Постанова 4802 № 158/2564/19

Справа № 158/2564/19 Головуючий у 1 інстанції: Корецька В. В. Провадження № 22-ц/802/819/21 Категорія: 16 Доповідач: Здрилюк О. І. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 липня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Здрилюк О.І., суддів - Бовчалюк З.А., Карпук А.К., секретар судового засідання - Вакіна Д.О., з участю представника позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - ОСОБА_2 , третьої особи - ОСОБА_3 , представника третьої особи - ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Луцької міської ради Волинської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про визнання бездіяльності органу місцевого самоврядування незаконною, зобов`язання вчинити дії щодо виділення земельної ділянки, встановлення строку для вчинення дій, визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 18 березня 2021 року, В С Т А Н О В И В: У вересні 2019 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 грудня 2018 року за нею в порядку спадкування визнано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований на АДРЕСА_1 . 14 березня 2019 року на це нерухоме майно зареєстровано її право власності. Маючи намір оформити право власності на земельну ділянку за даною адресою, на її замовлення виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яку вона подала на погодження до Жидичинської сільської ради. Однак, головою Жидичинської сільської ради було відмовлено в підписанні цієї технічної документації із повідомленням, що земельну ділянку їй можуть надати лише в оренду. 02 липня 2019 року вона звернулася із заявою до Жидичинської сільської ради і просила виділити їй у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка необхідна для обслуговування успадкованого нею житлового будинку, що розташований на цій земельній ділянці. 08 липня 2019 року вона отримала відповідь від Жидичинської сільської ради, згідно якої для прийняття рішення необхідно подати в сільської раду технічну документацію із землеустрою і витяг з Державного земельного кадастру. Також зазначено, що передача земельних ділянок у власність громадян проводиться один раз по кожному виду використання і повідомлено, що після подання необхідних документів їй спірна земельна ділянка буде надана на умовах оренди. Разом із тим, для отримання витягу з Державного земельного кадастру необхідно, щоб технічна документація із землеустрою була погоджена органом місцевого самоврядування. Також вона не погоджується із таким рішенням сільської ради, оскільки згідно з п.«г» ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини. У листопаді 2019 року позивач збільшила позовні вимоги (т.1 а.с.72-76), мотивуючи тим, що при виготовленні технічної документації на спірну земельну ділянку було виявлено, що із 0,25 га земельної ділянки, яка знаходиться у її користуванні, яка не вилучалася і право на яку не припинялося та була надана у користування її дідові для будівництва та обслуговування успадкованого нею житлового будинку, а в подальшому перейшла у користування її бабі та згодом матері, 0,07 га неправомірно виділено ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства. Зазначає, що такими діями Жидичинська сільська рада порушує її право на землю, яка необхідна для обслуговування нерухомого майна, яке вона успадкувала. Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 27.01.2021 замінено відповідача Жидичинську сільську раду Ківерцівського району Волинської області на її правонаступника - Луцьку міську раду Волинської області (т.2 а.с.49-50). Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги (т.2 а.с.57-58), позивач просила: - визнати незаконною бездіяльність Жидичинської сільської ради та зобов`язати Луцьку міську раду виділити їй у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; - встановити строк Луцькій міській раді для підписання (погодження) технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та прийняття рішення щодо виділення їй земельної ділянки у власність - 2 місяці з дня набрання рішенням законної сили; - визнати недійсним та скасувати рішення сесії 7-го скликання Жидичинської сільської ради від 02 жовтня 2019 року №49/78 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність в межах населеного пункту с. Клепачів ОСОБА_3 ». Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 18 березня 2021 року в позові відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати це рішення і ухвалити нове - про задоволення позову. У відзивах на апеляційну скаргу відповідач - Луцька міська рада та представник ОСОБА_6 від імені третьої особи ОСОБА_3 (кожен зокрема), посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення. У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримала із наведених у ній підстав та просить її задовольнити. Представник відповідача, третя особа та його представник (кожен зокрема) апеляційну скаргу заперечили та просять залишити її без задоволення. Заслухавши учасників справи. дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.ст. 4, 5 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК). Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Судом встановлено, що судовим рішенням від 21.12.2018 за ОСОБА_4 у порядку спадкування визнано право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 і це право власності за нею зареєстровано 14.03.2019 у відповідному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.18). На підставі заяви ОСОБА_4 від 19.03.2019 рішенням Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області №41/51 від 09.04.2019, з урахуванням внесених у нього змін рішенням №49/79 від 02.10.2019, позивачу надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,18 га в межах населеного пункту АДРЕСА_1 (т.1 а.с.134-139). Разом із тим, на замовлення позивача ФОП ОСОБА_5 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,25 га (т.1 а.с.11-35). 02 липня 2019 року ОСОБА_4 звернулася до голови Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області із заявою про виділення їй на підставі ч.ч.1, 5 ст.120, п.«г» ч.1 ст.81 ЗК України у приватну власність земельної ділянки площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та необхідна для обслуговування цього житлового будинку господарських будівель і споруд, які вона успадкувала (т.1 а.с.9). Як вбачається із відповіді Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області від 08.07.2019, ОСОБА_4 повідомлено, що дана земельна ділянка, після подання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку рішенням сесії Жидичинської сільської ради буде надана на умовах оренди (т.1 а.с.10). Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України «Про землеустрій». Згідно з п.«г» ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини. Перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду урегульовано статтею 120 ЗК України. Так, відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди. Судом встановлено, що до позивача не перейшло право власності на спірну земельну ділянку, а перейшло лише право користування нею, оскільки земельна ділянка не перебувала у власності осіб, право на житловий будинок після смерті яких успадкувала позивач. Також судом встановлено, що позивач використала своє передбачене законодавством право на безоплатну приватизацію земельної ділянки із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що стверджується відповідним державним актом на право власності на земельну ділянку від 15.03.2011 (т.2 а.с.135). Зазначені обставини спростовують посилання позивача щодо набуття її права власності на спірну земельну ділянку на підставі прийняття спадщини, згідно з п.«г» ч.1 ст.81 ЗК України. Питання виділення громадянам земельної ділянки чи у приватну власність, чи у користування - є дискреційними повноваженнями органу місцевого самоврядування, прийняттю якого передує виготовлення технічної документації. Позивач не надала доказів про виготовлення технічної документації на той розмір площі земельної ділянки - 0,18 га, дозвіл на який було надано рішенням Жидичинської сільської ради №41/51 від 09.04.2019, з урахуванням внесених у нього змін рішенням №49/79 від 02.10.2019. Також позивач не довела наявності у неї підстав на набуття саме у власність спірної земельної ділянки у той спосіб, який вона зазначила у поданій 02.07.2019 заяві органу місцевого самоврядування, чим відповідно і не довела свого порушеного права на виділення земельної ділянки ОСОБА_3 .. Виходячи з наведеного, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 18 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий - суддя Судді