Постанова 4855 № 640/328/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/328/20 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Черпіцької Л.Т. та суддів Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участю секретаря Зуєнка Д.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної аудиторської служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2021 у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування висновку, В С Т А Н О В И Л А: Державне підприємство «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин», звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати висновок Державної аудиторської служби України від 18.12.2019. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач не є «замовником» у розумінні положень Закону України «Про публічні закупівлі», адже є державним комерційним підприємством, проте здійснення закупівлі через систему публічних закупівель було зумовлено прагненням позивача досягти максимальної ефективності під час відбору виконавців із виготовлення бланків, що використовуються для здійснення комерційної діяльності, тому за таких умов відповідач не мав права перевіряти такі закупівлі та складати висновок. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2021 позов задоволено повністю - визнано протиправним та скасовано висновок Державної аудиторської служби України від 18.12.2019, стягнуто на користь Державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» документально підтверджені судові витрати у сумі 2102, 00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної аудиторської служби України. Не погоджуючись із рішенням, Державною аудиторською службою України подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права без належного дослідження обставин справи, де відповідач просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2021 у справі № 640/328/20 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач включений до Реєстру (переліку) суб`єктів господарювання державного сектору економіки (державних підприємств, їх об`єднань, дочірніх підприємств і господарських товариств, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50%); позивач забезпечує потреби держави із організації і виконання комплексу робіт із ідентифікації тварин. Позивач забезпечує (закупівля за власні кошти) власників тварин технічними засобами для ідентифікації - бирки та ідентифікаційними документами, а отримання прибутку визначається основним узагальнюючим показником лише фінансових результатів господарської діяльності підприємства, а не усієї його діяльності. Закон України «Про публічні закупівлі» не передбачає здійснення публічних закупівель виключно за кошти державного чи місцевих бюджетів. В обґрунтуванні своєї позиції використовує правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 30.09.2020 у справі № 160/8475/19 та у постанові від 29.10.2020 у справі № 120/1874/19-а, з огляду на які позивач, який заснований Держпродспоживслужбою, статутний капітал формує шляхом передачі Уповноваженим органом управління нерухомого майна, коштів, цінних паперів, іншого майна та майнових прав, прибутки є власністю держави. З таких підстав позивач підпадає під ознаки терміну «замовники», відповідачем у межах визначених законодавством повноважень здійснено моніторинг закупівлі позивача правомірно. У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке. Судом встановлено, що згідно з відкритих даних електронної системи публічних закупівельпозивачем 14.11.2019 розміщено оголошення про проведення відкритих торгів процедури закупівлі ДК 021:2015: 22820000-4 Бланки (ідентифікатор закупівлі: UA-2019-11-14-002549-b) з очікуваною вартістю 1 745 760,00 грн з ПДВ за окремими лотами (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-11-14-002549-b?lot_id=46ada0fef7264e97a3e04c86815432d1#lots): - лот 1 - паспорт великої рогатої худоби (власні кошти) - 1300000 штук, очікувана вартість 655 200,00 грн; - лот 2 - реєстраційна картка великої рогатої худоби (з платіжним дорученням) (власні кошти) - 700000 штук, очікувана вартість 655 200,00 грн; - лот 3 - реєстраційна картка великої рогатої худоби (власні кошти) - 300000 штук, очікувана вартість 90 000,00 грн; - лот 4 - реєстраційна відомість овець/кіз (власні кошти) - 20000 штук, очікувана вартість 8 880,00 грн; - лот 5 - реєстраційна відомість овець/кіз (з платіжним дорученням) (власні кошти) - 10000 штук, очікувана вартість 18 000,00 грн; - лот 6 - реєстраційна картка коня (з платіжним дорученням) (власні кошти) - 3000 штук, очікувана вартість 6 480,00 грн; - лот 7 - відомість переміщення тварин (власні кошти) - 400000 комплектів, очікувана вартість 312 000,00 грн. Кінцевий строк подання тендерних пропозицій 29.11.2019. Дата проведення електронного аукціону 02.12.2019, дата розкриття тендерних пропозицій 02.12.2019 після завершення електронного аукціону. За результатами розгляду пропозицій позивачем було обрано переможців за кожним лотом та укладено відповідні договори. 09.12.2019 Департаментом фінансового контролю у сфері закупівель Державної аудиторської служби України на підставі наказу № 347 проведено моніторинг закупівлі ДК 021:2015: 22820000-4 Бланки (ідентифікатор закупівлі: UA-2019-11-14-002549-b). 18.12.2019 за результатами проведеного моніторингу відповідачем складено висновок № 587, відповідно до якого позивачем під час проведення закупівлі допущено порушення вимог чинного законодавства, а саме: - за лотом 1 в частині тендерних пропозицій ТОВ «Укрспецполіграфія» та ТОВ «Український папір» за лотами 2, 3, 4, 5, 6, 7 кваліфіковано порушення пункту 4 частини 1 статті 30 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII (далі - Закон № 922-VIII) - невідповідність умовам тендерної документації; - за результатом розгляду тендерної пропозиції ТОВ «Український папір» за лотом 2 установлено порушення пункту 2 частини 1 статті 30 Закону № 922-VIII - переможець не надав документи, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 Закону № 922-VIII. Зазначеним висновком відповідач зобов`язав позивача здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень, зокрема вжити заходи передбачені частиною 1 статтею 30 Закону № 922-VIII та розмістити в електронній системі закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про усунення порушень законодавства у сфері публічних закупівель, що викладені у висновку. Не погоджуючись із зазначеними висновком відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду за захистом своїх прав. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції і доводам, аргументам сторін, колегія суддів зазначає таке. Предметом спору є розбіжне тлумачення статусу і ознак замовника публічних закупівель та зобов`язання позивача здійснити заходи щодо усунення порушень. Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 10 Господарського кодексу України одним із основних напрямів економічної політики, що визначається державою, є бюджетна політика, спрямована на оптимізацію та раціоналізацію формування доходів і використання державних фінансових ресурсів, підвищення ефективності державних інвестицій у економіку, узгодження загальнодержавних і місцевих інтересів у сфері міжбюджетних відносин, регулювання державного боргу та забезпечення соціальної справедливості при перерозподілі національного доходу. Відповідно до вимог постанови КМУ від 03.02.2016 № 43 «Про затвердження Положення про Державну аудиторську службу України» (далі - Положення) Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Одним із основних завдань Держаудитслужби є здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів. Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель. Згідно з пунктом 7 Положення Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи. Правові та організаційні засади здійснення фінансового контролю в Україні визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-ХІІ (далі - Закон № 2939-ХІІ). Відповідно до статті 2 Закону № 2939-ХІІ головними завданнями органу державного фінансового контролю є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, що перевіряється) державне чи комунальне майно (далі підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі. Досліджуючи питання застосування Закону № 922-VIII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у системному зв`язку з положеннями Закону України «Про основі засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-ХІІ та іншими нормативно-правовими актами, що прямо або опосередковано впливають на сферу права, пов`язану з процедурою публічних закупівель, колегія суддів констатує, що норми Закону № 922-VIII насамперед покликані зменшити корупційні ризики під час проведення закупівель шляхом запровадження чіткого алгоритму послідовних дій їхнього проведення. У преамбулі Закону № 922-VIII зазначено, що його метою, зокрема є забезпечення ефективного та прозорого механізму здійснення закупівель. Тому запровадження таких процедур на законодавчому рівні створює конкурентні умови як для замовників, так і виконавців, запобігає виникненню взаємних ризиків і забезпечує захист держави від нераціонального та неефективного витрачання бюджетних коштів. Відповідно до положень пункту 11 частини 1 статті 1 Закону № 922-VIII моніторинг закупівлі - це аналіз дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель на всіх стадіях закупівлі з метою запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель. Відповідно до частин 1 та 2 статті 7-1 Закону № 922-VIII моніторинг закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладання договору про закупівлю та його виконання. Моніторинг закупівлі не проводиться на відповідність тендерної документації вимогам частини 4 статті 22 цього Закону. Рішення про початок моніторингу закупівлі приймає керівник органу державного фінансового контролю або його заступник за наявності однієї або декількох із таких підстав: 1) дані автоматичних індикаторів ризиків; 2) інформація, отримана від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, про наявність ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель; 3) повідомлення в засобах масової інформації, що містять відомості про наявність ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель; 4) виявлені органом державного фінансового контролю ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель в інформації, оприлюдненій в електронній системі закупівель; 5) інформація, отримана від громадських об`єднань, про наявність ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявлених за результатами громадського контролю у сфері публічних закупівель відповідно до статті 9 Закону № 922-VIII. Для аналізу даних, що свідчать про ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, можуть використовуватися: інформація, оприлюднена в електронній системі закупівель; інформація, що міститься в єдиних державних реєстрах; інформація в базах даних, відкритих для доступу центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю; дані органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, замовників та учасників процедур закупівель, що можуть бути отримані органами державного фінансового контролю