Постанова Дніпровський апеляційний суд № 335/13298/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4928/23 Справа № 335/13298/21 Суддя у 1-й інстанції - Костеленко Я.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 червня 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: судді-доповідача Космачевської Т.В., суддів: Канурної О.Д., Халаджи О.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2023 року в цивільній справі номер 335/13298/21 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: До Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернулось Акціонерне товариство «Акцент-Банк» з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 28.10.2018 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору б/н та отримання кредитної картки. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачці надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46.80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. АТ «А-БАНК» свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, надав відповідачці кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору. Відповідачка не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідачка зобов`язання за вказаним договором не виконала. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідачка станом на 15.11.2021 року має заборгованість - 21118,29 грн, яка складається з наступного: 9597,80 грн - заборгованість за кредитом; 11520,49 грн - заборгованість по відсоткам; 0,00 грн - штраф. Позивач неодноразово вживав заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу SMS-повідомлень та дзвінків з вимогою виконати взяти на себе зобов`язання. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договорами не погашає, що є порушенням законних прав AT «А-БАНК». Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь AT «А-БАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 28.10.2018 року у розмірі 21118,29 грн станом на 15.11.2021 року, яка складається з наступного: 9597,80 грн - заборгованість за кредитом; 11520,49 грн - заборгованість по відсоткам; 0,00 грн - штраф, а також судові витрати в розмірі 2270,00 грн. Заочним рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2023 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк заборгованість за кредитним договором б/н від 28 жовтня 2018 року станом на 15 листопада 2021 року в розмірі 9598 (дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто сім) грн 80 коп. В іншій частині позову - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1031 (одна тисяча тридцять одна) грн 72 коп. Із вказаним рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за кредитним договором не погодився позивач АТ «Акцент-Банк», подав апеляційну скаргу, просив скасувати заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2023 року в частині відмовлених позовних вимог, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідачку. Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням матеріальних норм права. Посилання на постанову Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17 в частині відмови у стягнення процентів жодним чином не обґрунтовано, оскільки в справі №342/180/17 розглядався випадок, коли тарифи банку не було підписано боржником В даному випадку до матеріалів справи додано не тільки Тарифи із сайту банку (як зазначив суд), а Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, який підписано боржником. Щодо сумнівів суду відносно розрахунку заборгованості, то вони є необґрунтованими, однак на підтвердження вірності розрахунку банк надає банківську виписку. Від відповідачки ОСОБА_1 відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Оскільки позивач оскаржує рішення суду першої інстанції фактично в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за кредитним договором, апеляційний суд переглядає рішення суду саме в цій частині. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 28 жовтня 2018 року між Акціонерним товариством «Акцент-банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, за умовами якого остання отримала кредитні кошти шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк». У вказаній анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що дана заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг та Тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 8). Позивачем додано до позову Витяг з Умов та правил надання банківських послуги у АТ «Акцент-Банк» розміщеного на сайті банку https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» (а.с. 9 - 13). Позивач також надав до позову Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна» (а.с.13зв. - 14). Відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості, станом на 15 листопада 2021 року у відповідачки перед позивачем утворилась заборгованість яка становить 21118,29 грн, та складається з наступного: 9597,80 грн - заборгованість за кредитом; 11520,49 грн - заборгованість по відсоткам; 0,00 грн - штраф (а.с. 6-7). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Проте з вказаним висновком суду першої інстанції не можна погодитись в повній мірі, виходячи з наступного. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства України. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Виходячи зі змісту цієї норми права, істотними умовами кредитного договору є предмет, сума, строк повернення та проценти за користування кредитним коштами. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За своєю правовою природою кредитний договір може бути публічним договором (стаття 633 ЦК України), договором приєднання (стаття 634 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України). З матеріалів справи вбачається, що до апеляційної скарги було долучено виписку по картці ОСОБА_1 за період 28.10.2018 року по 05.02.2023 року (а.с. 61-63.) З зазначеної виписки видно, що відповідачка користувалась отриманими коштами банку та карткою, сплачувала послуги, робила покупки та частково погашала заборгованість, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що банком не доведено укладання договору з відповідачкою. Також вбачається, що 28.10.2018 року ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, в якому п. 4 визначено розмір процентів за користування кредитними коштами (а.с. 8зв). Тому апеляційний суд вважає, що вимога про стягнення відсотків за кредитним договором підлягає задоволенню, оскільки при укладенні договору ОСОБА_1 та АТ «Акцент-Банк»» дійшли згоди про істотні умови кредитного договору, зокрема про порядок стягнення та розмір відсотків. Наведені в апеляційній скарзі доводи заслуговують на увагу, тому рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні відсотків за кредитним договором з ухваленням в цій частині нового рішення. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Виходячи з наведеного вище та обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за кредитним договором, не виконав вимоги ст. 263 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості. Відтак, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за кредитним договором, з ухваленням судового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині. Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки за подання позовної заяви АТ «Акцент-Банк» сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн (а.с. 1), позовні вимоги в частині стягнення відсотків за кредитним договором підлягають задоволенню, суд першої інстанції стягнув з відповідачки на користь позивача судовий збір в розмірі 1031,72 грн, тому понесені судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідачки ОСОБА_1 у розмірі 1238,28 грн. Крім того, відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Враховуючи, що апеляційна скарга АТ «Акцент-Банк» підлягає задоволенню, за подання апеляційної скарги ним сплачено судовий збір в розмір 3405,00 грн (а.с. 64), тому з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача АТ «Акцент-Банк» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3405,00 грн. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити. Заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за кредитним договором - скасувати. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за договором б/н від 17.11.2016 року - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за відсотками за договором № б/н від 17.11.2016 року у розмірі 11520,49 грн грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1238,28 грн та апеляційної скарги в розмірі 3405,00 грн, а всього 4643,28 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, як така, що ухвалена у малозначній справі, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: