Постанова 4875 № 913/28/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" липня 2021 р. Справа № 913/28/21 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Зубченко І.В., суддя Пелипенко Н.М. розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області (вх.№1412Л/3) на рішення Господарського суду Луганської області від 05.04.2021 у справі №913/28/21 (суддя Фонова О.С., повний текст рішення підписано 05.04.2021) за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця, м. Київ в особі Регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця, м. Лиман Донецької області, до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області, м. Рубіжне Луганська область, про стягнення збитків за пільгове перевезення пасажирів у сумі 135.159,10 грн, ВСТАНОВИЛА: Акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (далі позивач, Залізниця) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом від 28.12.2020 №1910 до Рубіжанської міської ради Луганської області Луганської області про стягнення збитків за пільгове перевезення пасажирів за 12 місяців 2017 року та 12 місяців 2018 року в сумі 135.159,10 грн. Позов мотивовано тим, що Залізниця є суб`єктом господарської діяльності, яка займається перевезенням та обслуговуванням пасажирів та повинна забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно з законодавством, а відповідно до ст. 9 Закону України від 04.07.1996 №273/96-ВР Про залізничний транспорт збитки залізничного транспорту загального користування від використання пільгових тарифів відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг. Рішенням Господарського суду Луганської області від 05.04.2021 у справі №913/28/21 позов задоволено повністю. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області (93010, м.Рубіжне Луганської області, вулиця Руденко, буд. 7, ідентифікаційний код 03196860) на користь АТ Українська залізниця (03680, м.Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (84400, Донецька область, м. Лиман, вулиця Привокзальна, будинок 22, ідентифікаційний код 40150216), збитки за пільгове перевезення пасажирів у сумі 135.159,10 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 2.120,00 гривень. Відповідач, Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області, з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що на його думку оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте при неповному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що загальний обсяг виплат з місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту населення, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не може перевищувати розміру затверджених субвенцій. Заперечення Управління проти рішення суду першої інстанції обґрунтовані тим, що відсутність відповідних бюджетних асигнувань та укладеного між сторонами договору унеможливлюють виконання зобов`язань щодо погашення збитків. Крім того, Управління вказує на неможливість здійснити персоніфікацію пільговика, який скористався послугами Залізниці. Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2021 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Стойка О.В., Попков Д.О. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України, з огляду на те, що скаржник до апеляційної скарги не надав доказів на підтвердження сплати судового збору, не надав належних доказів на підтвердження направлення апеляційної скарги іншим сторонам по справі. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.05.2021, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області та призначено її до розгляду. Позивачу встановлено строк для надання суду відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи. Вказаною ухвалою також повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі ч. 10 ст. 270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 11.06.2021 на адресу Східного апеляційного господарського суду від АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№6788), в якому позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, а рішення Господарського суду Луганської області від 05.04.2021 у справі №913/28/21 залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Так, позивач зазначає, що частина 2 статті 218 ГК України та стаття 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання. Законодавством не передбачена залежність відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2021 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Зубченко І.В., Пелипенко Н.М., в зв`язку з відпустками суддів Стойки О.В. та Попкова Д.О. Враховуючи положення ч.ч.13, 14 ст.8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється. Будь-яких інших заяв чи клопотань до канцелярії Східного апеляційного господарського суду в межах розгляду даної апеляційної скарги не надходило. За таких обставин, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без виклику учасників справи. Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне. Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини: - укладення 03.02.2017 між сторонами договору про компенсацію послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян залізничним транспортом загального користування у приміському сполучені №46, предметом якого відповідно до п. 1.1 є здійснення компенсації Замовником Виконавцю витрат, понесених ним в 2017 році при наданні пільг населенню згідно з Законів України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про охорону дитинства (пільги дітям з багатодітних сімей), Постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 №354 Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування, Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і ветеранів державної пожежної охорони та їх соціальний захист пов`язаних із споживанням населенням, що мешкає у місті Рубіжне Луганської області, таких видів послуг: приміське залізничне перевезення пільгової категорії пасажирів за рахунок коштів місцевого бюджету в 2017 році. Сума договору складає 80.000,00 грн , в тому числі ПДВ 13.333,33 грн, з обов`язковим врахуванням можливих змін у затверджених лімітах. Розрахунки за перевезення, а також визначення кредиторської заборгованості проводяться в межах бюджетних кошторисних призначень, передбачених у бюджеті м. Рубіжне на 2017 рік. Сума договору може змінюватись відповідно до змін сум кошторисних призначень згідно з лімітною довідкою про бюджетні асигнування (п. п. 1.3, 1.4 договору); - укладення 19.01.2018 між сторонами договору про компенсацію послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян залізничним транспортом загального користування у приміському сполучені №1, предметом якого відповідно до п. 1.1 є здійснення компенсації Замовником Виконавцю витрат, понесених ним в 2017 році при наданні пільг населенню згідно з Законів України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про охорону дитинства (пільги дітям з багатодітних сімей), Постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 №354 Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування, Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і ветеранів державної пожежної охорони та їх соціальний захист пов`язаних із споживанням населенням, що мешкає у місті Рубіжне Луганської області, таких видів послуг: приміське залізничне перевезення пільгової категорії пасажирів за рахунок коштів місцевого бюджету в 2018 році. Сума договору складає 90.000,00 грн, в тому числі ПДВ 15.000, грн, з обов`язковим врахуванням можливих змін у затверджених лімітах. Розрахунки за перевезення, а також визначення кредиторської заборгованості проводяться в межах бюджетних кошторисних призначень, передбачених у бюджеті м. Рубіжне на 2018 рік. Сума договору може змінюватись відповідно до змін сум кошторисних призначень згідно з лімітною довідкою про бюджетні асигнування (п. п. 1.3, 1.4 договору); - підписання сторонами 25.12.2017 додаткової угоди, якою внесено зміни до договору №46 в п.3.4 та викладено