Постанова 4855 № 826/15173/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15173/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. за участю секретаря Островської О.В., розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» Караченцева Артема Юрійовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кічука Олега Івановича, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Авант-Банк» про зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просить зобов`язати відповідача подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Авант-Банк» за рахунок Фонду, які були розміщені на рахунку № НОМЕР_1 в іноземній валюті - 8000,00 доларів США, який був відкритий на підставі договору банківського вкладу фізичної особи №Д-Ф/16/1019-01248, укладеного 26 січня 2016 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Авант-Банк». Позов обґрунтовано тим, що рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про нікчемність правочину є незаконним та таким, що суперечить законодавству, зокрема, порушує право позивача на отримання гарантованої суми вкладу. На думку позивача, при визнанні нікчемним спірного договору Уповноважена особа повинна довести та вказати конкретні знаки нікчемності договору та операцій по перерахуванню коштів з рахунку фізичної особи на рахунок позивача. Відповідачем подано заперечення на позовну заяву, згідно яких позов не визнано, вказано, що операція щодо перерахування коштів на рахунок позивача здійснена після прийняття Національним банком України постанови «Про внесення Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» до категорії неплатоспроможних». В ході проведення перевірки виявлено наявність ознак нікчемності правочину, оскільки він вчинений з метою отримання коштів не від банку і не за його рахунок, а з метою отримання коштів від Фонду, що свідчить про штучність та фіктивність створення відповідних правових підстав для цього. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без надання вірної правової оцінки обставинам справи та без повного дослідження обставин справи. Висновки апелянта обґрунтовані тим, що правочин з перерахування коштів третьою особою на рахунок позивача є нікчемним з підстав передбачених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI. Також апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що умовами договору можливість зарахування коштів від третіх осіб не передбачена. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні. За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що між ПАТ «Авант-Банк» (далі - банк) та ОСОБА_1 (далі - вкладник) укладено договір банківського вкладу (депозиту) №Д-Ф/16/1019-01248 від 26 січня 2016 року, за умовами якого позивач, як вкладник, розмістив в ПАТ «Авант-Банк» вклад у сумі 8000,00 доларів США строком на 7 днів до 02 лютого 2016 року. Згідно виписки по особовим рахункам платіжним дорученням від 29 січня 2016 року №776394 ОСОБА_2 на рахунок позивача зараховано 8000,00 доларів США на депозитний рахунок за договором №Д-Ф/16/1019-01248 від 26 січня 2016 року. 29 січня 2016 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову №44 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» до категорії неплатоспроможних», на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 29 січня 2016 року №96 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Авант-Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Вказаним рішенням запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ «Авант-Банк» строком на один місяць з 29 січня 2016 року до 28 лютого 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Авант-Банк», визначені статтями 37-39 Закону, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ларченко Ірині Миколаївні строком на один місяць із 29 січня 2016 року до 28 лютого 2016 року включно. 26 лютого 2016 року на підставі постанови Правління Національного банку України від 25 лютого 2016 року №109 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Авант-Банк», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №262 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Авант-Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Зазначеним рішенням призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Авант-Банк», визначені статтями 37, 38, 47-52, 52, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ларченко Ірині Миколаївні строком на два роки із 26 лютого 2016 року до 25 лютого 2018 року включно. 22 травня 2017 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №2065, відповідно до якого повноваження ліквідатора ПАТ «Авант-Банк» делеговано Кічуку Олегу Івановичу з 25 травня 2017 року. Повідомленням про нікчемність правочину від 25 лютого 2016 року №887/13 відповідачем 1 повідомлено позивача про наступне: згідно частини другої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. У відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 38 Закону, Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. Вказаним повідомленням позивача повідомлено про нікчемність (правочинів) операцій по перерахуванню коштів з рахунку фізичної особи на рахунок № НОМЕР_1 , проведеної 29 січня 2016 року на суму 8000,00 доларів США та нікчемність договору банківського вкладу №Д-Ф/16/1019-01248 від 26 січня 2016 року згідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення її в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, звернулася до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон №4452-VI). Згідно з частиною першою ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника. Згідно з ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Колегія суддів зазначає, що законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом. Немає зазначених обмежень і в укладеному позивачем договорі банківського вкладу (депозиту). У силу вимог пункту 3 частини першої статті 2 Закону, вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладником в розумінні п. 4 частини першої ст. 2 Закону № 4452-VI, є фізична особа, яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Частинами першою-третьою, п`ятою-шостою ст. 27 Закону №4452-VI передбачено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. У відповідності до п.п.3, 4 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 09 серпня 2012 року №14 (надалі - Положення №14), уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000,00 грн. Тобто, чинне законодавство пов`язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Як вбачається з матеріалів справи, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Ларченко Іриною Миколаївною не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «Авант-Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з підстав визнання Договору банківського вкладу нікчемним на підставі пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів. При цьому, при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина друга ст. 215 Цивільного Кодексу України та частина третя ст. 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку. Вказане узгоджується з висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а. З матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону № 4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ «Авант-Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ст. 26 Закону № 4452-VI. Інформації щодо причин невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу №Д-Ф/16/1019-01248, укладеного 26 січня 2016 року, Уповноваженою особою не надано. Крім того, відповідачами також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Відповідно до висновку висловленою Великою Палатою Верховного Суду, у постанові від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15, про те, що перелік передбачених ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення ст. 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Таким чином, оскільки обмеження операції за рахунком позивача ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджено належними доказами, відтак, колегія суддів приходить до висновку щодо протиправності бездіяльності Уповноваженої особи Фонду стосовно невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Слід також зазначити, що згідно ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею. Таким чином, постанова Правління Національного банку України від 10.12.2015 № 878/БТ, якою до ПАТ «Авант-Банк» було застосовано заходи впливу, є банківською таємницею, а тому про неї не було і не могло бути відомо позивачу на момент укладення правочину, що також вказує на добросовісність його дій у спірних правовідносинах. У той же час, у силу вимог п. 12 розділу ІІ Положення №14 протягом процедури здійснення тимчасової адміністрації в банку уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників, яким необхідно здійснити виплати за рахунок цільової позики. Пунктом 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення. Жодних доказів на підтвердження правомірності своїх дій, Уповноваженою особою так і не було надано під час розгляду даного спору. Колегія суддів зазначає, що на позивача у цій справі поширюється конституційний принцип «для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом», який закріплений в частині першій статті 19 Конституції України та сформульований наступним чином: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не передбачені такі дії Уповноваженої особи Фонду, як блокування/обмеження коштів за договорами, нікчемність яких може бути встановлена в майбутньому, при формуванні списків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду. Аналогічний висновок зроблений у постановах Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №826/11920/15 та від 20.11.2018 у справі № 804/4554/15. Як вбачається з виписки по особовим рахункам позивача за період з 26 січня 2016 року по 29 січня 2016 року, на депозитний рахунок позивача іншою фізичною особою ( ОСОБА_2 ) шляхом банківського переказу з поточного рахунку в Банку внесено кошти в сумі 8000,00 доларів США. За приписами норм статті 1062 Цивільного кодексу України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім`я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Згідно положень пункту 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492, кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім`я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. З наведених норм вбачається, що на момент укладення договору та поповнення депозитного рахунку на виконання договору законодавець не встановлював обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме, що вкладом повинні бути кошти, внесені безпосередньо вкладником, тому висновки відповідача стосовно порушення позивачем умов договору спростовуються нормами чинного законодавства. Як видно із повідомлення про нікчемність, правочини з переказу на рахунок позивача грошових коштів вчинено з порушенням норм чинного законодавства, однак, які саме порушення допущено банком або які обмеження ним не виконано, відповідач не вказав, а лише з посиланням на положення пункту 7 частини четвертої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» констатував факт нікчемності. Відповідно до п.6 р.ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14, Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку такі переліки, зокрема перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 4 до цього Положення. Протягом дії тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та/або доповнення до переліків. Разом із тим, саме зобов`язання Уповноваженої особи надати доповнення до переліку рахунків до Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків у межах спірних правовідносин є належним та допустимим способом захисту порушених прав останнього. Аналогічну позицію щодо належного способу захисту у спорах цієї категорії неодноразово висловлював Верховний Суд у своїх рішеннях (постанови від 02 серпня 2019 року у справі №818/1747/17, від 24 жовтня 2019 року по справі № 826/25/16). Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову, проте обрав невірний спосіб захисту прав позивача. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає зміні в частині обраного судом першої інстанції способу захисту порушених прав позивача. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» Караченцева Артема Юрійовича - задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року - змінити, виклавши пункт другий резолютивної частини у такій редакції: «Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подати подати зміни та доповнення до переліку рахунків до Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими ОСОБА_1 має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Авант-Банк» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором банківського вкладу фізичної особи №Д-Ф/16/1019-01248 від 26 січня 2016 року». В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 26.07.2021. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна