Постанова Одеський апеляційний суд № 523/3342/20

Номер провадження: 33/813/709/21 Номер справи місцевого суду: 523/3342/20 Головуючий у першій інстанції Малиновський О.М. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.07.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого судді - Комлевої О.С., з участю: секретаря судового засідання Воронової Є.Р., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Тарасенко Євгенії Василівни, адвоката Резніченко Юрія Олександровича, представника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також апеляційну скаргу адвоката Тарасенко Євгенії Василівни, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 27 березня 2020 року,- в с т а н о в и в: Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції. 21 лютого 2020 року інспектор ВР та ОМДТП УПП в Одеській області ДПП ст. лейтенант поліції Сидоров А.В. склав протокол про адміністративне правопорушення водієм ОСОБА_1 п. 8.7.3.е Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП. В протоколі зазначено, що 13 лютого 2020 року близько 09:28 годин, водій керуючи транспортним засобом марки Mercedes Benz, р/н НОМЕР_1 , та рухаючись за адресою: м. Одеса, вул. С. Палія з боку вул. Висоцького в напрямку вул. Марсельська при проїзді перехрестя з вул. Ак. Заболотного, розпочала рух на заборонений червоний сигнал світлофора, внаслідок чого відбулось зіткнення з транспортним засобом Dodge Caliber, р/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 та який здійснював рух по вул. Ак. Заболотного на дозволений зелений сигнал світлофора. Від удару автомобіль Dodge Caliber, р/н НОМЕР_2 , відкинуло на автомобіль BMW 730, р/н НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 . Від удару автомобіль Mercedes Benz, р/н НОМЕР_1 , відкинуло на автомобіль Mercedes Benz 190Р, р/н НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_4 , після чого автомобіль Mercedes Benz 190Р, р/н НОМЕР_4 , відкинуло на автомобіль Hyundai IX35, р/н НОМЕР_5 , під керування ОСОБА_5 , який стояв позаду нього. В подальшому від зіткнення автомобіль Mercedes Benz, р/н НОМЕР_1 , здійснив виїзд за межі проїзної частини, де допустив наїзд на перешкоду, а саме паркан. Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 27 березня 2020 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, шо становить 340 грн. Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 грн. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів стосовно строку на апеляційне оскарження. На вищевказану постанову суду адвокат Тарасенко Є.В., захисник Єрьоменко М.С. подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду скасувати та закрити провадження по адміністративній справі за відсутності події адміністративного правопорушення. Також, в апеляційній скарзі апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, посилаючись на те, що копію постанови апелянт отримала лише 23 квітня 2021 року під розписку, Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала. В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Тарасенко Є.В., захисник Єрьоменко М.С. посилається на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою з огляду на наступне. Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений 21 лютого 2020 року, що є порушенням ст. 254 КУпАП, оскільки подія мала місце 13 лютого 2020 року. Авто, в якому знаходилася ОСОБА_1 зіткнулося з іншим авто з правої сторони, що підтверджується матеріалами справи. Численні забої ОСОБА_1 з правої сторони свідчать про те, що ОСОБА_1 знаходилася на місці пасажира спереду, оскільки для водія тілесні ушкодження справа не характерні зовсім при даній ситуації. Висновки за результатами розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , її захисника адвоката Тарасенко Є.В., адвокатів Щерблюка О.М. та Резніченко Ю.О., представників потерпілого Стоянова Р.В., дослідивши матеріали справи, апеляційний суд, дійшов висновку про задоволення клопотання за таких підстав. Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому, що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Відповідно до приписів ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо особа не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову було ухвалено судом першої інстанції 27 березня 2020 року, без участі ОСОБА_1 . Постанова Суворовського районного суду м. Одеси від 27 березня 2020 року, отримана адвокатом Єрьоменко М.С. 23 квітня 2021 року (а.с. 42). Апеляційна скарга подана до суду разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження 28 квітня 2021 року (а.с. 47-50). За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що оскільки в матеріалах справи відсутні свідчення про направлення та отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови та враховуючи, щодо отримання адвокатом Тарасенко Є.В., захисником Єрьоменко М.С., лише 28 квітня 2021 року, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження та забезпечити ОСОБА_1 право на доступ до правосуддя, оскільки строк на апеляційне оскарження був пропущений з поважних причин. Розгляд питання щодо строків давності притягнення особи до адміністративної відповідальності в контексті національних та міжнародних норм права і практики європейського суду з прав людини. Вивчивши доводи поданої скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , її захисника адвоката Тарасенко Є.