Постанова 4806 № 308/851/21

Справа № 308/851/21 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27.07.2021 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд Закарпатської області в особі судді Феєра І.С., за участю: особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 , особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення №33/4806/192/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24. 02. 2021. Цією постановою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, щодо: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 ,у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 000291 від 11. 01. 2021 вбачається, що ОСОБА_2 11. 01. 2021 близько 15 год. 30 хв., знаходячись у спільному дворі будинку за адресою АДРЕСА_2 , ображав ОСОБА_1 нецензурною лайкою та хапав за руку, тим самим порушив громадський порядок. Закриваючи провадження в справі, суддя місцевого суду послався на те, що матеріали справи не містять доказів об`єктивного підтвердження вчинення ОСОБА_2 хуліганських дій, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. На думку суду першої інстанції, складений відносно ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення не підтверджений жодними іншими фактичними даними, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановила наявність адміністративного правопорушення. У протоколі про адміністративне правопорушення вказано лише відомості про суть адміністративного правопорушення, у зіставленні з наявними ознаками правопорушення, передбаченого у диспозиції ст. 173 КУпАП, а також відсутні дані про настання наслідків, передбачених вказаною статтею. На вказану постанову судді, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24. 02. 2021 про закриття провадження у справі щодо ОСОБА_2 скасувати та постановити нову постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП з накладенням стягнення, передбаченого санкцією цієї статті. В обґрунтування своїх вимог зазначає про незаконність постанови та недотримання судом першої інстанції під час розгляду справи щодо ОСОБА_2 вимог ст. ст. 245,280 КУпАП. -2- Вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП доведена, докази його винуватості наявні у матеріалах справи, натомість протилежні висновки судді, викладені в постанові необґрунтовані та помилкові. Зазначає, що ОСОБА_2 систематично здійснює умисні провокативні дії щодо неї, погрожує фізичною розправою, крім цього, факт вчинення ОСОБА_2 хуліганських дій відбувся у присутності поліцейських у дворі спільного користування, де вирішувалось питання про складення відносно ОСОБА_2 протоколу за ст. 152 КУпАП. Вважає, що судом першої інстанції безпідставно не допитано в судовому засіданні свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в присутності котрих ОСОБА_2 висловлювався на її адресу нецензурною лайкою. Одночасно потерпілою порушено питання про поновлення строку апеляційного оскарження з підстав її перебування на лікарняному та отримання копії оскаржуваної постанови тільки 05. 03. 2021. Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підтримала подану апеляційну скаргу, особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 , який вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи клопотання та апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав. Що стосується клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку, то воно підлягає задоволенню з наступних підстав. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, тому Європейський суд у своїй практиці пропонує широке його тлумачення. Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Говорячи про важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України»). -3- У процесі прийняття рішення про поновлення строку звернення до суду слід визначити критерії, за якими суд може визнати причини попуску строку поважними, а підстави для його поновлення - виправданими з метою досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи. Одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі. При цьому забезпечення права на апеляційне і касаційне оскарження включає як можливість оскарження судового рішення, так і обов`язок суду прийняти та розглянути подану апеляційну чи касаційну скарги. Апеляційний суд звертає увагу, що оскаржувана постанова винесена без участі ОСОБА_1 , при цьому ОСОБА_1 у передбачений КУпАП спосіб про час і місце розгляду справи не повідомлялася. Будь-яких відомостей про отримання копії оскаржуваної постанови ОСОБА_1 окрім тих, на які вказується у клопотанні, в матеріалах справи не міститься. Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що можливість скласти обґрунтовану та вмотивовану апеляційну скаргу в ОСОБА_1 з`явилась з дня отримання постанови, тобто з 05. 03. 2021, тому причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнаються поважними і такий строк поновлюється. