Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/25749/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/25749/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Добрянська Я.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОЕКОНОМІЯ» - Качараба Володимира Петровича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2021 року (розглянута за правилами загального позовного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОЕКОНОМІЯ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, - В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2019 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОЕКОНОМІЯ» (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач) в якому просило: - визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 09.12.2019р. № 0369180409. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено право контролюючого органу на внесення виправлень до акта перевірки, а лист відповідача, яким останній ніби то виправляє допущені в акті перевірки технічні описки фактично встановлює нові порушення щодо іншої податкової накладної (її номера, дати виписки, дати реєстрації, кількості днів затримки та суми ПДВ). З огляду на вказане, просить задовольнити позовні вимоги. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку позивача за результатом якої складено акт від 18.11.2019р. № 8161/26-15-04-09-20/32212775 «Про результати камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН ТОВ «ЖИТЛОЕКОНОМІЯ» у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме податкової накладної від 07.05.2019р. № 33 на суму ПДВ 6 383, 34 грн. з датою реєстрації 13.06.2019р. та кількістю днів затримки -

13. Відповідальність платника передбачена п. 120-1.1ст. 120-1 ПК України. 22.11.2019р. за вих. № 280/11-19 позивачем подано заперечення на акт перевірки в якому зазначив, що податкову накладну від 07.05.2019р. № 33 на суму ПДВ 6 383, 34 грн. з датою реєстрації 13.06.2019р. не видавало та не реєструвало на підтвердження чого надав витяг з ЄРПН. Листом Головного управління ДПС у м. Києві від 27.11.2019р. № 52364/10/26-15-04-09-18 «Про розгляд заперечення» позивача повідомлено про те, що розгляд заперечення позивача призначено на 03.12.2019р. о 09:15 год. Одночасно, листом Головного управління ДПС у м. Києві від 28.11.2019р. № 53195/10/26-15-04-09-18 «Про внесення змін до акту перевірки» позивача повідомлено про те, що в акті перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН ТОВ «ЖИТЛОЕКОНОМІЯ» від 18.11.2019р. № 8161/26-15-04-09-20/32212775 допущено технічну помилку. З огляду на вказане, відповідач просить вважати вірною іншу таблицю, в якій зазначено, про іншу податкову накладну, а саме від 07.06.2019р. № 2511 на суму ПДВ 83 333, 33 грн. з датою реєстрації 16.07.2019р. та кількістю днів затримки - 16. 03.12.2019р. листом Головного управління ДПС у м. Києві «Про результати розгляду заперечення до акту перевірки» позивача повідомлено про те, що за результатом розгляду заперечень позивача висновки акта перевірки від 18.11.2019р. № 8161/26-15-04-09-20/32212775 залишено без змін. На підставі висновків вищезазначеного акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 09.12.2019р. № 0369180409, яким згідно з п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, на підставі акта перевірки від 18.11.2019р. № 8161/26-15-04-09-20/32212775 та/або за даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених п. 201 та згідно з ст. 120-1 ПК України за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 83 333, 33 грн. застосовано штраф в розмірі 20 % в сумі 16 666, 67 грн. Позивач вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин). Згідно з п. п. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України, Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами. Відповідно до п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. ПК України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Згідно з п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів. Відповідно до абз. 1, 5, 14 п. 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Отже, аналіз змісту вищенаведених норм дає підстави для висновку, що штрафні (фінансові) санкції, згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, можуть бути застосовані лише у разі, якщо платник податків - продавець товарів/послуг був зобов`язаний, відповідно до вимог ПК України, скласти та зареєструвати податкову накладну у зв`язку з настанням однієї з подій: постачання товарів/послуг або надходження коштів від покупця як авансу. Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 26.06.2018р. у справі № №813/4556/16, адміністративне провадження №К/9901/42153/18. Окрім ззначеного вище, клдегія суддів зазначає, що згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Так, положеннями п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, встановленому цим пунктом (від 10 до 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, в залежності від тривалості порушення). Системний аналіз норм ст. 201, п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України дає підстави для висновку, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України, необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування (1) або які оподатковуються за нульовою ставкою (2). Згідно з положеннями Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, до графи 8 податкових накладних вноситься - код ставки податку на додану вартість, за якою здійснюється оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, що постачаються. Зокрема, у графі 8 зазначається код ставки: 20 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою; 7 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за ставкою 7 відсотків; 901 - у разі здійснення операцій з вивезення товарів за межі митної території України, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою; 902 - у разі здійснення операцій з постачання на митній території України товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою; 903 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування. З матеріалів справи вбачається, що в податковій накладній від 07.06.2019р. № 2511, за порушення строку реєстрації якої до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, вказаний код ставки ПДВ « 20», що свідчить про те, що податкова накладна складена на постачання товарів (послуг) для операцій, що оподатковуються за основною ставкою (20 відсотків). Ці обставини позивач не оспорює. На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, встановлених пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України. Аналогічний правовий висновок щодо застосування норми пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України в частині розуміння виключних випадків звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних був викладений Верховним Судом в постановах від 04.09.2018р. у справі № 816/1488/17, від 13.08.2019р. у справі № 2040/7988/19 та від 18.03.2020р. у справі № 640/4200/19, від 20.05.2020р. у справі №400/1392/19. Підстав для відступу від правової позиції щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеної в зазначених постановах, суд у цій справі не знаходить. Щодо посилання позивача на про протиправність внесення змін до акта перевірки, що на думку останнього є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія судів зазначає наступне. Так, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції та важає помилковими, з огляду на таке. Відповідно до п. 86.2 ст. 86 ПК України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Пунктом 86.7 ст. 86 ПК України закріплено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). При цьому, за висновком Верховного Суду викладеного в постанові від 19.06.2020р. у справі № №140/388/19, адміністративне провадження №К/9901/21117/19, акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оспорено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень. Відповідно до п. 58.1 ст. 58 та п. 86.8 ст. 86 ПК України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення. У разі незгоди з контролюючим органом платник податків має право оскаржити прийняте рішення (податкове повідомлення-рішення), що регламентовано п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 ПК України. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено перевірку результати якої оформлено актом від 18.11.2019р. № 8161/26-15-04-09-20/32212775 «Про результати камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН ТОВ «ЖИТЛОЕКОНОМІЯ» у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме податкової накладної від 07.05.2019р. № 33 на суму ПДВ 6 383, 34 грн. з датою реєстрації 13.06.2019 р. та кількістю днів затримки -

13. Водночас, 22.11.2019 р. за вих. № 280/11-19 позивачем подано заперечення на акт перевірки в якому зазначив, що податкову накладну від 07.05.2019р. № 33 на суму ПДВ 6 383, 34 грн. з датою реєстрації 13.06.2019 р. не видавало та не реєструвало. З огляду на подання позивачем заперечень, відповідач листом від 27.11.2019 р. № 52364/10/26-15-04-09-18 «Про розгляд заперечення» повідомив позивача про те, що розгляд заперечення позивача призначено на 03.12.2019 р. о 09:15 год. При цьому, листом Головного управління ДПС у м. Києві від 28.11.2019р. № 53195/10/26-15-04-09-18 «Про внесення змін до акту перевірки» позивача повідомлено про те, що в акті перевірки від 18.11.2019р. № 8161/26-15-04-09-20/32212775 допущено технічну помилку, а відтак відповідач просить вважати вірною іншу таблицю, зі змісту якої вбачається, що позивачем порушено строки реєстрації податкової накладної від 07.06.2019р. № 2511 на суму ПДВ 83 333, 33 грн. з датою реєстрації 16.07.2019р. та кількістю днів затримки -

16. Матеріалами справм також встановлено, що підставою для внесення змін до акта перевірки є технічна помилка щодо інформації про податкову накладну. Водночас, суть правопорушення не змінилась, а саме порушення граничних строків реєстрації податкової накладної. З огляду на вказане, колегіясуддів зазначає, що так, дійсно, жодним нормативно-правовим актом не передбачено внесення змін до акта камеральної перевірки, водночас, наразі, предметом оскарження є податкове повідомлення-рішення зі змісту якого та змісту розрахунку штрафу за порушення термінів реєстрації ПН/РК до податкових накладних в ЄРПН якого вбачається, що останнє прийнято щодо податкової накладної від 07.06.2019р. № 2511, яка складена та подана на реєстрацію позивачем щодо постачання товарів (послуг) для операцій, що оподатковуються за основною ставкою (20 відсотків) і при цьому така податкова накладна подана на реєстрацію з порушенням вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України щодо граничних строків реєстрації податкової накладної, адже зареєстрована 16.07.2019р. (16 днів затримки). Вказане позивачем не спростовується. Крім того, повторно наголошує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято вже після внесення змін до акта перевірки та з урахуванням таких змін. Таким чином, з аналізу вищевикладеного та враховуючи правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 19.06.2020р. у справі № 140/388/19, колегія суддів наголошує, що в даному випадку процесуальні порушення допущені відповідачем в порядку оформлення результатів перевірки не можуть слугувати єдиною та самостійною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення за умови доведеності в ході судового розгляду факту порушення позивачем вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України. Одночасно, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОЕКОНОМІЯ» - Качараба Володимира Петровича - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак, М.І. Кобаль