Постанова Сумський апеляційний суд № 591/7163/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2021 року м.Суми Справа №591/7163/20 Номер провадження 22-ц/816/945/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач), суддів - Левченко Т. А. , Ткачук С. С. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Рішки Діани Сергіївни на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 березня 2021 року, у складі судді Шелєхової Г.В., ухвалене у м. Суми, повний текст якого складено 30 березня 2021 року, в с т а н о в и в : 18 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який мотивувала тим, що з 02 квітня 2005 року по 24 квітня 2020 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з яким мають спільну дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дочка проживає разом з нею та перебуває на її утриманні, відповідач не надає в належному розмірі матеріальної допомоги на утримання дитини, тому просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 10000 грн щомісячно, з урахуванням індексації, до досягнення дитиною повноліття, а також судові витрати. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 29 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 3000 грн щомісячно, починаючи стягнення з 18 листопада 2020 року до досягнення дитиною повноліття на користь матері - ОСОБА_1 . Допущено негайне виконання рішення в межах суми стягнення за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 726 грн витрат на правничу допомогу в розмірі. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Рішки Д.С., посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду змінити в частині визначення розміру аліментів, стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1500 грн щомісячно, починаючи стягнення з 18 листопада 2020 року до досягнення дитиною повноліття на користь матері - ОСОБА_1 . Вказує, що у справі відсутні докази щомісячних витрат на дитину в розмірі 6000 грн. Доводить відсутність у власності відповідача транспортних засобів, а квартира АДРЕСА_1 є спільною власністю сторін та перебуває в іпотеці. Зазначає, що відповідачу 54 роки, він є особою з інвалідністю 2-ї групи і несе додаткові витрати на підтримку стану здоров`я, щорічне стаціонарне лікування, розмір його пенсії становить 2439,01 грн, інших постійних доходів не має, не працевлаштований, тому не має можливості сплачувати 3000 грн аліментів. Вважає помилковим висновок суду про невикористання відповідачем понад рік коштів із пенсійного рахунку через наявність у нього іншого джерела доходу, оскільки пенсією він не користувався через арешт рахунку виконавчою службою. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає доводи позивача безпідставними, просить рішення суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Зазначає, що не має можливості самостійно утримувати дочку, оскільки не працевлаштована, доходів не має. Доводить, що відповідач має фінансову можливість сплачувати аліменти на дочку у визначеному судом розмірі, оскільки займається міжміськими пасажирськими перевезеннями на чотирьох автомобілях, які з метою уникнення погашення кредитної заборгованості оформлені на сторонніх осіб, надає послуги по ремонту автомобілів на станції технічного обслуговування, отримує дохід від здачі в оренду спортзалу. У 2020 році відповідач придбав за 50 тис. доларів США автомобіль, який оформив на дочку від першого шлюбу, а також двічі відпочивав закордоном. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2020 року: 2102 грн х 100 = 210200 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 02 квітня 2005 року по 24 квітня 2020 року перебували у зареєстрованому шлюбі, мають спільну дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з матір`ю (а.с. 5, 6). Згідно з довідкою Сумського міського громадського об`єднання «Росток», Вих. № 15 від 12 листопада 2020 року, позивачка сплачує членські внески в СМНО «Росток» з січня по листопада місяць включно у розмірі 250,00 грн щомісячно за доньку ОСОБА_3 - ученицю 8-В класу КУ Сумської класичної гімназії Сумської міської ради (а.с. 8, 9). За даними довідки № 988/102 від 12.11.2020 року, ОСОБА_1 зареєстрована як безробітна в Сумському МЦЗ з 01 червня 2020 року, за період з 01 червня 2020 року по 03 вересня 2020 року її дохід становить 4000 грн (а.с. 10). Із довідки Сумського міського центру зайнятості № 812 від 23 березня 2021 року вбачається, що станом на 23 березня 2021 року ОСОБА_1 не перебуває в статусі безробітної (а.с. 146). За поясненнями ОСОБА_1 в суді першої інстанції на час розгляду справи вона офіційно не працює, знаходиться в пошуку роботи, що також нею підтверджується у відзиві на апеляційну скаргу. ОСОБА_2 має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та є особою з інвалідністю 2-ї групи безстроково, отримує пенсію в розмірі 2439 грн 01 коп (а.