від 29.05.2020). В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що Кагарлицька міська рада приймаючи оскаржувані рішення, якими, зокрема, доручила виконавчому комітету провести розмежування між магістральними та місцевими розподільчими тепловими мережами, які обслуговують групу будівель і споруд комунальної власності, належних територіальній громаді міста Кагарлик та передати частину місцевих теплових мереж в оперативне управління до Кагарлицького районного відділу освіти, а іншу частину місцевих теплових мереж на баланс та обслуговування до Кагарлицького комунального житлового-експлуатаційного підприємства, діяла поза межами власних повноважень та не у спосіб визначений законом, позаяк розпорядилась тепловими мережами, які є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради, перебувають на балансі позивача та закріплені за ним на праві господарського відання. Короткий зміст позовних вимог зустрічним позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Київської обласної ради Київська обласна рада звернулась в межах даної справи з позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Київської обласної ради до Кагарлицької міської ради про визнання незаконними та скасування рішення Кагарлицької міської ради № 438-XLV-УII від 04.10.2018 та пунктів 2, 3, 4 рішення Кагарлицької міської ради № 445-XLVI-VII від 01.11.2018. В обґрунтування позовних вимог Київська обласна рада зазначила, що теплові мережі, якими розпорядився відповідач оскаржуваними рішеннями, є власністю територіальної громади сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради та закріплені за Комунальним підприємством Київської обласної ради "Кагарликтепломережа" на праві господарського відання. Приймаючі оскаржувані рішення Кагарлицька міська рада діяла поза межами власних повноважень та не у спосіб, визначений законом, позаяк не мала права розпоряджатись власністю територіальної громади сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради. Короткий зміст заперечень Кагарлицької міської ради на позови Комунального підприємства Київської обласної ради "Кагарликтепломережа" та Київської обласної ради Відповідач в обґрунтування заперечень на позов посилався на те, що пірні рішення прийняті в межах повноважень міської ради та у спосіб визначений законом, позаяк право власності на зазначені будівлі та споруди зареєстровано за територіальною громадою міста Кагарлик разом з приєднаними до них місцевими тепловими мережами, а відтак рішення щодо розмежування між магістральними та місцевими розподільчими тепловими мережами, які обслуговують групу будівель і споруд комунальної власності, належних територіальній громаді міста Кагарлик та передачу частини місцевих теплових мереж в оперативне управління до Кагарлицького районного відділу освіти, а іншої частини місцевих теплових мереж на баланс та обслуговування до Кагарлицького комунального житлового-експлуатаційного підприємства ніяким чином не порушує права та інтереси позивача. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду Київської області від 02.03.2021 у справі № 911/272/20: - позов Комунального підприємства Київської обласної ради "Кагарликтепломережа" до Кагарлицької міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Київської обласної ради про визнання незаконними та скасування рішення Кагарлицької міської ради "Про розгляд звернення депутата Мяснікова В.С." від 04.10.2018 № 438-XLV-УII та пунктів 2, 3, 4 рішення Кагарлицької міської ради "Про виконання рішення Кагарлицької міської ради № 438 XLV-VII від 04.10.2018 "Про розгляд звернення депутата Мяснікова В.С." від 01.11.2018 № 445-XLVI-VII - задоволено повністю; - позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Київської обласної ради до Кагарлицької міської ради про визнання незаконними та скасування рішення Кагарлицької міської ради № 438-XLV-УII від 04.10.2018 та пунктів 2, 3, 4 рішення Кагарлицької міської ради № 445-XLVI-VII від 01.11.2018 - задоволено повністю; - визнано незаконним та скасувати рішення Кагарлицької міської ради "Про розгляд звернення депутата Мяснікова В.С." від 04.10.2018 № 438-XLV-УII; - визнано незаконними та скасувано пункти 2, 3, 4 рішення Кагарлицької міської ради "Про виконання рішення Кагарлицької міської ради № 438 XLV-VII від 04.10.2018 "Про розгляд звернення депутата Мяснікова В.С." від 01.11.2018 № 445-XLVI-VII; - cтягнуто з Кагарлицької міської ради на користь Комунального підприємства Київської обласної ради "Кагарликтепломережа" 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. витрат зі сплати судового збору, 9000 (дев`ять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу; - cтягнуто з Кагарлицької міської ради (09200, Київська обл., Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Героїв Небесної Сотні, 1, ідентифікаційний код 04054613) на користь Київської обласної ради (01196, м. Київ, площа Лесі Українки, 1, ідентифікаційний код 24572267) 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. витрат зі сплати судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскаржуване рішення Кагарлицької міської ради (XLV сесія УІІ скликання) "Про розгляд звернення депутата Мяснікова В.