Постанова 4873 № 910/18810/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" липня 2021 р. Справа№ 910/18810/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Разіної Т.І. суддів: Тарасенко К.В. Іоннікової І.А. Секретар судового засідання: Горда В.В. За участю представників учасників процесу: згідно протоколу судового засідання від 20.07.2021р. Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного підприємства "Автоентерпрайз" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 у справі № 910/18810/20 (суддя Данилова М.В., м. Київ, повний текст складено 16.04.2021) за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті", до Приватного підприємства "Автоентерпрайз", про стягнення грошових коштів, та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Автоентерпрайз", до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті", про визнання недійсним договору разом з його дублікатами За результатами розгляду апеляційних скарг, Північний апеляційний господарський суд,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Іоніті", (далі - позивач/ТОВ "Іоніті") звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного підприємства "Автоентерпрайз" (далі - відповідач/ПП "Автоентерпрайз") про стягнення грошових коштів на суму в розмірі 138 600, 00 грн за Договором про надання послуг з розміщення обладнання б/н від 16.12.2019 року. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за Договором про надання послуг з розміщення обладнання б/н від 16.12.2019 року, зокрема, в порушення умов вищезазначеного договору відповідачем було здійснено відключення обладнання без згоди позивача, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином. Короткий зміст зустрічних позовних вимог 29.12.2020 до Господарського суду міста Києва від ПП "Автоентерпрайз" (далі - позивач за зустрічним позовом/відповідач за первісним позовом) надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсним Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 року разом з його "дублікатами". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір було підписано ОСОБА_1 , який є власником та засновником ТОГВ "Іоніті", а отже був укладений виключно на свою користь. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2021 року прийнято зустрічну позовну заяву ПП "Автоентерпрайз" до розгляду та відкрито провадження у справі; об`єднано зустрічну позовну заяву ПП "Автоентерпрайз" до ТОВ "Іоніт" про визнання недійсним Договору разом з його "дублікатами" в одне провадження з первісним позовом ТОВ "Іоніті" до ПП "Автоентерпрайз " про стягнення грошових коштів; ухвалено розгляд справи №910/18810/20 здійснювати у порядку загального позовного провадження. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 у справі №910/18810/20 у задоволенні позову ТОВ "Іоніті" та зустрічного позову ПП "Автоентерпрайз" відмовлено повністю. Відмовляючи у задоволені первісних позовних вимог, місцевий господарський суд виходив із того, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді штрафних санкцій. Відмовляючи у задоволені зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ПП "Автоентерпрайз" не доведено та не надано належних доказів для визнання Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 недійсним. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що процесуальної можливості визнання дублікату договору недійсним законом не передбачено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись із прийнятим рішенням ПП "Автоентерпрайз" (далі - скаржник-1) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить задовольнити зустрічну позовну заяву про визнання недійсним Договору розміщення обладнання від 16.12.2019 року; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 року у справі № 910/18810/20 залишити без змін. Апеляційна скарга ПП "Автоентерпрайз" обгрунтована порушенням норм матеріального права, зокрема, - п. 3.1. 3.3 розділу 7 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012, а також порушенням норм процесуального права, а саме: ст.ст. 73, 74, 77, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, узагальнені аргументи скаржника-1 зводяться до того, що: - місцевим господарським судом безпідставно було відмовлено у задоволенні поданого відповідачем клопотання про призначення у справі експертизи давності виготовлення Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019; - поза увагою місцевого господарського суду залишилася існування кримінального провадження. Також не погодившись із прийнятим рішенням ТОВ "Іоніті" (далі - скаржник -2) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 у справі № 910/18810/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Іоніті" та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Іоніті" задовольнити у повному обсязі. Підстави апеляційної скарги скаржника -2 обґрунтовуються наступними доводами. Скаржник-2 вказує на те, що порушення обов`язку забезпечення, взятого на себе відповідачем, може статись як внаслідок дій відповідача, так і внаслідок його бездіяльності, так і внаслідок дій або бездіяльності інших осіб. На думку скаржника-2, висновки суду суперечать чинному законодавству та обставинам справи, оскільки ані договором, ані чинним законодавством не встановлено обов`язку складання актів обстеження обладнання позивача за участю відповідача. Договором взагалі не встановлено порядок виявлення та фіксування порушень, допущених виконавцем. Фактично суд першої інстанції нав`язує позивачу порядок дій, який не передбачений жодним актом законодавства та ігнорує документ, складений належним чином, хоч і в односторонньому порядку. Важливим є те, що складання такого акта без участі відповідача не позбавляє його права та можливості надавати докази належного виконання ним обов`язків. Скаржник-2 вказує на те, що мав право на звернення до суду, незалежно від направлення відповідачу письмової претензії. Не направлення відповідачу письмової претензії жодним чином не позбавляє відповідача засобів доказування, не спростовує факту існування порушення договору, і у будь-якому разі не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності. Переговори між сторонами та повідомлення відповідача про виявлені порушення було здійснено в усній формі, проте зазначене не призвело до очікуваного результату і виправлення порушень. На думку скаржника, всупереч ст. 76 ГПК України, судом першої інстанції взято до уваги докази, які не підтверджують обставини справи, а саме: висновок комп`ютерно-технічної експертизи № 576/10/2020 від 19.10.2020, яким зафіксовано зміст повідомлень від 04.05.2020-05.05.2020. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу позивач за первісним позовом просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду в частині відмови у зустрічному позові ПП "Автоентерпрайз" залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ПП "Автоентерпрайз" прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства. Відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Іоніті" від ПП "Автоентерпрайз" до суду апеляційної інстанції у встановлений строк не надходив. Частиною 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції зазначає, що ПП "Автоентерпрайз" не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Іоніті" через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням. Відтак, приймаючи до уваги, що у строк, встановлений судом апеляційної інстанції, ПП "Автоентерпрайз" не подав відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Іоніті", суд дійшов висновку, що неподання ПП "Автоентерпрайз" відзиву не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами. Крім того, в апеляційній скарзі скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження Господарського суду міста Києва у справі №910/18810/20 від 01.04.2021. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2021 апеляційну скаргу ПП "Автоентерпрайз" у справі №910/18810/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова А.І., Тарасенко К.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 відкрито апеляційне провадження у справі 910/18810/20; розгляд апеляційної скарги ПП "Автоентерпрайз" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 у справі № 910/18810/20 призначено на 15.06.2021. Відповідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу-суду) від 02.06.2021 апеляційну скаргу ТОВ "Іоніті" у справі №910/18810/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова А.І., Тарасенко К.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2021 апеляційну скаргу ТОВ "Іоніті" залишено без руху. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 розгляд справи №910/18810/20и відкладено на 20.07.2021. 22.06.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника скаржника надійшла заява про усунення недоліків. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 задоволено клопотання ТОВ "Іоніті" та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/18810/20 від 01.04.2021; відкрито апеляційне провадження у справі № 910/18810/20; об`єднано апеляційні скарги ТОВ "Іоніті" та ПП "Автоентерпрайз" на рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/18810/20 від 01.04.2021 в одне апеляційне провадження; розгляд апеляційної скарги ТОВ "Іоніті" на рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/18810/20 від 01.04.2021 призначено разом з апеляційною ПП "Автоентерпрайз" на 20.07.2021; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/18810/20 від 01.04.2021 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку. Розгляд судом апеляційної інстанції клопотань заявлених учасниками справи 19.07.2021 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від ПП "Автоентерпрайз" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. яке мотивовано необхідністю отримання результатів призначеної у рамках провадження №1202020490002794 почеркознавчої та технічної експертизи довіреності від 05.07.2019. Аналогічне клопотання надійшло 20.07.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження. Розглянувши у судовому засіданні 20.07.2021 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, визначених у ч. 2 ст. 202 ГПК України. Явка представників сторін У судове засідання 20.07.2021 з`явилися уповноважені представники сторін. Позиція представників сторін у справі Представник скаржника-1 у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав та просив апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 у справі №910/18810/20 скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та в цій частині прийняти нове рішення, яким зустрічну позовну заяву про визнання недійсним Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 року разом з його "дублікатами" задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 у справі №910/18810/20 в частині відмови у первісному позові залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Іоніті"- без задоволення. Представник скаржника-1 у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав та просив апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 у справі №910/18810/20 скасувати в частині відмови у задоволенні первісного та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовну заяву ТОВ "Іоніті" до Приватного підприємства "Автоентерпрайз" про стягнення грошових коштів на суму в розмірі 138 600, 00 грн за Договором про надання послуг з розміщення обладнання б/н від 16.12.2019 року задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 у справі №910/18810/20 в частині відмови у зустрічному позові залишити без змін, а апеляційну скаргу "Автоентерпрайз" - без задоволення. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як убачається із матеріалів справи, 16.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іоніті", як замовником та ПП "Автоентерпрайз", як виконавцем укладено Договір про надання послуг з розміщення обладнання (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах якого виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги з розміщення зарядних пристроїв постійного та/або змінного струму для заряджання електромобілів, визначених в окремих Актах приймання-передачі до цього Договору, за адресами та на умовах, які визначаються в окремих Актах приймання-передачі до цього Договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги. Згідно із п. 1.2 цього Договору місце розміщення обладнання визначається сторонами в акті приймання-передачі. Місцем виконання цього Договору є місце розміщення обладнання. Обладнання замовника належить йому на праві власності або користування. Замовник має право здійснювати управління обладнанням (пункт 1.3 Договору). Відповідно до п.п. 2.1.6., 2.1.7 Договору покладено на відповідача зобов`язання забезпечити підключення обладнання до електричної мережі та його безперебійне електричне живлення. У п. 3.1. Договору за надані за договором послуги замовник щомісячно виплачує виконавцеві винагороду у розмірі 1 320 грн (в т.ч. ПДВ 220 грн). Винагорода виконавцю та компенсація вартості витрат фактично використаної електричної енергії, спожитої внаслідок роботи обладнання (у розмірі, визначеному у Договорі № 22/08/2018-1), здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, виключно після виставлення виконавцем відповідних рахунків (п. 3.2. Договору). У п. 3.3. Договору визначено, що винагорода виконавцю та компенсація вартості витрат фактично використаної електричної енергії, спожитої внаслідок роботи обладнання, виплачується протягом 10-ти банківських днів після виставлення виконавцем відповідних рахунків на банківський рахунок виконавця, вказаний у таких рахунках. Обладнання замовника має цільове призначення та використовується для обслуговування клієнтів замовника ( п. 4.2. Договору). Положеннями 5.4. Договору встановлено, що у випадку будь-якого порушення виконавцем умов даного Договору, що призвело до неможливості використання замовником для ведення своєї господарської діяльності Обладнання або окремих зарядних пристроїв для заряджання електромобілів, визначених в акті (актах) приймання-передачі до цього Договору (в тому числі, але не виключно, внаслідок припинення постачання електроенергії, пошкодження Обладнання, створення перешкод для вільного доступу користувачів замовника до Обладнання, неможливості підключення Обладнання до операційної та облікової системи замовника, відключення Обладнання від електричної мережі), за кожен день, впродовж якого існувала така неможливість використання, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі, що вираховується за встановленою вказаним пунктом Договору формулою. P=DC*1500+AC*150, в якій, якщо інше не передбачено Договором, елементи мають наступне значення: Р - сума штрафу у гривнях, що підлягає сплаті за день надання послуг, впродовж якого існувала неможливість використання обладнання або окремих одиниць обладнання: зарядних пристроїв для заряджання електромобілів, визначених в акті (актах) приймання-передачі до цього Договору; DC - кількість одиниць обладнання, а саме зарядних пристроїв постійного струму, які було неможливо використовувати в день, за який розраховується сума штрафу; AC - кількість одиниць обладнання, а саме зарядних пристроїв змінного струму, які було неможливо використовувати в день, за який розраховується сума штрафу. Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2020 року включно (пункт 6.1 означеного правочину). З матеріалів справи вбачається, що 16.12.2019 року між сторонами був підписаний відповідний акт приймання-передачі, за умовами якого замовник розмістив, а виконавець надав місце для розміщення наступного обладнання: - зарядний пристрій постійного струму для заряджання електромобілів (АС): "Ринок Столичний", місце розміщення - м. Київ, вул. Кільцева дорога, 101 А; - зарядний пристрій змінного струму для заряджання електромобілів (АС): "Ринок Стличний", місце розміщення - м. Київ, вул. Кільцева дорога, 101 А; - зарядний пристрій постійного струму для заряджання електромобілів (DC): "Ринок Стличний", місце розміщення - м. Київ, вул. Кільцева дорога, 101 А. Звертаючись до суду з даним позовом позивач за первісним позовом зазначив про порушення відповідачем за первісним позовом зобов`язань за Договором, на підтвердження чого надав акт обстеження від 29.08.2020 року, відповідно до якого встановлено факт неможливості використання у зв`язку з відключенням обладнання, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 101 А, тому ТОВ "Іоніті" на підставі п. 5.4 Договору нараховано до стягнення з відповідача за первісним позовом 138 600,00 грн штрафу за кожен день, впродовж якого існувала неможливість використання обладнання, всього за період з 29.08.2020 по 13.11.2020 включно. Заперечуючи проти задоволення вимог позивача за первісним позовом, ПП "Автоентерпрайз" посилалося на непідписання його уповноваженим представником спірного Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 року, у зв`язку з чим у вказаній справі ним було подано зустрічну позовну заяву про визнання недійсним Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2020 року разом з його дублікатами. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши думку учасників справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга ПП "Автоентерпрайз" (в оскаржуваній скаржником -1 частині) не підлягає задоволенню, водночас апеляційна скарга ТОВ "Іоніті" (в оскаржуваній скаржиком-2 частині) підлягає задоволенню, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, виходячи з наступних підстав. Щодо зустрічного позову ПП "Автоентерпрайз" суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Обґрунтовуючи заявлені зустрічні позовні вимоги ПП "Автоентерпрайз" посилалося на непідписання його уповноваженим представником спірного Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 року, у зв`язку з останнім було подано зустрічну позовну заяву про визнання недійсним Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2020 року разом з його дублікатами. Місцевим господарським судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що Договір про надання та розміщення обладнання від 16.12.2019 та акт приймання-передачі від 16.12.2019 від імені відповідача підписані його представником - Пальшиним Юрієм Ігоровичем, який діяв на підставі довіреності відповідача від 05.07.2019 року. Зі змісту наявної у матеріалах справи копії довіреності відповідача від 05.07.2019, виданої на ім`я Пальшина Юрія Ігоровича, останній уповноважений відповідачем за первісним позовом бути представником ПП "Автоентерпрайз" в усіх без винятку установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх організаційно-правової форми та підпорядкування, в тому числі перед фізичними та юридичними особами з питань, що пов`язані з укладанням та підписанням договорів, додаткових угод та додатків до договорів від імені відповідача. Для цього Пальшину Юрію Ігоровичу надано право від імені відповідача укладати договори (угоди, контракти), додаткові угоди та додатки до договорів, розписуватись від імені відповідача, а також виконувати всі інші дії, необхідні для виконання цієї довіреності. Довіреність видана терміном до 31.12.2019 року. В свою чергу, судом першої інстанції встановлено, що надана суду ТОВ "Іоніті" копія довіреності відповідача за первісним позовом від 05.07.2019 року на уповноваження Пальшина Юрія Ігоровича діяти від імені та в інтересах ПП " Автоентерпрайз" містить відмітку про здійснення посвідчувального напису нотаріуса про засвідчення вірності копії з оригіналу документа. Вірність копії з оригіналу документа засвідчена 26.10.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2432. За змістом наданої ПП "Автоентерпрайз" копії цієї ж довіреності від 05.07.2019 року, виданої на ім`я Пальшина Юрія Ігоровича, останній уповноважений відповідачем за первісним позовом бути представником Приватного підприємства "Автоентерпрайз" в усіх без винятку установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх організаційно-правової форми та підпорядкування, в тому числі перед фізичними та юридичними особами з питань, що пов`язані з укладанням та підписанням договорів оренди для розміщення зарядних пристроїв для електромобілів від імені та в інтересах відповідача, додаткових угод та додатків до таких договорів від імені та в інтересах відповідача, виключно за умови погодження таких договорів із директором відповідача у письмовій формі та/або шляхом повідомлення на електронну пошту. Для цього Пальшину Юрію Ігоровичу надано право від імені ПП "Автоентерпрайз" укладати договори (угоди, контракти) розміщення обладнання, додаткові угоди та додатки до них, розписуватись від імені відповідача в таких договорах (угодах, контрактах), а також виконувати всі інші дії, необхідні для виконання цієї довіреності. Довіреність видана терміном до 31.12.2019 року. Вказана копія довіреності від 05.07.2019 року, що була надана відповідачем, окрім підпису директора відповідача і печатки Приватного підприємства "Автоентерпрайз ", не містить інших доказів автентичності тексту довіреності на дату її видання. Приватне підприємство "Автоентерпрайз" також вказує, що довіреність видана Пальшину Юрію Ігоровичу була відкликана. Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України). 17.10.2019 року набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. З огляду на зазначене та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що наданими ТОВ "Іоніті" доказами підтверджується наявність у Пальшина Юрія Ігоровича повноважень на укладення від імені ПП "Автоентерпрайз Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 року та акту приймання-передачі (на час підписання означених документів) на підставі виданої відповідачем довіреності від 05.07.2019 року. Отже, враховуючи положення ст. 79 ГПК України суд апеляційної інстанції вважає доведеною обставину укладення між сторонами Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 року та акту приймання-передачі та підписання наведених документів уповноваженими представниками сторін. Разом з тим, ПП " Автоентерпрайз " не доведено та не надано суду належних доказів для визнання Договору недійсним. Стосовно тверджень відповідача про недійсність дублікату Договору з огляду на його невідповідність вимогам до оформлення дублікатів документів, то суд зазначає, що договір як документ, а також дублікат чи копія такого документу не можуть бути визнані недійсними. Дублікатом є другий примірник документа, що повинен містити ті ж відомості, що й оригінал документа, а його видача полягає у відтворенні тексту документа, дублікат якого видається, що спрямоване на відновлення такого документа у випадку неможливості використання останнього з певних причин. (Аналогічна позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 14.11.2018 у справі № 161/3245/15-ц). Таким чином, відповідач, уповноваживши Пальшина Ю.І. на підставі довіреності від 05.07.2019 року на укладення договорів від імені відповідача, прийняв на себе зобов`язання, встановлені вищенаведеним Договором. При цьому, суд також враховує, що відповідачем факт наявності між сторонами договірних відносин не заперечується, так само як і не доводиться жодними доказами наявність договірних відносин на підставі іншого за змістом Договору. Відтак, вимоги ПП "Автоентерпрайз" про визнання недійсним Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 року разом з його дублікатами задоволенню не підлягають. Щодо первісного позову ТОВ "Іоніті" суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Відповідно до 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами спору Договір від 29.001.2020 за своєю правовою природою є договором про надання послуг. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором ( ч. 1 ст. 901 ЦК України). Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі ст.ст. 193, 202 ГК України та ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України). Стаття 610 ЦК передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання. Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ст. 216 ГК України). Відповідно до ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Приписами ст. 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (ст. 546 ЦК України). Згідно зі ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ст. 549 ЦК України ). Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. За доводами позивача відповідачем було допущено порушення умов Договору, а саме зобов`язання щодо забезпечення підключення обладнання (зарядного пристрою змінного струму для зарядження електромобілів (АC), зарядного пристрою змінного струму для зарядження електромобілів (АC), зарядного пристрою змінного струму для зарядження електромобілів (DC), розташованого за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 101 А, що є підставою для стягнення з нього штрафу на підставі пункту 5.4. Договору. Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Положеннями ст. 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. У практиці Європейського суду з прав людини також трапляються рішення, в яких суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 (заява № 59166/12) Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголошує, що "У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується укладеним сторонами актом приймання-передачі обладнання від 16.12.2019, позивач на підставі Договору розмістив, а відповідач надав місце для розміщення (м. Київ, Кільцева дорога, 101 А), зарядного пристрою змінного струму для зарядження електромобілів (АC), зарядного пристрою змінного струму для зарядження електромобілів (АC), зарядного пристрою потістійного струму для зарядження електромобілів (DC). У пунктах 2.1.6., 2.1.7, 2.1.11. Договору сторонами визначено, що відповідач зобов`язався забезпечити підключення обладнання до електричної мережі та безперебійне електричне живлення обладнання замовника; у будь-яких без виключень випадках отримувати письмовий дозвіл замовника на відключення обладнання від електричної мережі. Втім, позивачем до матеріалів справи надано належним чином завірену копію акта обстеження обладнання, складеного 29.08.2020 директором ТОВ "Іоніті" Гулеєм С.В. та монтажником електричного устаткування Панчелюгою О.С., в якому встановлено неможливість використання вищевказначених зарядних пристроїв для заряджання електромобілів за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 101 А, у зв`язку з його відключенням. Також позивачем до матеріалів справи додано нотаріально завірену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Агарковою А.М. заяву свідка Гулєя С.В. (директора ТОВ "Іоніті") від 05.03.2021, зареєстровану в реєстрі за №409, у якій останній повідомляє, що 29.08.2020 з метою здійснення інвентаризації обладнання ТОВ "Іоніті" він та монтажник електричного устаткування ОСОБА_2 прибули за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 101 А, для огляду обладнання, розміщеного за вказаною адресою на підставі Договору. Внаслідок огляду зарядного пристроу постійного струму та зарядних пристроїв змінного струму було встановлено відключення обладнання ТОВ "Іоніті" від електричної мережі, яке проявлялося у відсутності будь-яких позначок на екрані зарядного пристрою та неможливості здійснення заряджання автомобіля. Шляхом огляду складових обладнання було виявлено відсутність в зарядному пристрої постійного струму для заряджання електромобілів модему ТОВ "Іоніті" і виявлено відсутність в усіх одиницях обладнання модемів ТОВ "Іоніті" і походження якого ТОВ "Іоніті" невідоме. При цьому, відповідно до правил поводження з електроустаткуванням та з метою забезпечення безпеки осіб, заміна модему зарядного пристрою неможлива без відключення зарядного пристрою від електричної мережі. У вересні 2020 року за мобільного додатку AE Charging Point було виявлено підключення зарядного пристрою змінного струму для зарядження електромобілів (АС) «Ринок Столичний» №1 належного ТОВ «Іоніті», розміщеного за дресою: м. Київ, Кільцева дорога 101 А до білінгової системи AUTOENTERPRISE без надання ТОВ "Іоніті" без надання ТОВ "Іоніті" доступу до дистанційного управління обладнанням та без можливості використання обладнання у господарській діяльності ТОВ "Іоніті". У вересні 2020 року за мобільного додатку AE Charging Point було виявлено функціонування в білінговій системі AUTOENTERPRISE невідомого ТОВ "Іоніті" зарядного пристрою постійного струму для зарядження електромобілів, розміщеного невідомими особами за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 101 А. У заяві директор позивача ОСОБА_3 повідомляє, що не надавав жодним особам вказівок щодо відключення від електричної мережі обладнання, розміщеного за адресою: м. Київ, Кільцева дорога 101 А та вказівок щодо заміни модемів обладнання ТОВ "Іоніті". Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріалів справи позивачем додана належним чином завірена копія акта обстеження обладнання від 05.03.2021, на який посилається директор позивача ОСОБА_3 у заяві свідка. У вказаному акті зафіксовано, що можливість використання обладнання після відключення, зафіксованого актом обстеження від 29.08.2020, не відновлена. Оцінивши надану позивачем до матеріалів справи заяву свідка ОСОБА_3 від 05.03.2021 суд апеляційної інстанції встановив, що остання фіксує повідомлення директора ТОВ "Іоніті" ОСОБА_3 про відомі йому обставини та відповідає вимогам статті 88 ГПК України. Відтак, вказана заява свідка приймається судом до уваги як доказ у справі, який, у сукупності із наданим позивачем актом обстеження від 29.08.2020 , підтверджує факт порушення відповідачем умов укладеного Договору. За доводами позивача останнім не надавалась відповідачу згода на відключення обладнання, більш того, позивач розраховував на безперебійну можливість використання обладнання у своїй господарській діяльності. В обґрунтування своїх заперечень на позов відповідач зазначав, що на сторінці позивача в соціальній мережі Facebook 04.05.2020 та 06.05.2020 було розміщено оголошення про початок відключення позивачем зарядних станцій, що, на його думку, свідчить про визнання самим позивачем факту самостійного відключення обладнання від електричної мережі та відсутності порушень зі сторони відповідача. В обґрунтування своїх заперечень на позов відповідач зазначав, що на сторінці позивача в соціальній мережі Facebook 04.05.2020 та 06.05.2020 було розміщено оголошення про початок відключення позивачем зарядних станцій, що, на його думку, свідчить про визнання самим позивачем факту самостійного відключення обладнання від електричної мережі та відсутності порушень зі сторони відповідача. На підтвердження фіксування змісту повідомлень позивача в соціальній мережі Facebook, відповідачем було надано в матеріали справи експертний висновок за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет №304/2020-ЕВ від 20.10.2020 складений Дочірнім підприємством "Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет" Консорціуму "Український центр підтримки номерів та адрес", а також висновок комп`ютерно-технічної експертизи інформації, оприлюдненої у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет №576/10/2020, складений 19.10.2020 експертом ТОВ "Експертно-дослідна служба України" Усковим К.Ю. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, взяв до уваги як доказ наданий відповідачем висновок комп`ютерно-технічної експертизи №576/10/2020 від 19.10.2020, дійшовши на підставі нього висновку, що позивач на своїй сторінці у соціальній мережі facebook (https://www.facebook.com/ionity.ua/) 06.05.2020 розмістив оголошення про відключення зарядних станцій в мережі "Autoenterprise", що ставить під сумнів відключення зарядного пристрою для електромобілів саме відповідачем. Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується із наведеними висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне. За приписами частин 1-3 статті 99 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду ( ст. 101 ГПК України). Положеннями ст. 104 ЦК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. У перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з`ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи. Оцінюючи експертний висновок за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет №304/2020-ЕВ від 20.10.2020, складений Дочірнім підприємством "Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет" Консорціуму "Український центр підтримки номерів та адрес" та висновок комп`ютерно-технічної експертизи інформації, оприлюдненої у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет №576/10/2020 від 19.10.2020, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги вказані висновки як належні, допустимі та достовірні докази, оскільки в останніх відсутні будь-які посилання під час здійснення дослідження на обставини у даній справі, зокрема на договір про надання послуг з розміщення обладнання від 29.01.2020, що ставить під сумнів дійсність та обґрунтованість висновків експертів. Крім того, в експертному висновку за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет №304/2020-ЕВ від 20.10.2020 відсутня, всупереч вимог ч. 5 ст. 101 ГПК України, інформація про те, що такий висновок підготовлено для подання до суду. Окрім того, колегія суддів відзначає, що у наведених повідомленнях, які розміщені в соціальній мережі Facebook, відсутні будь-які посилання на місце розташування обладнання та на Договір про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019, більш того, вказані повідомлення розміщені у період, який не входить спірного періоду, що визначений у позові позивачем (29.08.2020 по 13.11.2020). Отже, враховуючи приписи ст.