Постанова 4815 № 569/2825/18

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 липня 2021 року м. Рівне Справа № 569/2825/18 Провадження № 22-ц/4815/800/21 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Шимківа С. С., суддів: - Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М., секретар судового засідання - Ковальчук Л. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - Головне управління Національної поліції в Рівненській області, Державна казначейська служба України, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Власик Вікторією Яківною на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 березня 2021 року (ухвалене у складі судді Харечка С.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та суду,- в с т а н о в и в : У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та суду. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 17 березня 2005 року начальник відділення "03" СВ УМВС України в Рівненській області майор міліції Негрей О.М. порушив кримінальну справу № 80/08-05 за фактом розтрати коштів службовими особами Рівненського обласного спеціалізованого диспансеру радіаційного захисту населення за ч. 2 ст. 191 КК України. 04 травня 2005 року, у порядку ст. 115 КПК України, її було затримано, з подальшим утриманням в ізоляторі тимчасового тримання MB УМВС в Рівненській області. 07 травня 2005 року вона була звільнена під заставу у розмірі 10000,00 гривень. Постановою Рівненського міського суду від 16 травня 2005 року задоволено скаргу адвоката Савчука Б. Б. та визнано незаконним її затримання 04 травня 2005 року першим заступником начальника СВ УМВС України в Рівненській області Негреєм О.М.. Постановою Рівненського міського суд від 26 липня 2005 року скасовано постанову від 17 березня 2005 року про порушення кримінальної справи за фактом розтрати коштів службовими особами Рівненського обласного спеціалізованого диспансеру радіаційного захисту населення. 27 липня 2005 року СВ УМВС України в Рівненській області було порушено кримінальну справу відносно неї та інших лікарів за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. 29 липня 2005 року СВ УМВС України в Рівненській області її дії були перекваліфіковані з ч. 2 ст. 191 КК України на ч. 4 ст. 191 КК України та порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України. Постановою слідчого в ОВС відділення "03" СВ УМВС України в Рівненські області Подуная О.М. від 06 серпня 2005 року накладено арешт на все її майно, де б воно не знаходилось. На підставі вказаної постанови 11 серпня 2005 року був внесений запис у Державний реєстр обтяжень нерухомого майна. Також зазначає, що 27 серпня 2005 року проводився обшук у її помешканні та накладено арешт на рухоме майно, яке передано на відповідальне зберігання. 19 серпня 2005 року кримінальну справу № 80/08-15 прийнято до провадження ГСУ МВС України та присвоєно реєстраційний номер 24-243. 07 вересня 2005 року було проведено обшук її службового кабінету. На підставі постанови заступника генпрокурора України від 21 вересня 2005 року її було відсторонено від займаної посади завідувача відділенням терапії № 1 на час проведення досудового слідства. 22 листопада 2005 року старшим слідчим в ОВС ГСУ МВС України відносно неї порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України. 02 березня 2007 року заступник Генерального прокурора України Пшонка В.П. продовжив строк досудового слідства у кримінальній справі до 22 місяців, тобто до 15 квітня 2007 року. 05 квітня 2007 року заступник Генерального прокурора України - Пшонка В. П. затвердив обвинувальний акт у кримінальній справі № 24-243 та направив справу на розгляд до Рівненського міського суду. Постановою Рівненського міського суду від 08 квітня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 16 вересня 2015 року, кримінальна справа № 1- 247/11 по її обвинуваченню та інших лікарів Рівненського обласного спеціалізованого диспансеру радіаційного захисту населення була направлена для організації проведення додаткового розслідування прокурору Рівненської області, запобіжний захід у вигляді підписки про її невиїзд скасовано. Слідчим управління УМВС України в Рівненській області 05 жовтня 2015 року внесено відомості до ЄРДР за № 12015180000000330 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, за № 12015180000000331 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, за № 12015180000000332 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, за № 12015180000000333 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.366 КК України, за № 12015180000000334 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, за № 12015180000000335 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, за № 12015180000000336 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, за № 12015180000000337 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, за № 12015180000000338 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, за № 12015180000000339 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, за № 12015180000000340 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, за №12015180000000341 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України. 29 жовтня 2015 року вказані кримінальні провадження об`єднані в одне провадження № 1201518000000153. Постановою слідчого СУ ГУНП в Рівненській області Самолюк Г.В.. кримінальне провадження внесено до ЄРДР за № 12015180000000153 від 20 травня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України закриті у зв`язку із відсутністю у діях лікарів Рівненського обласного спеціалізованого диспансеру радіаційного захисту населення ознак складу злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України. Вважає, що розмір відшкодування слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Наголошує, що вона перебувала під слідством та судом з 04 травня 2005 року по 22 листопада 2016 року, тобто 136 повних місяців. Незаконні дії органів досудового розслідування, прокуратури та суду призвели до тривалого, протягом більше 11 років, порушення нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від неї значних додаткових зусиль для організації свого життя, призвели до погіршення стану здоров`я як фізичного так і психічного, до погіршення стосунків з оточуючими, до погіршення її ділової репутації як лікаря, що у свою чергу призвело до зменшення кількості її пацієнтів. У момент затримання та поміщення в ІТТ, під час порушення щодо неї двох кримінальних справ і оголошення їй обвинувачення у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк до 8 років, під час проведення досудового та судового слідства по даних кримінальних справах, під час проведення обшуків у помешканні та службовому кабінеті, під час її оголошення про відсторонення від посади завідувача відділенням, під час накладення на все майно арешту, вона пережила емоційні стреси, які супроводжувались почуттями розгубленості, образи, обурення, приниженої гідності, тривоги, страху за своє здоров`я, життя та майбутнє, порушенням сну. Вказує, що змушена була змінити місце проживання, оскільки сусіди сторонилися її і уникали спілкування. Всі знайомі також перестали спілкуватися з нею. За місцем роботи у неї зменшилася кількість пацієнтів, які зверталися за медичною допомогою. Після звільнення з ІТТ стан її здоров`я погіршився, почала часто хворіти простудними захворюваннями, зверталася зі скаргами до кардіолога. 09 квітня 2006 року машиною швидкої медичної допомоги вона була доставлена на прийом в ЦПЗН зі скаргами на слабкість, в`ялість, наплив негативних думок, внутрішню напругу, розгубленість, порушений сон, що виникли внаслідок стресової ситуації на роботі, тобто у зв`язку із кримінальною справою. 10 квітня 2006 року їй був поставлений діагноз - затяжна депресивна реакція ситуативного ґенезу. Впродовж певного періоду лікування, вона була непрацездатна, досі відчуває почуття приниженої гідності, образи, досади, переживає щодо своєї соціальної репутації. Були порушені її актуальні життєві плани, погіршені можливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив і трудових планів. Наслідки незаконного порушення щодо неї кримінальних справ, звинувачення її у вчинені тяжких злочинів, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу (на лікування, проведення правових заходів), обумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання та подальшому прийому нею заспокійливих та снодійних препаратів. Тривале перебування під досудовим та судовим слідством із обмеженням у виді підписки про невиїзд, унеможливило також створення нею сім`ї, так як наречений був громадянином іншої держави. А після закриття даної кримінальної справи, вся наявна у мережі Інтернет та друкованих джерелах інформація по даній справі із зазначенням її прізвища, імені та тяжкості злочину, сприяла затягуванню і значному ускладненню у вирішенні питання щодо всиновлення нею дитини, бо була використана так званими громадськими активістами для паплюження її імені та перешкоджала об`єктивному ходу самого процесу всиновлення і повторно набула розголосу. З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на її користь 6 800 000, 00 грн. відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та суду. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та суду - задоволено частково. Стягнуто з Держави за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 831800 (вісімсот тридцять одну тисячу вісімсот) гривень 00 копійок у відшкодування моральної шкоди та 10990 (десять тисяч дев`ятсот дев`яносто) гривень 00 копійок витрат на проведення експертизи. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, урахувавши характер і обсяг страждань, яких зазнала позивач, тяжкість вимушених змін у її життєвих і суспільних стосунках, час та зусилля, що були потрібні для відновлення попереднього стану, тривалий термін досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи щодо позивача (137 місяців та 49 дні) та зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про те, що внаслідок завдання позивачу моральної шкоди у зв`язку з безпідставним перебуванням під слідством та судом на її користь підлягає стягненню відшкодування у розмірі 831800.00 грн.. Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Власик В.Я. оскаржила його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що у мотивувальній частині рішення судом не зазначено подані нею докази та мотиви їх відхилення, не надано оцінки кожного аргументу позивача щодо наявності підстав для задоволення позову. Під час ухвалення рішення суд не вирішив питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги апелянта щодо розміру моральної шкоди та якими доказами вони підтверджуються. Вважає, що суд повинен був розраховувати та визначати розмір моральної шкоди виходячи з кратного розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць її перебування під слідством та судом не лише за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, але і за незаконне затримання її слідчим як підозрюваної у вчиненні злочину, незаконне тримання під вартою в ІТТ, за незаконне проведення обшуків у помешканні та службовому кабінеті, за накладення арешту на майно, за відсторонення від посади та обрання запобіжного заходу. Вказує, що суд залишив поза увагою висновок експерта яким встановлено причинно-наслідковий зв`язок між тривалим перебуванням під досудовим та судовим слідством і погіршенням як фізичного так і психічного стану її здоров`я. Усе вищезазначене призвело до нераціонального витрачання життєвого часу (на лікування, проведення правових заходів), обумовило необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання та подальшого прийому нею заспокійливих та снодійних препаратів. Крім того, тривале обмеження у виді підписки про невиїзд унеможливило створення нею сім`ї, так як наречений був громадянином іншої держави. А після закриття кримінальної справи, уся наявна у мережі Інтернет та друкованих джерелах інформація щодо неї ускладнювала процес усиновлення дитини. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю. У поданих на апеляційну скаргу відзивах Головне управління Національної поліції в Рівненській області та Рівненська окружна прокуратура просять апеляційну скаргу залишити без задоволення. Представник Державної казначейської служби України в судове засідання апеляційного суду не з"явився. Він був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення йому поштового відправлення, що міститься у матеріалах справи. Його неявка не перешкодждає судовому розгляду. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення інших учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про часткове її задоволення, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 17 березня 2005 року начальником відділення «03» СВ УМВС України в Рівненській області майором міліції Негреєм О. М. було порушено кримінальну справу № 80/08-05 за фактом розтрати коштів службовими особами Рівненського обласного спеціалізованого диспансеру радіаційного захисту населення за ч. 2 ст. 191 КК України. 04 травня 2005 року в порядку ст. 115 КПК України, ОСОБА_1 було затримано з подальшим її утриманням в ізоляторі тимчасового тримання MB УМВС в Рівненській області. 07 травня 2005 року вона була звільнена під заставу у розмірі 10000,00 гривень. Постановою Рівненського міського суду від 16 травня 2005 року скарга адвоката Савчука Б.Б. була задоволена та визнано незаконним затримання позивачки 04 травня 2005 року першим заступником начальника СВ УМВС України в Рівненській області Негреєм О.М. Постановою Рівненського міського суд від 26.07.2005 р. постанова від 17.03.2005 р. про порушення кримінальної справи за фактом розтрати коштів службовими особами Рівненського обласного спеціалізованого диспансеру радіаційного захисту населення скасована. 27 липня 2005 року СВ УМВС України в Рівненській області відносно ОСОБА_1 та інших лікарів Рівненського обласного спеціалізованого диспансеру радіаційного захисту населення було порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. 29 липня 2005 року СВ УМВС України в Рівненській області перекваліфіковало її дії з ч. 2 ст. 191 КК України на ч. 4 ст. 191 КК України та порушено щодо неї кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України. Постановою слідчого в ОВС відділення «03» СВ УМВС України в Рівненські області Подуная О.М. від 06 серпня 2005 року накладено арешт на все майно позивачки, де б воно не знаходилось. На підставі даної постанови 11 серпня 2005 року внесено запис у Державний реєстр обтяжень нерухомого майна. 19 серпня 2005 року кримінальну справу № 80/08-15 прийнято до провадження ГСУ МВС України та присвоєно реєстраційний номер 24-243. 27 серпня 2005 року проведено обшук помешкання позивачки та накладено арешт на рухоме майно, яке передано на відповідальне зберігання. 07 вересня 2005 року проводився обшук її службового кабінету. На підставі постанови заступника генпрокурора України від 21 вересня 2005 року ОСОБА_1 було відсторонено від займаної посади завідувача відділенням терапії № 1 на час проведення досудового слідства. 22 листопада 2005 року старшим слідчим в ОВС ГСУ МВС України щодо неї порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України. 02 березня 2007 року заступник Генерального прокурора України Пшонка В. П. продовжив строк досудового слідства в кримінальній справі до 22 місяців, тобто до 15 квітня 2007 року. 05 квітня 2007 року заступник Генерального прокурора України Пшонка В. П. затвердив обвинувальний акт у кримінальній справі № 24-243 та направив справу на розгляд до Рівненського міського суду. Постановою Рівненського міського суду від 08 квітня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 16 вересня 2015 року, кримінальна справа № 1- 247/11 про обвинувачення ОСОБА_1 та інших лікарів Рівненського обласного спеціалізованого диспансеру радіаційного захисту населення була направлена для організації проведення додаткового розслідування прокурору Рівненської області, запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд позивачки скасовано. Слідчим управління УМВС України в Рівненській області 05 жовтня 2015 року внесено відомості до ЄРДР за № 12015180000000330 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, за № 12015180000000331 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, за № 12015180000000332 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, за № 12015180000000333 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.366 КК України, за № 12015180000000334 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, за № 12015180000000335 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, за № 12015180000000336 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, за № 12015180000000337 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, за № 12015180000000338 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, за № 12015180000000339 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, за № 12015180000000340 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, за №12015180000000341 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України. 