Ухвала КЦС ВС № 201/9682/18

Ухвала 26 липня 2021 року м. Київ справа № 201/9682/18 провадження № 61-11936ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 , що діє також в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , законним представником яких є ОСОБА_9 , приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мельника Олександра Івановича, ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Соборної районної у місті Дніпрі ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини квартири та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, ВСТАНОВИВ: 16 липня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2021 року у вказаній справі. Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У поданій касаційній скарзі як на підставу для оскарження судових рішень заявниця зазначає пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу). Водночас, заявницею не виконано в повній мірі вимог норми процесуального закону, оскільки формально зроблено посилання на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України як підставу касаційного оскарження, без зазначення конкретного пункту частин першої, третьої статті 411 ЦПК України та наведення належного обґрунтування, у чому саме полягає порушення судами норм процесуального права. При цьому, наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (невстановлення судом фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази), може бути підставою для скасування судового рішення лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Отже, застосування для касаційного оскарження судового рішення підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України можливе лише одночасно із однією з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України. У поданій касаційній скарзі заявниця не наводить належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, визначених 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, що дає підстави для висновку про невідповідність змісту касаційної скарги вимогам пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України. Таким чином, заявницею не виконано вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Суд касаційної інстанції звертає увагу на положення статті 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Верховний Суд роз`яснює заявниці положення статті 400 ЦПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що коректне зазначення заявницею підстав касаційного оскарження та їх належне обґрунтування є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги. Враховуючи наведене, заявниці необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги, у якій зазначити передбачені підстави касаційного оскарження судових рішень, а також надіслати суду копії уточненої редакції касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявниці строку для усунення недоліків. Керуючись статтями 185, 389, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 27 серпня 2021 року, але не більше десяти днів з дня отримання цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявниці. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. В. Ступак