LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4872923/1095/20

від 26.07.2021 ·

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/1095/20 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: Головуючого судді: Ярош А.І. суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 29 квітня 2021 року про зупинення провадження у справі №923/1095/20 за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" про стягнення боргу в сумі 367 371 028,85 грн, ВСТАНОВИЛА: В провадженні Господарського суду Херсонської області знаходиться справа №923/1095/20 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" про стягнення боргу за договором № 18-552-Н від 06.11.2018 щодо купівлі-продажу природного газу на загальну суму 367 371 028,85 грн. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 29 квітня 2021 року (суддя Пригуза П.Д.) провадження у справі № 923/1095/20 зупинено до набрання законної сили судовими рішеннями Господарського суду Херсонської області у справі №923/192/21. Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що справа №923/192/21, яка розглядається Господарським судом Херсонської області, є пов`язаною зі справою №923/1095/20, оскільки за результатами її розгляду будуть встановлені фактичні обсяги та вартість купленого відповідачем природного газу за спірний період, що в свою чергу, вплине на надання судом оцінки доказам у даній справі та обґрунтованості заявленого позивачем до стягнення розміру заборгованості. Прийняття рішення у даній справі без урахування обставин, які є предметом розгляду у справі №923/1095/20, призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів відповідача. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з вказаною ухвалою не погодилось та звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Херсонської області від 29.04.2021 року у справі №923/1095/20 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Відповідача по справі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що Господарський суд Херсонської області під час прийняття оскаржуваної ухвали обмежився встановленням факту пов`язаності справи № 923/192/21 з даною справою. Між тим для правильного застосування пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України він мав встановити та обґрунтувати саме неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої, тоді як таких відомостей оскаржувана ухвала не містить. Як вбачається з матеріалів справи № 923/1095/20, підставою для звернення із позовною заявою до суду є несвоєчасні розрахунки Відповідача за поставлений природний газ за Договором, предметом позову є стягнення заборгованості за поставлений природний газ за Договором у період з листопада 2018 по липень 2020. При цьому, скаржник вважає, що місцевим господарським судом залишено поза увагою той факт, що матеріали справи № 923/1095/20 містять усі необхідні докази як поставки природного газу, так і неповної оплати з боку Відповідача. Позивачем було повідомлено суд першої інстанції про всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та надано всі докази, які підтверджують такі обставини. Жоден із вищенаведених доказів в межах справи № 923/1095/20 Відповідачем не оспорюється, доказів протилежного Відповідачем не надано. В той же час, Відповідач вчинив цілий ряд дій, шо свідчать про схвалення та прийняття правочину до виконання. Відповідач підписав акти-приймання передачі природного газу за Договором. Звертає особливу увагу апеляційного суду на те, шо Відповідач частково оплатив спожитий природний газ за спірним договором, шо підтверджується надходженням від Відповідача грошових коштів із призначенням платежу саме по спірному Договору. На сьогодні Договір закінчив свою дію в частині реалізації газу, а частина заборгованості за поставлений за Договором природний газ лишається непогашеною. Крім того, за доводами апелянта, Господарський суд Херсонської області залишив поза увагою аргументи Позивача про те, що Відповідачем в підтвердження клопотання про зупинення провадження не подано жодного доказу, який би підтверджував обставини невідповідності, на думку Відповідача, обсягів природного газу, зазначених в актах приймання-передачі природного газу, фактичним обсягам. При цьому, сама по собі взаємопов`язаність двох справ не може свідчити про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи № 923/192/21, Господарський суд Херсонської області мав достатні правові підстави для розгляду та вирішення по суті справи № 923/1095/20. Таким чином, не звернувши уваги на наведені обставини, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі, порушивши при цьому приписи пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України. З урахуванням предмета позову у справі № 923/192/21 суд у справі № 923/1095/20 не обмежений можливістю самостійно встановити та оцінити обставини для вирішення спору з огляду на предмет доказування, яким є обставини щодо виконання сторонами зобов`язань за договором № 18-552-Н від 06.