29 жовтня 2015 року вказані кримінальні провадження об`єднані в одне провадження № 1201518000000153. Постановою слідчого СУ ГУНП в Рівненській області Самолюк Г.В. кримінальне провадження внесено до ЄРДР за № 12015180000000153 від 20 травня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України закриті у зв`язку із відсутністю в діях лікарів Рівненського обласного спеціалізованого диспансеру радіаційного захисту населення ознак складу злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України. Наведені обставини відповідачами не заперечуються. Статтею 56 Конституції України визначено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною другою статті 16 ЦК України, до яких, зокрема, належить відшкодування моральної шкоди. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Згідно Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню. Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року в справі № 6-2203цс15 вказано, що «відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування». Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто, цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості». Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати. Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При цьому, визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування. З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, а обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 644/9923/18, від 24 лютого 2020 року у справі № 405/6920/16, від 20 грудня 2019 року у справі № 465/5299/15-ц, від 11 жовтня 2019 року у справі 757/53996/17. Враховуючи, що на час розгляду справи, розмір мінімальної заробітної плати встановлено на рівні 6 000,00 грн., місцевий суд дійшов висновку про те, що гарантований мінімум відшкодування моральної шкоди становить 831800,00 грн. (6000,00 грн. х 137 місяців 49 днів=831800,00 грн.), який є виправданим та підлягає стягненню на користь позивача. Суд першої інстанції, вірно установивши дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. Разом з цим, на переконання колегії суддів, рішення місцевого суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди підлягає зміні. Визначений законом розмір моральної шкоди є мінімальним, що гарантований державою, однак суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування. Так, встановлені у ході розгляду справи обставини, зокрема, затримання слідчим ОСОБА_1, як підозрюваної у вчиненні злочину; взяття і тримання її під вартою в ITT; порушення щодо неї двох кримінальних справ за ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 366 КК України; притягнення слідчим її, як обвинуваченої; проведення допитів слідчим, як підозрюваної та обвинуваченої; проведення у ході розслідування кримінальної справи обшуку у її помешканні та службовому кабінеті; накладення арешту на все рухоме і нерухоме її майно; відсторонення її від посади завідувачки відділення терапії №1 РОСДРЗН; обрання щодо неї запобіжного заходу; численні виклики у судові засідання в статусі підсудної; допити судом як підсудної - у своїй сукупності так і кожна окремо є психотравмуючими для ОСОБА_1 , внаслідок чого їй заподіяно психічні та фізичні страждання. Обставини заподіяння ОСОБА_1 психічних та фізичних страждань внаслідок незаконних дій органів досудового слідства та суду також підтверджуються висновками проведеної судової психологічної експертизи від 08 липня 2020 року №2380/3848. Тому, врахувавши характер і обсяг страждань, яких зазнала позивач, тяжкість вимушених змін у її життєвих і суспільних стосунках, час та зусилля, що були потрібні для відновлення попереднього стану, тривалий термін досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи щодо позивача (понад 11 років) та зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості та справедливості, апеляційний суд приходить до висновку про те, що справедливим і виправданим розміром моральної шкоди завданої позивачу внаслідок безпідставного її перебування під слідством та судом буде - 1 000 000 грн.. Керуючись ст. ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Власик Вікторією Яківною задовольнити частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 березня 2021 року в частині визначеного до стягнення розміру моральної шкоди - змінити. Стягнути з Держави за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 000 000 (один мільйон) гривень 00 копійок у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та суду. У решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови виготовлений 30 липня 2021 року. Головуючий-суддя Шимків С. С. Судді: Гордійчук С. О. Ковальчук Н. М.