Окрема думка КАС ВС № 640/20006/18

ОКРЕМА ДУМКА судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Гімона М.М. 26 липня 2021 року Київ справа №640/20006/18 адміністративне провадження №К/9901/3187/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за наслідками касаційного розгляду справи №640/20006/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж 7» (далі - ТОВ «Авантаж 7») до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС, відповідач, скаржник) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ухвалив постанову від 26.07.2021, якою касаційну скаргу ТОВ «Авантаж 7» залишив без задоволення, а касаційну скаргу ГУ ДФС задовольнив частково. Верховний Суд скасував постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 та рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.02.2019 в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 17.08.2018 №113626151401 та ухвалив нове рішення в цій частині, яким скасував податкове повідомлення-рішення на суму 83562,50 грн. В іншій частині судові рішення залишив без змін. Відповідно до статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) усі питання, що виникають під час колегіального розгляду адміністративної справи, вирішуються більшістю голосів суддів. При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення. Головуючий у судовому засіданні голосує останнім. Суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення. З постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.07.2021 у цій справі та її мотивами я погоджуюся, проте, вважаю за необхідне викласти свою окрему думку відносно поновлення судом касаційної інстанції строку на касаційне оскарження при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у цій справі. Так, ухвалою від 06.02.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду більшістю голосів постановив відкрити касаційне провадження за скаргою ГУ ДФС, одночасно поновивши строк на касаційне оскарження. Висновки про поважність причин пропуску строку вмотивовані тим, що попередні касаційні скарги поверталися Верховним Судом через невідповідність вимогам статті 330 КАС України, однак, відповідач без зволікань звертався з касаційною скаргою повторно. Вважаю, що наведені скаржником причини не давали суду касаційної інстанції підстав для поновлення строку на касаційне оскарження. Так, Верховний Суд ухвалою від 23.10.2019 вперше подану (30.08.2019) касаційну скаргу повернув на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки скаржник не виконав вимог ухвали суду від 12.09.2019 про залишення без руху касаційної скарги. Копію цієї ухвали суду від 23.10.2019 ГУ ДФС отримало 07.11.2019. Ухвалою від 26.11.2019 Верховний Суд вдруге подану (13.11.2019) касаційну скаргу залишив без руху як таку, що не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України. Суд зазначив, що касаційна скарга містить загальні посилання на незаконність та необґрунтованість оскаржуваних судових рішень. При цьому скаржник не зазначив, які, на його думку, норми матеріального права застосовано неправильно (неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягав застосуванню, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню), чи норми процесуального права порушено судами попередніх інстанцій, що призвело до постановлення незаконних судових рішень. Ухвалою від 23.12.2019 Верховний Суд вдруге подану касаційну скаргу повернув з тих підстав, що у межах строку, встановленого судом, скаржник надав додаткові обґрунтування касаційної скарги, однак, не обґрунтував своїх вимог із зазначенням того, у чому саме полягає: неправильне застосування норм матеріального права (неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягав застосуванню, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню) чи порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, що призвело до постановлення незаконних судових рішень. Копію цієї ухвали суду ГУ ДФС отримало 13.01.2020. Звертаючись втретє 27.01.2020 з касаційною скаргою, скаржник просив суд поновити строк касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.02.2019 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019. Таке клопотання ГУ ДФС обґрунтовувало тим, що повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду. Скаржник звертав увагу, що не забезпечення реалізації права на оскарження рішень адміністративного суду позбавить можливості скасувати незаконні та необґрунтовані судові рішення, якими скасовано нараховані податкові зобов`язання та штрафні санкції, що негативно вплине на процес забезпечення надходжень до Державного бюджету України. Вважаю, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Відповідно до статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень ГУ ДФС не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у більш стислий строк. За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважаю, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України як в частині сплати судового збору, так і в частині належного викладення обґрунтування вимог касаційної скарги, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення). У цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України. При цьому, строк майже у шість місяців після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції, що сплинув на момент подання касаційної скарги втретє, не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень. Сукупність цих обставин свідчить про допущення ГУ ДФС необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на подання касаційної скарги з дотриманням вимог КАС України. Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків на касаційне оскарження і підстави, вказані у заяві про поновлення строку, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право вказати інші підстави для поновлення строку. З огляду на наведене, вважаю, що подану касаційну скаргу належало залишити без руху для надання скаржнику часу вказати інші підстави для поновлення строку, оскільки наведені скаржником причини пропуску такого строку є неповажними. Відповідно, у випадку відсутності інших (поважних) причин, у відкритті касаційного провадження належало відмовити відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України. Суддя: М. М. Гімон