Постанова 4857 № 500/588/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/588/21 пров. № А/857/6065/21 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Улицького В.З. суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М. при секретарі судового засідання: Волошин М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 року (рішення ухвалене у м. Тернопіль судом у складі головуючого судді Баб`юка П.М., повне судове рішення складено 02.03.2021) у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови від 22.12.2020 року у ВП № 61122251,- ВСТАНОВИЛА: У лютому 2021 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до старшого державного виконавця відділу ДВС Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Корнатої Р.О. про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу ДВС Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Корнатої Р.О. від 22.12.2020 ВП №61122251 про арешт коштів в частині накладення арешту на суму заробітної плати, що надходить на картковий рахунок № НОМЕР_1 , який відкритий в АТ КБ "Приватбанк" та зняти арешт з таких сум заробітної плати. Позивач позовні вимоги мотивував тим, що рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається. Зазначає, що накладення арешту на кошти на рахунку позивача поза межами розміру стягнення у 20% заробітної плати, що стосується даного конкретного випадку виходячи із характеру стягуваної суми, є протиправними, оскільки саме цих 20% стягуються із заробітної плати позивача з 21.02.2020. Також стверджує, що матеріали свідчать про те, що його рахунок є зарплатним та відповідно йому на ці рахунки перераховуються зарплатні кошти. За вказаних обставин, позивач вважає оскаржувану постанову про арешт коштів в частині накладення арешту на суму заробітної плати від 22.12.2020 ВП №61122251 протиправною. Просив позов задоволити. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 року адміністративний позов задоволено. Знято арешт з рахунку № НОМЕР_1 відкритого на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ "Приватбанк", в частині коштів заробітної плати, які надходять від Комунального некомерційного підприємства "Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань" Тернопільської обласної ради. Рішення суду першої інстанції оскаржило Тернопільський районний відділ державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити. Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працює у Комунальному некомерційному підприємстві "Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань" Тернопільської обласної ради, отримує відповідну заробітну плату за місцем роботи, яка перераховується на картковий рахунок № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою №4790/01 від 28.12.2020. На виконанні у Тернопільському районному відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебуває виконавче провадження №61122251 з примусового виконання постанови №Ф-759-54У, виданої 13.05.2019 Головним управлінням ДПС в Тернопільській області про стягнення з ФОП ОСОБА_1 в користь держави заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 21030,90 грн. Старшим державним виконавцем відділу ДВС Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) 21.02.2020 винесено постанову у виконавчому провадженні №61122251 про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 , якою постановлено Комунальному некомерційному підприємстві "Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань" здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача (ГУ ДПС в Тернопільській області ) у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 21030,90 грн . Як вбачається з довідки №537 від 09.02.2021, виданої Комунальним некомерційним підприємством "Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань" Тернопільської обласної ради, із заробітної плати ОСОБА_1 проводиться відрахування в розмірі 20% з 21.02.2020 на виконання постанови державного виконавця від 21.02.2020. Старшим державним виконавцем відділу ДВС Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) 22.12.2020 винесено постанову у виконавчому провадженні №61122251, якою накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 , що містяться на рахунках та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику (аркуш справи 4, зворот). Так, на виконання вказаної постанови, зокрема, накладено арешт на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ "Приватбанк". Однак, позивач, не погоджуючись із накладенням арешту на грошові кошти, звернувся 05.01.2021 до відповідача із заявою про зняття арешту, обґрунтувавши відсутністю інших джерел отримання прибутків (аркуш справи 35). До заяви долучено довідку Комунального некомерційного підприємства "Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань" від 28.12.2020, що рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ "Приватбанк" використовується для виплати йому заробітної плати. Листом №438 від 12.01.2021 відповідач повідомив про відсутність підстав для зняття арешту із коштів, зазначив про те, що арешт може бути знятий за рішенням суду. Статтею 1 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно пункту 7 частини 1 статті Закону №1404-VІІІ підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами. Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Статтею 10 Закону №1404-VIII передбачено, що заходами примусового виконання рішень, зокрема є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника. Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII врегульовано, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з пунктом 7 частини 3 цієї статті, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів, що відповідно до Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1302/29432. Пунктом 8 Інструкції встановлено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів. Положеннями ст. 52 Закону №1404-VIII, якою врегульовано особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи підприємця, додатково передбачено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках (ч.3 ст.52 Закону №1404-VIII). Абзацом 2 частини 2 статті 59 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Відповідно до п.1 ч.4 ст.59 Закону №1404-VIII підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Положеннями ч.5 ст.13 Закону №1404-VIII передбачено, що за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом. Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом. Відтак, на державного виконавця покладено обов`язок під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна винести постанову про арешт майна (коштів) боржника, в тому числі грошових коштів, що містяться на банківських рахунках боржника. Законодавчо не передбачено заборони на накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках боржника, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника. Заборону накладення арешту на кошти на рахунках платників із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Таким чином, судове рішення, а також інші рішення в розумінні статті 3 Закону №1404-VIII є обов`язковими до виконання. У разі невиконання боржником рішення добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. Виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту, на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону №1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону №1404-VIII. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19. Відтак, враховуючи законодавче встановлення строку (під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна) для винесення державним виконавцем постанови про арешт майна (коштів) боржника, суд приходить до висновку, що на виконавця покладено саме обов`язок винести таку постанову у визначені строки. Апеляційним судом встановлено, що державним виконавцем Корнатою Р.О. 22.12.2020 межах виконавчого провадження №61122251 накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться на рахунках та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику. При накладенні зазначеного арешту державним виконавцем було зазначено про обмеження такого арешту, а саме: крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 . Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_2 на час винесення постанови про накладення арешту коштів була обізнана та отримувала від позивача, банків, інших підприємств, установ чи організацій інформацію про віднесення певних рахунків боржника до рахунків із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунків, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Державний виконавець на час винесення такої постанови позбавлений можливості бути обізнаним про наявність/відсутність у боржника рахунків із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунків, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. З огляду на це, виконавець не може бути обізнаним про точні реквізити таких рахунків та, як наслідок, при накладенні арешту на кошти позбавлений можливості виокремити такі рахунки чи кошти, які на них розміщені. Законодавчо рахунки для отримання заробітної плати не віднесено до рахунків із спеціальним режимом використання. Таким чином, апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу ДВС Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Корнатої Р.О. від 22.12.2020 ВП №61122251 про арешт коштів, адже виконавець при винесенні зазначеної постанови діяв в межах повноважень, визначених Законом №1404-VIII. Порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначений статтями 68-70 Закону №1404-VIII. Зазначене свідчить про встановлення чинним законодавством окремого порядку здійснення відрахувань з заробітної плати в межах виконавчого провадження шляхом надсилання постанови про звернення стягнення на заробітну плату роботодавцю боржника. У випадку одночасного накладення арешту на кошти, які знаходяться на банківському рахунку боржника та надійшли йому в якості заробітної плати, та надсилання постанови про звернення стягнення на заробітну плату роботодавцю боржника виникає ситуація, за якої із коштів, які є заробітною платою боржника, відбудеться відрахування певних сум у розмірі більшому, ніж передбачений максимальний розмір можливих відрахувань із заробітної плати. Так, на суму коштів, які знаходяться на поточному рахунку боржника та є безпосередньо отриманою заробітною платою, не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону №1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виплату заробітної плати та її розмір. Також арешт в розмірі суми виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з таких коштів. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 року у справі №500/588/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. З. Улицький судді Н. В. Бруновська З. М. Матковська Повне судове рішення складено 28.07.2021