Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/3698/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 вересня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/3698/20 Головуючий в 1 інстанції: Гомельчук С.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року (суддя Гомельчук С.В., м. Херсон, повний текст рішення складений 18.02.2021) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про стягнення коштів,- В С Т А Н О В И В: 19 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до УМВС України в Херсонській області, в якому просив стягнути з відповідача на його користь компенсацію: - втрати частини доходів за періоди: з 07.11.2015 року по 25.06.2019 року та з 26.07.2016 року по 23.04.2018 року; - податку з доходів фізичних осіб за період: з 07.11.2015 року по 25.07.2016 року в сумі 5723,15 грн. та пов`язану з цим компенсацію втрати частини доходів, за період з 07.11.2015 року по день винесення судового рішення; з 26.07.2016 року по 13.02.2017 рокув сумі 4434,51 грн. та пов`язану з цим компенсацію втрати частини доходів за період з 07.11.2015 року по день винесення судового рішення. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано УМВС України в Херсонській області нарахувати та виплатити позивачу відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових коштів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 року по 25.07.2016 року та грошового забезпечення за період з 26.07.2016 року по 13.02.2017 року. В задоволенні решти позову відмовлено. Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням УМВС України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам відповідача про те, що заборгованість у вигляді середнього заробітку за час вимушеного прогулу в УМВС України в Херсонській області перед позивачем виникла після прийняття відповідних судових рішень. Так, стягнутий постановою Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №821/1028/16 з УМВС на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.11.2015 по 25.07.2016 у розмірі 37518,40 грн. перерахован 25 червня 2019 року на четвертий день після отримання відповідного рішення суду, що не дає підстав для компенсації втрати частини доходів. Стягнуте постановою Верховного суду від 12 серпня 2020 року у справі №821/255/17 з УМВС на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 28926,40 грн., виплачене ОСОБА_2 23 квітня 2018 році, тобто до визначення її судом, що також не дає підстав для компенсації втрати частини доходів. Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає апеляційному перегляду справи. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Оскільки УМВС оскаржує рішення суду першої інстанцій лише в частині позовних вимог, які були задоволені, суд апеляційної інстанції перевіряє рішення суду першої інстанції лише в цій частині - в межах доводів та вимог поданої скарги. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом від 06.11.2015 року №396 о/с, виданим начальником УМВС, майора міліції ОСОБА_1 було звільнено з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Новокаховського міського відділу УМВС за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України (за скороченням штатів). Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2016 року у справі №821/3723/15-а визнано протиправним та скасовано наказ від 06.11.2015 року №396 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 та поновлено його на посаді з 6 листопада 2015 року. Рішення суду набрало законної сили 22 липня 2016 року. Відповідно до витягу з наказу УМВС України в Херсонській області від 13.02.2017 року №4 о/с на виконання постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 26.02.2016р., винесеної у справі №821/3723/15-а, скасовано пункт наказу УМВС від 06.11.2015 року№396 о/с у частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України (за скороченням штатів) та поновлено на посаді оперуповноваженого сектора карного розшуку Новокаховського міського відділу УМВС з 06.11.2015 року. Наказом УМВС України в Херсонській області від 14.02.2017 року №5 о/с, майора міліції ОСОБА_1 звільнено з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Новокаховського міського відділу УМВС за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України (за скороченням штатів). Оскільки ОСОБА_1 по справі №821/3723/15-а вимоги щодо стягнення компенсації середній заробіток за час вимушеного прогулу не заявлял, останній у липні 2016 року звернувся до суду з позовом до УМВС України в Херсонській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06.11.2015 року по 25.07.2016 року. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено. Постановою Верховного Суду від 15 травня 2020 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 7 червня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у справі №821/1028/16 скасовано і ухвалено нову, якою з УМВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.11.2015 по 25.07.2016 у розмірі 37518,40 грн. В лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УМВС в Херсонській області, в якому просив стягнути з УМВС України в Херсонській області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 26.07.2016 року по 13.02.2017 року; та середній заробіток з 14.02.2017 року по день фактичного розрахунку з позивачем. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року у справі №821/255/17 скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року про відмову у задоволенні позовних вимог та прийнято нову постанову, якою стягнуто з УМВС України в Херсонській області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 26 липня 2016 року по 13 лютого 2017 року та середній заробіток з 14 лютого 2017 року по день фактичного розрахунку з ОСОБА_1 . Постановою Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі №821/255/17 постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення грошового забезпечення з 26.07.2016 року по 13.02.2017 року змінено та стягнуто з УМВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення з 26.07.2016 року по 13.02.2017 року у розмірі 28926,40 грн. На виконання судового рішення від 15.05.2020 року у справі №821/1028/16 в частині сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 07.11.2015 року по 25.07.2016 р. відповідач 25.06.2019 року перерахував на рахунок позивача 31318,32 грн. (за вирахуванням обов`язкових платежів) за платіжним дорученням №272. На виконання судового рішення від 21.09.2017 року у справі №821/255/17 в частині сплати грошового забезпечення з 26.07.2016 року по 13.02.2017 року відповідач 23.04.2018 року перерахував на рахунок позивача 24266,62 грн. (за вирахуванням обов`язкових платежів) за платіжним дорученням №116. У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ліквідаційної комісії УМВС України в Херсонській області із заявою, в якій просив надати інформацію щодо виплати йому компенсації згідно приписів Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати". Листом №10/К-54 від 06.10.2020 року голова ліквідаційної комісії УМВС України в Херсонській області повідомив, що не вбачає затримки з перерахунку грошового забезпечення за періоди з 07.11.2015 року по 25.07.2016 року та з 26.07.2016 року по 13.02.2017 року, так як кошти виплачені своєчасно на виконання судових рішень. Не погодившись із такою позицією УМВС ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 року по 25.07.2016 року та грошового забезпечення за період з 26.07.2016 року по 13.02.2017 року, суд першої інстанції вважав, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. При цьому, суд відхилив доводи відповідача про відсутність у нього правового обов`язку зі сплати ОСОБА_1 компенсації до моменту вирішення справ №821/1028/16 та №821/255/17 по суті, як такі, що суперечать нормам Закону Україну "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку №159. Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Приписами частини другої статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 1 Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). За змістом статті 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Приписами статей 3, 4 Закону №2050-III обумовлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Згідно з пунктом 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 (далі Порядок №159) його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Положеннями пункту 3 Порядку №159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення). Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що положення Закону №2050-III та Порядку №159 право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати не ставлять у залежність від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку. Компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Враховуючи, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, нарахований та стягнутий за рішенням суду, не є заробітною платою у розумінні як Закону України "Про оплату праці" так і Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", а тому не підлягає компенсації. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі №1540/3742/18, яка в силу положень частини 5 статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Враховуючи наведене, а також те, що підставою для звернення до суду слугувало несвоєчасне, на думку позивача, виплата йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції в частині зобов`язання УМВС нарахувати та виплатити позивачу відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових коштів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 року по 25.07.2016 року та грошового забезпечення за період з 26.07.2016 року по 13.02.2017 року. Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягають. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За приписами частини першої та частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відтак, апеляційна скарга УМВС України в Херсонській області підлягає частковому задоволенню. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області задовольнити частково. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року в частині задоволення адміністративногопозову ОСОБА_1 скасувати. Ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про зобов`язання Управління Міністерства внутрішніх справ в Херсонській області нарахувати та виплатити відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових коштів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 року по 25.07.2016 року та грошового забезпечення за період з 26.07.2016 року по 13.02.2017 року. В інший частині рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч.6 ст.12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя І.П.Косцова Суддя Ю.В.Осіпов