Постанова 4854 № 420/2150/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 липня 2021 р.м. ОдесаСправа № 420/2150/21 Головуючий в І інстанції: Завальнюк І.В. Дата та місце ухвалення рішення: 12.04.2021 р. м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Шеметенко Л.П. судді Стас Л.В. судді Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прокар Трейдінг» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Прокар Трейдінг» (далі - позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідая-1), Державної податкової служби України (далі - відповідая-2), в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУДПС в Одеській області про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 2132304/39188812 від 12.11.2020 та зобов`язати зареєструвати в ЄРПН розрахунок коригування № 606, дата складання: 21.11.2019 р., загальна сума з ПДВ - 703,58 грн. (від`ємне значення), покупець: ПАТ «Нова Лінія». Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії ГУДПС в Одеській області про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 2132304/39188812 від 12.11.20. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати розрахунок коригування Товариства з обмеженою відповідальністю «Прокар Трейдінг» № 606, дата складання: 21.11.19, загальна сума з ПДВ - 703,58 грн. (від`ємне значення), покупець: ПАТ «Нова Лінія», датою його первинного подання. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управлінням ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального права. Представником позивача поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Також, Головним управлінням ДПС в Одеській області (ЄДРПОУ 44069166), утвореним як відокремлений підрозділ ДПС, подано клопотання про заміну відповідача у справі - Головного управління ДПС в Одеській області (ЄДРПОУ 43142370), що ліквідується. Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів приходить до наступних висновків. Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Згідно матеріалів справи, відповідачем у даній справі виступає - Головне управління ДПС в Одеській області (ЄДРПОУ 43142370). Разом з цим, відповідно до п.п. 1, 2 постанови від 30 вересня 2020 року № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» Кабінетом Міністрів України постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, зокрема, Головне управління ДПС в Одеській області, а також установлено, що: територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій; права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи. Наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 року № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, територіальний орган - Головне управління ДПС в Одеській області, код ЄДРПОУ 44069166. Згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Головне управління ДПС в Одеській області, код ЄДРПОУ 44069166, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, зареєстровано 14.12.2020 року. Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління ДПС в Одеській області, затвердженого Наказом ДПС України від 12.11.2020 року № 634, Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166) є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України. Наказом Головного управління ДПС в Одеській області від 30.12.2020 року № 114 визначено розпочати з 01.01.2021 року здійснення Головним управлінням ДПС в Одеській області (ЄДРПОУ 44069166), утвореним як відокремлений підрозділ ДПС згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 року № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», функцій і повноважень Головного управління ДПС в Одеській області (ЄДРПОУ 43142370), що ліквідується відповідно до п. 1 постанови №

893. Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає за можливе задовольнити заявлене клопотання та допустити заміну відповідача у даній справі його правонаступником, а саме на Головне управління ДПС в Одеській області (ЄДРПОУ 44069166). Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. З матеріалів справи вбачається, що 07.11.2014 року між ПрАТ «Нова Лінія» (Покупець) та ТОВ «Прокар Трейдінг» (Постачальник) укладений договір поставки № 186020, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставляти Покупцеві товар у встановлені строки, а Покупець зобов`язується приймати такий товар і сплачувати за нього на умовах даного Договору. Також, згідно матеріалів справи, 01.11.2018 року ПрАТ «Нова Лінія» (Покупець) та ТОВ «Прокар Трейдінг» (Постачальник) складено та підписано видаткову накладну № 32 на поставку товару у відповідності до наведеного вище договору № 186020 від 07.11.2014 року, та ТОВ «Прокар Трейдінг» 01.11.2018 року на адресу покупця виписано податкову накладну №

16. Згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної, ПН № 16 від 01.11.2018 року направлена позивачем на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних 26.11.2018 року, документ доставлено до ДФС, документ прийнято. 21.11.2019 року ТОВ «Прокар Трейдінг» складено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 606 до податкової накладної № 16 від 01.11.2018 року, який направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних 09.12.2019 року. При цьому, згідно матеріалів справи, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 606 від 21.11.2019 року був доставлений до податкового органу, однак, реєстрацію цього РК було зупинено на підставі п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, що підтверджується відповідною квитанцією. У наведеній квитанції вказано, що РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку та позивачу було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію РК в ЄРПН. 09.11.2020 року позивачем були подані пояснення щодо РК № 606 від 21.11.2019 року, згідно яких, зокрема, ТОВ «Прокар Трейдінг» реалізував товар ПрАТ «Нова Лінія» та виписав видаткові та податкові накладні, однак, товар було частково повернуто, про що виписано накладну на повернення, а також позивач до цих пояснень додав копії документів у кількості 27 док., в тому числі, договір поставки № 186020 від 07.11.2014 року, видаткову накладну № 32 від 01.11.2018 року, податкову накладну № 16 від 01.11.2018 року, накладну на повернення № 42192 від 21.11.2019 року, що підтверджується повідомленням про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено від 09.11.2020 року №

4. Рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.11.2020 року № 2132304/39188812 відмовлено у реєстрації вказаного розрахунку коригування позивача у зв`язку із: ненадання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що у квитанції про зупинення реєстрації розрахунку коригування не зазначено конкретного переліку документів, необхідних для прийняття рішення про його реєстрацію. Також, суд першої інстанції зазначив, що ані у квитанції про зупинення реєстрації розрахунку коригування, ані у спірному рішенні не зазначено, яка саме податкова інформація стала підставою для зупинення реєстрації розрахунку коригування. Суд першої інстанції вказав на те, що посилання в квитанції на обставину «ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості здійснення операцій» не є достатньо чітким та не визначає конкретного порядку дій платника податків щодо переліку необхідних для подання документів для розблокування реєстрації розрахунку коригування. Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що Товариством було подано повідомлення про подання пояснень та копій документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію розрахунку коригування, однак, у спірному рішенні про відмову у реєстрації РК відсутня об`єктивна та належна інформація щодо причин та підстав для не прийняття РК із зазначенням (підкресленням у формі рішення) того, яких саме документів не надано, з яких саме підстав необхідне подання зазначених документів, та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію РК, як того вимагає форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, визначена Порядком №

520. Окрім цього, надаючи оцінку підставам зупинення реєстрації РК, поданого позивачем, суд першої інстанції врахував, що акт, що затверджує критерії ризиковості здійснення операцій має на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством. Однак, Критерії ризиковості платника податку не були зареєстровані у Міністерстві юстиції України (протилежного відповідачем суду не доведено), а відтак вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані. В свою чергу, суд першої інстанції зазначив, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що зупинення реєстрації ПН/РК на підставі критеріїв ризиковості, встановлених листом ДФС, порушує принцип правової визначеності та передбачуваності, а відтак є неправомірним. З огляду на встановлені в ході судового розгляду справи обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність відповідачем - ГУДПС в Одеській області правомірності прийняття рішення про відмову в реєстрації РК в ЄРПН. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене. Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України змінена на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII (далі - Закон № 2245-VIII). Пунктом сьомим Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2245-VIII Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. 21 лютого 2018 року на виконання вимог Закону № 2245-VIII Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 117, чинний та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пунктів 6, 7 Порядку № 117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Згідно з пунктами 12, 13 Порядку № 117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Окремими положеннями Порядку № 117 не визначено конкретних критеріїв ризиковості здійснення операцій/ризиковості платника податку, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України. Критерії ризиковості здійснення операцій/Критерії ризиковості платника податку визначались листом Державної фіскальної служби України від 05 листопада 2018 року № 4065/99-99-07-05-04-18 (попередня редакція лист № 959/99-99-07-18 від 21.03.2018 року) та з 08.08.2019 року введені в дію вказані Критерії згідно листа № 1962/99-99-29-01-01 від 07.08.2019 року. Отже, на час виникнення спірних правовідносин, хоча й набула чинності змінена редакція пункту 201.16 статті 201 ПК України, відповідно до вимог якої прийнято Порядок № 117, проте, реалізація механізму зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних поставлена у залежність від наявності критеріїв ризиковості господарських операцій/критеріїв ризиковості платника податку, які визначалися листами ДФС. У квитанції, якою зупинено реєстрацію спірного розрахунку коригування, критерії ризиковості визначені виключно на підставі листа ДФС, при цьому, взагалі без зазначення номеру та дати цього листа. Так, податковим органом лише вказано, що реєстрацію РК зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, у зв`язку з тим, що РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Разом з цим, колегія суддів наголошує, що акти, які затверджують критерії ризиковості господарських операцій/критерії ризиковості платника податку мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак, підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством. В свою чергу, листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зупинення реєстрації спірного розрахунку коригування на підставі критеріїв ризиковості, встановлених листом ДФС, порушує принцип правової визначеності та передбачуваності, а відтак, є неправомірним. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 02 квітня 2019 року у справі № 822/1878/18, від 21 травня 2019 року у справі № 815/2791/18, від 09 липня 2019 року у справі № 140/2093/18, від 30 липня 2019 року у справі № 320/6312/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 560/279/19. Окрім цього, вирішуючи справу, колегія суддів враховує, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2019 року у справі № 826/12108/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року, визнано протиправними та нечинними п. 10, п. 20, п. 