його в такій редакції: «п.3.4. Розрахунки за грудень місяць поточного року Виконавець надає Розпоряднику коштів у січні 2018 року», - підписання сторонами 19.01.2018 додаткової угоди №1, якою внесено зміни до договору №1 в п.1.3 та викладено його в такій редакції: п.1.3. Сума договору складає 85910,55 грн , в тому числі ПДВ 14.318,42 грн, з обов`язковим врахуванням можливих змін у затверджених лімітах, та додаткової угоди №2, якою внесено зміни до договору №1 в п.3.4 та викладено його в такій редакції: «п.3.4. Розрахунки за грудень місяць поточного року Виконавець надає Розпоряднику коштів у січні 2019 року»; - складання позивачем облікових форм про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів за 2017 2018 роки, а також загальних зведених відомостей по типах пільг та квитків у приміському сполученні за 2017 2018 роки, на підтвердження здійсненого перевезення пільгових категорій населення за пільговими тарифами позивачем надані у загальному розмірі 260.976,09 грн: відповідно до облікових форм за 2017 рік, загальна сума недоотриманих коштів з урахуванням податку на додану вартість склала 122.876,98 грн, відповідно до облікових форм за 2018 рік, загальна сума недоотриманих коштів з урахуванням податку на додану вартість склала 138.099,11 грн; - відповідач, який є розпорядником бюджетних коштів, провів частково розрахунки за пільгові перевезення окремих категорій громадян згідно актів звірення розрахунків станом на 01.01.2018 та станом на 01.012019: за 2017 рік отримано компенсаційних виплат на суму 54.306,60 грн та за 2018 рік отримано компенсаційних виплат на суму 71.510,39 грн. Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що ним понесені збитки за перевезення пільговиків за період з січня 2017 року по грудень 2017 року в сумі 68.570,38 грн та за період з січня 2018 року по грудень 2018 року в сумі 66.588,72 гривень. В зв`язку з означеним, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки за перевезення пільгових категорій громадян у приміському сполученні залізничним транспортом позивача за період з січня 2017 року по грудень 2018 року в загальній сумі 135.159,10 гривень. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, та посилаючись на норми бюджетного законодавства та на умови укладених договорів повідомив, що ним компенсовано Залізниці за надання послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян за 2017 рік в сумі 54.306,60 грн та за 2018 рік в сумі 71.510,39 грн, з огляду на що просив у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю, у зв`язку з їх необґрунтованістю. Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, яким були задоволено позовні вимоги в повному обсязі, зазначив, що Залізниця здійснює перевезення окремих категорій громадян за пільговими тарифами відповідно до чинних законів України, які передбачають такі пільги для конкретних категорій громадян, а збитки залізничного транспорту від використання пільгових тарифів відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів. При цьому, обслуговуючи таку категорію громадян України, Залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення пільгових категорій громадян. Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного. Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантію. Статтею 19 вказаного Закону передбачено, по виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів України. Так, соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12.03.1993, Законами України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про охорону дитинства», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ ветеранів Національної поліції деяких інших осіб та їх соціальний захист». Частиною 6 статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг. Норми вказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов`язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги. Таким чином, обслуговуючи категорію громадян України, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, Залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян. Тобто, забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себе обов`язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів збитки, понесені залізничним транспортом. Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України прямо передбачено, що відсутність у боржники необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання. Отже, законодавством не передбачена залежність відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій державного бюджету. Закон України «Про залізничний транспорт» та Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України за №1196 від 27.12.2006, не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Кечко дроти України» (заява №63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, шо органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів на причину невиконання своїх зобов`язань. Таким чином, перевезення пасажирів на пільгових умовах виконано Залізницею не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на то державою орган - відповідач у справі у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу. Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі, встановлено Порядком №1359, пунктом 2 якого визначене, що до пільгових перевезень залізничним транспортом належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян зі знижкою, встановленою законодавством. Облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки). Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, шо сплачує пасажир відповідно до наданих пільг. Інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності. Сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира (пункти 3, 4, 5, 7 Порядку №1359). Тобто, сума недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира. Тож, посилання скаржника на відсутність в облікових формах ідентифікуючої інформації щодо осіб, які скористалися пільгами відповідно до Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України за №117 від 29.01.2003, відхиляється колегією суддів, оскільки надані до суду позивачем щомісячні облікові форми виповідають типовій формі, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України №1359 від 16.12.2009. Внесення додаткової інформації, про яку зазначає відповідач, затвердженою обліковою формою не передбачено. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України). Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч.3 ст.11 Цивільного кодексу України). Так, згідно з частиною 2 статті 22 ЦК збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків; причинного зв`язку між порушенням права та збитками; наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. З огляду на те, що відповідач, який є розпорядником бюджетних коштів, не провів розрахунків за пільгові перевезення окремих категорій громадян в повному обсязі, відповідно до вимог чинного законодавства - він зобов`язаний відшкодувати понесені позивачем витрати на перевезення пільговиків за 12 місяців 2017 року та 12 місяців 2018 року в загальній сумі 135.159,10 грн. Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи спірне рішення, в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення на основі всіх доводів, що були належним чином надані сторонами і підтверджувалися наявними в матеріалах справи доказами. Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції. За таких підстав рішення Господарського суду Луганської області від 05.04.2021 у справі №913/28/21 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення. Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги (Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області ). Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Луганської області від 05.04.2021 у справі №913/28/21- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Повний текст постанови складено 29.07.2021 Головуючий суддя О.А. Істоміна Суддя І.В. Зубченко Суддя Н.М. Пелипенко