І І.2018 в частині поставки й оплати природного газу за період з листопада 2018 року по липень 2020 року. На думку скаржника, судом першої інстанції також не було враховано, що у разі задоволення позовних вимог у справі № 923/1095/20 ТОВ «Херсонрегіонгаз» не обмежене у праві на поновлення порушеного права шляхом звернення до суду у порядку статті 320 ГПК України. Тобто, Господарським процесуальний кодексом України передбачено ефективний механізм поновлення прав сторони за результатами розгляду іншої справи (перегляд рішень за нововиявленими або виключними обставинами), що додатково спростовує висновок місцевого суду щодо неможливості подальшого розгляду даної справи. Дії Відповідача щодо подання необґрунтованого клопотання про зупинення провадження у справі, а також прийняття Господарським судом Херсонської області оскаржуваної ухвали принципу процесуальної економії господарського судочинства не відповідають та порушують права Позивача на розгляд спору в розумний строк. Крім того, апелянт зазначає, що за відсутності рішення, яке набрало законної сили (до вирішення питання щодо розбіжностей в частині визначення об`єму) величина об`єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ. А тому, презюмується обсяг природного газу, визначений за показами комерційних вузлів обліку природного газу відповідно до умов, установлених Кодексом газорозподільних систем, та зазначений в актах приймання-передачі природного газу, підписаних між Позивачем та Відповідачем у відповідності до умов Договору, які долучені до матеріалів позову. Також скаржник зауважує, що судом першої інстанцій не було застосовано висновків Верховного Суду з питання застосування статті 227 ГПК України, викладені за змістом постанов у справах № 910/5425/18 та № 910/1667/19. Поза увагою Господарського суду Херсонської області залишились наступні висновки Верховного Суду щодо застосування норми статті 227 ГПК України: - висновки, викладені за змістом постанов Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №904/3935/18, від 29 04.2020 у справі № 903/611/19, від 18.05.2020 у справі № 905/1728/14, №908/4808/14, щодо можливості зупинення провадження у справі виключно за наявності беззаперечних підстав для цього; - висновки, викладені за змістом постанов Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №910/12694/18, від 17.04.2019 у справі № 924/645/18, від 20.12.2019 у справі №910/13234/18, від 13.09.2019 у справі № 912/872/18, від 21.02.2019 у справі № 910/974/18 про те, що саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України; - висновки, викладені за змістом постанови Верховного Суду від 02.06.2020 у справі №910/6674/19 щодо заборони посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Також, скаржник посилається на те, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до порушення законних прав Позивача, до затягування строків розгляду, перебування в стані невизначеності учасників процесу, шо свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, шо покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Враховуючи вищенаведене, апелянт вважає ухвалу Господарського суду Херсонської області від 29.04.2021 у справі № 923/1095/20 такою, що була прийнята з порушенням норми статті 227 Господарського процесуального кодексу України, а також статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 року відкрито апеляційне провадження по справі №923/1095/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 29 квітня 2021 року про зупинення провадження. Вирішено розглянути апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 29 квітня 2021 року про зупинення провадження у справі №923/1095/20 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідно до приписів ст. ст. 267, 268 Господарського процесуального кодексу України, судовою колегією встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заяв, а також заперечень щодо заявлених клопотань. Відзив на апеляційну скаргу, будь-які заяви чи клопотання до суду не надходили, сторони повідомлені про апеляційний розгляд справи шляхом направлення копії ухвали суду від 29.06.2021 року на електронні адреси сторін, у зв`язку з тимчасовим припиненням відправки Південно-західним апеляційним господарським судом поштової кореспонденції. Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зокрема, про зупинення провадження у справі розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи (частина 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України). Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків. Судом апеляційної інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" про стягнення боргу за договором № 18-552-Н від 06.11.2018 щодо купівлі-продажу природного газу на загальну суму 367 371 028,85 грн. В процесі розгляду справи 15.04.2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" подано клопотання про зупинення провадження у справі з клопотанням про поновлення процесуального строку для його подання. Клопотання обґрунтовано такими обставинами та правовими нормами. У провадженні Господарського суду Херсонської області перебуває справа №923/1095/20 за позовною заявою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонрегіонгаз про стягнення боргу, а також інша справа № 923/192/21 у цьому ж суді за позовом Акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" до цього ж відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонрегіонгаз про визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог у розмірі 103 571 309,51 грн. Відповідач вважає, що зазначені дві справи є взаємопов`язаними і, відповідно до приписів пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, оскільки є, на думку відповідача, об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку господарського судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в справі № 923/192/21. Об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, на думку відповідача, полягає у наступному. Так, згідно з позовними вимогами AT НАК Нафтогаз України Відповідач ТОВ Херсонрегіонгаз не виконує зобов`язання за договором купівлі-продажу природного газу № 18-552-Н від 06.11.2018 у розмірі 367 371 028,85 грн. В свою чергу, Відповідачем не визнається зобов`язання у розмірі 367 371 028,85 грн., оскільки зобов`язання за договором № 18-552-Н від 06.11.2018 у сумі 103 571 309,51 грн. було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідна заява міститься у матеріалах справи (том 1 а.с. 216). Відповідачем обґрунтовуються правові можливості для припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі норм постанови Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 № 143 Питання споживання природного газу, зокрема абз. 4 п. 2 цієї постанови, яким визначено, що не нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 р. № 619 (ЗП України. 1996 р. № 13. ст. 360), в редакції, що діяла до 1 жовтня 2014 р., а також штрафні санкції З відсотки річних та інфляційні витрати, нараховані на таку заборгованість. Не погодившись з цим, AT НАК "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Херсонської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонрегіонгаз про визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог у розмірі 103 571 309,51 грн. За вказаною заявою AT НАК "Нафтогаз України" відкрито іншу справу за № 923/192/21). Отже, позивачем у цій справі обрано наведений спосіб захисту своїх вимог, що в результаті його процесуальних рішень Господарський суд Херсонської області наразі розглядає справу № 923/192/21 між тими самими сторонами але з іншим предметом, що пов`язаний із цим предметом спору та ґрунтується на взаємних зобов`язаннях сторін спору, передбачених абз. 4 п. 2 постанови Уряду від 27 лютого 2019 р. №

143. Відповідач наводить також відомості, що мають значення при розгляді цієї справи, зокрема таке. В судах України існує декілька судових проваджень у різних регіонах України за позовами постачальників природного газу до Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з AT НАК "Нафтогаз України" сум безпідставно збережених коштів, які мотивовані аналогічними підставами позовів, а саме невиконанням AT НАК "Нафтогаз України" обов`язку, передбаченого абз. 4 п. 2 постанови Уряду від 27 лютого 2019 № 143, зокрема: № 910/10977/20, № 910/18403/20, № 910/17894/20, № 910/16383/20, № 915/1334/20. В свою чергу, AT НАК "Нафтогаз України" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправним і нечинним абз. 4 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 "Питання споживання природного газу", справа № 640/3438/21. Серед підстав позову AT НАК "Нафтогаз України" вказало, що дія абз. 4 п. 2 оскаржуваної постанови стала наслідком звернення постачальників природного газу для потреб населення, які закуповували газ у позивача у період 2015-2019р.р., до суду з позовами до АК "НАК "Нафтогаз України" про повернення як переплати коштів, сплачених на користь позивача за придбаний природний газ, а також стягнення 3% річних та інфляційних втрат. У зв`язку з розглядом Окружним адміністративним судом міста Києва справи № 640/3438/21, судові провадження № 910/10977/20, № 910/18403/20, № 910/17894/20, № 910/16383/20, № 915/1334/20 були зупинені (у тому числі за клопотаннями AT НАК "Нафтогаз України") до набрання законної сили рішенням у справі № 640/3438/21. Відповідач вказує, що постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2021 Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2020 по справі №915/1334/20 про зупинення провадження до набрання законної сили рішенням у справі № 640/3438/21 залишено без змін. Таким чином, на думку відповідача, наведені судові провадження є тотожними за суб`єктним складом (постачальники природного газу та AT НАК "Нафтогаз України"), матеріально-правовими вимогами, які досліджуються судом (визначення розміру зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу та його стягнення) та підставами позову, що обґрунтовують звернення до суду - встановлення судом обов`язку у AT НАК "Нафтогаз України" передбаченого абз. 4 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143, який, в свою чергу, матиме преюдиційне значення при вирішенні спору у справі № 923/1095/20 та v справі № 923/192/21. Таким чином, розгляд справ № 923/192/21 та № 923/1095/20 є взаємопов`язаним та без встановлення судом вищезазначених обставин у справі № 923/192/21, розгляд справи № 923/1095/20 є об`єктивно неможливим, оскільки у випадку відмови у позові у справі 923/192/21 судом буде встановлено фактичні обставини та юридичні підстави для розгляду цього спору. Розглянувши та оцінивши наявні матеріали справи, з урахуванням доводів учасників судового процесу, судова колегія доходить наступних висновків. Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу. Згідно з наведеною правовою нормою обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. У разі застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України за вимогами ст.234 ГПК України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали. Суд звертає увагу, що пов`язаність справ полягає у тому, що рішення у іншій справі, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої справи полягає в тому, що обставини, які розглядаються в іншій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі №904/6636/17 від 27.02.2018. Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти неможливість господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин. По суті зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи. Враховуючи приписи п. 5 ч. 1 ст.227 ГПК України, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку передбаченому п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи. Судова колегія зазначає, що при винесенні ухвали про зупинення провадження у справі суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору, законності та обґрунтованості позовних вимог на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Предметом позову у цій справі №923/1095/20 є вимога АТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з ТОВ "Херсонрегіонгаз" 367 371 028,85 грн. за договором купівлі-продажу природного газу № 18-552-Н від 06.11.2018. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, зокрема, на підписання сторонами актів приймання-передачі природного газу з зазначенням обсягів отриманого газу та його вартості. Натомість, предметом позову від 12.02.2021 по справі №923/192/21 є вимоги АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ТОВ "Херсонрегіонгаз" про визнання недійсним одностороннього правочину відповідача, що оформлений у вигляді адресованої позивачеві заяви від 13.11.2020 № 201113/Ю/02 відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема тих, що є предметом спору у справі № 923/1095/20. Підставою часткового невизнання вимог позивача відповідачем та зарахування зустрічних вимог вказано норми постанови Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 № 143 Питання споживання природного газу, зокрема абз. 4 п. 2 цієї постанови, яким визначено алгоритми дій постачальників природного газу для потреб побутових споживачів при визначенні заборгованості за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 № 619 (ЗП України. 1996 № 13. ст. 360), в редакції, що діяла до 1 жовтня 2014, а також штрафні санкції 3% річних та інфляційні витрати, нараховані на таку заборгованість. Як вбачається із заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 13.11.2020 року №201113/ю/02, в ній зазначено про наявність боргу ТОВ «Херсонрегіонгаз» перед НАК «Нафтогаз України» в сумі 367 371 028,85 грн., стягнення якого є предметом даної справи, а також зазначено, що існує зобов`язання НАК «Нафтогаз України» перед ТОВ «Херсонрегіонгаз» за договорами у сумі 103 571 309,51 грн., в тому числі за спірним у даній справі договором №18-552-Н від 06.11.2018 року, а також за іншими договорами. (т.1 а.с.216). Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що за наслідками розгляду справи №923/192/21 судом може бути прийняте рішення про відмову у позові, що безумовно вплине на законність, обґрунтованість і правильність рішення у справі № 923/1095/20, оскільки зміниться розмір заборгованості відповідача перед позивачем. Натомість, у разі прийняття судом рішення у справі №923/192/21 про задоволення вимог АТ НАК Нафтогаз України та визнання недійсним одностороннього правочину відповідача, що оформлений у вигляді адресованої позивачеві заяви від 13.11.2020 № 201113/Ю/02 відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, рішення у вказаній справі не вплине на правовий результат розгляду спору у справі № 923/1095/20. Враховуючи викладене, оскільки предметом позову у справі №923/192/21 є вимоги про АТ НАК Нафтогаз України про визнання недійсним одностороннього правочину відповідача, що оформлений у вигляді адресованої позивачеві заяви від 13.11.2020 № 201113/Ю/02 відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, що може вплинути на розмір заборгованості ТОВ «Херсонрегіонгаз» за договором №18-552-Н від 06.11.2018 року, стягнення за яким є предметом даної справи, судова колегія доходить висновку про пов`язаність вказаних справ відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України та неможливість вирішення даної справи до прийняття остаточного судового рішення у справі №923/192/21. Суд першої інстанції правомірно зазначив, що за результатами розгляду справи №923/192/21 будуть встановлені фактичні обсяги та вартість купленого відповідачем природного газу за спірний період, що в свою чергу, вплине на надання судом оцінки доказам у даній справі та обґрунтованості заявленого позивачем до стягнення розміру заборгованості. Прийняття рішення у даній справі без урахування обставин, які є предметом розгляду у справі №923/1095/20, призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів відповідача. Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтоване зупинення судом першої інстанції провадження у даній справі, що є порушенням положень п.1. ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає таке. В силу норм ч.1 cт.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Пунктом 1 cтатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (п. п. 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (п. 51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Поруч з вказаним, Конвенція в першу чергу також гарантує "процесуальну" справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubov and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), §103). З огляду на практику Європейського суду з прав людини, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства. Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку "розумності строку" розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо. Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Папазова та інші проти України від 15.03.2012). Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити "розумним", не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин. Відповідно до ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом господарських спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Тобто, виходячи з цієї норми, в першу чергу, суд має справедливо, тобто з дотриманням принципу верховенства права, вирішити господарський спір. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає помилковими твердження скаржника про те, що зупинення провадження у цій справі є порушенням ст.6 Конвенції. Судова колегія відхиляє доводи апелянта про те, що у разі задоволення позовних вимог у справі № 923/1095/20 ТОВ «Херсонрегіонгаз» не обмежене у праві на поновлення порушеного права шляхом звернення до суду у порядку статті 320 ГПК України, оскільки процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та, що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія-97 проти України» ("Diya 97" v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями). Колегія суддів звертає увагу, що зупинення провадження у справі не є порушенням розумних строків розгляду справи, якщо таке зупинення відповідає вимогам ст.227 та ст.228 ГПК України. Пунктом 5 ч.1 ст.227 ГПК України передбачено зупинення провадження у справі саме у разі «об`єктивної неможливості розгляду справи..», що, в свою чергу, покладає обов`язок об`єктивно та всесторонньо оцінити всі обставини справи, підстави позову, заявлені суду клопотання про витребування або забезпечення доказів, аби зробити висновок щодо можливості чи неможливості розгляду справи по суті до вирішення іншої справи з метою ухвалення у справі справедливого та остаточного судового рішення. З огляду на викладене, судовою колегією відхиляються доводи апелянта про можливість суду встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду на підставі наявних доказів. Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги. Отже, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що з метою забезпечення рівності прав усіх учасників справи щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, недопущення порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплено право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановивши об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення пов`язаної з нею справи №923/192/21, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зупинення провадження у справі № 923/1095/20 до набрання законної сили рішенням суду у справі №923/192/21. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищенаведене, оскільки доводи апеляційної скарги, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія доходить висновку, що ухвала Господарського суду Херсонської області від 29 квітня 2021 року у справі №923/1095/20 підлягає залишенню без змін. Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, судовий збір за апеляційний перегляд рішення покладається на скаржника. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, п.1 ч.1 ст.275, ст. 276, 280 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 29 квітня 2021 року у справі №923/1095/20 залишити без змін. Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя А.І. Ярош Судді Г.І. Діброва Н.М. Принцевська

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»