Постанова 4856 № 240/5986/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/5986/20 Головуючий у 1-й інстанції: Черняхович І.Е. Суддя-доповідач: Франовська К.С. 29 липня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Матохнюка Д.Б. Боровицького О. А. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на окрему ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії. Предметом спірних правовідносин у вказаній справі була наявність у ОСОБА_1 права на перерахунку її пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі збільшенням розміру пенсії на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі збільшенням пенсії на 1 % за кожен рік роботи понад стаж 15 років для жінок. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 01.03.2020 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на 1 % за кожен рік роботи понад стаж 15 років, з врахуванням проведених виплат. 23 грудня 2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України в якій заявниця просила: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вчиненні при виконанні рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі №240/5986/20, що призвели до зменшення розміру її пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплатити в наступному календарному місяці нарахування та виплатити утриману з неї суму пенсії в розмірі 485,78 гривень, що утворилась внаслідок виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі №240/5986/20; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області утриматись від вчинення дій, які можуть призвести до зменшення розміру пенсії при виконанні рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі №240/5986/20. Обґрунтовуючи подану заяву, ОСОБА_1 зазначила, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі №240/5986/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснило перерахунок її пенсії за двоскладовою формулою: вимоги частини 2 статті 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були застосовані лише до стажу, набутого нею до 01.01.2004, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після 01.01.2004, була визначена відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування". Вказані дії позивача призвели до зменшення розміру її пенсії на 458,58 гривень, оскільки 18 грудня 2020 року на свій картковий рахунок позивач отримала пенсію в розмірі 1520,95 гривень, водночас до грудня 2020 року розмір її пенсії складав 1979,73 гривень. ОСОБА_1 вказує, що зменшення розміру її пенсії відбулося внаслідок протиправних дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, оскільки при виконанні рішення суду від 13.10.2020 у справі №240/5986/20 відповідач повністю проігнорував правову позицію суду, викладену в мотивувальній частині вказаного рішення, згідно якої норма частини 2 статті 56 Закону №796-XII (зі змінами, внесеними Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII), яка набрала чинності 11.10.2017, в силу вимог ст. 58 Конституції України, не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, оскільки на момент призначення позивачу пенсії вказана норма ще не діяла, а її застосування до спірних правовідносин фактично означатиме застосування зворотної дії закону в часі. З огляду на викладене, ОСОБА_1 вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, які полягають у здійсненні перерахунку її пенсії за двоскладовою формулою протиправним та таким, що суперечить рішенню Житомирського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі №240/5986/20, а тому вона звернулась до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Окремою ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року заяву ОСОБА_1 , подану в порядку ст.383 КАС України, задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, вчинених на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі №240/5986/20 щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 , відповідно до частини 2 статті 56 закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII, чинній на дату такого перерахунку. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у 15-ти денний строк з моменту отримання цієї ухвали здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі №240/5986/20, а саме: висновків, зроблених судом щодо неможливості застосування до спірних правовідносин двоскладової формули. Надати до Житомирського окружного адміністративного суду докази на підтвердження здійснення такого перерахунку. В задоволені решти вимог, зазначених в заяві ОСОБА_1 - відмовлено. Не погодившись із окремою ухвалою, її оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яке вважає, що суд при постановленні останньої допустив неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви, тому просить скасувати її, відмовивши у задоволенні заяви позивача. Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а окрему ухвалу суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного. Як встановлено з матеріалів справи, що ОСОБА_1 має статус громадянки, потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3 посвідчення серії НОМЕР_1 ) (а.с.11). Починаючи з 30.03.2006 ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"(а.с.32). Розмір пенсії ОСОБА_1 був обчислений пенсійним органом відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням стажу роботи 29 років 8 місяців 28 днів (а.с.32 зворотній бік). 13 жовтня 2020 року Житомирський окружний адміністративний суд прийняв рішення у справі №240/5986/20, яким зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 01.03.2020 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на 1 % за кожен рік роботи понад стаж 15 років, з врахуванням проведених виплат. На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі №240/5986/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 18 листопада 2020 року здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 , в підтвердження чого відповідач надав до суду відповідні протоколи про перерахунок пенсії з пенсійної справи позивача. Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо здійснення такого перерахунку протиправними, а рішення суду по справі №240/5986/20 не виконаним, ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку статті 383 КАС України. Вирішуючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку про наявність обставин, які свідчать про протиправність дій та рішення суб`єкта владних повноважень - відповідача, що призвело до порушення прав, свобод та інтересів особи - позивача. Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне. За загальним правилом для захисту чи поновлення своїх порушених прав і законних інтересів позивач, на користь якого ухвалено вказане судове рішення, має право подати заяву до суду першої інстанції. Така форма судового контролю з ініціативи учасника справи встановлена статтею 383 чинної КАС України. Згідно з частинами 1, 2статті 383 КАС України особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. Відповідно до частини 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Системний аналіз наведених норм права свідчить, що судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання. Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії». Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини»). Аналіз зазначених рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача. Суд звертає увагу заявника, що відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016, виконавче провадження - завершальна стадія судового провадження, а примусове виконання судових рішень - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, забезпечується, у першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016. Таким чином, виходячи з наведених вище норм, звернення до суду із заявою відповідно до статті 383 КАС України можливе л и ш е за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №805/1458/17-а, та від 27.06.2019 у справі №807/220/18. Отже, звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви у порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду. Крім того, аналіз частини 1 статті 383 КАС України дозволяє дійти висновку, що позивач може звернутися із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем саме на виконання такого рішення суду. Як встановлено судом апеляційної інстанції у матеріалах справи відсутні будь - які відомості про відкриття виконавчого провадження у справі №240/5986/20. Таким чином, судова колегія не вбачає підстав вважати, що судом першої інстанції надано об`єктивну оцінку дійсним обставинам справи, оскільки останні так і не були встановлені в ході судового розгляду справи в повному обсязі. В даному випадку, суд першої інстанції, надавши перевагу доводам позивача, залишив поза увагою сукупність фактів, які наводились відповідачем та потребували детальної оцінки в призмі актуальності предмету розгляду даної справи. Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заяви позивача, поданої в порядку ст. 383 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку ст. 383 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити . Окрему ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,- скасувати. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку ст. 383 КАС України,- відмовити. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 29 липня 2021 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Матохнюк Д.Б. Боровицький О. А.