у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 3 - 6 статті 7-1 Закону № 922-VIII рішення про початок моніторингу закупівлі оприлюднюється протягом двох робочих днів з дня його прийняття в електронній системі закупівель органом державного фінансового контролю із зазначенням унікального номера оголошення про проведення процедури закупівлі, присвоєного електронною системою закупівель, та дати його оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу та/або унікального номера повідомлення про намір укласти договір та дати його оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу, а також опису підстав для здійснення моніторингу закупівлі. Рішення про початок моніторингу закупівлі не зупиняє проведення процедур закупівель, визначених цим Законом. Строк здійснення моніторингу закупівлі не може перевищувати 15 робочих днів з дати оприлюднення рішення про початок моніторингу закупівлі в електронній системі закупівель. Протягом строку проведення моніторингу закупівлі орган державного фінансового контролю має право через електронну систему закупівель запитувати у замовника пояснення щодо прийняття рішень та/або вчинення дій чи бездіяльності, які є предметом дослідження в рамках моніторингу закупівлі. Усі такі запити про надання пояснень автоматично оприлюднюються електронною системою закупівель. Замовник протягом трьох робочих днів з дня оприлюднення запиту про надання пояснень щодо прийняття рішень та/або вчинення дій чи бездіяльності, які є предметом дослідження в рамках моніторингу закупівлі, повинен надати відповідні пояснення через електронну систему закупівель. Замовник у межах строку здійснення моніторингу закупівлі має право з власної ініціативи надавати пояснення щодо прийняття рішень та/або вчинення дій чи бездіяльності, що є предметом дослідження в рамках моніторингу закупівлі. За результатами моніторингу закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу закупівлі (далі - висновок), що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок належить оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання. Наказом Державної аудиторської служби України від 23.04.2018 № 86 затверджено форму висновку про результати моніторингу закупівлі та порядок його заповнення. Як встановлено судом відповідачем на підставі положень Закону України «Про публічні закупівлі» було проведено моніторинг закупівлі ДК 021:2015: 22820000-4 Бланки (ідентифікатор закупівлі: UA-2019-11-14-002549-b) та складено оскаржуваний висновок. Позивач у системі PROZORRO оприлюднив свої заперечення на висновок Державної аудиторської служби України від 18.12.2019, зазначивши, що висновок є протиправним, позаяк позивач не є «замовником» в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі». Відповідно до частини 10 статті 7-1 Закону № 922-VIII у разі незгоди замовника з інформацією, викладеною у висновку, він має право оскаржити висновок до суду протягом 10 робочих днів з дня його оприлюднення, про що зазначається в електронній системі закупівель протягом наступного робочого дня з дня оскарження висновку до суду. Як встановлено судом за даними електронної системи публічних закупівель PROZORRO відповідачем оприлюднено висновок на сайті 18.12.2019, а останній строк (десять робочих днів за виключенням офіційних свят) для оскарження висновку до суду припадав на 03.01.2020, позивач вчасно звернувся до суду першої інстанції із позовною заявою про оскарження висновку відповідача. Статтею 2 Закону № 922-VIII визначено умови, за яких цей Закон застосовується до замовників. Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону № 922-VIII замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків. Закон № 922-VIII виокремлює юридичних осіб, що здійснюють діяльність на промисловій і комерційній основі. Як вбачається з аналізу наведеної норми, законодавець виключив юридичних осіб, що здійснюють комерційну діяльність, із списку осіб, що належать під визначення замовника за цим законом. У роз`ясненні Мінекономрозвитку від 29.04.2016 № 3302-06/12875-06 зазначено, що важливим елементом для розуміння поняття «замовник» у контексті Закону № 922-VIII є спосіб, у який держава або органи місцевого самоврядування забезпечують свої потреби: 1) на комерційній чи промисловій основі; 2) на умовах, установлених рішеннями державних органів, що зобов`язують юридичних осіб забезпечувати державні чи громадські потреби в певний спосіб та на певних умовах. З огляду на вищезазначене, потрібно розмежовувати способи, якими забезпечуються потреби держави та територіальної громади. Діяльність не є комерційною чи промисловою у разі якщо держава, підконтрольні їй організації під час забезпечення певної державної потреби керуються іншими мотивами ніж прибутковість, водночас така діяльність не залежить від економічних ризиків і витрат на неї (позаяк держава визначила мету організації саме для здійснення такої діяльності та нормативно встановила спосіб, умови, ціни, тарифи тощо). Діяльність здійснюється на комерційній основі у випадках, коли потреби держави та територіальної громади забезпечуються на конкурентному ринку. Різниця в забезпеченні потреб у вище перелічених випадках полягає в тому, що у першому випадку контрольовані державою інституції (організації) виконують публічні функції і зобов`язання перед державою чи громадою, установлені нормативно-правовими актами, розпорядчими рішеннями, статутами юридичних осіб, а не здійснюють таку діяльність на комерційній основі, де прибутковість є основною мотивацією. Таким чином, у разі якщо потреби держави або територіальної громади забезпечуються не на комерційній основі, необхідно визначитись щодо наявності ознак, встановлених Законом № 922-VIII. Юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання самостійно визначають приналежність до замовників у розумінні абзацу 1 пункту 9 частини 1 статті 1 Закону № 922-VIII. Відповідно до пункту 1.1 Статуту Державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» затвердженого наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 20.05.2019 № 452 (далі - Статут) ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» є комерційним підприємством, засноване на основі державної власності, входить до сфери управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів і є підзвітним йому (а.