Постанова Сумський апеляційний суд № 592/10145/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2021 року м.Суми Справа №592/10145/20 Номер провадження 22-ц/816/1609/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка була подана його представником - адвокатом Кордюком Віталієм Петровичем, на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 серпня 2021 року ухваленого в складі судді Клименко А.Я. в м. Суми, повний текст якого складений 26 серпня 2021 року, у цивільній справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, В С Т А Н О В И В: У вересні 2020 року ФОП ОСОБА_2 , діючи через свого представника - адвоката Огорілка Ю.М., звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 62744 грн 00 коп. Свої вимоги мотивував тим, що 17 червня 2017 року між ним та відповідачем був укладений договір, відповідно до якого він зобов`язався поставити меблі, вартість замовлення становила 360215 грн 00 коп. У визначений умовами договору строк товар був доставлений та змонтований, проте, відповідачем не виконані свої зобов`язання в частині оплати вартості замовлення, на даний час заборгованість становить 62744 грн 00 коп., яку і просить стягнути на свою користь. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 13 серпня 2021 року позов ФОП ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_2 62744 грн 00 коп. за договором, 841 грн 00 коп. в рахунок повернення судового збору та 5000 грн витрат на правничу допомогу. Не погоджуючись з вказаним рішення суду, ОСОБА_1 діючи через свого представника - адвоката Кордюка В.П. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачена можливість поставки товару без його повної оплати. Наголошує на тому, що позивач здійснює підприємницьку діяльність, проте, належних доказів на підтвердження фактично отриманих коштів від відповідача суду надано не було. У свою чергу відповідач позбавлений можливості надати такі докази через їх відсутність. Враховуючи те, що у порушення вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України до заперечення на апеляційну скаргу позивачем не було долучено доказів надсилання його учасникам справи, апеляційний суд не бере його до уваги. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 17 травня 2017 року між ФОП ОСОБА_2 на ОСОБА_1 укладено договір на поставку товару №1723 (а.с. 4-5), відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання, протягом 60 банківських днів з моменту внесення залогу, поставити ОСОБА_1 меблі, а саме: арку, сходи, фасад гардеробної, стінову панель, кухню, а останній, у свою чергу, прийняти товар та провести остаточний розрахунок. Вартість замовлення становить 360215 грн 00 коп. Замовник гарантував виконавцю внести заставу 70 % від загальної вартості замовлення, що складає 250000 грн, а 30% доплату, що складає 110215 грн, - після приходу товару на склад виконавця, що сплачується перед отриманням товару. Крім того, пунктом 5.2 цього договору визначено, що до моменту отримання товару замовник зобов`язується повністю оплатити вироби у відповідності до підписаного додатку №1 до договору. 27 червня 2017 року ОСОБА_1 на виконання цього договору було передано ФОП ОСОБА_2 250000 грн, а 13 липня 2018 року 47471 грн 00 коп., що підтверджується прибутковими касовими ордерами за №15 та №660 (а.с. 6). Сторонами також не спростовується виконання ФОП ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань згідно договору від 17 травня 2017 року із поставки меблів. Крім того, в суді першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Так, свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що він в період з 2016 року по 2019 рік працював у ФОП ОСОБА_2 та був відповідальний за замовлення ОСОБА_1 , контролював весь процес до повного встановлення меблів. Він неодноразово телефонував ОСОБА_1 щодо проведення ним повного розрахунку та отримання замовлення. ОСОБА_1 обіцяв розрахуватися після того як меблі будуть змонтованими повністю. Наголосив на тому, що ОСОБА_1 завжди отримував квитанції про сплату. Із показань свідка ОСОБА_5 слідує, що від здійснює підприємницьку діяльність з виготовлення меблів та виконував замовлення за договором, укладеним між сторонами. Замовлені відповідачем меблі були виготовлені, поставлені до приміщення ОСОБА_1 та змонтовані, проте, він повністю не розрахувався за отриманий товар. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було надано доказів на підтвердження проведення повної оплати за поставлений йому позивачем товар, розмір заборгованості становить 62744 грн 00 коп., що і підлягає стягненню на користь позивача. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи та вимогам закону. Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до статей 526, 530, 610, 611 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. У відповідності до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом ст.ст. 76 - 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов`язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник, зокрема, щодо вчинення боржником дій, які мають наслідком припинення зобов`язання, у випадку, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі №904/5726/19. Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем у доводах апеляційної скарги, що ФОП ОСОБА_2 виконав взяті на себе зобов`язання за договором від 17 червня 2017 року, замовлені ОСОБА_6 меблі були доставлені та змонтовані у визначені договором строки. У свою чергу відповідачем ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду рішення суду не надано будь-яких доказів на підтвердження виконання ним умов договору, щодо проведення повної оплати за отриманий товар. З клопотанням про витребування таких доказів відповідач до суду першої інстанції також не звертався. Із наданих позивачем прибуткових касових ордерів слідує, що ОСОБА_1 сплачено на виконання договору про поставку товару від 17 червня 2017 року на суму 297471 грн 00 коп., тобто розмір заборгованості становить 62744 грн 00 коп. Щодо доводів відповідача про не надання позивачем належних доказів на підтвердження неотримання ним грошових коштів за договором на поставку товару від 17 червня 2017 року то їх колегія суддів вважає непереконливими, оскільки з огляду на правову позицію Верхового Суду, викладену у постанові від 15 червня 2021 року у справі 904/5726/19, обов`язок доведення належного виконання зобов`язання покладено саме на боржника. Положення пункту 5.2 укладеного між сторонами договору, на який посилається відповідачем в апеляційні скарзі, також не є доказом виконання ОСОБА_1 договору щодо внесення повної оплати за отримані ним меблі. Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційнийсуд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка була подана його представником - адвокатом Кордюком Віталієм Петровичем, залишити без задоволення, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О.І. Собина Судді: О.Ю. Кононенко С.С. Ткачук