Постанова 4819 № 766/530/21

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 766/530/21 Головуючий в І інстанції: Рєпін К.К. Провадження №33/819/194/21 Доповідач: Чорна Т.Г. Категорія: ст.44-3 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2021 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Херсонського апеляційного суду Чорна Т.Г., за участі: секретаря судового засідання Автонагова Ю.В., адвоката Мусулевського Андрія Андрійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Херсоні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє захисник Мусулевський Андрій Андрійович, на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 18 березня 2021 року, якою визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 18 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 454 гривень. Згідно з постановою суду, ОСОБА_1 31 грудня 2020 року близько 16 години 50 год. керуючи транспортним засобом марки БАЗ д/н НОМЕР_1 та здійснюючи регулярні пасажирські перевезення на міському маршруті №4 по вулиці Полтавська в м. Херсоні, перевозив 22 пасажира, при визначеній характеристики транспортного засобу марки БАЗ кількість місць для сидіння 15, чим порушив п. 2 п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України №641 від 09.12.2020 року та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , який дії від імені ОСОБА_1 ,посилаючись на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, просить скасувати постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 18 березня 2021 року, провадження по справі закрити. Апелянт зазначає про те, що під час судового розгляду суд першої інстанції допустив істотні порушення права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення у справі, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи і доказам, яким суд надав неправильну оцінку, а також порушення судом норм права, ухвалив незаконну і необґрунтовану постанову, яка підлягає скасуванню. В судовому засіданні адвокат Мусулевський Андрій Андрійович, який діє від імені ОСОБА_1 , підтримав доводи апеляційної скарги, просив їх задовольнити. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника Мусулевського Андрія Андрійовича, дослідивши доводи апеляційної скарги, яку останній підтримав, приходжу до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Диспозиція ст. 44-3 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Так, норма ст. 44-3 КУпАП носить бланкетний характер, оскільки у наведеній диспозиції відсилає до закону та інших актів законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, що регулюють та встановлюють певні санітарно-гігієнічні, санітарно-протиепідемічні правила і норми, тому в протоколі про адміністративне правопорушення має зазначатися відповідна норма спеціального закону, законодавчого акту, який регламентує діяльність у вказаній сфері. Відповідно до положень п. 1 Постанови КМУ N 1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» ( чинної на момент вчинення правопорушення) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029). Згідно п. 2 цієї Постанови на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється: 10) здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу і визначена в реєстраційних документах на такий транспортний засіб. Статтею 1 ЗУ "Про захист населення від інфекційних хвороб"визначено, що карантин, це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб. Нормами п. 4 постанови головного державного санітарного лікаря України МОЗ України N 23 від 21.05.2020 передбачено, що з метою запобігання ускладнення епідеміологічної ситуації внаслідок поширення короновірусної хвороби (COVID-19), перевезення пасажирів здійснюється в межах кількості місць для сидіння, передбачених технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на транспортний засіб. Зі змісту постанови вбачається, що висновки судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП ґрунтуються на сукупності досліджених суддею доказів. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 552983 від 31.12.2020 року ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за перевезення пасажирів в більшій кількості ніж місць для сидіння, передбачених технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на транспортний засіб. Тобто, перевозив 22 пасажирів при визначенні технічною характеристикою транспортного засобу 15 місць для сидіння. В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. Протокол підписаний ОСОБА_1 , зауваження щодо змісту протоколу ним не подавалися. Апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складений з дотриманням ст. ст. 254-256 КУпАП, в ньому зазначена суть правопорушення та розкрито об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, а саме, що ОСОБА_1 в порушення правил карантину, перевозив пасажирів з перевищенням встановленої кількості пасажирів. В день складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 власноручно написав пояснення в яких визнав, що 31.12.2020 року на міському маршруті №4 перевозив у салоні транспортного засобу пасажирів понад встановлену кількість осіб передбачених технічними характеристиками даного транспортного засобу БАЗ д/н НОМЕР_1 . Тобто ОСОБА_1 підтвердив факт перевезення пасажирів у більшій кількості ніж передбачено технічною документацією транспортного засобу. Факт порушення правил щодо карантину людей підтверджується відеозаписом з нагрудного реєстратора поліції з якого вбачається кількість пасажирів в маршрутному транспортному засобі перевищує кількість місць для сидіння. Посилання апелянта на те, що з відеофайла нагрудного відеореєстратора чітко не зрозуміла кількість осіб, що перебувала в транспортному засобі та про відсутність документів про технічні характеристики транспортних засобів не є підставою для закриття справи, оскільки ОСОБА_1 було повідомлено про те, що він перевозив на 7 осіб більше ніж місць для сидіння, що у останнього жодних зауважень чи заперечень не виникло. При цьому, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, що відеозапис є неналежними доказом, так як відповідно до ч.1 ст. 251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис з нагрудної камери поліцейського слід вважати недопустимим доказом, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки на відеофайлах в повній мірі зафіксовані всі процесуальні дії, які мали вчинити працівники поліції в даному випадку. Доводи про те, що після підписання ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення до нього були внесені дописки, а саме в графі, що до протоколу додається рапорт не свідчить про недійсність протоколу в цілому, а лише свідчить про недопустимість даного процесуального документа, як доказу. Посилання на порушення прав ОСОБА_1 щодо розгляду справи у його відсутності, за відсутності даних про його своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи є необґрунтованими, оскільки суд двічі направляв на адресу правопорушника судові повістки, розміщував оголошення на сайті суду про день і час розгляду справи, та направляв СМС повідомлення. При цьому слід зауважити, що передбачені ст. 38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення судом дотримані. Таким чином, не дотримавшись передбачених заборон щодо перевезення пасажирів, ОСОБА_1 порушив встановлені п.п.2 п.10 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»правила щодо карантину людей. Невиконання правопорушником вимог закону, ставило під загрозу життя та здоров`я усіх осіб, які перебували на час виявлення правопорушення у салоні автобусу. Апеляційний суд наголошує, що не виконавши встановленні Кабінетом Міністрів України карантинні обмеження, ОСОБА_1 свідомо поставив під загрозу життя та здоров`я інших людей, а контролювати кількість пасажирів, які знадяться в салоні автобусу (маршрутного таксі), забезпечення безпеки їх життю та здоров`ю є безпосереднім обов`язком водія транспортного засобу, який здійснює пасажирське перевезення. Під час апеляційного перегляду встановлено, що суддею суду першої інстанції повно з`ясовані визначені ст.280 КУпАП обставини справи, які мають істотне значення для правильного її вирішення. До того ж під час апеляційного перегляду, було досліджено всі обставини, які на думку апелянта, могли вплинути на законність судового рішення. Таким чином, вважаю, що суддя правильно встановив фактичні обставини справи та належним чином обґрунтувавши своє рішення правильно кваліфікував дії правопорушника за ст. 44-3 КУпАП й наклав на нього визначене цим Кодексом адміністративне стягнення. З огляду на вище викладене, а також на те, що під час апеляційного перегляду не виявлено істотних порушень закону ні під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції вважаю, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови судді, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову районного суду - без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргуОСОБА_1 , від імені якого діє захисник Мусулевський Андрій Андрійович, залишити без задоволення, а постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 18 березня 2021 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Херсонського апеляційного суду Т.Г. Чорна