Постанова Одеський апеляційний суд № 523/6805/21

Номер провадження: 33/813/886/21 Номер справи місцевого суду: 523/6805/21 Головуючий у першій інстанції Алін С.С. Доповідач Цюра Т. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.07.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Судді Цюри Т.В., За участю секретаря судового засідання Лопотан В.І., розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м.Одеси від 03 червня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП ВСТАНОВИВ: Постановою Суворовського районного суду м.Одеси від 03 червня 2021 року за вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави, у розмірі 17000 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір у розмірі 454 гривень в дохід держави. Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просить суд скасувати постанову Суворовського районного суду м.Одеси від 03 червня 2021 року та закрити провадження по справі відносно нього за ч.1 ст. 44-3 КУпАП у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. В судове засідання суду апеляційної інстанції, призначеного на 27.07.2021 року, ОСОБА_1 та його представник не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином, про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку SMS (а.с. 30). Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до таких висновків. Так, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП ). За змістом ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст.245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винуватим по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 44-3 КУпАП, не встановив обставини, які у відповідності з вимогами ст. ст. 245, 280 КУпАП підлягають обов`язковому встановленню у справах про адміністративне правопорушення. Встановлені протоколом про адміністративне правопорушення обставини вчинення правопорушення суддею прийняті за основу та не перевірені шляхом дослідження інших доказів, які могли бути встановлені суддею. Так, як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ОД №019389 (а.с.1), ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 44-3 КУпАП та зазначено, що 05.04.2021 року приблизно 17-20 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «I-VANA07А», державний номер НОМЕР_1 , що використовувався для надання послуг з перевезення пасажирів на міському маршруті №242 та перевозив пасажирів у кількості більшої ніж місць для сидіння, що передбачено реєстраційними документами, чим порушив вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19». За змістом статті 44-3 КУпАП передбачається відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на те, що до матеріалів справи не долучено жодних достатніх та допустимих доказів, передбачених ст. 251 КУпАП на підтвердження обставин, викладених у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення, які підтверджують порушення ним правил щодо карантину людей, санітарно гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Апеляційний суд погоджується із такими доводами апелянта, оскільки вони є обґрунтованими, з огляду на наступне. Так, з матеріалів справи вбачається, що лише єдиним доказом щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення серії ОД №019389 (а.с.1), у якому, окрім іншого, також містяться пояснення самого ОСОБА_1 по суті порушення. Зокрема у вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення, у графі: «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 зазначено: «Я, ОСОБА_1 управляя автобусом марки ВАЗ двигался по ул. Черном. Козачества, на остановке «Ярморочна» выпустил человека и сразу зашло 7 человек, пока я объяснял, что не можно заходить больше чем сидячих мест, меня остановила патрульная полиция и несмотря на мои уговоры, что я людям объясняю что нельзя они не реагировали и составили протокол, они не помогали людей вывести из салона, а наоборот». Такі пояснення ОСОБА_1 матеріалами справи не спростовані. Окрім того, при розгляді справи у суді першої інстанції, ОСОБА_1 також надавав до суду свої письмові пояснення, у яких фактично виклав ті ж самі обставини справи, що і у протоколі про адміністративне правопорушення (а.с. 5-7). Зазначені пояснення щодо обставин справи, також викладені у якості доводів до апеляційної скарги та зазначено, що суд взагалі не звернув увагу на зазначені письмові пояснення ОСОБА_1 у справі. Також, слід зазначити, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ОД №019389, інспектором УПП в Одеській області ДПП в графі «До протоколу додається» зазначено «відео з нагрудної камери 1236». Однак, жодного відео чи CD-диску матеріали справи не містять. Обґрунтованими є і твердження апелянта про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено конкретні норми Постанови Кабінету Міністрів України №1236, якою передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій, з огляду на наступне. Так, з 12 березня 2020 року до 30 червня 2021 року на усій території України встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами), від 20 травня 2020 року № 392; Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова) залежно від епідемічної ситуації на території України в цілому або на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) встановлюється «зелений», «жовтий», «помаранчевий» або «червоний» рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19. У відповідності до ст. 41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України. Стаття 44-3 КУпАП за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ст. 44-3 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння. Згідно вимог статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначаються, зокрема, суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій. Порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених цим законодавством. При цьому, необхідно враховувати, що у справі протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення (ст. 254 і 255 КУпАП), тому є не тільки обов`язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів). Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ОД №019389 від 05.04.2021р., вбачається, що 05.04.2021 року приблизно 17-20 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «I-VANA07А», державний номер НОМЕР_1 , що використовувався для надання послуг з перевезення пасажирів на міському маршруті №242 та перевозив пасажирів у кількості більшої ніж місць для сидіння, що передбачено реєстраційними документами, чим порушив вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19». Однак, при цьому у протоколі не конкретизовано, які саме вимоги зазначеної постанови Кабінету Міністрів України порушила особа, щодо якої складено протокол (відсутнє посилання на конкретний пункт, підпункт зазначеної постанови). Отже, враховуючи те, що при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення серії ОД №019389 від 05.04.2021 року не дотримано вимог закону, не зазначено які саме норми спеціального нормативно-правового акту порушив ОСОБА_1 (з посиланням на пункт, підпункт відповідної постанови Кабінету Міністрів України), з урахуванням його складення на зупинці, коли пасажири, відповідно виходили та заходили, зазначений протокол не може бути доказом вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, який, оскільки у справі відсутні будь-які інші докази, які б підтверджували скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП та які б спростовували пояснення останнього. Інших доказів на підтвердження скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП - матеріали справи не містять. Згідно зі ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що в порушення ст. 280 КУпАП, суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, є взагалі необґрунтованим та не відповідає фактичним обставинам справи. Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Оскільки обставини, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення не відображають усіх ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, тому апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст.ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Суворовського районного суду м.Одеси від 03 червня 2021 року - скасувати. Провадження за матеріалами адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Т.В. Цюра