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 21 лютого 2018 року «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних». Постановою Верховного Суду від 10 березня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 року у справі № 826/12108/18 залишено без змін, а також поновлено дію вказаних судових рішень. При цьому, приймаючи наведені рішення у справі № 826/12108/18 суди виходили з того, що Кабінет Міністрів України не дотримався вимог імперативної норми Закону № 1160-IV в частині прийняття регуляторного акта щонайменше через один місяць від дати оприлюднення проекту цього акта. Крім того, зважаючи на імперативну норму пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, яка передбачає можливість визначати підстави та порядок зупинення реєстрації податкових накладних виключно Кабінету Міністрів України, суди у вказаній справі визнали делегування відповідачем повноважень щодо визначення критеріїв оцінки ризиків ДФС України за погодженням з Мінфіном порушенням Урядом положень пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, що в свою чергу призвело до невідповідності пункту 10 Порядку № 117 вимогам зазначеної норми Кодексу. Окрім цього, суди визнали обґрунтованими позовні вимоги щодо протиправності пунктів 20, 21 Порядку № 117 з підстав порушення відповідачем процедури прийняття спірного регуляторного акта та компетенції його прийняття всупереч положень пункту 20.2. статті 20 Податкового кодексу України, за якою центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, яким є Міністерство фінансів України. Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про невідповідність оскаржуваного рішення вимогам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості. Так, колегія суддів зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто, наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу. Крім того, колегія суддів вказує, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання ПН/РК прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Відсутність посилань на конкретний критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації ПН/РК, призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації ПН/РК, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Така правова позиція вже неодноразово викладалась Верховним Судом у своїх рішеннях, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18, від 21 травня 2019 року у справі № 0940/1240/18, від 20 серпня 2019 року у справі №2540/3009/18, від 18 вересня 2019 року у справі № 826/6528/18, від 12 листопада 2019 року у справі № 816/2183/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 560/279/19. Пунктом 14 Порядку № 117 було визначено перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, який включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Відповідно до пункту 21 Порядку № 117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства. В свою чергу, згідно п.п. 5, 11 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 12 грудня 2019 року № 520 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2019 року за № 1245/34216), який набрав чинності 14.12.2019 року, перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством. Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. Водночас, у квитанції, якою зупинено реєстрацію спірного розрахунку коригування, жодного посилання на конкретний критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації РК, не наведено, а так само податковим органом конкретного переліку документів при надісланні повідомлення про надання пояснень щодо РК, реєстрацію якого зупинено, не витребовувалось. Підставою для зупинення реєстрації розрахунку коригування у квитанції вказано те, що РК відповідає вимогам п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Проте, у зазначеній квитанції взагалі не вказано, яке саме з перерахованих положень п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку стало підставою для зупинення реєстрації РК, та якими саме Критеріями ризиковості керувався податковий орган. Більш того, після зупинення реєстрації спірного розрахунку коригування, а саме протягом 365 днів, що не суперечить вимогам п. 17 Порядку № 117, п. 6 Порядку № 520, позивачем були подані до Комісії документи для прийняття рішення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Однак, в оскаржуваному рішенні про відмову в реєстрації РК викладена загальна норма без зазначення конкретних документів, яких, на думку податкового органу, не вистачає для здійснення реєстрації РК, а також без повідомлення причин та мотивів, за яких надані позивачем пояснення та документи не були враховані. Що стосується доводів апеляційної скарги відповідача-1 про правомірність оскаржуваного рішення про відмову у реєстрації розрахунку коригування з огляду на зазначення у такому рішенні переліку документів, які не надані для реєстрації цього РК, а саме не надання: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, колегія суддів вважає, що вказані доводи відповідача-1 є безпідставними, оскільки оскаржуване рішення прийнято з підстав не надання позивачем усіх первинних документів без підкреслення, яких саме документів не надано (хоча форма рішення надає таку можливість). Більш того, як вже зазначалось колегією суддів, відповідач-1 визнав встановлені судом обставини стосовно того, що після зупинення реєстрації спірного РК позивачем були подані до Комісії документи для реєстрації РК, однак, відповідачем-1 не визначено підстав для не прийняття до уваги наведених первинних документів позивача щодо господарських операцій згідно поданого ним на реєстрацію розрахунку коригування, а також останній не вказує про невідповідність цих первинних документів вимогам чинного законодавства. Що стосується доводів апеляційної скарги відповідача-1 щодо помилковості висновку суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання ДПС зареєструвати РК датою його подання з огляду на положення п. 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, згідно якого датою реєстрації РК/ПН на підставі рішення суду є дата набрання законної сили такого рішення суду, колегія суддів зазначає наступне. Так, згідно п.п. 19, 20 вказаного Порядку № 1246 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду. Таким чином, п. 20 Порядку № 1246 прямо передбачено, що реєстрація РК/ПН на підставі рішення суду здійснюється за датою зазначеною у цьому рішенні суду, а тому, рішення суду першої інстанції за встановлених у справі обставин щодо зобов`язання зареєструвати спірний РК датою його подання на реєстрацію відповідає наведеним вимогам Порядку № 1246, що повністю спростовує доводи апеляційної скарги відповідача-1. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 52, 240, 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про заміну відповідача у справі задовольнити. Замінити відповідача у даній справі Головне управління ДПС в Одеській області (ЄДРПОУ 43142370) його правонаступником на Головне управління ДПС в Одеській області (ЄДРПОУ 44069166). Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Судове рішення складено у повному обсязі 29.07.2021 р. Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Л.В. Стас Суддя: І.О. Турецька