Постанова 4824 № 757/35380/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 757/35380/20 Головуючий у суді першої інстанції: Бусик О.Л. Номер провадження: 22-ц/824/2957/2021 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 травня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коцюрби О.П., суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А., при секретарі - Перебитюку А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 21 серпня 2020 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Педерсен енд партнерс» (Pedersen&Partners), про визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В: У Печерський районний суд міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України», відповідач, апелянт), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Педерсен енд партнерс» (Pedersen&Partners) (далі - ТОВ «Педерсен енд партнерс»), про визнання протиправним та скасування рішення, у якому просив визнати недійсним та скасувати рішення про відмову конкурсної комісії АТ «Державний ощадний банк України» ОСОБА_1 у відборі та допуску його кандидатури до другого етапу конкурсу на зайняття вакантної посади члена правління, відповідального за фінанси АТ «Державний ощадний банк України». Разом із позовною заявою, позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просив вжити заходи забезпечення позову, а саме: - заборонити АТ «Державний ощадний банк України» в особі його органів та посадових осіб та/або спеціально створеної конкурсної комісії проводити конкурс на заміщення вакантної посади члена правління відповідального за фінанси АТ «Державний ощадний банк України, дату початку проведення якого призначено до 19 серпня 2020 року у вигляді співбесіди фіналістів з Наглядовою радою Банку (особисто або співбесіда за допомогою засобів дистанційного зв`язку за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 12Г), оприлюднювати та затверджувати його результати до набрання законної сили рішенням у цій справі; - заборонити АТ «Державний ощадний банк України» в особі його органів та посадових осіб та/або спеціально створеної конкурсної комісії вчиняти будь-які дії щодо призначення на посаду члена правління відповідального за фінанси АТ «Державний ощадний банк України» до набрання законної сили рішенням у цій справі, в тому числі, але не виключно: видавати наказ про призначення члена правління відповідального за фінанси АТ «Державний ощадний банк України», оголошувати та проводити нові конкурси на заміщення вакантної посади члена правління, відповідального за фінанси АТ «Державний ощадний банк України», укладати контракт з новим членом правління, відповідальним за фінанси АТ «Державний ощадний банк України»; - заборонити АТ «Державний ощадний банк України» в особі його органів та посадових осіб призначати будь-яку особу на посаду виконувача обов`язків члена правління відповідального за фінанси Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та укладати контракт із такою особою до набрання законної сили рішенням у цій справі. В обґрунтування заяви позивач посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а також ефективний захист або поновлення його порушених прав, за захистом яких він звернувся. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 серпня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Заборонено АТ «Державний ощадний банк України» в особі його органів та посадових осіб та/або спеціально створеної конкурсної комісії проводити конкурс на заміщення вакантної посади члена правління, відповідального за фінанси АТ «Державний ощадний банк України», дату початку проведення якого призначено до 19 серпня 2020 року у вигляді співбесіди фіналістів з Наглядовою радою Банку (особисто або співбесіда за допомогою засобів дистанційного зв`язку за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 12Г), оприлюднювати та затверджувати його результати до набрання законної сили рішенням у цій справі. Заборонено АТ «Державний ощадний банк України» в особі його органів та посадових осіб та/або спеціально створеної конкурсної комісії вчиняти будь-які дії щодо призначення на посаду члена правління, відповідального за фінанси АТ «Державний ощадний банк України» до набрання законної сили рішенням у цій справі, в тому числі, але не виключно: видавати наказ про призначення члена правління, відповідального за фінанси АТ «Державний ощадний банк України», оголошувати та проводити нові конкурси на заміщення вакантної посади члена правління, відповідального за фінанси АТ «Державний ощадний банк України» укладати контракт з новим членом правління, відповідальним за фінанси АТ «Державний ощадний банк України». Заборонено АТ «Державний ощадний банк України» в особі його органів та посадових осіб призначати будь-яку особу на посаду виконувача обов`язків члена правління, відповідального за фінанси АТ «Державний ощадний банк України» та укладати контракт із такою особою до набрання законної сили рішенням у цій справі. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, АТ «Державний ощадний банк України» оскаржило її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просило ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 21 серпня 2020 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити. На обґрунтування апеляційної скарги, АТ «Державний ощадний банк України» посилалось на те, що судом першої інстанції застосовано заходи забезпечення позову виключно на підставі припущень позивача за відсутності будь-яких належних доказів, які б підтверджували наявність спору та існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позову. Апелянт зазначив, що оскаржувану ухвалу постановлено без урахування співмірності застосованих заходів забезпечення з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття таких заходів. Наданим процесуальним законом правом подати відзив на апеляційну скаргу, учасники справи не скористались. У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник АТ «Державний ощадний банк України» - Кокольський С.І. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити. Позивач ОСОБА_1 та йог представник в судове засідання не з`явились. Представник ОСОБА_1 - адвокат Бебель О.О. звернувся до суду з клопотанням проводити розгляд справи без участі позивача та його представника. Представник третьої особи ТОВ «Педерсен енд партнерс» - адвокат Віданова О.В. апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» підтримала, просила її задовольнити. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга АТ «Державний ощадний банк України» підлягає задоволенню, а ухвала Печерського районного суду міста Києва від 21 серпня 2020 року скасуванню з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону ухвала Печерського районного суду міста Києва від 21 серпня 2020 року про забезпечення позову не відповідає. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову Печерський районний суд міста Києва своє рішення мотивував тим, що предметом позову, який перебуває в провадженні суду є визнання протиправними та скасування рішень, які на думку позивача порушують його права, що може цілком реально призвести до неможливості або ж до утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог у даній справі; застосування заходів забезпечення позову за вимогами позивача не порушує прав та охоронюваних інтересів відповідачів чи інших осіб, що не є учасниками цього судового процесу, а позивач вказав на фактичне порушення його прав та охоронюваних законом інтересів; існує небезпека заподіяння шкоди правам, свободам і інтересам позивача до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили; існує реальна загроза, що у разі невжиття заходів забезпечення позову буде неможливе виконання рішення суду у цій справі, що істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся у цій справі, у межах даного судового провадження без нових звернень до суду. Колегія суддів не погоджується з таким висновками суду першої інстанції, так як вважає їх помилковими. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, до яких, в томі числі, відносяться і такі види як накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Згідно з ч. 3 ст. 150 цього ж Кодексу заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Згідно ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Судовий захист повинен бути ефективним, що вимагає ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним та скасувати рішення про відмову конкурсної комісії АТ «Державний ощадний банк України» ОСОБА_1 у відборі та допуску його кандидатури до другого етапу конкурсу на зайняття вакантної посади члена правління, відповідального за фінанси АТ «Державний ощадний банк України». Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Позивач зазначив, що він вимушений звернутися до суду із заявою про забезпечення позову, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або призвести до неможливості виконання рішення суду. Підстави забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Позивачем, наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог не обґрунтовано, належних та допустимих доказів, щодо застосування такого заходу як забезпечення позову, яке спроможне забезпечити ефективний захист порушеного права позивача та поновлення його порушених прав та інтересів не надано. Враховуючи характер спірних правовідносин, які не відносяться до майнових, і не підлягають примусовому виконанню, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про забезпечення позову. Окрім цього, колегія суддів приходить до висновку, що заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду першої інстанції від 21 серпня 2020 року не є співмірним із заявленими позовними вимогами і суперечать змісту заходів забезпечення та меті їх застосування. Колегія суддів звертає увагу, що вжиття заходів забезпечення позову, які просив застосувати позивач, фактично перешкоджатиме здійсненню відповідачем господарської діяльності та може призвести до порушення права відповідача та невизначеного кола третіх осіб. З огляду на викладене, перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів вважає, що ухвала Печерського районного суду міста Києва від 21 серпня 2020 року підлягає скасуванню, з прийняттям у справі постанови про відмову ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову. Керуючись ст.ст. 365, 367, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 21 серпня 2020 року про забезпечення позову скасувати. Прийняти у справі постанову. якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий: О.П. Коцюрба Судді: І.М. Білич Т.А. Слюсар