Постанова 4854 № 540/2110/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/2110/21 Головуючий в 1 інстанції: Ковбій О.В. Дата і місце ухвалення: 07.06.2021р., м. Херсон Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх органів України в Херсонській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,- В С Т А Н О В И Л А : 13 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх органів України в Херсонській області, в якому просив суд: - визнати протиправними дії УМВС України в Херсонській області по відмові у задоволенні вимог заяви ОСОБА_1 від 18.02.2021р. про поновлення на службі в ОВС з 27.05.2010р., зарахування до вислуги років позивача періоду з 27.05.2010р. дотепер, виплати компенсації за час вимушеного прогулу з 27.05.2010р. і дотепер; - визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Херсонській області від 30.04.2010р. №252 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за ст.66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України; - визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Херсонській області від 26.05.2010р. №318 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за ст.66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України (за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу); - поновити позивача на службі в органах внутрішніх справ з 27.05.2010р. на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконною міграцією відділу боротьби зі злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми УМВС України в Херсонській області; - стягнути з УМВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу; - допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на службі в органах внутрішніх справ України та стягнення з УМВС грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах за один місяць. Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року позовну заяву в частині позовних вимог про: визнання протиправним та скасування наказу УМВС України в Херсонській області від 30.04.2010р. №252 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ за ст.66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України; визнання протиправним та скасування наказу УМВС України в Херсонській області від 26.05.2010р. №318 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за ст. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України (за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу); поновлення на службі в органах внутрішніх справ з 27.05.2010р. на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконною міграцією відділу боротьби зі злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми УМВС України в Херсонській області; стягнення з УМВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, повернено позивачу на підставі ч.2 ст.123 КАС України (у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду). Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати ухвалу від 07.06.2021р. та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції. В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду та наявності поважних причин пропуску такого строку судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням ОСОБА_1 на те, що з наказами від 30.04.2010р. №252 о/с та від 26.05.2010р. №318 о/с його не ознайомлювали. А відтак, позивач не знав, що стало підставою для видання вказаних наказів про звільнення. Відповідачем не виконано вимог ч.ч.6, 8 ст.14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» щодо доведення до відома особи рядового або начальницького складу під підпис змісту наказу про накладення дисциплінарного стягнення. Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що після того, як йому стало відомо про підставу звільнення з ОВС ним було подано до суду позов про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення та поновлення на посаді. Однак, в межах вказаної справи обставини були інші, аніж наразі, оскільки з січня 2021 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , яке було єдиною підставою для прийняття наказів про звільнення, закрито за відсутності події та складу злочину. Таким чином, після 04.01.2021р. взагалі відпали підстави, які слугували передумовою звільнення позивача із займаної посади в ОВС. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.2 ст.312 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55 Конституції України). Частиною п`ятою статті 125 Конституції України визначено, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди. За визначенням частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У свою чергу, частина перша статті 5 КАС України передбачає право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Строк звернення до адміністративного суду регламентовано статтею 122 КАС України, за приписами частин першої, другої якої, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною 3 статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, згідно ч.5 ст.122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Вказаною нормою частини 5 статті 122 КАС України встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету як найскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому, не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду. Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоби право на доступ до суду було ефективним, особа має мати зрозумілу та реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France) від 4 грудня 1995 року, заява № 23805/94, § 36). Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatismutandis рішення у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» (Peretyaka And Sheremetyev v. Ukraine) від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, § 33). Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс установлює обмеження щодо відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності. Виходячи з наведеного, можна дійти висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів. Предметом спору у даній справі, серед іншого, є оскарження ОСОБА_1 правомірності наказів УМВС України в Херсонській області від 30.04.2010р. №252 о/с та від 26.05.2010р. №318 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ за ст. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України (за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу). Про факт його звільнення зі служби в ОВС ОСОБА_1 достеменно знав ще в травні 2010 року, оскільки відповідачем з ним були припиненні будь-які трудові відносини. До суду з даним позовом про скасування наказів про звільнення від 30.04.2010р. №252 о/с та від 26.05.2010р. №318 о/с, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 звернувся в травні 2021 року, тобто через одинадцять років. В обґрунтування підстав для поновлення строку звернення до суду позивач посилався на те, що копії наказів про звільнення від 30.04.2010р. №252 о/с та від 26.05.2010р. №318 о/с йому не було вручено під підпис, у зв`язку з чим ОСОБА_1 не було відомо підстав для звільнення. Колегія суддів вважає вказані аргументи позивача необґрунтованими та безпідставними, з огляду на те, що саме оскаржуваними наказами позивача було звільнено із займаної посади та прийняття саме наказів від 30.04.2010р. №252 о/с та від 26.05.2010р. №318 о/с пов`язується з можливістю позивача реалізувати своє право на звернення до суду. Суд зауважує, що адміністративні суди наділені повноваженнями при розгляді справи про проходження публічної служби перевіряти обставини звільнення особи із займаної посади, серед іншого й підстави прийняття наказу про звільнення. Крім того, будь-які перешкоди для самостійного звернення ОСОБА_1 починаючи з квітня-травня 2010 року до УМВС України в Херсонській області із відповідним запитом в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» для отримання інформації, яка стосувалась обставин його звільнення, відсутні. Загальні правила, закріплені у нормах адміністративного процесуального законодавства, передбачають обчислення строку звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення цих прав, свобод, інтересів. Поняття «повинна була дізнатись», використане у ст. 122 КАС України, слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про прийняття оскаржуваного рішення та знала про обставини його прийняття. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Позивачем не доведено наявності об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом. Посилання апелянта на те, що закриття 04.01.2021р. кримінального провадження за №42015230000000143 має значення для вирішення питання про поновлення строків звернення, колегія суддів вважає помилковими, оскільки з витягу наказу №318 о/с від 26.05.2010р. вбачається, що підставою для звільнення ОСОБА_1 була не наявність відносно особи кримінального провадження, а вчинок особи, що дискредитує звання рядового і начальницького складу. Як правильно зазначив суд першої інстанції, для вирішення питання про пропуск строку звернення до суду вирішальним є дата з якої позивач дізнався про порушення своїх прав, а не підстав з яких його було порушено. Якщо позивач заперечував існування підстав для свого звільнення він мав передбачену законом можливість оскаржити своє звільнення до адміністративного суду в передбачений КАС України строк та окремо від кримінального провадження доводити наявність чи відсутність підстав для звільнення. Таким чином, наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду майже на 11 років є необґрунтованими та не дають підстав вважати, що в даному випадку існували дійсні об`єктивні перешкоди для звернення позивача за захистом своїх прав до суду. Позивач в даному випадку мав дійсну можливість своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду, однак допустив необґрунтоване зволікання, яке унеможливлює і не виправдовує втручання у принцип юридичної визначеності стосовно виниклих правовідносин. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами та не наведено поважних причин пропуску такого строку, які могли б стави підставою для його поновлення, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано застосовано наслідки пропуску строку звернення до суду, встановленні ч.2 ст.123 КАС України. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 122, 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 26 липня 2021 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук