Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/9682/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3516/21 Справа № 201/9682/18 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2021 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого - Деркач Н.М. суддів - Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю. при секретарі - Бондаренко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , законним представником яких є ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 , що діє також в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , законним представником яких є ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мельника Олександра Івановича, ОСОБА_8 , третя особа: Орган опіки та піклування Соборної районної у місті Дніпрі ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини квартири та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, - В С Т А Н О В И В: У вересні 2018 року ОСОБА_4 , що також діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , законним представником яких є ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мельника Олександра Івановича, ОСОБА_8 , третя особа: Орган опіки та піклування Соборної районної у місті Дніпрі ради в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила: - визнати недійсною Довіреність від 24 жовтня 2017 року, яка посвідчена Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мельником О.І. за реєстровим № 715, якою ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на підставі довіреності від 21 листопада 2013 року посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Крючковою Тамарою Віталіївною за реєстровими №№ 11350,11351, уповноважила ОСОБА_8 представляти інтереси ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо користування та розпорядження належної йому 1/3 частки у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 ; - визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 , посвідченого 26.10.2017 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мельником Олександром Івановичем за реєстровим № 719; - скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 за індексовим номером 37789711 від 26.10.2017 прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мельником Олександром Івановичем; - стягнути на користь позивачів судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на правову допомогу. В обґрунтування своїх вимог позивачка у позові з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог зазначає, що вона та її неповнолітні діти, відповідно до рішення Мирового цивільного суду міста Кемер Турецької республіки від 06.02.2017 та доповненого рішенням Мирового цивільного суду міста Кемер Турецької республіки від 30.03.2018, є спадкоємцями ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Турецької республіки, ідентифікаційний номер громадянина Турецької республіки НОМЕР_1 , і.п.н. України НОМЕР_2 , номер закордонного паспорта НОМЕР_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та якому належить 1/3 частина квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . 17 червня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Крастотою Тетяною Олександрівною, на підставі заяв позивачів відкрита спадкова справа за номером 60810038. Згодом позивачі дізналися, що 1/3 частина квартири, яка належить ОСОБА_9 та яка входить до складу спадщини, є предметом Договору купівлі-продажу від 26.10.2017 посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мельником Олександром Івановичем зареєстрованого в реєстрі за номером 719, та який укладено між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , яка діяла в інтересах своїх малолітніх дітей, в свою чергу ОСОБА_8 діяла на підставі довіреності, яка була видана на її ім`я ОСОБА_3 , яка в свою чергу діяла на підставі довіреності, яку отримала від ОСОБА_10 та яка є недійсною на підставі п. 6 ч. 1 ст. 248 ЦК України. А отже, недійсність довіреності тягне за собою недійсність правочину, а саме договору купівлі-продажу 1/3 частки у праві спільної часткової власності від 26.10.2017 посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мельником Олександром Івановичем зареєстрованого в реєстрі за номером 719, а відтак і рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 за індексовим номером 37789711 від 26.10.2017 прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мельником Олександром Івановичем підлягає скасуванню та внесення відповідного запису до реєстру. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2020 року позов ОСОБА_4 , що діє також в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , законним представником яких є ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мельника Олександра Івановича, ОСОБА_8 , третя особа: Орган опіки та піклування Соборної районної у місті Дніпрі ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини квартири та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, задоволено. Визнано недійсною довіреність від 24 жовтня 2017 року, посвідчену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мельником О.І. за реєстровим №

715. Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/3 частки у праві спільної часткової власності, посвідчений 26 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мельником Олександром Івановичем за реєстровим № 719 з моменту його посвідчення. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 за індексовим номером 37789711 від 26 жовтня 2017 року, прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу мельником Олександром Івановичем та зобов`язано суб`єкта державної реєстрації внести відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень поновивши за ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Турецької республіки, ідентифікаційний номер громадянина Турецької республіки НОМЕР_1 , і.п.н. України НОМЕР_2 , номер закордонного паспорта НОМЕР_3 право приватної власності на 1/3 частку у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_2 . Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , законним представником яких є ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мельника Олександра Івановича, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 судові витрати: судовий збір у розмірі 2530,40 грн. (дві тисячі п`ятсот тридцять гривень) 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 30500,00 грн. (тридцять тисяч п`ятсот гривень) 00 коп. Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , законним представником яких є ОСОБА_3 , звернулись до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Турецької республіки, ідентифікаційний номер громадянина Турецької республіки НОМЕР_1 , і.п.н. України НОМЕР_2 , номер закордонного паспорта НОМЕР_3 є власником 1/3 частки у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується Договором купівлі-продажу квартири від 21.11.2013, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за №№ 11327, 11328, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 3486749 (т. 1 а.с. 196-199). ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Турецької республіки, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 про що свідчить належним чином завірений переклад свідоцтва про смерть № 2 від 16.02.2017 (т.1 а.с. 17). Після смерті ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на підставі рішення Мирового цивільного суду міста Кемер Турецької республіки від 06.02.2017, визнано спадкоємцями: дружину ОСОБА_4 (громадянку Республіки Білорусь, ІНФОРМАЦІЯ_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_4 республіки НОМЕР_5 , і.п.н. України НОМЕР_6 ); син ОСОБА_13 (громадянин Турецької республіки, ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 республіки НОМЕР_7 , і.п.н. України НОМЕР_8 ); дочка ОСОБА_14 (громадянка Турецької республіки, ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 республіки НОМЕР_9 , і.п.н. України НОМЕР_10 ) та доповнене рішенням Мирового цивільного суду міста Кемер Турецької республіки від 30.03.2018 син ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянин Турецької республіки, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 республіки НОМЕР_11 , який був зачатий за життя спадкодавця та народжений після його смерті), що підтверджується належним чином завірені копії даних рішень разом із належним чином завіреним переводом на українську мову (т. 1 а.с. 18-22). 17 червня 2017 року Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Крастотою Тетяною Олександрівною була відкрита спадкова справа за номером 60810038, що підтверджується копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 48114982 (т.1 а.с. 12), 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 увійшла до складу спадщини. Із змісту інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно № 121075406 від 18.04.2018 позивачам та їх представнику, стало відомо про те, що 1/3 частки у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_2 , яка належала покійному ОСОБА_9 перейшла у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_15 на підставі Договору купівлі-продажу 1/3 частки у праві спільної часткової власності, посвідченого 26 жовтня 2017 року Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мельником Олександром Івановичем та зареєстровано в реєстрі за

719. Також, судом встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 21.11.2013 ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_1 видав довіреність на ім`я ОСОБА_3 , якою уповноважив останню представляти його інтереси щодо користування та розпорядження належним йому на праві приватної власності нерухомим майном, зокрема і 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 , дана довіреність посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за №№11350, 11351. Зі змісту даної довіреності вбачається, що довіреність видана з правом повного або часткового передоручення повноважень третім особам і зберігає свою чинність до 21.11.2023, якщо її дія не буде припинена раніше цього строку. 24 жовтня 2017 року ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_16 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на підставі довіреності від 21.11.2013 посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Крючковою Тамарою Віталіївною за реєстровими №№ 11350,11351, уповноважила ОСОБА_8 представляти інтереси ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо користування та розпорядження належної йому 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , яка посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мельником О.І. за реєстровим № 715 (т. 1 а.с. 206). 26.10.2017 між ОСОБА_8 , яка діяла в інтересах ОСОБА_7 на підставі довіреності та ОСОБА_3 , яка діяла в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , укладено Договір купівлі-продажу 1/3 частки у праві спільної часткової власності, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мельником О.І. та зареєстрований в реєстрі за №719. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 , що діє також в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , суд першої інстанції правильно виходив з наступного. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 248 ЦК України з припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність передоручення. У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов`язаний негайно повернути довіреність. Із системного аналізу норм ЦК України, суд прийшов до вірного висновку, що повноваження ОСОБА_3 , як представника ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), припиняються з моменту смерті ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) тобто з 14.01.2017, а позовна вимога щодо визнання недійсною Довіреності від 24 жовтня 2017 року, яка посвідчена Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мельником О.І. за реєстровим № 715, підлягає задоволенню, оскільки повноваження ОСОБА_3 щодо представництва інтересів ОСОБА_7 припинилися з моменту його смерті, а відтак ОСОБА_3 не мала повноважень на вчинення передоручення. Крім того, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що хоча позивачі і не є стороною оскаржуваного правочину купівлі-продажу спірної частки квартири, проте є законними спадкоємцями спадкодавця ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), якому належить 1/3 частини квартири, яка є предметом оскаржуваного правочину, а тому незаконне відчуження 1/3 частини квартири, яка є предметом оскаржуваного правочину порушує їхні права на спадкове майно, а тому позивачі мали право на звернення до суду з вимогою визнати оскаржуваний правочин недійсним, оскільки оскаржуваний правочин порушує їхні права та інтереси, як спадкоємців. За оспорюваним договором купівлі-продажу 1/3 частки у праві спільної часткової власності від 26.10.2017, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мельником Олександром Івановичем за реєстровим № 719, ОСОБА_8 діяла в інтересах ОСОБА_7 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мельником Олександром Івановичем 24.10.2017 за реєстровим №715, яку у свою чергу визнано судом недійсною, а тому, ОСОБА_8 , яка виступала стороною оскаржуваного правочину, вчиняла правочин без необхідного обсягу повноважень на вчинення даного правочину, а тому оскаржуваний договір купівлі-продажу частки у праві спільної часткової власності вчинений без додержання вимог ст.ст. 203, 215, 238 ЦК України, з цих підстав суд прийшов до вірного висновку, що дана позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Також, суд першої інстанції правильно виходив з того, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексовим номером 37789711 від 26.10.2017 прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мельником Олександром Івановичем підлягає скасуванню, оскільки воно прийнято на підставі правочину (Договору купівлі-продажу 1/3 частки у праві спільної часткової власності від 26.10.2017, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мельником Олександром Івановичем за реєстровим № 719), який визнано недійсним, оскільки даний правочин вчинений без додержання вимог ст.ст. 203, 215, 238 ЦК України. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , законним представником яких є ОСОБА_3 про те, що визнання недійсною довіреності, яка припинила свою дію в силу спливу строку, на який вона видана, та в силу норм закону, які зазначають про припинення представництва у зв`язку зі смертю особи, яка її видала, є неефективним способом захисту права, не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на наступне. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у статті 16 ЦК України. Таким способом може бути, зокрема визнання правочину недійсним (частина друга статті 16 ЦК України). За змістом частин другої та третьої статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Статтею 203 визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. При цьому, правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України). З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також статей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб. Оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була його стороною. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, оскільки від цього залежить подальша можливість реалізації заінтересованою особою її прав. Вказані висновки про застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 439/212/14-ц. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Оцінюючи належність обраного позивачами способу захисту і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із того, що за обставин встановлених у даній конкретній справі обраний позивачами спосіб захисту своїх прав можливо визнати ефективним. Суд враховує, що визнання довіреності недійсною є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної частки квартири та скасування державної реєстрації права власності відповідачів на частку квартири набуту за вказаним договором. Таким чином обраний позивачами спосіб захисту відповідає змісту порушеного права, та за умови добросовісних дій сторін, забезпечує його відновлення. Посилання апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав недійсним договір купівлі-продажу квартири, так як у разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ, а вчинення даного правочину саме і було невідкладною дією, оскільки ним було забезпечено право на житло малолітніх дітей померлого, є безпідставними, оскільки по-перше апелянтом не надано суду належних і допустимих доказів того, що укладення оспорюваного договору купівлі-продажу квартири було невідкладною справою, а по-друге вказаний правочин натомість твердженню апелянта про захист прав дітей, порушує права інших дітей померлого, які є його спадкоємцями та також мають право на отримання спадщини після смерті батька. Твердження апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , законним представником яких є ОСОБА_3 про те, що визнання оспорюваних правочинів недійсними є самостійною підставою для скасування державної реєстрації речових прав та не потребують додаткового вирішення судом, є необґрунтованим, оскільки Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 в справі №909/968/16 сформовано позицію про те, що рішення суду про визнання недійсним договору не є підставою для внесення запису про скасування прав на нерухоме майно без скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав. У разі визнання недійсним договору, що став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чинним Цивільним кодексом України право власності виникає з моменту його реєстрації. Таким чином, згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов`язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об`єкт нерухомого майна. Посилання апеляційної скарги на неправильне вирішення судом першої інстанції питання про розподіл судових витрат, є безпідставними, оскільки позивачка просила суд стягнути з відповідачів витрати на правову допомогу у розмірі 30500 грн., що в свою чергу підтверджується розрахунком суми гонорару за надану правничу допомогу та квитанціями про оплату від 20 січня 2019 року (№2-19) та від 03 лютого 2020 року (№ 4/20). Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , законним представником яких є ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Судді: Н.М. Деркач М.М. Пищида І.Ю. Ткаченко