Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/7568/19

Дата документу 28.07.2021 Справа № 336/7568/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 336/7568/19 Головуючий у 1-й інстанції: Зарютін П.В. Провадження №22-ц/807/2155/21 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кримської О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: В грудні 2019 року Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов обґрунтований тим, що 11 серпня 2014 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості (далі - Генеральна угода), згідно з якою відповідач отримав кредит у розмірі 8853.93 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Банк належним чином виконав свої зобов`язання та відкрив відповідачеві картковий рахунок, проте відповідач умов Генеральної угоди не виконав, грошові кошти не повернув і станом на 11 листопада 2019 року має заборгованість перед Банком у сумі 36432.15 грн, що складається з: 8853.93 грн - заборгованість за кредитом; 8495.34 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 0.00 грн заборгованість за комісією; 19082.88 грн - заборгованість за пенею, які позивач просив стягнути з відповідача, а також судові витрати у розмірі 1921.00 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2020 року позов Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 11 серпня 2014 року на загальну суму 36432,15 гривень та судовий збір у сумі 1921 гривень. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у зв`язку з чим не мав змоги подати відзив, докази, що вплинуло на результат розгляду справи. Крім того, суд першої інтанції не врахував, що укладений договір є недійсним правочином, і таким, що не створює юридичних наслідків. Позивач додав до позову лише копію Генеральної угоди, яка є підтвердженням створення сприятливих умов для виконання боржником зобов`язань за кредитним договором № SAMDNS000001729080 від 19 листопада 2007 року, проте цей договір Банк не надав. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до пунктів 1,2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального повадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 01 січня 2021 року це 227 000 грн (відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2021 рік" з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2270,00 грн (2270,00 грн х 100 = 227 000 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається з матеріалів справи, ціна позову в даній справі становить 36432.15 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За вимогами п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що 11 серпня 2014 року між ПАТ КБ "ПриватБанк", яке змінило свою організаційно-правову форму на АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до розрахунку АТ КБ "Приватбанк" у ОСОБА_1 наявна заборгованість за договором, яка станом на 11 листопада 2019 року становить 36432.15 грн, що складається з: 8853.93 грн - заборгованість за кредитом; 8495.34 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 0.00 грн заборгованість за комісією; 19082.88 грн - заборгованість за пенею. За таких обставин, у зв`язку з невиконанням умов Генеральної угоди, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитися повністю не може, виходячи з наступного. Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання кредитних послуг, у зв`язку з чим 08 грудня 2007 року підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. (а.с.6). Суд першої інстанції, встановив, що підписана між банком і відповідачем анкета-заява про приєднання до Умов та Правил банківських послуг становлять договір про надання банківських послуг. 11 серпня 2014 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. (а.с. 7). Відповідно до Генеральної угоди сторони домовились про реструктуризацію заборгованості, тобто: зменшити розмір заборгованості, яка виникла за період з дати надання кредиту, а саме: відсотки - до 241.47 грн, комісію на 88.63 грн, пеню на 0,00 грн, штаф на 405.23 грн. Згідно з пунктом 2.1 Генеральної угоди банк надає ОСОБА_1 строковий кредит в розмірі 8853, 93 грн на строк 24 місяці, з 11.08.2014 по 31.08.2016, шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі в сумі 8853.93 грн в обмін на зобов`язання ОСОБА_1 повернути кредит, сплатити відсотки в розмірі 1,5 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом у вказані в заяві, Умовах та Правилах, строки. Сплата заборгованості проводиться починаючи з 01 до 25 числа кожного місяця (щомісячним платежем) в сумі 443.05 грн. Дата останньої сплати заборгованості повинна бути не пізніше 31 серпня 2016 року. Банк належним чином виконав свої зобов`язання та відкрив відповідачеві картковий рахунок, проте відповідач умов Генеральної угоди не виконав, грошові кошти не повернув. Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість ОСОБА_1 станом на 11 листопада 2019 року становить 36432.15 грн, що складається з: 8853.93 грн - заборгованість за кредитом; 8495.34 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 0.00 грн заборгованість за комісією; 19082.88 грн - заборгованість за пенею.(а.с. 4-5). Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 611 ЦК України визначено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України). Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Як вбачається з матеріалів справи, згідно з пунктом 2.1 Генеральної угоди банк надав ОСОБА_1 строковий кредит в розмірі 8853, 93 грн на строк 24 місяці, з 11.08.2014 по 31.08.2016, шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі. Як вбачається з виписки по рахунку ОСОБА_1 протягом нетривалого часу він виконував взяті на себе зобов`язання, однак, в повному обсязі тіло кредиту не погасив. Суд першої інстанції належним чином дослідив наданий позивачем розрахунок заборгованості та виписку по картковому рахунку, за змістом виписки по картці є очевидним здійснення операцій, у тому числі з ідентифікацією особи, яка поповнює рахунок. Отже, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 8853.93 грн. Отже, в цій частині висновки суду першої інстанції відповідають закону. Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, колегія суддів зазначає наступне. Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості, АТ КБ "ПриватБанк" посилалося на положення Генеральної угоди від 11 серпня 2014 року про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором. Пунктом 2.1 Генеральної угоди банк надає ОСОБА_1 строковий кредит в розмірі 8853, 93 грн на строк 24 місяців, з 11.08.2014 по 31.08.2016, шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі в сумі 8853.93 грн в обмін на зобов`язання ОСОБА_1 повернути кредит, сплатити відсотки в розмірі 1.5% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом у вказані в заяві, Умовах та Правилах, строки. Сплата заборгованості проводиться починаючи з 01 до 25 числа кожного місяця (щомісячним платежем) в сумі 443.05 грн. Дата останньої сплати заборгованості повинна бути не пізніше 31 серпня 2016 року. Таким чином, сторонами погоджено умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та вони підлягають стягненню, оскільки такі вимоги відповідають положенням Генеральної угоди. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції при визначенні розміру відсотків, які підлягають стягненню з відповідача, та враховує наступне. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Умовами укладеного між сторонами кредитного договору не передбачено нарахування процентів за користування кредитом та інших платежів після закінчення строку дії договору. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України щодо щомісячної виплати процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Банк після спливу строку кредитування позбавлений права як кредитор нараховувати відсотки та інші платежі, передбачені кредитним договором, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18). У наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду суд зробив висновок про відступлення від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15. Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) відступила від правового висновку Верховного Суду України, що був викладений у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15. Згідно умов Генеральної угоди від 11 серпня 2014 року Банк надав позичальнику ОСОБА_1 строковий кредит на 24 місяці - до 31 серпня 2016 року. Отже, після спливу строку кредитування, а саме з 01 вересня 2016 року, Банк не мав права нараховувати проценти та інші платежі за кредитним договором, отже вимоги щодо їх стягнення є необґрунтованими. Із наданого Банком розрахунку вбачається, що за період з 11 серпня 2014 року по 11 листопада 2019 року нараховано заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 8495.34 грн, однак, колегія суддів зазначає, що до стягнення підлягають відсотки, нараховані за період з 11.08.2014 по 31.08.2016, в розмірі 3457, 45 грн, (а.с. 5), в межах строку дії Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості. Отже, в цій частині висновки суду першої інстанції прийняті з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та судом не враховано, що в Генеральній угоді встановлено строк її виконання, в межах якого можуть бути нараховані відсотки за користування кредитним коштами. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за пенею в розмірі 19082.88 грн, оскільки Генеральною угодою від 11 серпня 2014 року про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання банківських послуг, яка підписана сторонами, не визначено розміру та порядку нарахування та сплати пені. АТ КБ "ПриватБанк" посилалося на те, що нарахування таких платежів визначено Умовами та правилами надання банківських послуг в ПриватБанку. Разом з тим, відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису ОСОБА_1 . 03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом АТ "КБ "Приватбанк" до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа № 342/180/17). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Вказані висновки Великої Палати Верховного Суду є обов`язковими до врахування cудом. Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що сторонами були погоджені умови щодо сплати пені. Розрахунок заборгованості також не є документом, який може підтверджувати умови кредитування. Доводи апеляційної скарги, що укладений договір є недійсним правочином, і таким, що не створює юридичних наслідків, оскільки Банк додав до позову лише копію Генеральної угоди, яка є підтвердженням створення сприятливих умов для виконання боржником зобов`язань за кредитним договором №SAMDNS000001729080 від 19 листопада 2007 року, проте цей договір Банк не надав, колегією суддів не беруться до уваги, виходячи з наступного. Генеральна угода є самостійним зобов`язанням між сторонами, обов`язок виконання якого передбачений статтями 526, 1049 ЦК України, яке укладено з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором №SAMDNS000001729080 від 19 листопада 2007 року. Матеріали справи не містять копії кредитного договору №SAMDNS000001729080 від 19 листопада 2007 року, проте вказане не впливає на можливість банку захистити порушені права невиконанням ОСОБА_1 умов Генеральної угоди, яка є самостійним зобов`язанням, хоч і похідним від кредитного договору №SAMDNS000001729080 від 19 листопада 2007 року. Доводи апеляційної скарги про те, що Генеральна угода укладалася з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором №SAMDNS000001729080 від 19 листопада 2007 року,однак копію цього договору банк суду не надав, не заслуговують на увагу, оскільки відсутність копії вказаного договору не впливає на розгляд справи по суті, тому що генеральна угода є самостійним зобов`язанням між сторонами, направленим на реструктуризацію фіксованої суми заборгованості за кредитним договором№SAMDNS000001729080 від 19 листопада 2007 року, виконання якого передбачено статтями 526, 1049 ЦК України. Доводи апеляційної скарги про те, що між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 немає кредитно-договірних відносин, а отже, позовні вимоги є безпідставними, не заслуговують на увагу. Однак, доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомленим про дату, час місце розгляду справи є обгрунтованими. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 03 грудня 2019 року, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та визначено дату, час і місцен проведення судового розгляду по суті без повідомлення (виклику сторін) (учасників справи) за наявними у справі матеріалами. (а.с. 46). Разом з тим, ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 22 січня 2020 року, відкладено розгляд вказаної справи та визначено дату, час і місце проведення судового засідання, з повідомленням (викликом) сторін. (а.с. 50). Нормами ч.2 ст. 211 ЦПК України передбачено, що про місце дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Наявні у справі докази свідчать про відсутність належного повідомлення відповідача ОСОБА_1 про місце, дату і час розгляду справи у суді першої інстанції, оскільки рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (судової повістки) в судове засідання, призначене на 22 травня 2020 року, повернулося до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 55). В той же час, Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип рівності сторін, один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом (п.23 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Gurepka v. Ukraine (№2)»). ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене в параграфі 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене сменсу, якби сторона у спарві не булла повідомлена про слухання таким чином, щою мати можливість братии участь у ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, установлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату й місце проведення засідання, а й мати достатньо часу, щоб устигнути підготуватися до справи. (п.п.25,27 рішення від 13 грудня 2011 року у справі «Trudov v. Russia»). Між тим, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Неповідомлення судом першої інстанції відповідача ОСОБА_1 належним чином про час та місце судового розгляду даної справи, не давало суду підстав для ухвалення рішення у даній справі, що у відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. З урахуванням викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову АТ КБ "Приватбанк" та стягненню з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8853.93 грн, відсотків за користування кредитом за період з 11.08.2014 по 31.08.2016 в розмірі 3457.45 грн, та відмови в стягненні заборгованості за пенею в розмірі 19082.88 грн. Аргументи апеляційної скарги частково є виправданими. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки у справі, що розглядається, позов задоволено частково, тому в порядку частини першої статті 141 ЦПК України, підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 649.16 грн. Враховуючи, що ухвалою Запорізького апеляційного суду від 07 червня 2021 року ОСОБА_1 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги, та враховуючи часткове задоволення позову та часткове задоволення апеляційної скарги, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в частині незадоволених вимог в розмірі 1907.76 грн ( 36432.15 12311.38 = 24120.77х2881.50 : 36432.15). Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2020 року, скасувати. Прийняти нове судове рішення наступного змісту. Позов Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг № б/н від 11 серпня 2014 року у розмірі 12311.38 грн, що складається з: 8853.93 грн заборгованість за тілом кредиту; 3457.45 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом. В задоволенні решти позовних вимог, відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 649.16 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1907.76 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 28 липня 2021 року. Головуючий, суддя Суддя Суддя Подліянова Г.С. Гончар М.С. Кримська О.М.