Постанова 4813 № 509/4786/19

Номер провадження: 22-ц/813/4706/21 Номер справи місцевого суду: 509/4786/19 Головуючий у першій інстанції Кириченко П. Л. Доповідач Цюра Т. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.07.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого: Цюри Т.В., Суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М., За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 листопада 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності в порядку спадкування за законом,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2019 року, ОСОБА_1 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності в порядку спадкування за законом. В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 брат позивача, після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 1,63 га., цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою:Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, поле (масив) № НОМЕР_1 , ділянка НОМЕР_2 (спірна земельна ділянка), яка належала померлому на праві приватної власності, позивач своєчасно звернувся до нотаріуса з заявою щодо отримання правовстановлюючого документа на спадкове майно, але отримати не зміг у зв`язку з тим, що померлий не зміг оформити право власності по не залежним від нього причинам, позивач фактично прийняв спадщину належним чином, а тому позивач просить визнати право власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування за законом. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, третя особа яка не заявляє самостійні вимоги: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності в порядку спадкування за законом задоволено. Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті свого брата ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 1,63 га., цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, поле (масив) № НОМЕР_1 ділянка № НОМЕР_2 , кадастровий номер 5123755800:01:003:3391. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області подала до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить суд скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 листопада 2019 року у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_1 ОСОБА_5 , посилаючись на її необґрунтованість, просить суд у задоволенні апеляційної скарги Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області - відмовити у повному обсязі, а рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 листопада 2019 року залишити без змін. В судове засідання, призначене на 22.07.2021 року, сторони до суду не з`явились про розгляд справи були повідомлені належним чином, що вбачається з матеріалів справи. Крім того в матеріалах справи наявне клопотання від представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 про здійснення розгляду справи за відсутністю позивача та його представника (а.с.240). 31.05.2021 року на електронну адресу суду надійшли клопотання від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про розгляд справи за їх відсутністю. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність не з`явившихся учасників справи, які своєчасно і належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на таке. Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , належала земельна ділянка площею 1,63 га., цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.10.2009 року зареєстрованого в реєстрі № 5-2803 кадастровий номер 5123755800:01:003:3391. 05 жовтня 2016 року під час життя ОСОБА_6 склала нотаріально посвідчений заповіт на ім`я ОСОБА_4 , брата позивача, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 7/2017 від 28.02.2017 року. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серією НОМЕР_3 від 10.10.2016 р. Рідний брат позивача ОСОБА_4 під час життя належним чином прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 у вигляді спірної земельної ділянки, але отримати правовстановлюючий документ не встиг по не залежних від нього причин. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серією НОМЕР_4 від 14.01.2019 року. Після його смерті відкрилось спадкове майно у вигляді вищевказаної земельної ділянки площею 1,63 га., яка перебуває у приватній власності. Вартість нерухомого майна складає 45 448 грн., що сторонами не оскарджується. Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті свого брата належним чином звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, родинні відносини підтверджуються матеріалами спадкової справи № 14/2019, яка відкрита приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Образцовою Т.А. Відомостей про обмеження або арешту на спірну квартиру не має, що підтверджується інформаційною довідкою від 05.09.2019 року. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 , якому на праві власності належала спірна земельна ділянка, інших спадкоємців першої черги у вказаній справі не має та крім позивача інші особи з заявою про прийняття спадщини не звертались. Проте, апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного. Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. За містом положень ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (ч.ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України). Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. При цьому, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку. Згідно положень статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців. Як передбачено п.4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку. У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до суду як спадкоємець ОСОБА_4 за захистом своїх прав на спадкове майно. За загальними правилами цивільного законодавства відповідачами у справі про визнання права власності на спадкове майно є інші спадкоємці, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної міської ради. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, тощо. На підставі наявної в матеріалах справи копії спадкової справи № 14/2019 відносно майна померлого ОСОБА_4 та копії спадкової справи № 7/2017 відносно майна померлого ОСОБА_6 , апеляційний суд встановив наступне. Так, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , належала земельна ділянка площею 1,63 га., цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.10.2009 року зареєстрованого в реєстрі № 5-2803 кадастровий номер 5123755800:01:003:3391. 05 жовтня 2016 року під час життя ОСОБА_6 склала нотаріально посвідчений заповіт на ім`я ОСОБА_4 , брата позивача, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 7/2017 від 28.02.2017 року (а.с.136, 154). Крім того після смерті ОСОБА_6 з заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ланіної В.І. звернувся 10 квітня 2017 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зазначив, що є сином померлої та просив видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом на належне йому спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_6 (а.с.163). Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не дослідив повністю матеріали справи та не встановив коло спадкоємців померлої ОСОБА_6 , не з`ясував хто з них прийняв спадщину у встановленому законом порядку, та відповідно до норм чинного законодавства не вирішив питання про залучення цих осіб до участі в справі, оскільки ОСОБА_7 , не приймав участі у вказаній справі та не залучався судом в якості сторони у справі. Згідно п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду. Крім того зі спадкової справи № 14/2019 відносно майна померлого ОСОБА_4 вбачається наступне. З заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 звертались ОСОБА_2 - батько померлого, ОСОБА_1 брат померлого та ОСОБА_3 мати померлого, яка відмовилась від прийняття спадщини на користь позивача . Відповідно до договору про поділ спадкового майна від 25.07.2019 року, наявного в матеріалах справи зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на користь якого відмовилась спадкоємець першої черги, мати померлого, ОСОБА_3 , є спадкоємцями в рівних частках та мають право на спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . За загальними правилами цивільного законодавства відповідачами у справі про визнання права власності на спадкове майно є інші спадкоємці, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної міської ради. При цьому апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_2 батько померлого ОСОБА_4 , залучений до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, коли відповідно до норм чинного законодавства ОСОБА_2 повинен був судом залучений до участі у справі в якості відповідача. Нормами цивільно-процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доводів сторін у справі та доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо. Апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості залучати до участі у справі інших осіб у якості співвідповідача. Оскільки позов пред`явлено не до всіх належних відповідачів та у справі не встановлено коло всіх спадкомемців після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову саме з цих підстав. Доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими та заслуговують на увагу суду. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області - задовольнити частково. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 листопада 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності в порядку спадкування за законом скасувати. Прийняти постанову. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 28.07.2021 року. Головуючий Т.В. Цюра Судді: Л.А. Гірняк С.М.Сегеда