Постанова Луганський апеляційний суд № 433/1470/20

Справа № 433/1470/20 Провадження № 22-ц/810/504/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2021 року Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Назарової М.В., суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П., за участю секретаря Залюшного О.Г., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Троїцького районного суду Луганської області від 16 квітня 2021 року, ухваленого Троїцьким районним судом Луганської області у складі: судді Певної О.С. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: У жовтні 2020 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «Акцент-Банк», Банк) звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 33832,66 грн, який мотивувало тим, що позивач є правонаступником прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Акцент-банк». 29.07.2016 ОСОБА_1 приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору №SAMABWFC00000532791 та отримання кредитної картки. На підставі Анкети-заяви про приєднання відповідачці надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком кредитний договір. АТ «А-банк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі та надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. Відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 27.09.2020 за зазначеним кредитним договором утворилася заборгованість в сумі 33832,66 грн, яка складається з: 13262,48 грн - заборгованість за кредитом; 18840,18 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 1730,00 грн - нарахована пеня. Заочним рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 16 квітня 2021 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором від 29.07.2016, станом на 27.09.2020 в розмірі 2938,25 грн. Вирішено питання судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі АТ «Акцент-Банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги Банку у повному обсязі, стягнути судові витрати. Доводами апеляційної скарги є те, що відповідачка в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердила своїм підписом факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитися зі змінами до них, викладеними на сайті банку; відповідачка користувалася кредитом, а значить ознайомилась з Умовами і правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодилась з ними, оскільки вказаний договір є договором оферти, також суд на підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України суд мав стягнути відсотки у розмірі облікової ставки НБУ, оскільки позикодавець має право на отримання процентів від позичальника. Крім того, позивач посилається на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 09.07.2018 по справі № 202/19403/13-ц; від 18.04.2018 по справі № 705/6051/15-ц; від 14.02.2018 по справі № 265/7652/15-ц. Позивач зазначає, що на підтвердження укладеного договору Банк надає паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка та багато іншого. Паспорт продукту підписаний боржником, а тому посилання суду на постанову Верховного Суду від 03.07.2019 по справі №342/180/17 не обґрунтовано. Крім того Банк зазначає, що боржниця в травні 2018 підписала Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», який додає до апеляційної скарги. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2021 року визначено головуючим суддею (суддею-доповідачем) Назарову М.В. склад колегії суддів - Кострицького В.В., Лозко Ю.П. Апеляційне провадження по справі відкрито 25 травня 2021 року та ухвалою суду від 09 червня 2021 року справу призначено до розгляду на 27 липня 2021 року об 11.30 год. Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явився. Відповідачка повідомлялася про апеляційне провадження у справі (ухвала про відкриття провадження) як в порядку передбаченому ч. 2 ст. 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції», так і за адресою внутрішньо переміщеної особи. Про розгляд справи відповідачка повідомлялася як через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України відповідно до ст. 1-1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції", так і за адресою внутрішньо переміщеної особи. Вказане у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України свідчить про те, що їх неявка сторін не перешкоджає розгляду справи. Від відповідачки відзив не надійшов. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню. Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Судом встановлено, що 17 червня 2016 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ «Акцент- БАНК (а.с. 5, зв.). Згідно з наданою позивачем копією анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 17 червня 2016 року, відповідачка погодилася отримувати послуги ПАТ «Акцент-Банк», при цьому розміри процентної ставки у заяві не визначені, анкета-заява підписана ОСОБА_1 . В анкеті-заяві ОСОБА_1 зазначила, що вона згодна з тим, що ця заява разом з умовами і правилами надання банківських послуг та тарифами, Правилами користування основними умовами обслуговування і кредитування, розміщеними в рекламному буклеті, складають між сторонами договір про надання банківських послуг, ознайомилася з Договором про надання банківських послуг до його укладення та згодна з його умовами. До позовної заяви долучено Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, на яких відсутній підпис сторін договору. Встановлено, що АТ «Акцент-Банк», на виконання умов кредитного договору від 17 червня 2016 року, надало ОСОБА_1 основну кредитну картку з номером НОМЕР_1 , якою та користувалася, що вбачається із виписки за період з 29.07.2016 по 30.01.2021, розраховуючись за придбання товарів та поповнюючи готівкою за користування кредитним лімітом (а.с. 49-52). Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 27.09.2020 становить 33832,66 грн, яка складається з: 13262,48 грн - заборгованість за кредитом; 18840,18 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 1730,00 грн - нарахована пеня (а.с. 4-5). Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ «Акцент-Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути заборгованість за процентами, що утворились станом на 27 вересня 2020 року, та пеню відповідно до пункту 2.2.2.12.6.1 Умови та Правил надання банківських послуг. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», який надає до позовної заяви та який визначає, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Акцент-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг повністю залежать від волевиявлення позивача, який може їх змінювати та надавати до найбільш сприятливу для задоволення позову редакцію. З урахуванням наведеного, суд правильно виходив з того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які надав банк, відповідачка розуміла та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Акцент-Банку. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Тому колегія суддів погоджує висновки суду про необґрунтованість позову в частині стягнення заборгованості за відсотками та за пенею, а помилкові доводи апеляційної скарги цих правильних висновків суду не спростовують. Довід скарги про погодження сторонами сплати відсотків за користування кредитом з огляду на підписання відповідачкою Паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», копія якого надається до апеляційної скарги та не була предметом дослідження судом першої інстанції, не заслуговує на увагу. Відповідно до приписів частини першої ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя вказаної норми). Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14. Отже, прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів ст. 367 ЦПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. Колегія не встановила та позивач не надав посилання винятковості випадку, що є підставою для прийняття вказаного доказу у розумінні зазначених положень із підтвердженням цього документально, обмежившись констатацією сумнівів суду відносно Тарифів та надання у зв`язку із цим Паспорту, підписаного боржником. Оскільки докази надаються сторонами разом із поданням першої заяви по суті справи, якою в даному випадку є позовна заява АТ «Акцент-Банк», Банк на власний розсуд надав всі докази разом із позовом та зазначив, що не заперечує проти винесення заочного рішення судом і просив про розгляд справи за відсутності його представника, та враховуючи вищенаведене колегія суддів не знаходить підстав для залучення до матеріалів справи Паспорту споживчого кредиту. Проте колегія суддів не може погодитись з іншим висновком суду про часткове задоволення позову та стягнення 2938,25 грн заборгованості за кредитом, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи. За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак. Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до частин п`ятої-сьомої статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду. Підписавши заяву (міститься підпис позичальника), яка є складовою частиною кредитного договору, позичальник ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодилася на такі умови кредитного договору, взяла на себе відповідні зобов`язання. Спростовуючи доводи позивача щодо розмірів заборгованості ОСОБА_1 за кредитом та частково стягуючи заборгованість за кредитом (тіло кредиту) у розмірі 2938,25 грн, суд першої інстанції встановив, що відповідач отримувала кредитні кошти та користувалася ними і фактично використала кредитні кошти на загальну суму 18428,25 грн, при цьому фактично сплачена сума коштів на погашення боргу склала 15490,00 грн, тоді як банк просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за непогашеним кредитом у розмірі 13262,48 грн. Однак, спростовуючи доводи позивача в цій частині, суд вийшов за межі вимог частин першої, другої, п`ятої статті 12, частин першої, сьомої статті 81 ЦПК, оскільки відповідач участі у справі не брала і будь-яких заперечень щодо вимог позивача про стягнення суми боргу у розмірі 13262,48 грн не подавала. Ураховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Акцент-Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином, наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 суми непогашеного тіла кредиту у розмірі 13262,48 грн. Посилання скаржника на судову практику Верховного Суду не заслуговують на увагу, оскільки є рішеннями у конкретних справах за певними доводами касаційних скарг за інших фактичних обставин. З урахуванням вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України про розподіл судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідачки на користь позивача належить до сплати 2060,00 грн. (13262,48 (задоволені сума позовних вимог) х 5255 (2102 (сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви) + 3153 (сплачений позивачем судовий збір за подання апеляційної скарги) : 33832,66 (ціна позову)). Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити частково. Заочне рішення Троїцького районного суду Луганської області від 16 квітня 2021 року в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованості за кредитом та в частині судових витрат скасувати. Позов Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (місцезнаходження юридичної особи: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором № SAMABWFC00000532791 від 29.07.2016 року: заборгованість за кредитом - 13262,48 грн. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (місцезнаходження юридичної особи: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, ЄДРПОУ 14360080) судові витрати у розмірі 2060 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повного тексту постанови - 27 липня 2021 року. Головуючий Судді: