Постанова 4872 № 916/1164/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1164/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Аленіна О.Ю. суддів: Лавриненко Л.В., Мишкіна М.А. секретар судового засідання: Герасименко Ю.С. За участю представників учасників справи: від ФГ "Хорсагро альянс" - адвокат Селюков П.В. від ТОВ "Бессарабія плюс" - адвокат Лобанов Р.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Хорсагро альянс" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.04.2021 у справі №916/1164/21 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Бессарабія плюс" про забезпечення позову, пред`явленого до 1) Державного підприємства "Сетам" 2) Фермерського господарства "Хорсагро альянс" 3) Приватного виконавця Хлєбнікова Олександра Володимировича про визнання недійсними електронних торгів та протоколу, скасування протоколу проведення електронних торгів ВСТАНОВИВ У квітні 2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "Бессарабія плюс" звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до державного підприємства „Сетам, фермерського господарства „Хорсагро альянс, приватного виконавця Хлєбнікова Олександра Володимировича про: - визнання недійсними електронних торгів, проведених державним підприємством „Сетам 12.04.2021 із реалізації лоту №470006 - сівалка пневматична суцільного висіву марки HORSCH, модель PRONTO 12NT, заводський номер 23101276, 2012 року виготовлення, оформлених протоколом проведення електронних торгів від №533967; - визнання недійсним та скасування протоколу проведення електронних торгів, сформованого за результатами проведення електронних торгів із реалізації лоту №470006 - сівалка пневматична суцільного висіву марки HORSCH, модель PRONTO 12NT, заводський номер 23101276, 2012 року виготовлення, а саме протоколу проведення електронних торгів № 533967 від 12.04.2021. Позовні вимоги обґрунтовані фактом порушення порядку визначення вартості майна, що мало наслідком продаж належної позивачу сівалки за заниженою вартістю. Разом із позовною заявою ТОВ „Бессарабія плюс було подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просив суд першої інстанції: - накласти арешт на сівалку пневматичну суцільного висіву марки HORSCH, модель PRONTO 12NT, заводський номер 23101276, 2012 року виготовлення; - заборонити державному підприємству „Сетам, фермерському господарству „Хорсагро альянс, органам державної виконавчої служби (державним виконавцям) та приватним виконавцям вчиняти будь-які дії щодо сівалки пневматичної суцільного висіву марки HORSCH, модель PRONTO 12NT, заводський номер 23101276, 2012 року виготовлення, в тому числі, оформляти акт про проведення електронних торгів, проводити реєстраційні дії, укладати правочини, вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.04.2021 по справі №916/1164/21 задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Бессарабія плюс", накладено арешт на сівалку пневматичну суцільного висіву марки HORSCH, модель PRONTO 12NT, заводський номер 23101276, 2012 року виготовлення, заборонено державному підприємству "Сетам", фермерському господарству "Хорсагро альянс", органам державної виконавчої служби (державним виконавцям) та приватним виконавцям вчиняти будь-які дії щодо сівалки пневматичної суцільного висіву марки HORSCH, модель PRONTO 12NT, заводський номер 23101276, 2012 року виготовлення, в тому числі, оформляти акт про проведення електронних торгів, проводити реєстраційні дії, укладати правочини, вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством щодо вказаного майна. В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції із посиланням на обставини справи приписи ст.ст. 137,138 ГПК України та висновки Верховного Суду щодо їх застосування, дійшов висновку про існування зв`язку між обраними позивачем заходами у вигляді накладення арешту на майно та заборони вчиняти певні дії щодо вказаного майна та предметом заявленого позову, що свідчить про наявність передбачених процесуальних законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що у зв`язку із завершенням торгів, які проводились державним підприємством „Сетам, що підтверджується протоколом проведення електронних торгів, застосування судом заходів забезпечення позову не може мати наслідком припинення, відкладення, зупинення чи інше втручанні у проведення конкурсу. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що до моменту розгляду по суті позовних вимог ТОВ „Бессарабія плюс існує обґрунтоване припущення, що право власності на належне позивачу майно може бути оформлено за переможцем торгів, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення поданої ТОВ „Бессарабія плюс заяви шляхом накладення арешту на майно та заборони вчинення будь-яких дій щодо такого майна. Також, пославшись на приписи ст. 141 ГПК України суд першої інстанції зазначив, що враховуючи обрані заявником заходи забезпечення позову, господарський суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування заходів зустрічного забезпечення. Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулося Фермерське господарство "Хорсагро альянс" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.04.2021 про забезпечення позову по справі №916/1164/21. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права та порушує його законні права та інтереси. Так, апелянт посилаючись на приписи ст. 73, 74, 137, 138 ГПК України та висновки Верховного Суду зазначає, що позивачем в обґрунтування своєї заяви не вказано та не долучено жодного доказу наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування забезпечення позову. Крім того заявником в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження свого припущення щодо можливості настання в майбутньому негативних наслідків, в тому числі вчинення відповідачами дій, спрямованих на відчуження спірного майна, а тому вказані припущення, на переконання апелянта, не можуть визнаватися судом як достатні підстави для вжиття заходів забезпечення позову. З приводу висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування зустрічного забезпечення скаржник зазначає, що зазначене твердження також нічим не обґрунтовано, та на думку апелянта, є незаконним та безпідставним. На переконання скаржника, у разі застосування забезпечення позову слід було застосувати і зустрічне забезпечення у зв`язку із тим, що апелянт як добросовісний набувач в будь якому разі буде нести збитки через зазначені заходи забезпечення позову у зв`язку із тим, що вони перешкоджають здійсненню підприємницької діяльності із використанням зазначеного майна. Більше того, як вказує апелянт, заходи зустрічного забезпечення потрібні ще й тому, що на сьогоднішній день Фермерське господарство «Хорсагро альянс» вже здійснило невід`ємні покращення зазначеного майна. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №916/1164/21 за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Хорсагро альянс" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.04.2021, призначено справу до розгляду на 21.07.2021. Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від ТОВ "Бессарабія плюс" в якому останнє просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. В обґрунтування своїх заперечень ТОВ "Бессарабія плюс" посилаючись на приписи ст. 137 ГПК України та висновки Верховного Суду зазначає, що звертаючись із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони відповідачам вчиняти будь-які дії щодо майна, позивач посилався на те, що невжиття вказаних заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Господарський суд Одеської області в оскаржуваній ухвалі, як вважає позивач, дійшов правомірного та обґрунтованого висновку, що невжиття заходу забезпечення позову у вигляді заборони передавати майно, яке було відчужено на публічних торгах, може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Як вважає позивач, передбачена процесуальним законом заборона особі вчиняти певні дії не є втручанням у повноваження підприємства, а виступає як обґрунтоване обмеження його дій виключно з метою забезпечення виконання судового рішення (в разі задоволення позовних вимог), причому судом першої інстанції з`ясовано, що невжиття відповідних заходів мало мати наслідком ускладнення або неможливість виконання рішення. Позивач зазначає, що скаржник посилаючись на поняття «вірогідності доказів» та приписи ст. 79 ГПК України, не надав із свого боку жодного доказу на підтвердження своєї правової позиції, які б мали за мету спростувати доводи та обставини, на які посилався позивач у заяві про забезпечення позову. В той час, як позивач в заяві про вжиття заходів забезпечення позову, послався на можливе ймовірне порушення прав позивача на відповідний об`єкт власності та зазначав на існування потенційної можливості настання в майбутньому негативних наслідків, в тому числі вчинення відповідачами певних реальних дій, спрямованих на відчуження, спірного майна. З приводу вжиття заходів зустрічного забезпечення позивач зазначає, що положеннями процесуального законодавства не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Вжитті судом першої інстанції заходи забезпечення позову, на переконання позивача, не позбавляють відповідачів їх конституційних прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, не перешкоджають відповідачам займатись господарською діяльністю та відсутні підстави стверджувати про можливі збитки відповідачів, які будуть понесені у майбутньому. До того ж, посилаючись на приписи ст. 216 ЦК України позивач зазначає, що у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, відповідно виникнуть права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору. Тобто покупцю (скаржнику) буде повернуто все, що він передав в результаті проведеної процедури торгів. Під час судового засідання від 21.07.2021 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні. Представник ТОВ "БЕССАРАБІЯ ПЛЮС" надав пояснення у відповідності до яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного. Згідно з приписами ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з наявних матеріалів справи, звертаючись до суду першої інстанції із позовною заявою до ДП "Сетам", ФГ "Хорсагро альянс" та приватного виконавця Хлєбнікова Олександра Володимировича, позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову. Необхідність вжиття заходів забезпечення позову ТОВ "Бессарабія плюс" обґрунтовує тим, що невжиття обраних заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, оскільки існує потенційна можливість настання в майбутньому негативних наслідків, в тому числі вчинення відповідачами дій, спрямованих на відчуження спірного майна. Таким чином, за твердженням позивача,ьзаявлені заходи забезпечення позову є розумними, адекватними, та зможуть забезпечити збалансованість інтересів позивача, а також інших учасників судового процесу. Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення заяви ТОВ "Бессарабія плюс" про забезпечення позову в повному обсязі. Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке. Згідно з ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Отже, забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). За висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, умовою застосування заходів до забезпечення позову за немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal у. the United Kingdom, (22414/93) 119961 ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). Іншими словами ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та визначених позивачем підстав подання такого позову, ним оспорюються електронні торги, а також протокол проведення даних торгів, за результатами проведення яких було реалізовано майно, а саме сівалку пневматичну суцільного висіву марки HORSCH, модель PRONTO 12NT, заводський номер 23101276, 2012 року виготовлення. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що приватним виконавцем, на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2020 по справі №916/1530/20 було відкрито виконавче провадження в межах якого винесено постанову про арешт майна позивача, зокрема сівалки пневматичної суцільного висіву марки HORSCH, модель PRONTO 12NT, заводський номер 23101276, 2012 року виготовлення. В подальшому приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності та згодом позивач отримав повідомлення про вартість арештованого майна. Згодом відбулися електронні торги з продажу арештованого майна позивача за результатами проведення яких переможцем визначено ФГ "Хорсагро альянс". Разом з цим позивач наголошує на порушенні в організації та проведення оцінки арештованого майна та вважає, що суб`єктом оціночної діяльності звіт про оцінку майна складений з порушенням відповідних нормативно-правових актів з оцінки майн, що в свою чергу могло призвести до встановлення невірної вартості оцінюваного майна. Отже, наразі існує спір щодо майна, яке належало позивачеві, але згодом було реалізованого на електронних торгах. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що невжиття заходів забезпечення позову, зокрема шляхом накладення арешту на спірне майно, може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (у випадку задоволення позовних вимог), подавши позов у цій справі, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду справи новий власник майна вчинить дії по розпорядженню майном, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. У той же час, у разі відмови у позові ФГ "Хорсагро альянс" не втратить можливості користуватися та розпоряджатися належним йому майном. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що обрані місцевим господарським судом заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, сівалку пневматичну суцільного висіву марки HORSCH, модель PRONTO 12NT, заводський номер 23101276, 2012 року виготовлення, є розумними, адекватними та такими, що пов`язані з предметом поданої ТОА Бессарабія Плюс позовної заяви. Разом з цим, колегія суддів вважає необґрунтованими вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову шляхом заборони ДП "Сетам", ФГ "Хорсагро альянс", органам державної виконавчої служби (державним виконавцям) та приватним виконавцям вчиняти будь-які дії щодо сівалки пневматичної суцільного висіву марки HORSCH, модель PRONTO 12NT, заводський номер 23101276, 2012 року виготовлення, в тому числі, оформляти акт про проведення електронних торгів, проводити реєстраційні дії, укладати правочини, вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством щодо вказаного майна, з огляду на таке. Судова колегія зазначає, що вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Зокрема, суд не повинен вживати такі заходи забезпечення позову, які пов`язані з втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств чи інших установ. У даному випадку, на переконання колегії суддів, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони особам вчиняти будь-які дії щодо майна, без конкретизації таких дій, є невиправданим втручанням у внутрішню господарську діяльність товариств та установ, та перешкоджатиме такій господарській діяльності. На переконання суду апеляційної інстанції такий спосіб забезпечення позову, не є розумним, оскільки за наявності накладеного арешту на майно сівалку пневматичну суцільного висіву марки HORSCH, модель PRONTO 12NT, заводський номер 23101276, 2012 року виготовлення, а також невирішеного між сторонами спору, відповідачі, а також будь-якій інші особи позбавлені можливості вчиняти дії відносно цього майна. Означене зумовлює прийняття рішення про скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 28.04.2021 по справі №916/1164/21 в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Державному підприємству "Сетам", фермерському господарству "Хорсагро альянс", органам державної виконавчої служби (державним виконавцям) та приватним виконавцям вчиняти будь-які дії щодо сівалки пневматичної суцільного висіву марки HORSCH, модель PRONTO 12NT, заводський номер 23101276, 2012 року виготовлення, в тому числі, оформляти акт про проведення електронних торгів, проводити реєстраційні дії, укладати правочини, вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством щодо вказаного майна. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта з приводу невжиття судом першої інстанції заходів зустрічного забезпечення з огляду на таке. За приписами ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Господарський процесуальний кодекс України не містить норми щодо випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення. Частиною 1 статті 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). З огляду на зміст ч. 4 ст. 141 ГПК України, суд не позбавлений можливості вирішити вказане питання за відповідним клопотанням в окремій ухвалі про зустрічне забезпечення. Розгляд судом заяви про забезпечення позову без вирішення питання зустрічного забезпечення не є порушенням вимог законодавства та не свідчить про незаконність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. Виходячи з приписів ч.4 ст.141 ГПК України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника звернутись із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подане після застосування судом заходів забезпечення позову, а неповернення заяви про забезпечення позову з мотивів відсутності пропозицій щодо зустрічного забезпечення не є тим порушенням норм процесуального права, що спричиняє необхідність скасування оскаржуваної ухвали. Така позиція викладена у постановах Верховного Суду України у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.01.2019р. у справі №915/870/18, від 10.10.2019 р. у справі №916/1572/19, від 28.10.2019р. у справі № 916/1845/19, від 27.06.2019р. у справі №916/73/19. Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Згідно з ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, ухвала Господарського суду Одеської області від 28.04.2021 по справі №916/1164/21 скасуванню в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких дії щодо майна. Керуючись статтями 264, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу задовольнити частково. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.04.2021 по справі №916/1164/21 скасувати в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Державному підприємству "Сетам", фермерському господарству "Хорсагро альянс", органам державної виконавчої служби (державним виконавцям) та приватним виконавцям вчиняти будь-які дії щодо сівалки пневматичної суцільного висіву марки HORSCH, модель PRONTO 12NT, заводський номер 23101276, 2012 року виготовлення, в тому числі, оформляти акт про проведення електронних торгів, проводити реєстраційні дії, укладати правочини, вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством щодо вказаного майна. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Бессарабія плюс" про забезпечення позову в цій частині відмовити. В іншій частині ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.04.2021 по справі №916/1164/21 залишити без змін. Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст постанови складено та підписано 26.07.2021. Головуючий суддя Аленін О.Ю. Суддя Лавриненко Л.В. Суддя Мишкіна М.А.