ст 99, 104 ГПК України, здійснивши оцінку наданих відповідачем висновків за правилами, встановленими ст. 86 ГПК України, надані відповідачем експертні висновки не приймаються колегією суддів до уваги в якості належних та допустимих доказів у справі в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України. У даному контексті судом також взяті до уваги твердження позивача стосовно того, що зміст повідомлень, розміщених в соціальній мережі Facebook, свідчить про "відключення в мережі AUTOENTERPRISE", що за своєю суттю є зовсім іншою обставиною ніж ті, що вказують на порушення відповідачем умов договору. Відключення в мережі AUTOENTERPRISE передбачає припинення білінгового обліку зарядних пристроїв, тобто відключення від системи обліку електроенергії, яка споживається кожним зарядним пристроєм, а також грошових коштів, належних до сплати за надання послуг із заряджання електромобіля, тоді як у договорі мова йде про відключення зарядних пристроїв від електричної мережі або припинення їх електричного живлення. Наведені повідомлення не свідчать про самостійне відключення зарядного пристрою позивачем, у зв`язку з чим посилання відповідача на такі повідомлення не є належним доказом у даній справі. Враховуючи зазначене, доводи апеляційної скарги позивача щодо неналежності наданих відповідачем експертних висновків та повідомлень, розміщених в соціальній мережі Facebook, як доказів, та безпідставності посилання на них суду першої інстанції, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Відповідно до умов Договору відповідач повинен був забезпечити підключення обладнання та безперебійне електричне живлення обладнання позивача, а у випадку необхідності відключення обладнання - отримати письмовий дозвіл позивача. Як підтверджено наданою позивачем до матеріалів справи копією акту обстеження обладнання від 29.08.2020, заявою свідка директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" Гулея С.В. від 05.03.2021, відповідачем було порушено умови договору щодо забезпечення електричним живлення обладнання позивача, що розташоване за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 101 а у період з 29.08.2020 по 13.11.2020. Відповідачем, натомість, доводів позивача належними та вірогідними доказами не спростовано, жодних доказів, що свідчили б про належне виконання умов Договору суду не надано, як і не надано у відповідності до ст. 218 ГК України доказів на підтвердження вжиття необхідних заходів для недопущення порушень. Враховуючи вищевикладене у сукупності, на переконання колегії суддів докази, подані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог є більш вірогідними ніж докази, подані відповідачем на їх спростування. Факт порушення відповідачем умов Договору підтверджений матеріалами справи та ним не спростований. Відповідальність у вигляді штрафу за порушення зобов`язань передбачена у пункті 5.4. Договору, відповідно до якого сторони погодили, що у випадку будь-якого порушення виконавцем умов даного договору, що призвело до неможливості використання замовником для ведення своєї господарської діяльності обладнання або окремих зарядних пристроїв для заряджання електромобілів, визначених в акті (актах) приймання-передачі до цього договору (у тому числі, але не виключно, внаслідок припинення постачання електроенергії, пошкодження обладнання, створення перешкод для вільного доступу користувачів замовника до обладнання, неможливості підключення обладнання до операційної та облікової системи замовника, відключення обладнання від електричної мережі) за кожен день, впродовж якого існувала така неможливість використання, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі, що вираховується за формулою, наведеною у договорі. За розрахунком позивача сума нарахованого позивачем штрафу становить 138 600,00 грн за 77 днів, впродовж яких існувала неможливість використання обладнання, а саме у період з 29.08.2020 по 13.11.2020. Розрахунок штрафу здійснено позивачем арифметично правильно, відповідно до наведеної у Договорі формули (1*1500 +2- *150)*85 = 138 600,00 грн. Враховуючи вищевикладене, висновки місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог у даній справі є помилковими, а позовні вимоги ТОВ "Іоніті" підлягають задоволенню в повному обсязі. Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених скаржниками в апеляційних скаргах. Суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи апеляційної скарги ТОВ «Іоніті» знайшли своє підтвердження. При цьому, щодо доводів відповідача про те, що акт обстеження обладнання від 29.08.2020 був складений у відсутності його представника, йому не направлявся, претензії щодо порушенням умов договору не виставлялось, колегія суддів зазначає, що умовами Договору не встановлено обов`язку складання актів обстеження обладнання виключно за участю відповідача, як і обов`язку надсилання позивачем такого акту відповідачу. Водночас, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі, і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, а тому відсутність звернення позивача до відповідача із претензіями щодо неналежного виконання умов Договору на підставі пункту 5.6. останнього не позбавляє позивача права на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів. Даної позиції дотримується Конституційний Суд України, який в своєму Рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 дав роз`яснення застосування способу захисту свого порушеного права шляхом досудового вирішення спору. Так, зокрема Конституційний Суд України зазначив, що: можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору; обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист; обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Доводи ПП "Автоентерпрайз" про відкликання 27.03.2020 року довіреності від 05.07.2019 року та наявності в діях працівників позивача складу кримінального правопорушення, судом до уваги не приймаються, з огляду на відсутність вироку суду в кримінальному провадженні та враховуючи, що відкликання довіреності не свідчить про підписання правочину не уповноваженою особою (на час вчинення такої дії) та не припиняє відповідних господарських правовідносин сторін. Щодо тверджень про кримінальне провадження, яке знаходиться у провадженні Святошинського управління поліції у м. Києві, щодо викрадання обладнання, яке належить підприємству, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Предметом розгляду цієї справи є порушення відповідачем обов`язку забезпечити функціонування обладнання позивача, розміщеного за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 101 А. При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на події, які можуть мати відношення до зовсім іншої адреси (як вбачається з наданої відповідачем копії витягу з ЄРДР): м. Київ, вул. Героїв Космосу,

