Постанова 4855 № 620/1055/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1055/21 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Черпіцької Л.Т. та суддів Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом громадянки Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А: Громадянка Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправним (незаконним) та скасування рішення відповідача від 05.01.2021 № 74014300006247 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну - ОСОБА_1 ; зобов`язання відповідача прийняти рішення про видачу позивачу дозволу на імміграцію в Україну. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого ним рішення про відмову в наданні дозволу на імміграцію. Вказує, що в ньому відсутнє мотивування прийнятого рішення, не вбачається, які саме відомості є неправдивими, або які саме документи є підробленими. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року позов громадянки Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 05.01.2021 № 74014300006247 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 . Зобов`язано Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області повторно розглянути заяву від 16.07.2020 про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянці Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 . В решті позову відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на користь громадянки Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 454,00 грн. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення було прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, також не були з`ясовані всі обставини справи, не досліджені та не враховані надані до суду першої інстанції докази. На адресу суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його участі. Колегія суддів, розглянувши подане клопотання вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до п. 3 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Оскаржуване рішення суду, прийнятого в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в порядку письмового провадження), розгляд справи в суді апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання про розгляд справи за участі відповідача задоволенню не підлягає. Справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою Федеративної Республіки Нігерія, що підтверджується нотаріально засвідченим перекладом паспорту № НОМЕР_1 , виданим 11.01.2017 (а.с. 38-49). Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 21.09.2019, позивач перебуває у шлюбі з громадянином Азейбарджанської Республіки Ширіновим ОСОБА_3 , який має право на постійне проживання на території України (а.с. 54, 61). 16.07.2020 позивач звернувся до Новозаводського РВ у м. Чернігові УДМС України в Чернігівській області з заявою про оформлення та видачу дозволу на імміграцію в Україну іноземцям або особам без громадянства, в якій зазначив місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 34-35, 37). Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області звернулось з запитом № 7401.5-5054/74.2-20 від 31.07.2020 до Управління стратегічних розслідувань в Чернігівській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо надання інформації, відповідно до якої може бути прийнято рішення про відмову у наданні громадянці Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну (а.с. 80-81). 07.09.2020 до відповідача надійшов лист Управління стратегічних розслідувань в Чернігівській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 02.09.2020 № 3451/55/124/02-2020, в якому повідомлено, що під час перевірки можливого місця реєстрації громадянки Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 виявлено, що зазначена громадянка за вказаною у листі адресою не проживала та не проживає. Мешканець того ж будинку надав пояснення, що за вказаною адресою рідко помічає осіб не слов`янської зовнішності, які, на його думку, можуть там проживати, будь-яких іноземців там не проживає та не проживало (а.с. 82-83). За результатами розгляду матеріалів про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянці Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 було складено висновок, який 05.01.2021 був затверджений першим заступником начальника Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області, згідно якого вирішено відмовити у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 на підставі того, що позивач подав про себе свідомо неправдиві відомості (а.с. 96-97). Рішенням Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області від 05.01.2021 № 74014300006247 на підставі пункту 4 частини першої статті 10 Закону України «Про імміграцію» позивачу відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну (а.с. 98). Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями статті 1 Закону України «Про імміграцію» визначено, що іммігрант - це іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - це рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію. Згідно частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається: 1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України; 2) особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України; 3) особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням; 4) особам, імміграція яких становить державний інтерес для України; 5) закордонним українцям, подружжям закордонних українців, їх дітям у разі їх спільного в`їзду та перебування на території України. Приписами частин п`ятої, шостої статті 9 Закону України «Про імміграцію» визначено, що для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Вимога пункту 5 не поширюється на осіб, зазначених у пунктах 1, 3 частини третьої статті 4 цього Закону. Крім зазначених документів подаються, зокрема: для осіб, зазначених у пункті 4 частини другої та у пункті 1 частини третьої статті 4 цього Закону, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з громадянином України (пункт 4 частини сьомої статті 9 Закону України «Про імміграцію»). Підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію визначені у статті 10 Закону України «Про імміграцію», відповідно до змісту якої дозвіл на імміграцію не надається: 1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; 2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено; 3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я; 4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи; 5) особам, яким на підставі закону заборонено в`їзд на територію України; 6) в інших випадках, передбачених законами України. Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію, визначено Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 (далі - Порядок № 1983 в редакції, чинній на час надання позивачу дозволу на імміграцію). У відповідності до підпункту 3 пункту 2 Порядку № 1983 рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні підрозділи Департаменту в міських, районних у містах управліннях органів внутрішніх справ (далі - територіальні підрозділи) - стосовно іммігрантів, які на законних підставах перебувають на території України і є іммігрантами позаквотової категорії (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає Департамент), а саме: одного з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітей і батьків громадян України. Заяви про надання дозволу на імміграцію подаються, зокрема, до територіальних підрозділів за місцем проживання - особами, які тимчасово перебувають в Україні на законних підставах (пункт 10 Порядку № 1983). Згідно пункту 12 Порядку № 1983 територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію: формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність, їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з`ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію; надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції Департаменту чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам; здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції. Пунктом 14 Порядку № 1983 визначено, що територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з`ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України «Про імміграцію», надсилають відповідні запити до регіональних органів СБУ, Національного центрального бюро Інтерполу та Держкомкордону. Регіональні органи СБУ, Національне центральне бюро Інтерполу та Держкомкордон проводять у межах своєї компетенції у місячний термін після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який зробив запит. У разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції територіальних органів і підрозділів, ці органи аналізують у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу (пункт 16 Порядку № 1983). Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на імміграцію в Україну став висновок Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області від 05.01.2021 про те, що громадянка Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 подала про себе неправдиві відомості, а саме щодо місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Такий висновок відповідачем сформовано на підставі листа Управління стратегічних розслідувань в Чернігівській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 02.09.2020 № 3451/55/124/02-2020, в якому повідомлено, що під час перевірки можливого місця реєстрації громадянки Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 виявлено, що зазначена громадянка за вказаною у листі адресою не проживала та не проживає. Мешканець того ж будинку надав пояснення, що за вказаною адресою рідко помічає осіб не слов`янської зовнішності, які, на його думку, можуть там проживати (а.с. 82-83). При цьому, на підтвердження обставин проживання за вказаною адресою при зверненні до Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області з відповідною заявою позивачем було надано довідку про реєстрацію місця проживання особи Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 02.07.2020 № 10434 (а.с. 52). Отже, єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 є інформація, викладена в листі Управління стратегічних розслідувань в Чернігівській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 02.09.2020 № 3451/55/124/02-2020. Проте, дані, які зафіксовані у наведеному листі, є суперечливими відносно документів, наданих позивачем. Згідно пункту 4 частини першої статті 10 Закону України «Про імміграцію» обставиною, за якою дозвіл на імміграцію не надається, є зазначення особою в заяві про надання дозволу на імміграцію свідомо неправдивих відомостей чи подання підроблених документів. Так, в листі Управління стратегічних розслідувань в Чернігівській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України не міститься жодних конкретних даних щодо вчинення або можливості вчинення позивачем протиправних дій, які містять ознаки порушення чинного законодавства України. По суті, в основу спірного рішення відповідача покладені неналежні дані, які вказують на те, що позивачем було надано свідомо неправдиві відомості про місце (адресу) свого проживання на території України. Натомість, згідно абзаців четвертого, п`ятого статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. Довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання особи (абзац восьмий статті 3 вказаного Закону). Крім того, слід звернути увагу, що відповідачем також були надіслані запити відносно позивача до Головного відділу контррозвідки Управління Служби безпеки України в Чернігівській області, Сектору міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП в Чернігівській області, Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, якими не встановлено підстав для відмови позивачу в наданні дозволу на імміграцію в Україну. Згідно з частиною другою статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо необхідності визнання протиправним та скасування рішення від 05.01.2021 № 74014300006247 з огляду на відсутність передбачених правових підстав для його прийняття згідно п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону. Згідно з положеннями ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст 241, 242, 250, 308, 311, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 27 липня 2021 року. Головуючий суддяЛ.Т. Черпіцька Судді: О.Є. Пилипенко Я.М. Собків