Постанова Західний апеляційний господарський суд № 914/95/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" липня 2021 р. Справа №914/95/21 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого судді Кордюк Г.Т. суддів Кравчук Н.М. Скрипчук О.С. секретар судового засідання Чудяк Х.В. розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, вих..№39/5-4171-21 від 08.06.2021 (вх.№01-05/2105/21 від 22.06.2021) на рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2021 (повний текст рішення складено 03.06.2021) у справі № 914/95/21 (суддя: Синчук М.М.) за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ, до відповідача Комунального підприємства Борислатеплоенерго, м. Борислав Львівської області, про стягнення заборгованості в сумі 446 910,50 грн За участю представника: від позивача: Єгоров В.С. адвокат; від відповідача: не з`явився; ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( далі АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства Борислатеплоенерго ( далі КП Борислатеплоенерго) заборгованості на загальну суму 446 910,50 грн., з яких: 358 780,41 грн. основний борг, 28 203,48 грн. пеня, 16 173,22 грн. три відсотки річних, 18 346,15 грн. інфляційні втрати та 25 407,24 грн. збитки. Підставою для звернення з позовом слугувало порушення відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу №6568/18-БО-21 від 09.10.2018 ( далі Договір). Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.05.2021 у справі №914/95/21 позов задоволено частково. Стягнуто з КП Бориславтеплоенерго на користь АТ НАК Нафтогаз України основний борг у сумі 358 780, 41 грн.; пеню у сумі 19 742, 44грн.; три проценти річних у сумі 16 173, 22 грн.; інфляційні втрати у сумі 18 346, 15 грн. та 6 322, 55 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Приймаючи вказане рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт поставки позивачем на виконання Договору природного газу відповідачеві у період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року на загальну суму 3 547 134,55 грн., наявність заборгованості у відповідача з оплати поставленого газу на суму 358 780,41грн. та порушення відповідачем передбачених Договором строків оплати поставленого природного газу. З огляду на наведене, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є підставними та обгрунтованими. Разом з тим, з врахуванням обставин справи та наданих сторонами доказів, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав, визначених ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, для зменшення розміру пені на 30 %. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача збитків мотивоване тим, що закріплене у пп. 1 п. 1 розділу VI постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2495 (в редакції чинній на час спірних правовідносин), право постачальника вимагати від споживача відшкодування збитків за недовикористання останнім замовленого об`єму природного газу не звільняє заявника від тягару доказування понесених збитків, що передбачено як Цивільним так і Господарським кодексами України. Однак, позивачем не доведено факту понесення збитків у зв`язку з недовикористанням замовленого об`єму природного газу відповідачем у березні, квітні 2019 року. Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2021 у справі №914/95/21 в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 8461,04 грн. та збитків у сумі 25407,24 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову. Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, позивач зазначає, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені на 30%, оскільки, вирішуючи питання про можливість зменшення неустойки суд повинен об`єктивно оцінити причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, винятковість випадку, враховуючи інтереси обох сторін, а не лише відповідача. Однак під час розгляду справи суд не врахував інтереси позивача та те, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки. Окрім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не застосував спеціального законодавства, яке регулює правовідносини на ринку природного газу, оскільки незалежно від викладення загальних правил відшкодування збитків в положеннях Цивільного та Господарського кодексів України, порядок відшкодування збитків, завданих суб`єктам ринку природного газу у правовідносинах між постачальником та споживачами природного газу імперативно регулюються Розділом VI Правил постачання природного газу, застосування яких є обов`язковим до даного виду правовідносин. Оскільки наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу доведено факт споживання відповідачем в березні, квітні 2019 року природного газу в обсязі меншому від замовленого, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача збитків. Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав. Відповідно до ч.3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Автоматизованою системою документообігу суду справу №914/95/21 розподілено до розгляду судді доповідачу Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Кравчук Н.М. та Скрипчук О.С., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2021. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ НАК Нафтогаз України на рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2021 у справі №914/95/21, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 26.07.2021. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.07.2021 задоволено клопотання апелянта про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon". В судове засідання прибув представник позивача ( в режимі відеоконференції). Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був своєчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях. Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч.12 ст. 270 ГПК України. Зважаючи на наведене та те, що явка сторін судом не визнавалася обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача. Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі. Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне: Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 09.10.2018 між АТ НАК Нафтогаз України (далі постачальник, позивач) та КПБориславтеплоенерго ( далі - споживач, відповідач) укладено договір № 6568/18-БО-21 постачання природного газу (далі - Договір). Між сторонами також було укладено додаткові угоди №1 від 25.10.2018, №2 від 27.10.2018, №3 від 02.11.2018, №4 від 26.11.2018, №5 від 15.03.2019, №6 від 18.03.2019 та №7 від 26.03.2019, якими внесено ряд змін та доповнень до Договору. Відповідно до п.1.1. Договору (в редакції Додаткової угоди від 26.11.2018 № 4 до Договору) постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Відповідно до п. 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 26.11.2018 № 4 до Договору з урахуванням Додаткової угоди від 18.03.2019 №6 до Договору), позивач передає відповідачу в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 замовлений відповідачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 584, 998 тис.куб.м., в тому числі по місяцях, перелік яких із зазначенням обсягу (об`єму) наведено в п. 2.1 Договору. Відповідно до пункту 3.8. Договору (в редакції Додаткової угоди від 26.11.2018 № 4 до Договору) приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі. Відповідно до пункту 6.1 Договору (з 01.12.2018 - пункту 5.1 Договору в редакції Додаткової угоди від 26.11.2018 № 4) оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Відповідно до підпункту 6 пункту 6.2. Договору (в редакції Додаткової угоди від 26.11.2018 № 4) споживач зобов`язується прийняти газ в кількості, зазначеній в п. 2.1 даного Договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором. Пунктом 8.2 Договору (з 01.12.2018 - пунктом 7.2 Договору в редакції Додаткової угоди від 26.11.2018 № 4) визначено, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно п. 6.1 Договору, відповідач зобов`язується сплатити позивачу пеню у розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. На виконання взятих на себе зобов`язань позивач передав, а відповідач прийняв природній газ у період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року на загальну суму 3 547 134,55 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2018, 30.11.2018, 31.12.2018, 31.01.2019, 28.02.2019, 31.03.2019, 30.04.2019. Відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем газу порушив та не сплатив вартість поставленого природного газу у сумі 358 780,41 грн. Вказана обставина відповідачем не заперечується. Відповідно до Додаткової угоди від 26.11.2020 № 4 до Договору, пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п`ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 цього Договору застосовуються сторонами з дня зазначеного в повідомленні постачальника, яке направляється на електронну адресу споживача, зазначену в пункті 12 цього Договору та розміщується на офіційному сайті постачальника. Відповідно до повідомлення №26-1751/1.17-19 від 21.02.2019 Постачальник повідомив Споживача, що з 01 березня 2019 року застосовуються наступні пункти відповідних Договорів: пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п`ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, ПІДП.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 цього Договору. Відповідно, пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз1) підп.3.9.2 п.3.9, абзац четвертий підп.5) п.6.2, абзац другий підп.2) п.6.4 Договорів з 01 березня 2019 року Сторонами не застосовуються. Відповідно до додаткової угоди №5 від 15.03.2019 до Договору з 01 березня 2019 року застосовуються наступні пункти відповідних Договорів: пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13,5.7, абз. п`ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 цього Договору. Відповідно, пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз1) підп.3.9.2 п.3.9, абзац четвертий підп.5) п.6.2, абзац другий підп.2) п.6.4 Договорів з 01 березня 2019 року втрачають чинність Пунктами Договору, що застосовуються з 01.03.2019, передбачено, зокрема, наступне. Пунктом 3.13 Договору (в редакції Додаткової угоди від 26.11.2018 № 4) передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного відповідачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 Договору), відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки в порядку, визначеному п. 5.7 Договору (в редакції Додаткової угоди від 26.11.2018 № 4). При цьому, розмір збитків визначається таким чином: 3.13.1 якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу. Відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період; 3.13.2 якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, відповідач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою, зазначеною у п. 3.13.2. Договору. Пунктом 5.7 Договору (в редакції Додаткової угоди від 26.11.2018 № 4) передбачено, що відшкодування позивачу збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 Договору, здійснюється наступним чином: - позивач на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо відповідач порушив п. 3.9 Договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 Договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 Договору; - позивач після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає відповідачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; - відповідач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати позивачу вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії. Відповідно до підп.8) п.6.2 Договору (в редакції Додаткової угоди від 26.11.2018 № 4), відповідач зобов`язаний, зокрема, відшкодувати позивачу збитки, розраховані відповідно до п. 3.13 Договору. Відповідно до підп.4) п.6.3 Договору (в редакції Додаткової угоди від 26.11.2018 № 4), позивач має право вимагати від відповідача відшкодування збитків , що виникли через порушення відповідачем умов п. 2.1 Договору у разі якщо відхилення фактично використаних відповідачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених. Відповідно до п. 2.1 Договору (у редакції Додаткової угоди № 6 від 18.03.2019) постачальник передає споживачу у березні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 120,000 тис.куб.м. Відповідно до наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2019 відповідачем було використано у березні 2019 року 61, 944 тис.куб.м. З огляду на наведене, 21.05.2019 позивач скерував на адресу відповідача акт-претензію №26-952-19 від 16.05.2019 про відшкодування збитків в розмірі 156 387,75 грн. 22.11.2019 позивач скерував на адресу відповідача лист № 26/2-3724-19 від 20.11.2019 щодо перерахунку по акту-претензії №26-952-19 від 16.05.2019, відповідно до якого розмір збитків становить 13 282,25 грн. Відповідно до п. 2.1 Договору (у редакції Додаткової угоди № 6 від 18.03.2019) постачальник передає споживачу у квітні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 70,000 тис.куб.м. Відповідно до наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2019 відповідачем було використано у квітні 2019 року 14,981 тис.куб.м. З огляду на наведене, 20.06.2019 позивач скерував на адресу відповідача акт-претензію №26-2065-19 від 12.06.2019 про відшкодування збитків в розмірі 144 090,00 грн. 22.11.2019 позивач скерував на адресу відповідача лист № 23/2-3724-19 від 20.11.2019 щодо перерахунку по акту-претензії №26-2065-19 від 12.06.2019, відповідно до якого розмір збитків становить 12 124,99 грн. У грудні 2020 року АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з КП Борислатеплоенерго заборгованості на загальну суму 446 910,50 грн., з яких: 358 780,41 грн. основний борг, 28 203,48 грн. пеня, 16 173,22 грн. три відсотки річних, 18 346,15 грн. інфляційні втрати та 25 407,24 грн. збитки. Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.05.2021 у справі №914/95/21 позов задоволено частково. Стягнуто з КП Бориславтеплоенерго на користь АТ НАК Нафтогаз України основний борг у сумі 358 780, 41 грн.; пеню у сумі 19 742, 44грн.; три проценти річних у сумі 16 173, 22 грн.; інфляційні втрати у сумі 18 346, 15 грн. та 6 322, 55 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені на 30% та відмовив у стягненні збитків. Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне: Згідно з ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013). Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 19.03.2019 у справі №908/856/18). З матеріалів справи вбачається, що відповідач просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 90%, покликаючись на те, що КП Борислатеплоенерго є комунальним підприємством, єдиним джерелом доходу є надходження оплати від споживачів, серед яких населення та бюджетні установи, затверджені діючі тарифи на теплову енергію не відповідають фактичній вартості наданої теплової енергії, а різниця в тарифах належно не відшкодовується. Вказане призвело до важкого фінансово-економічного стану та збитковості підприємства. Станом на 01.01.2021 заборгованість за спожите теплопостачання перед КП Бориславтеплоенерго становить: по населенню - 16 034 390, 00 грн., по бюджетних установах -1 885, 089 грн., по інших - 23 051, 41 грн. На підтвердження вказаних обставин відповідачем долучено до матеріалів справи довідку КП Бориславтеплоенерго, а також баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.09.2020. З огляду на вищенаведене, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, фінансове становище відповідача, статус відповідача, який має стратегічне значення для регіону, суд першої інстанції застосував частину 3 статті 551 Цивільного кодексу України та частину 1 статті 233 Господарського кодексу України та зменшив розмір пені на 30%. Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, беручи до уваги інтереси сторін, позиції позивача на ринку постачання природного газу та відповідача на ринку постачання теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини, а також те, що позивачем не надано доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану позивача у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору, окрім стягнення штрафних санкцій, позивачем було застосовано до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно скористався наданим ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України правом щодо зменшення розміру пені на 30%. Суд апеляційної інстанції вважає, що таке зменшення розміру пені є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Щодо висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача збитків за недовикористання останнім у березні, квітні 2019 року замовленого об`єму природного газу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне: Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Стаття 626 ЦК України передбачає свободу договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України). Пунктом 3.13 Договору (в редакції Додаткової угоди від 26.11.2018 № 4) передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного відповідачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 Договору), відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки в порядку, визначеному п. 5.7 Договору (в редакції Додаткової угоди від 26.11.2018 № 4). При цьому, розмір збитків визначається таким чином: 3.13.1 якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу. Відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період; 3.13.2 якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, відповідач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою, зазначеною у п. 3.13.2. Договору. Пунктом 5.7 Договору (в редакції Додаткової угоди від 26.11.2018 № 4) передбачено, що відшкодування позивачу збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 Договору, здійснюється наступним чином: - позивач на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо відповідач порушив п. 3.9 Договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 Договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 Договору; - позивач після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає відповідачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; - відповідач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати позивачу вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії. Відповідно до пп. 1 п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2495 (в редакції, чинній на час існування правовідносин), відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період. Тобто, Правила постачання природного газу та Договір передбачають право постачальника вимагати від споживача відшкодування збитків за недовикористання останнім замовленого об`єму природного газу. Разом з тим, стаття 623 ЦК України конкретизує положення по відшкодуванню збитків, завданих порушенням зобов`язання. Так, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Стаття 22 ЦК України дає загальне для цивільного законодавства визначення збитків. Так, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Визначення поняття збитків наводиться також у ч. 2 ст. 224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Стаття 225 ГК України конкретизує, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується. Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що закріплення постановою НКРЄКП №2495 від 30.09.2015 права постачальника вимагати від споживача відшкодування збитків за недовикористання останнім замовленого об`єму природного газу не звільняє позивача від тягару доказування понесених збитків, що передбачено як Цивільним так і Господарським кодексами України. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України). Позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту збитків (реальних чи упущеної вигоди), спричинених недовикористанням відповідачем у березні, квітні 2019 року замовленого об`єму природного газу. Не подано таких доказів позивачем і суду апеляційної інстанції. За встановлених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення 25 407,24 грн. збитків. З огляду на все викладене вище в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2021 у справі №914/95/21 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не можуть слугувати підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника в порядку ст.ст.129, 282 ГПК України. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, - Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2021 у справі №914/95/21 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

3. Порядок і строк оскарження встановлені ст.ст. 288-289 ГПК України. Головуючий суддя Кордюк Г.Т. Суддя Кравчук Н.М. Суддя Скрипчук О.С. Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.07.2021