с. 64, 75, 149). Як вбачається з довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області ОСОБА_2 пенсію не одержує з поточного рахунку більше як один рік (а.с. 79). Доводи позивача про наявність у власності відповідача чотирьох автомобілів з реєстраційними номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 та отримання доходів від зайняття міжміськими пасажирськими перевезеннями, не підтверджено будь-якими доказами та спростовуються довідкою Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Сумській області, за даними якої ОСОБА_2 не є власником транспортних засобів з реєстраційними номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 (а.с. 74). Не надано позивачем належних та допустимих доказів здійснення відповідачем діяльності по ремонту автомобілів та отримання доходів від оренди спортивного залу за адресою: АДРЕСА_2 , а надані ОСОБА_1 роздруківки з мережі інтернету не є належними доказами в розумінні ст. 78 ЦПК України отримання відповідачем доходів від надання таких послуг. Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову ОСОБА_1 мотивоване тим, що неповнолітня дочка сторін проживає з матір`ю та перебуває на її утриманні, потребує матеріальної допомоги на своє утримання з боку батька, який в силу ст. 180 СК України зобов`язаний та, являючись працездатним, може її утримувати шляхом сплати аліментів щомісячно. За недоведеності позивачем щомісячних витрат на дитину у розмірі 20000 грн, суд, врахувавши майнове становище сторін, наявність у відповідача щомісячного офіційного стабільного доходу у вигляді пенсії, яку він не використовує понад рік, відсутність на його утриманні інших осіб, вік дитини, визначив до стягнення аліменти на утримання дочки у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Частиною 2 ст. 182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. Згідно з ст. 7 Зaкoну України «Про Державний бюджет України нa 2020 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей вікoм від 6 до 18 років з 1 січня 2020 року - 2318 гривень. З урахуванням наведених норм права, встановлених обставин справи, визначеного Законом розміру прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років та наявності рівного обов`язку кожного із батьків утримувати дитину, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дочки та вважає, що суд правильно визначився із способом їх стягнення та розміром, присудивши аліменти на дитину у твердій грошовій сумі 3000 грн щомісячно. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність у відповідача можливості сплачувати аліменти на дочку, встановлення інвалідності та отримання доходу лише від пенсійних виплат, не звільняє його від обов`язку утримувати неповнолітню дитину. Доводи апеляційної скарги про неможливість відповідача сплачувати аліменти на дочку у визначеному судом розмірі через проходження ним періодичного лікування, є безпідставними, оскільки суду не надано ніяких доказів про необхідність такого лікування та його вартість. Крім того, суд дійшов правильного висновку, що невикористання ОСОБА_2 пенсійних коштів з банківського рахунку понад рік, свідчить про наявність у нього іншого джерела доходу, крім пенсії. Доводи апеляційної скарги про те, що визначення судом аліментів на дитину розмірі 3000 грн є завищеним у зв`язку з відсутністю у батька фінансової можливості сплачувати таку суму аліментів та недоведеністю позивачем щомісячних витрат на дитину в розмірі 6000 грн, апеляційний суд вважає необґрунтованими та за наявності рівного обов`язку кожного із батьків утримувати неповнолітніх дітей, визначений судом розмір аліментів відповідає вимогам виваженості, розумності, справедливості, інтересам дитини та відповідає мінімально гарантованому розміру аліментів, встановленому ч. 2 ст. 182 СК України. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та додержані норми процесуального права. Долучені до апеляційної скарги нові докази, які не були надані відповідачем суду першої інстанції, а саме: заява ОСОБА_2 до Зарічного відділу ДВС міста Суми ГТУЮ у Сумській області від 28.10.2019 року про зняття арешту з рахунку, довідка АТ «Райффайзен Банк Аваль», видана ОСОБА_2 24.10.2019 року про відсутність перед банком невиконаних зобов`язань по рахунку № 0208278200 та відповідь АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 19.06.2020 р. № 81-15-9/4614 про відмову у наданні інформації, надана на запит адвоката Рішки Д.С., не підтверджують доводів апеляційної скарги про те, що відповідач не користувався пенсією через арешт рахунку виконавчою службою, крім того відповідачем не ставилось питання щодо поважності причин неподання цих доказів до суду першої інстанції. Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Рішки Діани Сергіївни залишити без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О.Ю. Кононенко Судді : Т.А. Левченко С.С. Ткачук