Постанова 4817 № 607/9153/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/9153/20Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В. Провадження № 22-ц/817/809/21 Доповідач - Дикун С.І. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 липня 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Дикун С.І. суддів - Парандюк Т. С., Храпак Н. М., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №607/9153/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 травня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , ухваленого суддею Ромазан В.В., - В С Т А Н О В И В: Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 22 травня 2015 року у сумі 55878,45 грн., яка складається з 41 408,45 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 14470,00 заборгованість за відсотками нарахованими за прострочений кредит. Свої позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав заяву № б/н від 22.05.2015 року, згідно якої йому було відкрито картковий рахунок згідно умов якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Взяті на себе зобов`язання відповідач не виконує, у зв`язку з чим представник позивача просить суд позов задовольнити, стягнути з боржника заборгованість по кредиту та судові витрати. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 травня 2021 року позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 22.05.2015 в розмірі 41408,45 грн (сорок одна тисяча чотириста вісім гривень 45 копійок) та 1557,58 грн (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят сім гривень 58 копійок) сплаченого судового збору. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 13 травня 2021 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог АТ КБ ПРИВАТБАНК відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом не взято до уваги те, що виписка, яка долучена позивачем до позову не містить обов`язкових відомостей щодо первинних документів, встановлених чинним законодавством, тому не може слугувати належним доказом по справі, а саме, не вказано зміст та обсяг операції, особистий підпис (електронний цифровий підпис) та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції, назва одержувача коштів, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», реквізити електронного платіжного засобу, які дозволені правилами безпеки платіжної системи; вид операції; код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі. Також зазначає, що зміст виписки не дозволяє ідентифікувати рух по рахунку саме кредитних коштів, а не власних коштів, встановити вхідний і вихідний залишок коштів на рахунку, підтвердити факт наявності кредитного ліміту або його перерахування банком на рахунок відповідача. Крім того, у матеріалах справи відсутня та не додана до позовної заяви копія заяви про отримання кредиту, немає письмового підтвердження про приєднання відповідача та погодження з відповідачем умов та правил надання банківських послуг. В оригіналі даний доказ всупереч вимогам до електронного доказу не поданий, електронний цифровий підпис на доказі відсутній. Також позивачем не подано інших первинних документів, що підтверджують операції вказані у виписці (платіжне доручення, меморіальний ордер). Відзив на апеляційну скаргу не поступив. Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З огляду на викладене та ціну позову у даній справі розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки судове рішення оскаржується в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення тіла кредиту, то відповідно до положень частини першої ст.367 ЦПК України законність судового рішення, ухваленого у іншій частині, апеляційний суд не перевіряє. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не у повній мірі. Із матеріалів справи вбачається, що 22.05.2015 між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого останній отримав кредит, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. Згідно з інформацією, викладеною у вказаній заяві, відповідач погодився з тим, що дана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. Згідно з наданим банком розрахунком, з урахуванням поданої ним заяви про зменшення позовних вимог, заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 30.11.2020 становить 55878,45 грн, з яких: 41408,45 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 14470,00 грн. заборгованість за відсотками нарахованими за прострочений кредит. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за Договором б/н від 22.05.2015 року в сумі 41408,45грн. заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, у зв`язку з чим позовні вимоги банку в цій частині підлягають задоволенню. Однак, апеляційний суд не може в повній мірі погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються вдоговорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Суд першої інстанції правильно виходив із того, що матеріали справи не містять підтверджень, що умови та правила надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», які надав позивач, погоджені відповідачем при підписанні заяви-анкети про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк». Висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, на яку послався суд попередніх інстанцій. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Однак, суд першої інстанції неправильно визначив розмір заборгованості за тілом кредиту у відповідності до наданого позивачем розрахунку, дійшов необґрунтованого висновку про те, що до стягнення підлягає заборгованість у розмірі 41408,45 грн. У відповідності до наданого позивачем розрахунку розмір заборгованості за тілом кредиту складає 41408,45 грн. При цьому банком визнавалось, що максимальний ліміт по кредиту, який був наданий позичальнику, складав 25000 грн. ( а.с.25) Видачу кредиту у більшому розмірі банком не доведено. Отже, підставним є стягнення із боржника заборгованості по тілу кредиту в межах встановленого банком ліміту кредитування. Саме такий правовий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 28 квітня 2021 року у справі із подібними правовідносинами №345/2633/20 (провадження №61-494св21). З урахуванням наведеного, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 25000 грн. Разом із тим, не заслуговують на увагу колегії суддів твердження апеляційної скарги, що банком не надано належних доказів на укладення і виконання кредитного договору, оскільки такі твердження спростовуються матеріалами справи та поданими позивачем належними доказами, які підтверджують як факт укладення кредитного договору так і наявність невиконаних кредитних зобов`язань: копія заяви-анкети ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку із його особистим підписом (достовірність якого відповідачем не оспорюється) з якого вбачається надання відповідачем позивачу особистих даних, паспортних даних та РНОКПП, що є особистою інформацією і питання щодо неправомірного заволодіння банком такою інформацію відповідачем не ставилося; фотокопією паспорта відповідача та копією його РНОКПП; оригіналом розрахунку заборгованості відповідача, який ним не спростований; випискою по рахунку відповідача з якого вбачається активне користування останнім послугами банку, у тому числі розрахунок в магазинах у м.Тернополі, аптеках, зняття готівки в банкоматі, поповнення мобільного, користування послугою Скарбничка; оплату послуг та часткове погашення кредитної заборгованості; довідкою позивача про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 з якої вбачається зміна розміру кредитного ліміту із 2500 грн. до 25000 грн. максимального значення ліміту та його зменшення станом на 14.04.2018 року до 0 грн.; довідкою про видачу ОСОБА_1 чотирьох кредитних карток за підписаним кредитним договором, термін дії останньої з яких №5168742210992487 з 02.01.2018 (дата відкриття) до 11/21. Дані картки ОСОБА_1 були активовані та активно використовувалися ним, про що свідчить банківська виписка по рахунку. Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Оскільки до предмета доказування в справах про стягнення заборгованості за кредитним договором входить сукупність фактів, серед яких й докази повернення (часткового повернення) чи неповернення кредитних коштів та сплати процентів, розмір заборгованості, а тому довідка про розрахунок заборгованості ОСОБА_1 є належним доказом. Згідно зі ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які місять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України). Твердження апеляційної скарги, що позивачем не подано інших первинних документів, що підтверджують операції, вказані у виписці (платіжне доручення, меморіальний ордер), є надуманими, оскільки виписка по рахунку і є документом за операціями та первинним бухгалтерським документом і може бути використана під час урегулювання спірних питань відповідно до п.5 розділу VII Постанови Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705 Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів, із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 375 від 15.06.2015, № 382 від 06.09.2016, № 142 від 29.11.2019. В силу пункту другого частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до вимог ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції в частині суми стягнення заборгованості по тілу кредиту обставинам справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 травня 2021 року змінити, зменшивши суму стягнення на користь банку заборгованості із відповідача за тілом кредиту до 25000 грн в межах кредитного ліміту. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку із зміною рішення суду першої інстанції підлягає зміні і розмір судових витрат, які підлягають відшкодуванню на користь позивача з урахуванням принципу пропорційності щодо розміру задоволених вимог (44,74%), що складає 940,43 грн (2102х0,4474). Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зміну рішення суду першої інстанції із зменшенням суми стягнутої заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором, слід здійснити розподіл судових витрат, понесених у апеляційному провадженні і стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 1291,09 грн (2336,40х55.26%). Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 травня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту змінити. Зменшити стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором із 41408,45 грн. до 25000 грн., а також змінити розмір стягнутого судового збору із відповідача на користь позивача із 1557,58 грн. до 940 грн. Стягнути із акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1291,09 грн. судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 29 липня 2021 року. Головуюча Дикун С.І. Судді: Парандюк Т.С. Храпак Н.М.