С." від 04.10.2018 № 438-XLV-УІІ та рішення Кагарлицької міської ради (XLVІ сесія VІІ скликання) "Про виконання рішення Кагарлицької міської ради від 04.10.2018 № 438-XLV-VII" від 01.11.2018 № 445-XLVI-VII в оскаржуваній частині п. 2 - 4 прийняті з перевищенням наданих повноважень, суперечать закону та порушують права спільної власності територіальної громади сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради на теплові мережі, якими розпорядився відповідач та право господарського відання Комунального підприємства Київської обласної ради "Кагарликтепломережа" на такі теплові мережі, в зв`язку з чим, позовні вимоги Комунального підприємства Київської обласної ради "Кагарликтепломережа" та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Київської обласної ради про визнання незаконними та скасування рішення Кагарлицької міської ради "Про розгляд звернення депутата Мяснікова В.С." від 04.10.2018 № 438-XLV-УII та пунктів 2, 3, 4 рішення Кагарлицької міської ради "Про виконання рішення Кагарлицької міської ради № 438 - XLV-VII від 04.10.2018 "Про розгляд звернення депутата Мяснікова В.С." від 01.11.2018 № 445-XLVI-VII є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відтак підлягають задоволенню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Кагарлицька міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2021 у справі № 911/272/20 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенін позоних вимог Комунального підприємства Київської обласної ради "Кагарликтепломережа" та Київської обласної ради про визнання незаконними та скасування рішення Кагарлицької міської ради "Про розгляд звернення депутата Мяснікова В.С." від 04.10.2018 № 438-XLV-УII та пунктів 2, 3, 4 рішення Кагарлицької міської ради "Про виконання рішення Кагарлицької міської ради № 438 - XLV-VII від 04.10.2018 "Про розгляд звернення депутата Мяснікова В.С." від 01.11.2018 № 445-XLVI-VII. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи. Скаржник посилався на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного безпідставно прийнято до уваги листи Комунальної установи Київської обласної ради «Фонд комунального майна» від 05.10.2018 № 328, а також лист Комунальної установи Київської обласної ради «Фонд комунального майна» від 14.05.2020 № 136, які не є належними доказами в підтвердження права розпорядження, володіння чи користування тепловими мережами КП КОР «Кагарликтепломережа», оскільки у матеріалах справи відсутні документаи приймання - передачі майна, які б підтверджували передачу до КП КОР «Кагарликтепломережа» теплових мереж, які обслуговують групу будівель і споруд по межі землекористування Кагарлицького НВК І-ІІ ст. ліцей, Кагарлицької ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 , житлового будинку № 4 по вул.. Парковій та КЗ КРР «Кагарлицька ЦРЛ» по вул.. Парквій,

10. Також, скаржник посилався на те, що: - постановою Кабінету Міністрів України «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно - територіальних одниць (комунальною) власністю» від 05.11.1991 № 311 не врегульовано питання теплових мереж; - будівництво теплових мереж, які розташовані в м.Кагарлик, здійснювалося виключно підприємствам (об`єднаннями) , організаціями і установами, які входили до складу місцевого господарства, їх структурних одиниць, колгоспів, радгоспів, кооперативних і громадських організацій, які знаходилися у межах Кагарлицького району; - будівлі Кагарлицького НВК «ЗОШ І-ІІ ст.-ліцей» та Кагарлицької ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 - є власністю територіальної громади міста Кагарлика в особі Кагарлицької міської ради, а згідно характеристик будівель, теплові мережі в межах землекористування навчальних закладів є складовою частиною будівель і споруд; - у Кагарлицької міської ради належнми чином оформлено право власності на будівлі та споруди Кагарлицького НВК «ЗОШ І-ІІ ст.-ліцей» та Кагарлицької ЗОШ І-ІІІ ст. № 1, у т.ч. належні місцеві теплові мережі протяжністю 259м. Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги 22.06.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду Київської обласної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України. Київська обласна рада у відзиві на апеляційну скаргу вказувала на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні. Третя особа посилалась на те, що судом першої інтанції були вірно встановлені обставини справи, які свідчать про правомірність вимог позивача та третьої особи з огляду на те, що теплові мережі, якими розпорядився відповідач оскаржуваними рішеннями, є власністю територіальної громади сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради та закріплені за Комунальним підприємством Київської обласної ради "Кагарликтепломережа" на праві господарського відання. Приймаючі оскаржувані рішення Кагарлицька міська рада діяла поза межами власних повноважень та не у спосіб, визначений законом, позаяк не мала права розпоряджатись власністю територіальної громади сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Кагарлицької міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 27.04.2021 у справі № 911/272/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Дикунська С.Я., Тищенко О.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 апеляційну скаргу Кагарлицької міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2021 у справі № 911/272/20 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків, а саме надати докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів за юридичною адресою місцезнаходження: позивача Комунального підприємства Київської обласної ради "Кагарликтепломережа" 09200, Київська обл., Кагарлицький р-н, місто Кагарлик, вулиця Миру, будинок 16 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Київської обласної ради 01196, місто Київ, площа Лесі Українки, будинок 1, листом з описом вкладеного, у відповідності до ст. 259 Господарського процесуального кодексу України. Через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від скаржника Кагарлицької міської ради надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх. 09.1-13/13751/21) до якої долучено докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів за юридичною адресою місцезнаходження: позивача Комунального підприємства Київської обласної ради "Кагарликтепломережа" 09200, Київська обл., Кагарлицький р-н, місто Кагарлик, вулиця Миру, будинок 16 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Київської обласної ради 01196, місто Київ, площа Лесі Українки, будинок 1, листом з описом вкладеного, у відповідності до ст. 259 Господарського процесуального кодексу України. Судом встановлено, що скаржником усунуто недоліки апеляційної скарги, що є підставою для відкриття апеляційного провадження згідно з ст. 262 Господарського процесуального кодексу України. В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 25.05.2021 по 02.06.2021 включно, перебував у відпустці і вирішення питання стосовно апеляційної скарги здійснюється після виходу головуючого судді з відпустки. У зв`язку з виходом головуючого судді з відпустки, а також перебуванням 03.06.2021 у відпустці судді Дикунської С.Я., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити вирішення питання стосовно апеляційних скарг у визначеному складі суду неможливо. Відповідно до п.п. 2.3.25 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 5.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів від 02.10.2018 року, автоматизованою системою має бути здійснено заміну судді Дикунської С.Я., у складі визначеної колегії для розгляду вказаної вище справи, про що сформовано протокол Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2021 для розгляду апеляційної скарги Кагарлицької міської ради сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 поновлено Кагарлицькій міській раді пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2021 у справі № 911/272/20, відкрито апеляційне провадження у справі № 911/272/20 за апеляційною скаргою Кагарлицької міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2021 у справі № 911/272/20, розгляд справи призначено на 29.07.2021, зупинено дію оскаржуваного рішення. Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання У судове засідання 29.07.2021 з`явились представник позивача - Комунального підприємства Київської обласної ради "Кагарликтепломережа", представник відповідача - Кагарлицької міської ради (скаржника), та Київської обласної ради. Під час розгляду апеляційної скарги у призначеному судовому засіданні 29.07.2021, представник скаржника (відповідача) підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 27.04.2021 у справі № 911/272/20 та прийняти в нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Представник позивача в судовому засіданні 29.07.2021 проти доводів апеляційної скарги заперечував з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Представник Київської обласної ради в судовому засіданні 29.07.2021 проти доводів апеляційної скарги заперечував з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, оскаржуваним рішенням Кагарлицької міської ради (XLV сесія УІІ скликання) "Про розгляд звернення депутата Мяснікова В.С." від 04.10.2018 № 438-XLV-УІІ, заслухавши звернення депутата міської ради Мяснікова В.С. щодо здешевлення вартості одиниці тепла при подачі тепла в приміщення КЗ КРР "Кагарлицька ЦРЛ", шляхом визнання мереж подачі тепла як спільною власністю громади району з подальшою передачею їх на баланс КЗ КРР "Кагарлицька ЦРЛ", керуючись Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", міська рада вирішила рекомендувати Кагарлицькій районній раді розпочати процедуру прийняття на баланс громади району теплові мережі, що розташовані на земельній ділянці, яка є в постійному користуванні КЗ КРР "Кагарлицька ЦРЛ". Оскаржуваними пунктами 2 - 4 рішення Кагарлицької міської ради (XLVІ сесія VІІ скликання) "Про виконання рішення Кагарлицької міської ради від 04.10.2018 № 438-XLV-VII" від 01.11.2018 № 445-XLVI-VII, міська рада вирішила Виконавчому комітету Кагарлицької міської ради провести розмежування між магістральними та місцевими розподільчими тепловими мережами, які обслуговують групу будівель і споруд, що є комунальною власністю міста, а саме по межі землекористування Кагарлицького НВК І-ІІ ст. - ліцей, Кагарлицької ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 та житлового будинку № 4 по вул. Парковій, протяжністю 317 м. Передати в оперативне управління до Кагарлицького районного відділу освіти теплові мережі протяжністю 259 м, які знаходяться в межах землекористування Кагарлицького НВК І-ІІ ст. - ліцей, Кагарлицької ЗОШ І-ІІ ст. №

1. Передати на баланс та обслуговування до Кагарлицького КЖЕП тепломережі протяжністю 58 м, які знаходяться в межах землекористування житлового будинку № 4 по вулиці Парковій. Звертаючи до суду з позовами Комунальне підприємство Київської обласної ради "Кагарликтепломережа" та Київська обласна рада зазначали, що Кагарлицька міська рада приймаючи оскаржуване рішенням Кагарлицької міської ради від 04.10.2018 № 438-XLV-УІІ та рішення в оскаржуваній частині (п. 2-4 рішення) від 01.11.2018 № 445-XLVI-VII, діяла поза межами власних повноважень та не у спосіб, визначений законом, позаяк розпорядилась тепловими мережами, які є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради, перебувають на балансі позивача за первісним позовом та закріплені за ним на праві господарського відання. Вказані рішення порушують право спільної власності територіальної громади сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради на вказані теплові мережі та право Комунального підприємства Київської обласної ради "Кагарликтепломережа" розпоряджатись володіти та користуватись в межах визначених законом вказаними тепловими мережами, які перебувають на балансі позивача та закріплені за ним на праві господарського відання. Відповідач заперечував проти позовних вимог Комунального підприємства Київської обласної ради "Кагарликтепломережа" та Київської обласної ради з тих підстав, що спірні рішення прийняті в межах повноважень міської ради та у спосіб визначений законом, позаяк право власності на зазначені будівлі та споруди зареєстровано за територіальною громадою міста Кагарлик разом з приєднаними до них місцевими тепловими мережами, а відтак рішення щодо розмежування між магістральними та місцевими розподільчими тепловими мережами, які обслуговують групу будівель і споруд комунальної власності належних територіальній громаді міста Кагарлик та передачу частини місцевих теплових мереж в оперативне управління до Кагарлицького районного відділу освіти, а іншої частини місцевих теплових мереж на баланс та обслуговування до Кагарлицького комунального житлового-експлуатаційного підприємства, ніяким чином не порушує права та інтереси позивача за первісним позовом та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Пунктом 31 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення. Виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання: вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень). Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень). Згідно з ч. 1, 2, 4, 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень, територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на рухоме і нерухоме майно та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом. Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень визначено, що з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу. За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об`єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад. Як вірно встановлено судом першої інстанції і з правомірними висновками якого погоджується суд апеляційної інстанції, майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць є спільною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Майно, передане до комунальної власності областей є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким (майном) здійснюють обласні ради або уповноважені ними органи. Виключно на пленарних засіданнях обласної ради вирішуються в установленому законом порядку питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні обласних рад та не можуть бути відчужені без згоди відповідної територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу. Відповідно до постанови Верховної Ради УРСР від 8 грудня 1990 року "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування", постанови Верховної Ради УРСР від 26 березня 1991 року "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність", Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" від 05.11.1991 № 311, якою затвердив перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). Вказаною постановою установлено, що розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських Рад народних депутатів з участю виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів. Вказаним переліком визначено державне майно України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). Встановлено, що власністю областей, є зокрема, теплове господарство, до якого віднесено: майновий комплекс підприємств та об`єкти виробничих об`єднань теплового господарства (підприємства теплових мереж, котельні, бойлерні тощо), ремонтно-будівельні, автотранспортні та інші підприємства й організації, що обслуговують або пов`язані з організацією виробничої діяльності підприємств теплового господарства. Таким чином, судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, при розмежуванні державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю, теплове господарство, до якого віднесено: майновий комплекс підприємств та об`єкти виробничих об`єднань теплового господарства (підприємства теплових мереж, котельні, бойлерні тощо), ремонтно-будівельні, автотранспортні та інші підприємства й організації, що обслуговують або пов`язані з організацією виробничої діяльності підприємств теплового господарства передано у комунальну власність областей. Стаття 2 Закону України "Про власність" (в редакції чинній на момент прийняття постанови КМУ від 05.11.1991 № 311) визначала, що право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Українській РСР охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Відповідно до ст. 31 Закону України "Про власність" (в редакції чинній на момент прийняття постанови КМУ від 05.11.1991 № 311), до державної власності в Україні належать загально-державна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Згідно ч. 2 ст. 32 Закону України "Про власність" (в редакції чинній на момент прийняття постанови КМУ від 05.11.1991 № 311), суб`єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів. Положеннями ч. 1 ст. 35 Закону України "Про власність" (в редакції чинній на момент прийняття постанови КМУ від 05.11.1991 № 311) визначено, що об`єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів. У відповідності до ст. 1 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" (в редакції чинній на момент прийняття постанови КМУ від 05.11.1991 № 311), місцеве самоврядування здійснюється в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць Української РСР. Територіальну основу місцевого самоврядування становлять сільрада, селище, район, місто, район у місті, область. Представницьким органом територіальної громади сіл, селищ міст Київської області станом на момент прийняття постанови КМУ від 05.11.1991 № 311 була Київська обласна Рада народних депутатів, наразі Київська обласна рада. Згідно з ч. 1-3 ст. 7 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" (в редакції чинній на момент прийняття постанови КМУ від 05.11.1991 № 311), комунальна власність становить основу місцевого господарства. Розпорядження і управління комунальною власністю здійснюють від імені населення адміністративно-територіальних одиниць відповідні місцеві Ради народних депутатів та уповноважені ними інші органи місцевого самоврядування. До комунальної власності належить майно, яке передається безоплатно Союзом РСР і Українською РСР, іншими суб`єктами, а також майно, яке створюється і купується місцевими Радами народних депутатів за рахунок належних їм коштів. Відповідно до акту прийому-передачі від 19.12.1989, Кагарлицька центральна районної лікарня з балансу лікарні передала на баланс Об`єднання теплових мереж "Київтеплокомуненерго" котельні та теплові мережі протяжністю 475 м.п в двотрубному вимірі (теплові мережі м/п 745) балансовою вартістю 42,205 тис. руб. в м. Кагарлик по вул. Воровського (Паркова),

10. Завірена копія акту наявна у матеріалах справи. Наказом обласного виробничого об`єднання теплових мереж "Київтеплокомуненерго" від 12.10.1993 № 163 вирішено в зв`язку з виробничою необхідністю створити Кагарлицький район теплових мереж /зона обслуговування м. Кагарлик, м. Ржищів/ з безпосереднім підпорядкуванням "Київтеплокомуненерго" та прийняти основні та оборотні фонди по м. Кагарлик, м. Ржищів на баланс об`єднання. Наказом Обласного управління житлово-комунального господарства Київської обласної державної адміністрації "Про створення комунальних підприємств темпових мереж в складі державного обласного виробничого об`єднання "Київтеплокомуненерго" від 11.01.1999 № 7 вирішено з 15.01.1999 у складі об`єднання "Київтеплокомуненерго" на базі районів теплових мереж державного обласного виробничого об`єднання "Київтеплокомуненерго" створити комунальні підприємства теплових мереж з правами юридичних осіб, зокрема, "Кагарликтепломережа". Наказом Державного обласного виробничого об`єднання "Київтеплокомуненерго" від 14.01.1999, вирішено з 15.01.1999 створити комунальне підприємство "Кагарликтепломережа" з виділенням самостійного балансу підприємства. В листі Комунальної установи Київської обласної ради "Фонд комунального майна" від 05.10.2018 № 328 зазначено, що згідно даних Переліку нерухомого майна яке є власністю сіл, селищ, міст Київської області станом на 31.12.2017 на балансі Комунального підприємства Київської обласної рад "Кагарликтепломережа" обліковується теплові мережі, які знаходяться на території Комунального закладу Кагарлицької районної ради "Кагарлицька центральна районна лікарня" за адресою вул. Паркова, 10, м. Кагарлик Кагарлицький район, Київська область. В листі Комунальної установи Київської обласної ради "Фонд комунального майна" від 14.05.2020 № 136 зазначено, що згідно даних Переліку нерухомого майна яке є власністю сіл, селищ, міст Київської області на станом на 31.12.2017 на балансі Комунального підприємства Київської обласної рад "Кагарликтепломережа" обліковується теплові мережі, які знаходяться в межах землекористування Кагарлицького НВК І-ІІ ст. - ліцей, Кагарлицької ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 та тепломережі, які знаходяться в межах землекористування житлового будинку № 4 по вул. Парковій. Згідно оборотно-сальдових відомостей КП КОР "Кагарликтепломережа" за період з 01.09.2019 по 13.09.2019, з 16.09.2019 по 30.09.2019, завірені копії яких містяться в матеріалах справи, на балансі КП КОР "Кагарликтепломережа" обліковуються, зокрема: котельна Загородня, котельня Дачна, котельня по вул. Стадіонна з тепловими мережами до б. № 6 вул. Воровського (Паркова) та б. 12 пл. Незалежності, тепломережа, тепломережа 110 (від Каштанова, 4 до 24) законсервована, тепломережа 213 (від Загородня, 4 до вул. Ставянка, 4), тепломережа 235 (від кот. Загородня до 97 Стр.