Постанова Київський апеляційний суд № 357/12370/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ______________________________ Справа №357/12370/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9784/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В. розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2021 року (суддя Цуранов А.Ю.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дочку, яка продовжує навчання, встановив: 10 грудня 2020р. позивач звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів на повнолітню дочку ОСОБА_4 у розмірі 2 189грн щомісячно, з наступною індексацією зазначеного розміру відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», починаючи з дня пред`явлення позову до закінчення навчання. Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який 23 липня 2008р. було розірвано, мають повнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка навчається в Білоцерківському національному аграрному університеті на денному відділенні, тому не має можливості працювати та перебуває на її утриманні, хоча потребує матеріальної допомоги від батька. Позивач посилалася на те, що має незначний дохід і не може сама утримувати дочку, а відповідач має можливість сплачувати аліменти на дочку на час її навчання, оскільки є працездатною особою, має у власності нерухоме майно та не має інших осіб на утриманні. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. У поданій апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач зазначає, що судом першої інстанції не було враховано стан здоров`я дочки, яка є особою з інвалідністю 2 групи і потребує лікування для реабілітації, що навчальний заклад знаходиться на певній відстані від місця їх проживання, тому дочка витрачає кошти на проїзд, також їй необхідні кошти на харчування, на придбання одягу та взуття, та на елементарні засоби гігієни, а стипендія, яку отримує дочка, витрачаєтьсяна забезпечення регулярних занять з репетиторами. Позивач стверджує, що відповідачу на праві власності належить будинок та земельна ділянка розміром 2га, яку він здає в оренду та щорічно отримує відповідну орендну плату у розмірі 11 562грн 22коп., крім того, отримує заробітну плату, тому може надавати дочці матеріальну допомогу. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін, вважаючи доводи апеляційної скарги безпідставними та зазначає, що позивач з дочкою проживають у квартирі, яка належить йому на праві власності, тому витрат на забезпечення житлових умов дочці позивач не несе, дочка є особою з інвалідністю 2 групи, тому отримує пільги на сплату житлово-комунальних послуг та проїзд до учбового закладу, дочка отримує стипендію, навчається на державне замовлення, тому не витрачає кошти на навчання. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (с.с.8). Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області 21 серпня 2008 року, шлюб сторін розірвано 23 липня 2008р. (с.с.7). На час подання позовної заяви ОСОБА_3 зареєстрована та проживає разом з позивачем. Згідно довідки Білоцерківського національного аграрного університету від 21 жовтня 2020р. №257/Е ОСОБА_3 є студенткою 1 курсу економічного факультету, навчається на денному відділенні, навчання закінчує 30 червня 2024р. (с.с.10), отримує стипендію у розмірі 1 180грн (с.с.44). Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 7 жовтня 2020 року, ОСОБА_3 встановлена 2 група інвалідності до 1 листопада 2023 року (с.с.13). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до позову, а також в судовому засіданні не надано жодного доказу на підтвердження існування потреби у матеріальній допомозі у зв`язку з навчанням доньки. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України. Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання дочки, сина, які продовжують навчання, є одним із способів захисту інтересів дітей, забезпечення одержання ними коштів, необхідних для їх життєдіяльності, оскільки на період навчання вони не мають самостійного заробітку та потребують матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). З матеріалів справи вбачається, що дочка сторін перебуває на утриманні матері, з якою проживає, так як загально відомим є факт, що людина потребує їжі, одягу, взуття, інших засобів для існування. Також під час судового розгляду було встановлено, що учбовий заклад, у якому навчається дочка сторін, не знаходиться біля будинку, де вона проживає, а відтак їй необхідні кошти на проїзд. За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що дочка сторін не потребує матеріальної допомоги батьків на період навчання, фактично суд переклав на позивача повний обов`язок по утриманню дочки на період її навчання, хоча з наданих суду документів вбачається, що позивач має незначний дохід. При цьому посилання суду на постанову Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 635/1139/17 є помилковим, так як фактичні обставини даної справи не є таким ж, які були предметом розгляду Верховного Суду, а матеріали даної справи не містять документів, що дочка сторін перебуває на повному державному забезпеченні на період навчання. Доводи відповідача, що дочка перебуває на повному державному забезпеченні на період навчання, так як навчається за державним замовленням та отримує стипендію, є помилковими, так як зазначені обставини не забезпечують безкоштовне проживання дочки, її харчування, та забезпечення інших потреб. Посилання відповідача на те, що позивач не несе витрат на забезпечення житлових умов дочці, так як вони проживають у квартирі, яка належить йому на праві власності, колегія суддів вважає безпідставними, так як відповідачем не надано доказів, що він, як власник житла, несе витрати по його утриманню та сплаті житлово-комунальних послуг, а також, що у зв`язку із інвалідністю дочки надані пільги по оплаті за такі послуги. Виходячи з вищевикладеного, встановлено, що ОСОБА_3 є дочкою відповідача, на день звернення до суду не досягла 23 років, продовжує навчання, не працює, навчання на денній формі позбавляє її можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, є особою з інвалідністю 2 групи, у зв`язку з чим вона потребує матеріальної допомоги. Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до довідки КНП БМР "Білоцерківська міська лікарня №2" від 17 листопада 2020 року, позивач ОСОБА_1 працює на посаді медичної сестри з лікувальної фізкультури та її середня заробітна плата за 6 місяців 2020 року становить близько 5 370грн на місяць (с.с.12). Згідно копії довідки № 1 від 22.02.2021р. відповідач працює підсобним робітником у ФОП ОСОБА_5 , отримує заробітну плату у розмірі 4 800 - 5 050грн на місяць (с.с. 42). З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30 березня 2021 року вбачається, що у власності відповідача є земельна ділянка, площею 2,002га, яка передана у оренду, та Ѕ частина домоволодіння у АДРЕСА_1 (с.с.63-65). Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що відповідач, який є працездатною особою, має у власності нерухоме майно, тому зобов`язаний та має можливість надавати матеріальну допомогу дочці, яка продовжує навчання та у зв`язку із цим потребує матеріальної допомоги. Виходячи з наявних у матеріалах справи доказів про матеріальний стан позивача та відповідача, враховуючи розмір стипендії, яку отримує дочка сторін, колегія суддів вважає, що з відповідача підлягають стягненню аліменти у розмірі 1 000грн щомісячно. Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом 10 грудня 2020р., тому саме з цього дня з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на повнолітню ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, і до 30 червня 2024р. (дати закінчення навчання). Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи, не оцінені надані докази, неправильно застосовані норми матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги, звільнення позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання даного позову та апеляційної скарги відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір підлягає стягненню з відповідача за подання позовної заяви у сумі 840грн 80коп. та за подання апеляційної скарги у сумі 1 261грн 20коп. на користь держави. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2021 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково. Стягувати з ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який зареєстрований у АДРЕСА_2 , фактично проживає у АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , яка зареєстрована у АДРЕСА_2 , аліменти на дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1 000грн щомісячно, починаючи з 10 грудня 2020 року до 30 червня 2024 року. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який зареєстрований у АДРЕСА_2 , фактично проживає у АДРЕСА_3 , на користь держави судовий збір у сумі 2 102грн. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Л.Д. Махлай О.В. Немировська