Постанова 4814 № 538/1535/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 538/1535/19 Номер провадження 22-ц/814/1205/21Головуючий у 1-й інстанції Бондарь В. А. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пікуля В.П., суддів Одринської Т.В., Панченка О.О., при секретарі Філоненко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 15 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Лохвицької районної спілки споживчих товариств, ОСОБА_3 , треті особи: приватне підприємство «Бюро послуг та консультацій», приватний нотаріус Лохвицького районного нотаріального округу Полтавської області Сегет Людмила Володимирівна про визнання недійсним правочинів та визнання права власності, В С Т А Н О В И В: ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_2 , Лохвицької районної спілки споживчих товариств, ТОВ «Приватофіс», треті особи: ПП «Бюро послуг та консультацій», приватний нотаріус Лохвицького районного нотаріального округу Полтавської області Сегет Л.В., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Крючкова Т.В. про визнання недійсним правочинів та визнання права власності. Позов обґрунтовано тим, що позивач згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 30 грудня 2013 року у Лохвицької районної спілки споживчих товариств придбав нежитлове підвальне приміщення площею 345,7 кв.м., розташоване в АДРЕСА_1 . При купівлі вказаного приміщення позивач ініціював продаж йому ще одного об`єкту - котельні площею 10,1 кв.м. Однак в продажі котельні позивачу було відмовлено, оскільки на момент звернення позивача в зв`язку з непридатністю для подальшого використання і руйнуванням котельня була списана з балансу і як об`єкт нерухомості на балансі підприємства вже не обліковувалася. Лохвицькою районною спілкою споживчих товариств роз`яснено, що єдина можливість стати власником котельні - придбати її, сплативши вартість будівельних матеріалів, які залишилися від розбирання котельні. Сплативши виставлений рахунок позивачу були передані у власність будівельні матеріали, які залишилися від розбирання котельні разом з примірником Акта на списання основних засобів за формою ОЗ-З. У жовтні 2016 року, маючи намір розпорядитися майном, а саме будівельними матеріалами на місці розташування котельні, позивач дізнався, що ОСОБА_2 отримав у власність нежитлове приміщення, а саме об`єкт нерухомого майна - магазин, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа (кв.м.) - 712,2. Враховуючи технічний план будівлі, нерухоме майно, яке надійшло у власність ОСОБА_2 включає в себе спірну котельню. Таким чином, ОСОБА_2 було подаровано серед іншого майна фактично списану котельню, будівельні матеріали від розбирання якої належали ОСОБА_1 , у зв`язку з чим він вважає, що порушено його майнові права. Після заміни відповідачів та уточнення позовних вимог у березні 2020 року прохав суд визнати недійсним договір дарування 59/100 частки нежитлового приміщення, розташованого в АДРЕСА_1 , загальною площею 712,2 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 387531953226, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Лохвицького районного нотаріального округу Полтавської області Сегет Л.В., 28 вересня 2016 року, визнати недійсним запис про державну реєстрацію права власності за цим договором дарування; визнати недійсним договір купівлі-продажу 59/100 частки нежитлового приміщення, розташованого в АДРЕСА_1 , загальною площею 712,2 кв.м., укладений між Лохвицькою районною спілкою споживчих товариств та ОСОБА_3 , який посвідчено приватним нотаріусом Сегет Л.В. 07 вересня 2016 року, визнати недійсним запис про державну реєстрацію права власності за цим договором; визнати незаконною бездіяльність Лохвицької районної спілки споживчих товариств, яка полягає у не внесенні змін до технічного плану нежитлового приміщення, розташованого в АДРЕСА_1 , загальною площею 712,2 кв.м., після списання частини даного нежитлового приміщення 13 грудня 2013 року, а також яка полягає у не поданні заяви про державну реєстрацію змін у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про припинення права власності на знищене майно (об`єкт нерухомості - котельня, 10,1 кв. м); зобов`язати Лохвицьку районну спілку споживчих товариств внести зміни до технічного плану нежитлового приміщення, розташованого в АДРЕСА_1 , загальною площею 712,2 кв.м., про списання частини даного нежитлового приміщення 13 грудня 2013 року, а також подати заяву про державну реєстрацію змін у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про припинення права власності на знищене майно; визнати незаконним відчуження Лохвицькою районною спілкою споживчих товариств об`єкту нерухомості - котельні площею 10,1 кв.м. в АДРЕСА_1 після його списання і продажу 30 грудня 2013 року ОСОБА_1 будівельних матеріалів, які залишилися після розбирання котельні; визнати за ОСОБА_1 право власності на будівельні матеріали після розбирання котельні, площею 10,1 кв.м. в АДРЕСА_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 15 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Лохвицької районної спілки споживчих товариств, ОСОБА_3 , треті особи: ПП «Бюро послуг та консультацій», приватний нотаріус Лохвицького районного нотаріального округу Полтавської області Сегет Л.В. про визнання недійсним правочинів та визнання права власності відмовлено повністю. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив, зокрема, із того, що зважаючи на можливе придбання позивачем, але яке останнім не підтверджено, невідомої кількості будівельних матеріалів не породжує права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме котельні, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, позивачем не надано суду переконливих доказів, що підтверджують обставини, на яких гуртуються позовні вимоги. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Із рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 15 березня 2021 рокуне погодився ОСОБА_1 , який оскаржив вказане рішення суду в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що його право власності на спірне майно є доведеним, однак враховуючи відсутність можливості підтвердити право власності на будівельні матеріали, які залишились після розбирання котельні іншим способом, ніж через судовий захист він був змушений звернутись до суду. Разом з тим підкреслює, що ним не заявлялась вимога про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна. Також зазначає, що суд першої інстанції не розглянув причини неподання Лохвицькою районною спілкою споживчих товариств заяви на виключення котельні з державного реєстру. Враховуючи той факт, що списання котельні відбулось з дотриманням вимог законодавства, що підтверджується складеним актом списання основних засобів за формою ОЗ-3 і даний об`єкт нерухомого майна на балансі підприємства не обліковувався, то вважає, що котельня не могла бути предметом правочинів як об`єкт нерухомості. Узагальнені доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 надіслав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому прохає залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 15 березня 2021 року без змін. Відповідач зазначає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, адже відсутні підстави для визнання оспорюваних договору дарування або договору купівлі-продажу недійсними. Також вказано, що позивачем не надано до суду підтвердження факту купівлі будівельних матеріалів згідно рахунку №212 від 23 грудня 2013 року. Щодо явки та позиції сторін в суді апеляційної інстанції Позивач ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Також позивачем було подано під час судового засідання відповідь на відзив ОСОБА_2 , в якому ОСОБА_1 наголошує на бездіяльності Лохвицької районної спілки споживчих товариств. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку. Встановлені обставини справи Судом встановлено та не заперечується сторонами, що згідно договору купівлі -продажу нежитлового приміщення від 30 грудня 2013 року, укладеного між Лохвицькою районною спілкою споживчих товариств (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), останній придбав нежитлове підвальне приміщення загальною площею 345,7 кв.м., розташоване в АДРЕСА_1 на земельній ділянці місцевої ради розміром 0,1100 га з кадастровим №5322610100:50:004:0208. Даний договір посвідчено нотаріусом Першої Лохвицької державної нотаріальної контори Жук Т.П. та зареєстровано в реєстрі за №2854 (т.1, а.с. 12-13). Актом на списання основних засобів від 13 грудня 2013 року встановлено доцільність списання з балансу Лохвицької районної спілки споживчих товариств котельню магазину, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 10,1 кв.м. у зв`язку з аварійним станом та руйнуванням будівлі (т.1, а.с. 19). 07 вересня 2016 року між Лохвицькою районною спілкою споживчих товариств та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з яким Лохвицька районна спілка споживчих товариств продала ОСОБА_3 59/100 частини нежитлової будівлі (магазину літ. "А-2", загальною площею 712,2 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та включає : тамбур "1-1" пл. 3,0 кв. м, сходи "1-2" пл. 24,0 кв.м, 1/2 частина сходів "1-13" пл. 11,0 кв.м, торгівельний зал "1-18" пл. 190,6 кв.м, склад "1-19" пл. 25,4 кв.м, склад "1-20" пл. 15,5 кв.м, склад "1-21" пл. 17,0 кв.м, склад "1-22" пл. 13,5 кв.м, туалет "1-23" пл. 1,0 кв.м, вмивальня "1-24" пл. 1,0 кв. м, коридор "1-25" пл. 9,8 кв.м, сходи "1-26" пл. 23,0 кв.м, комерційний відділ "1-27" пл. 22,6 кв.м, склад "1-28" пл. 23,1 кв.м, коридор "1-29" пл. 8,2 кв.м, склад "3-1" пл. 14,0 кв.м, котельня "4-1" пл. 10,1 кв. м, загальною площею 412,8 кв.м, посвідченого приватним нотаріусом Лохвицького районного нотаріального округу Полтавської області Сегет Л.В., зареєстрованого в реєстрі за № 509 (т.2, а.с. 39). 28 вересня 2016 року ОСОБА_2 було подаровано ОСОБА_3 59/100 частини нежитлової будівлі (магазину літ. "А-2", загальною площею 712,2 кв.м.), що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 та включає: тамбур "1-1" пл. 3,0 кв. м, сходи "1-2" пл. 24,0 кв.м, 1/2 частина сходів "1-13" пл. 11,0 кв.м, торгівельний зал "1-18" пл. 190,6 кв.м, склад "1-19" пл. 25,4 кв.м, склад "1-20" пл. 15,5 кв.м, склад "1-21" пл. 17,0 кв.м, склад "1-22" пл. 13,5 кв.м, туалет "1-23" пл. 1,0 кв.м, вмивальня "1-24" пл. 1,0 кв. м, коридор "1-25" пл. 9,8 кв.м, сходи "1-26" пл. 23,0 кв.м, комерційний відділ "1-27" пл. 22,6 кв.м, склад "1-28" пл. 23,1 кв.м, коридор "1-29" пл. 8,2 кв.м, склад "3-1" пл. 14,0 кв.м, котельня "4-1" пл. 10,1 кв. м, загальною площею 412,8 кв.м, згідно договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Лохвицького районного нотаріального округу Полтавської області Сегет Л.В., зареєстрованого в реєстрі за № 528 (т. 1, а.с. 145-146). Позиція суду апеляційної інстанції Щодо права власності на будівельні матеріали Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Цивільним законодавством України, а саме статтею 208 ЦК України, передбачено випадки, в яких правочин має вчинятись виключно в письмовій формі: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина перша статті 206 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Що ж стосується форми договору, то ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина перша статті 639 ЦК України). Якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття (частина перша статті 644 ЦК України). Що ж стосується договору купівлі-продажу, то за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України). Так, однією з вимог позивача є визнання права власності на будівельні матеріали, які залишились після розбирання об`єкту нерухомості, а саме котельні. Позивачем на підтвердження укладення усного договору купівлі-продажу будівельних матеріалів на суму 500,00 грн, отриманих від розбирання котельні, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , між Лохвицькою районною спілкою споживчих товариств та ОСОБА_1 подано до суду акт на списання основних засобів від 13 грудня 2013 року та рахунок №212 від 23 грудня 2013 року на суму 500,00 грн. Разом з тим, слід зазначити, що в судовому засіданні в суді першої інстанції представник Лохвицької районної спілки споживчих товариств не заперечував проти факту укладення вищевказаного договору купівлі-продажу та факту оплати позивачем рахунку №212 від 23 грудня 2013 року на суму 500,00 грн. З матеріалів справи вбачається, що позивач придбав будівельні матеріали, а саме цеглу та шифер на суму 500,00 грн, які були отримані від розбирання котельні, однак відомості щодо кількості цих матеріалів відсутні. Також відсутні докази того, що позивачу чинять перешкоди щодо користування та розпорядження саме тими будівельними матеріалами, які він придбав у грудні 2013 року. Відповідно до вимог частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Положеннями частини першої статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно вимог статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Враховуючи, що представник Лохвицької районної спілки споживчих товариств не заперечувала у суді першої інстанції щодо права власності ОСОБА_1 на будівельні матеріали, які останній придбав у грудні 2013 року та відсутність доказів, які б містили інформацію щодо кількості придбаної цегли та шиферу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку відмовивши позивачу у задоволенні даної позовної вимоги. Щодо бездіяльності Лохвицької районної спілки споживчих товариств З матеріалів справи вбачається, що Актом на списання основних засобів від 13 грудня 2013 року встановлено доцільність списання з балансу Лохвицької районної спілки споживчих товариств котельні магазину, що розташована за адресою: вул. Перемоги, 3, м. Лохвиця, площею 10,1 кв.м. у зв`язку з аварійним станом та руйнуванням будівлі. Відповідно до наказу Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 352 «Про затвердження типових форм первинного обліку» акт на списання основних засобів (форма № ОЗ-3) застосовується для оформлення вибуття основних засобів (крім автотранспортних засобів) при повному або частковому їх списанні. Акт складається у двох примірниках комісією, призначеною керівником підприємства, будови, організації, затверджується керівником підприємства (організації) або особою, на те уповноваженою. Перший примірник акта передають до бухгалтерії, другий залишається у особи, відповідальної за зберігання основних засобів та є підставою для здачі на склад запчастин, що залишилися в результаті їх списання, а також матеріалів, металобрухту і т.п. Витрати по списанню, а також вартість матеріальних цінностей, що надійшли від зносу та розборки будинків, споруд, демонтажу обладнання і т.п. відображають в акті в розділі «Розрахунок результатів списання об`єктів». Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Однак, матеріали справи не містять в собі відомостей щодо того, що спірна котельня на підставі Акта на списання основних засобів від 13 грудня 2013 року була списана із балансу відповідача, адже у вищевказаному акті мова йде саме про будівельні матеріали. Разом з тим, згідно статті 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі: знищення об`єкта нерухомого майна. Тому суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що умовою для припинення права власності на зруйноване нерухоме майно є відповідна заява власника. Так, ОСОБА_2 та Лохвицькою районною спілкою споживчих товариств не подавалися заявки на виключення котельні, для закриття реєстраційної справи в зв`язку зі знищенням об`єкту нерухомості. Щодо недійсності правочинів Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, яка визначає загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним; - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; - правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави, які б могли вплинути на недійсність договору купівлі-продажу та договору дарування, так як відчуження майна відбулося у відповідності до чинного законодавства України, а позивачем не було надано достатніх, належних та достовірних доказів, які б доводили недійсність даного правочину. Що ж стосується права власності позивача на будівельні матеріали, отримані при розбиранні котельні, то воно не є тотожним з правом власності на об`єкт нерухомості - котельню, тому не може впливати на недійсність правочинів. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовної заяви, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Отже, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Щодо судових витрат За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 15 березня 2021 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 23 липня 2021 року. Головуючий В.П. Пікуль Судді Т.В. Одринська О.О. Панченко