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Вказані вимоги закону при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 судом першої інстанції виконані в повному обсязі. Згідно з диспозицією статті 173 КУпАП об`єктивну сторону складу дрібного хуліганства становлять такі діяння: 1) нецензурна лайка в громадських місцях; 2) образливе чіпляння до громадян; 3) інші подібні дії, за умови, що кожне із цих діянь порушує громадський порядок і спокій громадян, а обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони цього правопорушення є хуліганський мотив поведінки особи, яка вчиняє зазначені вище дії. Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку, де громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій. -4- Крім того обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення за ст. 173 КУпАП, а саме дрібне хуліганство - є місце його скоєння, а саме - громадське місце, яке дістало законодавче визначення як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, зокрема під`їзди, а також підземні переходи, стадіони. Отже для кваліфікації дій особи, необхідно співставити фактичні обставини події, тобто відповідність конкретного діяння, а також наявні докази із ознаками того чи іншого складу правопорушення, передбаченого у диспозиції статті КУпАП. Згідно вимог ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення, окрім іншого, повинно бути зазначено, зокрема: суть адміністративного правопорушення, тобто яка протиправна, винна дія (бездіяльність), що посягає на громадський порядок і за що законом передбачена адміністративна відповідальність, ставиться у вину особі; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Всупереч таким вимогам закону, складений щодо ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 000291 від 11. 01. 2021 вказаним вимогам не відповідає, а тому можливість притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ст. 173 КУпАП, виходячи з вимог п. 1 ст. 247 цього Кодексу, виключається. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 000291 від 11. 01. 2021, ОСОБА_2 11. 01. 2021 близько 15 год. 30 хв., знаходячись у спільному дворі будинку за адресою АДРЕСА_2 , ображав ОСОБА_1 нецензурною лайкою та хапав за руку. Як видно, очевидних фактичних даних на доведення події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП в діях ОСОБА_2 не містять також і додані до протоколу про адміністративне правопорушення письмові докази. Крім того, апеляційний суд враховує і те, що в складеному щодо ОСОБА_2 протоколі про адміністративне правопорушення відсутні дані про потерпілу та свідків правопорушення, яке нібито мало місце 11. 01. 2021 о 15 год. 30 хв. за вищевказаних обставин, хоча на місці події такі особи були. З пояснень ОСОБА_2 наданих апеляційному суду вбачається, що між ним та сім`єю ОСОБА_1 тривалий час існують неприязні стосунки через порушення правил добросусідства, після того як остання почала проживати з ним по сусідству, де проживають ще інші сім`ї. Вказує, що інцидент, як і попередні, мав місце на території спільного приватного двору та виник через претензії ОСОБА_1 щодо неналежного, на її думку, утримання належної йому собаки. Того дня працівник поліції, почувши крики, зайшов до приватного двору та, не розібравшись у ситуації, склав протокол на нього. Крім того, матеріали справи не містять оригіналів рапортів працівників поліції, а лише їх копії, при цьому такі належним чином не посвідчені, а обставини, викладені в них не відповідають дійсності, оскільки жодних заяв в рамках даної справи у ОСОБА_1 не відбиралось, потерпілою така не визнавалась. З пояснень ОСОБА_1 наданих апеляційному суду вбачається, що ОСОБА_2 систематично вчиняє відносно неї правопорушення, прояви агресії спочатку були тільки словесними, які в подальшому переросли в брутальну лайку, приниження та застосування рукоприкладства. ОСОБА_2 не дотримується правил добросусідства та загальноприйнятих норм моралі і неприязні стосунки між ними тривають значний час. Зазначає, що ОСОБА_2 в присутності працівника поліції виражався на ї адресу нецензурною лайкою та сіпав її за руку і все це відбувалось у дворі спільного користування. -5- Окрім того, з оглянутого апеляційним судом відеозапису, який був долучений ОСОБА_1 вбачається, що на ньому зафіксовано як ОСОБА_2 доторкнувся до руки ОСОБА_1 , при цьому встановити, що розмова між ними відбувалася на підвищених тонах, як і нецензурні висловлювання в адресу ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 неможливо через відсутність звуку. На переконання апеляційного суду дослідження пояснень вищевказаних осіб дозволяє дійти висновку про те, що дії, які ставляться за провину ОСОБА_2 не призвели до порушення громадського порядку та спокою громадян. Не навела таких даних у своїй апеляційній скарзі і ОСОБА_1 , зазначивши, що словесна перепалка між ними, як і у попередні рази, виникла з порушення правил добросусідства та порушення правил утримання собаки, за що на ОСОБА_2 був окремо складений протоколі про адміністративне правопорушення. Тобто, наявні обставини свідчать про інший мотив дій ОСОБА_2 , однак не хуліганський. Працівник поліції Молнар Е.Т. апеляційному суду пояснив, що було звернення ОСОБА_1 з приводу порушення ОСОБА_2 благоустрою через наявність у спільному дворі споруди, яка перешкоджає ОСОБА_1 . Він разом з поліцейським ОСОБА_7 прибули на місце події, де ОСОБА_2 нецензурно висловився на адресу ОСОБА_1 та сіпнув її за руку. Зазначив, що на місці події були присутніми ще дружина ОСОБА_2 та за межами двору була особа на прізвище ОСОБА_8 . З приводу відсутності в матеріалах справи оригіналів рапортів, зазначив про можливе їх знаходження у відділенні поліції. Також, працівник поліції ОСОБА_9 пояснив апеляційному суду аналогічні обставини та додав, що внаслідок звернення громадянки ОСОБА_1 ними на місці події було складено протокол про адміністративне правопорушення на ОСОБА_2 за ст. 152 КУпАП щодо порушення благоустрою, а сама подія відбувалась у дворі спільного користування, яким володіють три сім`ї. Зазначені пояснення поліцейських апеляційний суд не приймає до уваги, як доказ винності ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, оскільки з огляду на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладену в постанові від 20. 05. 2020 в справі № №524/5741/16-а, працівники поліції є зацікавленими особами, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 264 КУпАП, а наявні у справі рапорти працівників поліції не можуть слугувати однозначним доказом винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення і будь-яких інших належних й допустимих доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, матеріали справи не містять. Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, у відсутністю належних доказів на підтвердження обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянню до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Під нецензурною лайкою, як формою дрібного хуліганства, необхідно розуміти найбільш цинічні лайки, що належать, як правило, до сфери статевих відносин, непристойні висловлювання, один із найогидніших різновидів словесної брутальності. Під образливим чіплянням до громадян необхідно розуміти докучливу поведінку, пов`язану з образливими діями, що зневажають честь і гідність людини та утискають будь-чию волю, до того ж у грубій розв`язній манері. Проте, такого ставлення ОСОБА_2 до будь - якої особи в межах цієї справи не встановлено. -6- Більш того, суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього. Елементом суб`єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей. Таким чином, суд першої інстанції дав правильну оцінку всім наявним доказам та належним чином мотивував у постанові свої висновки. Вказані висновки суду відповідають фактичним обставинам справи. Доводи, викладені в апеляційній скарзі потерпілої ОСОБА_1 , правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують та не вказують на наявність в діях ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. При таких обставинах (оскільки інших доказів немає), апеляційний суд не може вважати доводи, наведені потерпілою в апеляційній скарзі належними, допустимими і достовірними доказами у справі і ставити їх в основу доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. При цьому апеляційний суд враховує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише у межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції не наділений повноваження самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом законодавства при винесенні постанови, яке полягало у неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді. Таким чином, апеляційний суд не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції. При розгляді справи апеляційний суд також враховує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09. 06. 98, п. 54 рішення у справі «Шабельников проти України» від 19. 02. 2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод. Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Виходячи з положень ст. ст. 8, 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. -7- Аналізуючи вищевикладені обставини та керуючись конституційним принципом презумпції невинуватості, вказаним в ст. 62 Конституції України, суд вважає що у матеріалах справи відсутні достовірні докази на підтвердження вини ОСОБА_2 та його винуватість не доведена. Згідно ст. 7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Враховуючи викладене, судом першої інстанції було вжито всіх заходів, передбачених КУпАП для з`ясування питання про наявність чи відсутність вини ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, відтак рішення суду про відсутність в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення, є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає, а тому апеляційна скарга потерпілої ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. При прийнятті рішення також, ураховуються положення нормативно-правових актів про те, що сторони провадження в справах про адміністративні правопорушення є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24. 02. 2021. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24. 02. 2021 щодо ОСОБА_2 ,- без змін. Постанова набирає законної сили не йно й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя