LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Закарпатський апеляційний суд303/7021/20

від 31.05.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Справа № 303/7021/20 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31.05.2021 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І.С., у відсутності особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністартивне правопорушення № 33/4806/114/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28. 01. 2021. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн. З протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №744281 від 07. 11. 2020 та постанови судді від 28. 01. 2021 вбачається, що 07. 11. 2020 в 07 год. 48 хв., водій рейсового автобуса сполученням «Мукачево - Барбово» ОСОБА_1 на автобусі «ПАЗ-4234» д.н.з. НОМЕР_1 , в с. Залужжя Мукачівського району, перевозив пасажирів в повній загрузці біля 50 чоловік, при цьому сидячих місць дозволено 31, чим порушив вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 641 та п. 5 п. п. 10 постанови Кабінету Міністрів України №

712. На дану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Мукачівського міськрайонного суду від 28. 01. 2021 скасувати та винести нову постанову, якою провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають ознаками складу адміністративного правопорушення, зазначеного у ст. 44-3 КУпАП. Зокрема, стаття 44-3 КУпАП із змінами від 06. 11. 2020, передбачає відповідальність за двома частинами, проте в складеному 07. 11. 2020 протоколі про адміністративне правопорушення жодна із частин не зазначена, хоча зміни до законодавства внесено 06. 11. 2020. Також у порушення вимог ст. 256 КУпАП протокол не містить посилань на показання свідків, а рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. При складенні протоколу йому не були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. До протоколу не внесено ніяких відомостей про кількість місць -2- транспортного засобу та про фактичну чисельність у ньому пасажирів, а наявне у справі фото не доводить того факту, що в автобусі перебувало більше людей, ніж передбачено місць для сидіння. Також ОСОБА_1 вказує на те, що розгляд справи судом всупереч вимог ст. 268 КУпАП проведено без його участі, а судова повістка про призначення справи до розгляду на 28. 01. 202,1 надійшла йому із запізненням. Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на розгляд справи щодо нього не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07. 07. 1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Крім того, апеляційний суд враховує клопотання наявне в апеляційній скарзі про її розгляд у його відсутності. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Відповідно до приписів ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при -3- нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. За змістом ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №744281 від 07. 11. 2020, ОСОБА_1 07. 11. 2020 о 07 год. 48 хв., як водій рейсового автобуса сполученням «Мукачево-Барбово», на автобусі «ПАЗ-4234», д.н.з. НОМЕР_1 , в с. Залужжя Мукачівського району, перевозив пасажирів в повній загрузці біля 50 чоловік, при цьому сидячих місць дозволено 31, чим порушив вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 641 та п. 5 п. п. 10 постанови Кабінету Міністрів України №

712. Факт вчинення вказаного правопорушення судом першої інстанції встановлено на підставі: протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №744281 від 07. 11. 2020, пояснення ОСОБА_1 , викладеного в протоколі про адміністративне правопорушення, рапорту інспектора поліції від 07. 11. 2020, фотосвітлини. Посилаючись на наведені докази, суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП. Диспозиція ст. 44-3 КУпАП, передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Так, відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22. 07. 2020 №641 «Про встановлення карантину та запровадженняпосилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 01. 08. до 31. 12. 2020 на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11. 03. 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061) та від 20. 05. 2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626). Згідно з підпунктом 10 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України № 712 від 12. 08. 2020, якою було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 22. 07. 2020 № 641, на період дії карантину забороняється перевезення пасажирів автомобільним (крім таксі) та міським електричним транспортом у міському, приміському, міжміському, міжрайонному сполученні у кількості більш як 50 відсотків кількості місць для сидіння, передбачених технічною характеристикою транспортного засобу або визначених в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, за умови розсадки пасажирів з вільним місцем поруч, спереду, позаду. -4- Враховуючи наведене, суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 на автобусі «ПАЗ-4234», д.н.з. НОМЕР_1 здійснював перевезення пасажирів сполученням «Мукачево-Барбово» в с. Залужжя Мукачівського району в повній загрузці біля 50 чоловік, при цьому сидячих місць дозволено 30, чим порушив вимоги правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та постанови Кабінету Міністрів України від 12. 08. 2020 №712 із змінами, інших актів законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, а відтак в діях останнього наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 44-3 КУпАП. Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами. Всупереч доводам апеляційної скарги, протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 №744281 від 07. 11. 2020 є належним, допустимим та достовірним доказом по справі, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки він складений уповноваженою особою, його зміст повністю відповідає вимогам зазначеної норми закону, протокол підписаний особою, яка його склала та особою, яка притягується до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення це документ, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій і є джерелом доказів та підставою подальшого провадження у справі, відповідно до приписів ст. 256 КУпАП. На підставі наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що зібрані у справі докази узгоджуються між собою, є достовірними, належними, допустимими та повністю підтверджують вину ОСОБА_1 в порушенні вимог постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22. 07. 2020 за, що передбачена адміністративна відповідальність, згідно ст. 44-3 КУпАП. Посилання ОСОБА_1 на те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, оскільки норми законодавства, яким передбачена відповідальність за вчинення інкримінованого йому правопорушення на час вчинення інкримінованих дій не набрали чинності, є безпідставними, з огляду на наступне. Так, 21. 11. 2020 з набранням чинності Закону України № 1000-IX від 06. 11. 2020 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», стаття 44-3 КУпАП викладена у новій редакції та містила 2 частини. Таким чином, станом на день вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення (07. 11. 2020), дана редакція Закону ще не діяла, а тому не підлягала застосуванню. Доводи ОСОБА_1 про те, що в протоколі не були вказані свідки не свідчить про неправильність або необґрунтованість складання протоколу, тим більше, що ОСОБА_1 факт перебування в салоні автобуса більше, ніж передбачено пасажирів не заперечував, а тільки зазначив, що він нічого не міг зробити, щоб відрегулювати кількість пасажирів всередині салону. Разом з тим, приписами постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22. 07. 2020 передбачено, що на період дії карантину забороняється перевезення пасажирів автомобільним (крім таксі) та міським електричним транспортом у міському, приміському, міжміському, міжрайонному сполученні у кількості більш як 50 відсотків кількості місць для сидіння, передбачених технічною характеристикою транспортного засобу або визначених в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, за умови розсадки пасажирів з вільним місцем поруч, спереду, позаду. -5- Також апеляційний суд не приймає до уваги посилання в апеляційній скарзі на неправомірні дії працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки протокол відповідає приписам ст. 256 КУпАП, в протоколі жодних зауважень зазначено не було, дії останніх у встановленому законом порядку ОСОБА_1 не оскаржував. Таким чином, при перевірці доказів апеляційним судом не встановлено обставин, які б підтверджували доводи апеляційної скарги, жодного доказу, крім наявних в матеріалах скарги та покладених в обґрунтування рішення суду першої інстанції, під час розгляду апеляційної скарги надано не було. Разом з тим, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд не в повній мірі дотримався вимог ст. ст. 23, 33 КУпАП, в силу яких стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 22 КпАП України при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Малозначність як ознака адміністративного правопорушення характеризується певним ступенем суспільної небезпечності, але таким, що не потребує застосування заходів адміністративного впливу. Питання про можливість або ж недоцільність звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення в кожному конкретному випадку вирішується правозастосовчим органом (посадовою особою). Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06. 11. 2008 зазначив, що згідно з принципом верховенства права - однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях ЄКПЛ, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. -6- Таким чином, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, в тому числі і за порушення правил щодо карантину, його вік, рід занять та майновий стан, відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, апеляційний суд приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, у зв`язку із малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням, що буде достатнім для досягнення мети адміністративної відповідальності - виховного впливу, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України та недопущення подібної поведінки надалі. На підставі вище наведеного, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення. Керуючись ст. ст. 22, 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської обалсті від 28. 01. 2021 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП, в частині накладання адміністративного стягнення - змінити. Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, на підставі ст. 22 КУпАП обмежившись усним зауваженням, а провадження у справі щодо нього закрити. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»