д. 6а, до 97 Стріл.д.,3), тепломережа 270 (від Каштанова, 4 до вул. Стілецької див., 4), тепломережа, 667 (Загородня, 4 до Вол Великого, 3), тепломережа по вул. Незалежності, 1 (столична, 2 - Комсомольська, 13), Тепломережа СЕС, тепломережа по вул. Паркова до буд № 18, теплонасосна, теплотраса 745 м вул. Воровського (Паркова), 10 ЦРЛ до буд.

14. Також в матеріалах справи наявна інформація про технічний стан джерел теплопостачання та теплових мереж станом на 01.01.2013 (джерела теплопостачання № 1), паспорт теплової мережі КП КОР "Кагарликтепломережа" (джерело теплопостачання: котельня Загородня по вул. 97-ої Стрілецької дивізії 6а), ділянка від мережі - від камери № 1 до камери № 37; інформація про технічний стан джерел теплопостачання та теплових мереж станом на 01.01.2013 (джерела теплопостачання № 2), технічний паспорт по теплових мережах котельні по вул. Стадіонна та паспорт теплової мережі КП КОР "Кагарликтепломережа" (джерело теплопостачання: котельня Стадіонна, ділянка від мережі - від камери № 0 до камери № 76; схема теплових мереж м. Кагарлик - кот. Стадіонна, затверджена КП КОР "Кагарликтепломережа" та погоджена міським головою м. Кагарлик. Згідно зі Статутом Комунального підприємства Київської обласної ради "Кагарликтепломережа", затвердженим рішенням Київської обласної ради від 02.06.2016 № 109-04-VII, комунальне підприємство Київської обласної ради "Кагарликтепломережа" засноване на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області і є комунальним унітарним комерційним підприємством, засновником якого є Київська обласна рада, яка діє від імені та в інтересах зазначених територіальних громад здійснює правомочності з володіння, користування та розпорядження підприємством, яке безпосередньо підпорядковується Київській обласній раді (п. 1.1 статті 1 статуту). Відповідно до п. 1.2 статті 1 Статуту, майно підприємства перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської обласні і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Згідно з п. 5.2 статті 5 Статуту, майно підприємства належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області і закріплене за підприємством на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається майном, закріпленим за ним, на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому статуту, але з обмеженням правомочності розпорядження таким майном, встановленими засновником. Частиною 4 ст. 63 Господарського кодексу України визначено, що унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) засновником (наглядовою радою такого підприємства у разі її утворення), керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об`єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника. Відповідно до приписів ст. 78 Господарського кодексу України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Згідно з ч. 1 ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства (ч. 2 ст. 136 Господарського кодексу України). У встановленому законодавством порядку, державою, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311, до комунальної власності адміністративно-територіальної одиниці - Київської області передано теплове господарство, зокрема, теплове господарство в межах території Київської області. Представницьким органом територіальної громади сіл, селищ міст Київської області станом на момент прийняття вказаної постанови КМУ була Київська обласна Рада народних депутатів, наразі Київська обласна рада. Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України того, що у встановленому законодавством порядку, теплові мережі, які знаходяться на території Комунального закладу Кагарлицької районної ради "Кагарлицька центральна районна лікарня" за адресою вул. Паркова, 10, м. Кагарлик Кагарлицький район, Київська область, теплові мережі, які знаходяться в межах землекористування Кагарлицького НВК І-ІІ ст. - ліцей, Кагарлицької ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 та тепломережі, які знаходяться в межах землекористування житлового будинку № 4 по вул. Парковій, передано до власності територіальної громади міста Кагарлик в особі Кагарлицької міської ради, - не надано ні суду першої інстанції станом на момент розгляду справи, ні суду апеляційної інстанції станом на момент апеляційного розгляду та матеріали справи таких доказів не містять. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки теплові мережі, які знаходяться на території Комунального закладу Кагарлицької районної ради "Кагарлицька центральна районна лікарня" за адресою вул. Паркова, 10, м. Кагарлик, Кагарлицький район, Київська область, теплові мережі, які знаходяться в межах землекористування Кагарлицького НВК І-ІІ ст. - ліцей, Кагарлицької ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 та тепломережі, які знаходяться в межах землекористування житлового будинку № 4 по вул. Парковій, які є предметом оскаржуваних рішень, були побудовані до здобуття Україною незалежності та перебували в державній власності Української РСР, та, відповідно до положень Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування", Закону Української РСР "Про власність", постанови Кабінету Міністрів України "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" від 05.11.1991 № 311, вказане майно в 1991 році було передано у комунальну власність територіальній громаді сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної Ради народних депутатів, наразі Київської обласної ради. Також, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що державна реєстрація речових прав на теплові мережі не передбачена законодавством України та відсутність державної реєстрації речових прав на зазначені вище теплові мережі за територіальною громадою сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради - не є підставою для висновку, що територіальна громада сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради не набула права комунальної власності на таке майно в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311, відповідно до якого теплове господарство державою передано до комунальної власності областей. За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними таобгрунтованими висновками суду першої інстанції про те, що вищзазначене майно є власністю територіальної громади сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної рада та закріплено за Комунальним підприємством Київської обласної ради "Кагарликтепломережа" на праві господарського відання. Належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального одексу України протилежного не надано ні суду першої інстанції станом на момент розгляду справи, ні суду апеляційної інстанції станом на момент апеляційного розгляду та матеріали справи таких доказів не містять. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції безпідставно прийнято до уваги листи Комунальної установи Київської обласної ради «Фонд комунального майна» від 05.10.2018 № 328, а також лист Комунальної установи Київської обласної ради «Фонд комунального майна» від 14.05.2020 № 136, які не є належними доказами в підтвердження права розпорядження, володіння чи користування тепловими мережами КП КОР «Кагарликтепломережа», оскільки у матеріалах справи відсутні документаи приймання - передачі майна, які б підтверджували передачу до КП КОР «Кагарликтепломережа» теплових мереж, які обслуговують групу будівель і споруд по межі землекористування Кагарлицького НВК І-ІІ ст. ліцей, Кагарлицької ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 , житлового будинку № 4 по вул.. Парковій та КЗ КРР «Кагарлицька ЦРЛ» по вул.. Парквій, 10 - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки відповідні висновки суду першої інстанції стосовно обґрунтованості позовних вимог здійснені з урахуванням в сукупності усіх обставин справи, а також вищенаведених приписів закону, зокрема і з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" від 05.11.1991 № 311, якою встановлено що власністю областей, є зокрема, теплове господарство, до якого віднесено: майновий комплекс підприємств та об`єкти виробничих об`єднань теплового господарства (підприємства теплових мереж, котельні, бойлерні тощо), ремонтно-будівельні, автотранспортні та інші підприємства й організації, що обслуговують або пов`язані з організацією виробничої діяльності підприємств теплового господарства. При цьому, доводи скаржника про те, що будівлі Кагарлицького НВК «ЗОШ І-ІІ ст.-ліцей» та Кагарлицької ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 - є власністю територіальної громади міста Кагарлика в особі Кагарлицької міської ради, а згідно характеристик будівель, теплові мережі в межах землекористування навчальних закладів є складовою частиною будівель і споруд, і у Кагарлицької міської ради належнми чином оформлено право власності на будівлі та споруди Кагарлицького НВК «ЗОШ І-ІІ ст.-ліцей» та Кагарлицької ЗОШ І-ІІІ ст. № 1, у т.ч. належні місцеві теплові мережі протяжністю 259м. - судом апеляційної інстанції відхиляються саме як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки приналежність певних будівель до комунального майна не тягне за собою і приналежність теплових мереж, до яких вони підключені, до комунальної власності, оскільки визначальним у даному випадку є документально підтверджений факт передачі певного майна (зокрема спірних мереж) до власності територіальної громади міста Кагарлик. Проте, як встановлено вище, належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України того, що у встановленому законодавством порядку, теплові мережі, які знаходяться на території Комунального закладу Кагарлицької районної ради "Кагарлицька центральна районна лікарня" за адресою вул. Паркова, 10, м. Кагарлик Кагарлицький район, Київська область, теплові мережі, які знаходяться в межах землекористування Кагарлицького НВК І-ІІ ст. - ліцей, Кагарлицької ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 та тепломережі, які знаходяться в межах землекористування житлового будинку № 4 по вул. Парковій, передано до власності територіальної громади міста Кагарлик в особі Кагарлицької міської ради, - не надано ні суду першої інстанції станом на момент розгляду справи, ні суду апеляційної інстанції станом на момент апеляційного розгляду та матеріали справи таких доказів не містять. Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Стаття 319 Цивільного кодексу України, передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Згідно з ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу. Відповідно до ст. 327 Цивільного кодексу України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду дійшов висновку, що Кагарлицька міська рада приймаючи оскаржуване рішенням (XLV сесія УІІ скликання) "Про розгляд звернення депутата Мяснікова В.С." від 04.10.2018 № 438-XLV-УІІ та рішення (XLVІ сесія VІІ скликання) "Про виконання рішення Кагарлицької міської ради від 04.10.2018 № 438-XLV-VII" від 01.11.2018 № 445-XLVI-VII в оскаржуваній частині пунктів 2 - 4, вийшла за межі власних повноважень, оскільки розпорядилась майном комунальної власності територіальної громади сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради, яке закріплене за Комунальним підприємством Київської обласної ради "Кагарликтепломережа" на праві господарського відання. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції, що оскаржуване рішенням Кагарлицької міської ради (XLV сесія УІІ скликання) "Про розгляд звернення депутата Мяснікова В.С." від 04.10.2018 № 438-XLV-УІІ та рішення Кагарлицької міської ради (XLVІ сесія VІІ скликання) "Про виконання рішення Кагарлицької міської ради від 04.10.2018 № 438-XLV-VII" від 01.11.2018 № 445-XLVI-VII в оскаржуваній частині п. 2 - 4 прийняті всупереч норм закону та порушує право власності територіальної громади сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради та право господарського відання Комунального підприємства Київської обласної ради "Кагарликтепломережа". Згідно ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Частиною 1 ст. 393 Цивільного кодексу України визначено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржуване рішення Кагарлицької міської ради (XLV сесія УІІ скликання) "Про розгляд звернення депутата Мяснікова В.С." від 04.10.2018 № 438-XLV-УІІ та рішення Кагарлицької міської ради (XLVІ сесія VІІ скликання) "Про виконання рішення Кагарлицької міської ради від 04.10.2018 № 438-XLV-VII" від 01.11.2018 № 445-XLVI-VII в оскаржуваній частині п. 2 - 4 прийняті з перевищенням наданих повноважень, суперечать закону та порушують права спільної власності територіальної громади сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради на теплові мережі, якими розпорядився відповідач та право господарського відання Комунального підприємства Київської обласної ради "Кагарликтепломережа" на такі теплові мережі, в зв`язку з чим, позовні вимоги Комунального підприємства Київської обласної ради "Кагарликтепломережа" та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Київської обласної ради про визнання незаконними та скасування рішення Кагарлицької міської ради "Про розгляд звернення депутата Мяснікова В.С." від 04.10.2018 № 438-XLV-УII та пунктів 2, 3, 4 рішення Кагарлицької міської ради "Про виконання рішення Кагарлицької міської ради № 438 - XLV-VII від 04.10.2018 "Про розгляд звернення депутата Мяснікова В.С." від 01.11.2018 № 445-XLVI-VII - є законними, обґрунтованими, доведеними в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а відповідачем не спростованими, а відтак, підлягають задоволенню. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, вказаних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні - не спростовують. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про задоволення позовних вимог позивача та третьої особи з самостійними вимогами. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2021 у справі № 911/272/20, за наведених скаржником доводів та обгрунтувань. Крім того, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 дія оскаржуваного рішення була зупинена на підставі ч. 5 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України, і за наслідками апеляційного розгляду справи оскаржуване рішення залишено без змін, а тому його дія підлягає поновленню. Розподіл судових витрат Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Кагарлицької міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2021 у справі № 911/272/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2021 у справі № 911/272/20 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Кагарлицькою міською радою.

4. Матеріали справи № 911/272/20 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата підписання повного тексту постанови: 30.07.2021. Головуючий суддя С.Р. Станік Судді Є.Ю. Шаптала О.В. Тищенко