4. Більш того, у відзиві йдеться про певні дії, які, як стверджує відповідач, вчинялись щодо обладнання відповідача. Проте, предметом Договору є розміщення обладнання позивача, при цьому, відповідно до пунктів 2.1.4, 2.1.5 Договору, без письмової згоди позивача на місці для розміщення його обладнання, не може бути встановлене обладнання інших осіб, у тому числі відповідача. Усі інші доводи та міркування скаржників, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду. При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі "Серявін проти України" від 10 травня 2011 року, пункт 58). Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності та наявні у справі матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Іоніті» належними чином доведені та обґрунтовані; водночас зустрічні позовні вимоги ПП "Автоентерпрайз" є недоведеними. Частиною 1 ст. 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником -2 в апеляційній скарзі, найшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині (щодо стягнення з ПП "Автоентерпрайз" заборгованості зі сплати штрафних санкцій у загальному розмірі 138 600,00 грн за Договором про надання послуг з розміщення обладнання б/н від 16.12.2019 року) ухвалено при не з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права (ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України рішення в оскаржуваній частині підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення з ПП "Автоентерпрайз" заборгованості зі сплати штрафних санкцій у загальному розмірі 138 600,00 грн за Договором про надання послуг з розміщення обладнання б/н від 16.12.2019 року. Тобто, рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 у справі №910/18810/20 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову ТОВ «Іоніті» до ПП "Автоентерпрайз" про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій у загальному розмірі 138 600, 00 грн. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 у справі №910/18810/20 щодо відмови у задоволенні зустрічного позову ПП "Автоентерпрайз" до ТОВ "Іоніті" про визнання недійсним договору разом з його дублікатами підлягає залишенню без змін, оскільки рішення місцевого господарського суду в цій частині ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення у вказаній частині, за наведених скаржником-1 доводів апеляційної скарги. Оскільки доводи ПП "Автоентерпрайз", викладені в апеляційній скарзі (в оскаржуваній ним частині) не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Розподіл судових витрат Судовий збір за подання позовної заяви у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача (ПП "Автоентерпрайз"). Судовий збір за подання апеляційної скарги ТОВ "Іоніті" у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача (ПП "Автоентерпрайз"). Судовий збір за подання апеляційної скарги ПП "Автоентерпрайз" відповідно до ст. 129 ГПК України судом на покладається скаржника-1 (ПП "Автоентерпрайз"). Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Автоентерпрайз" залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 у справі №910/18810/20 в частині відмови у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Іоніті» до Приватного підприємства "Автоентерпрайз" про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій у загальному розмірі 138 600,00 грн скасувати.

4. В цій частині прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іоніті» до Приватного підприємства "Автоентерпрайз" про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій у загальному розмірі 138 600,00 грн задовольнити.

5. Стягнути з Приватного підприємства "Автоентерпрайз" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 271 А, офіс 2; код ЄДРПОУ 40119580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" (01133, м. Київ, вул. Євгенія Коновальця, буд. 36 Д, офіс 6; код ЄДРПОУ 42153109) заборгованість зі сплати штрафних санкцій у загальному розмірі 138 600 (сто тридцять вісім тисяч шістсот) грн 00 коп та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп судового збору за подання позовної заяви.

6. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 у справі №910/18810/20 залишити без змін.

7. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 у справі №910/18810/20.

8. Стягнути з Приватного підприємства "Автоентерпрайз" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 271 А, офіс 2; код ЄДРПОУ 40119580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" (01133, м. Київ, вул. Євгенія Коновальця, буд. 36 Д, офіс 6; код ЄДРПОУ 42153109) 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн 00 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

10. Доручити Господарському суду міста Києва у порядку ст. 327 Господарського процесуального кодексу України видати відповідні накази

11. Справу №910/18810/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст судового рішення складено - 28.07.2021. Головуючий суддя Т.І. Разіна Судді К.В. Тарасенко І.А. Іоннікова