с.16). Відповідно до пункту 4.3 Статуту підприємство самостійно підприємницьку (комерційну) діяльність, формує програми діяльності, вибирає постачальників і споживачі продукції, робіт та послуг, встановлює ціни відповідно до законодавства. Згідно з пунктом 4.5 Статуту для здійснення підприємницької (комерційної) діяльності підприємство залучає і використовує у порядку, встановленому законодавством матеріально-технічні, фінансові, трудові та інші види ресурсів, використання яких не заборонено законодавством (а.с.20). Як визначено пунктами 6.1 і 6.2 Статуту матеріально-фінансовою основою діяльності підприємства є статутний капітал, що утворений відповідно до рішення про створення підприємства та обліковується на балансі підприємства. Статутний капітал підприємства становить 1014000 гривень (а.с.22). Відповідно до пункту 7.4 Статуту джерелом формування фінансових ресурсів підприємства є прибуток (дохід), одержаний в результаті його господарської діяльності, амортизаційні відрахування, кошти, одержані від безоплатних або благодійних внесків членів трудових колективів підприємств, організацій, громадян та інші надходження, включаючи централізовані капітальні вкладення та кредити (а.с.23). Згідно із пунктом 8.1 Статуту господарська діяльність підприємства здійснюється відповідно до фінансового плану, що затверджується Уповноваженим органом управління (а.с.24). Як викладено у листі Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 04.04.2019 № 17.1-11/2093 позивач є державним, унітарним, комерційним підприємством, заснованим на основі державної власності, без поділу на її частки. Підприємство не уповноважено на здійснення заходів, передбачених бюджетними програмами, та не є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів (а.с.58 та зворотній бік). Судом встановлено, що відповідно до додатка 1 до наказу «Про затвердження Порядку проведення закупівель (придбання) товарів (робіт, послуг) ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин»» від 25.03.2019 № 47 (а.с.68) пунктом 1.3 передбачено, що позивач не є «замовником» у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі», позаяк не відповідає ознакам визначених у пункті 9 частини 1 статті 1 цього Закону у контексті висновків Верховного Суду у справі № 826/3911/17. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що за умови, що юридична особа має одну з ознак, а саме забезпечує потреби держави або територіальної громади, є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи, у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків вона, не може підпадати під визначення «замовник», наведене у пункту 9 частини 1 статті 1 Закону № 922-VIII, якщо така юридична особа здійснює свою діяльність на промисловій або комерційній основі. Суд першої інстанції у рішенні від 19.01.2021 дійшов правильного висновку, що позивач не є розпорядником бюджетних коштів, джерелом формування фінансових ресурсів підприємства є прибуток одержаний в результаті його діяльності, а тому позивач не здійснював закупівлю за кошти державного бюджету. У висновку немає інформації про виділення коштів з бюджетів будь-якого рівня для діяльності ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» та/або для цієї контрольованої закупівлі та/або про джерела формування доходів з бюджету відповідно до фінансової звітності та/або відомостей щодо формування статутного капіталу юридичної особи та обліку у балансі підприємства як комерційного, заснованого на основі державної власності. У правових позиціях Верховного Суду у справах № 160/8475/19 та № 120/1874/19-а, на які посилається відповідач, суд дійшов висновку що суб`єкти господарювання у цих справах були «замовниками» у розумінні Закону № 922-VIII. У постанові від 29.10.2020 у справі № 120/1874/19-а Верховний Суд дійшов висновку, що моніторинг закупівель, як вид державного фінансового контролю, можливий лише щодо замовника. Тому відсутність у позивача цього статусу автоматично буде свідчити про безпідставність моніторингу спірної закупівлі та, відповідно, незаконність висновку за результатами його проведення. Враховуючи, що позивач не відповідає критеріям «замовника», визначеним пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону № 922-VIII, оскаржуваний висновок від 18.12.2019 не відповідає критеріям частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України КАС України, позаяк прийняте не у межах повноважень визначених законом. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241-245, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328-329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Державної аудиторської служби України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2021 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 29 липня 2021 року. Головуючий суддяЛ.Т. Черпіцька Судді: О.Є. Пилипенко Я.М. Собків