В., адвокатів Щерблюка О.М. та Резніченко Ю.О., представників потерпілого Стоянова Р.В., дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. При розгляді питання про притягнення до адміністративної відповідальності необхідно забезпечити оптимальний баланс між дотриманням прав і свобод особи, яка притягується до відповідальності, та загальним (публічним) інтересом, який передбачає ефективний захист особистості, суспільства і держави від адміністративних правопорушень. Будь-яке адміністративне правопорушення та санкції за його скоєння повинні бути чітко визначені в законі таким чином, щоб виходячи з його тексту - у випадку необхідності за допомогою тлумачення, що надано судам, - кожен міг передбачити адміністративно - правові наслідки своїх дій або бездіяльності. В противному випадку може мати місце суперечна правозастосовна практика, яка послаблює гарантії державного захисту прав, свобод і законних інтересів громадян від свавільного адміністративного примусу. Вимоги, які пред`являються до правового регулювання відповідальності за адміністративне правопорушення, в повній мірі розповсюджуються і на строки давності притягнення до адміністративної відповідальності, що являють собою встановлені законодавством про адміністративні правопорушення періоди, за закінченням яких особи, які здійснили адміністративне правопорушення, не можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності через закінчення строків давності, що є однією із підстав, яка виключає провадження у справі або тягне за собою його закриття. За змістом частини 2 статті 38 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення, що відноситься до компетенції судів загальної юрисдикції, може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення. Пункт 7 статті 247 КУпАП містить правило, згідно із яким провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Розглядаючи питання щодо строку давності в адміністративному провадженні в контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі: Конвенція) «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи судом …, який … становить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення…». Поняття «кримінальне обвинувачення» має «автономне» значення, котре не залежить від класифікації, що застосовується у внутрішньо-правових системах Держав-учасниць ( справа «Блохін проти Росії», рішення від 23.03.2016 року, п. 179; Адольф проти Австрії, п.30,). До кримінально-процесуального аспекту статті 6 Конвенції належать адміністративні правопорушення правил, які караються штрафами, обмеженням водійських прав, такими, як зняття балів, або призупинення чи скасування водійських прав (справи Луц проти Німеччини, п. 182, Шмауцер проти Австрії, Ігор Паскарі проти Республіки Молдова, п. п. 20-23). Тому, стаття 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо порушення дорожнього руху, яке спричинило пошкодження транспортних засобів, та, яке тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року в контексті ст.6 Конвенції належить до кримінально-процесуального аспекту. Стаття 6 пункт 1 Конвенції застосовується протягом усього провадження, метою якого є встановлення обґрунтованості «кримінального обвинувачення» включно зі стадією проголошення судового рішення. Загалом гарантії статті 6 пункту 1 Конвенції застосовуються до апеляційного оскарження, коли ця інстанція є завершальною стадією відповідного провадження і його результат може бути вирішальним для притягнутих до відповідальності осіб. Правове регулювання прав та свобод людини за національним законом полягає у створенні необхідних умов, якими слід забезпечити невідворотність адміністративної відповідальності. В той же час має бути забезпечений справедливий баланс між загальним (публічним) інтересом невідворотності адміністративної відповідальності та дотриманням прав і свобод людини щодо строку давності про притягнення її до відповідальності. Європейський Суд з прав людини у своїй прецедентній практиці, в тому числі у справах "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" та ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» визначив строк давності як передбачене законом право порушника уникнути від переслідування або притягнення до суду за закінченням певного строку після скоєння правопорушення. Строки давності, які характерні для національних правових систем держав-учасниць, відповідають кільком цілям, в числі яких забезпечення правової визначеності та остаточності, попередження порушень прав обвинувачених, які могли б бути зменшені, якби судам доводилося розглядати їхні справи на основі доказів, що могли бути неповними за спливом часу (ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії», рішення від 20 вересня 2011 року, п. 570 та "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", рішення від 22 жовтня 1996 року, п.51). Судом апеляційної інстанції встановлено, що протокол складено відносно особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент складання протоколу була неповнолітня, однак всі матеріали справи містять рік народження ОСОБА_1 саме 2000 року, що не відповідає дійсності. З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що протокол був складений саме відносно неї. Встановивши межі для адміністративного переслідування, Держава захищає особу, яка підозрюється в здійсненні адміністративного правопорушення від необмеженого в часі публічного переслідування, що не погоджується з повагою до гідності особистості та права на особисту недоторканність. Строк давності надає право правопорушнику уникнути переслідування за закінченням певного строку після скоєння правопорушення. Наявність строку давності забезпечує правову визначеність та остаточність, попередження порушення прав, які могли б бути зменшені, якби судам доводилося розглядати їхні справи на основі доказів, що могли бути неповними за спливом часу. У зв`язку з цим, суд апеляційної інстанції не надає оцінку показанням ОСОБА_1 , про те, що вона не підписувала будь-які документи, а саме протокол про адміністративне правопорушення, що вона не надавала пояснень, а також, що вона не перебувала за кермом автомобіля під час здійснення ДТП, які надані суду поза межами строків давності переслідування та притягнення особи до адміністративної відповідальності. Встановлення вини особи за спливом строку давності при притягненні до адміністративної відповідальності. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Стаття 6 пункту 2 Конвенції забезпечує «право вважатися невинуватим доти, доки вину не буде доведено в законному порядку». Мета та наміри Конвенції як інструменту захисту людини вимагає, щоб її положення тлумачилися та застосовувалися таким чином, щоб її гарантії були практичними та ефективними ( див. справа «Soering проти Сполученого Королівства», рішення від 7 липня 1989 року, п. 87). Суд в своїх прецедентних рішеннях зазначив, що практичність та ефективність гарантій при тлумаченні та застосуванні положень Конвенції стосується і права, закріпленого в статті 6 пункту 2 Конвенції - презумпції невинуватості (див. справи «Allen проти Сполученого Королівства», рішення від 12 липня 2013 року п.п.92-93, «Allenet de Ribemont проти Франції», рішення від 10 лютого 1995 року, п. 35). Презумпція невинуватості, яка розглядається як процесуальна гарантія в контексті самого кримінального провадження, накладає вимоги щодо, зокрема, тягаря доведення, правових презумпції факту і права. За загальним правилом ст.9 КУпАП наявність складу правопорушення є необхідною підставою для адміністративної відповідальності. Частиною першої ст. 9 КУпАП передбачено, що особа підлягає адміністративній відповідальності лише за те правопорушення, відносно якого встановлена вина. Відсутність вини в скоєнні адміністративного правопорушення за зазначеною нормою закону виключає провадження у справі про адміністративне правопорушення. Проаналізувавши норми національного закону та, враховуючи конвенційні положення стосовно строків давності, суд апеляційної інстанції, використовуючи право, надане судам загальної юрисдикції тлумачити зазначені норми для цілей подолання суперечної правозастосовної практики, яка послабляє гарантії державного захисту прав, свобод і законних інтересів громадян від свавільного адміністративного примусу, дійшов до наступного висновку. Строк давності не тільки забезпечує правову визначеність та остаточність судового рішення, попередження порушень прав осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, але й надає законне право порушнику уникнути переслідування або притягнення до суду за закінченням певного строку після скоєння правопорушення, в даному випадку - притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка підозрюється в здійсненні адміністративного правопорушення, за закінченням строку давності, що передбачений національним законом - частиною 2 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Стаття 6 пункту 2 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод забезпечує «право вважатися невинуватим доти, доки вину не буде доведено в законному порядку». З огляду на наведене апеляційний суд позбавлений права здійснювати будь-яку оцінку, на предмет наявності чи відсутності вини ОСОБА_1 у правопорушенні, передбаченого ст. 124 КУпАП у зв`язку зі спливом строку притягнення її до адміністративної відповідальності. Висновок суду про наявність вини за межами строку давності притягнення до адміністративної відповідальності буде порушенням презумпції невинуватості та права на справедливий суд за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . Даний висновок не виключає права сторін на звернення до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного провадження в межах строків позовної давності, що передбачено Цивільним Кодексом України, з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок зіткнення транспортних засобів. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про закриття провадження у справі з підстав п.7 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, - постановив: Клопотання адвоката Тарасенко Євгенії Василівни, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити адвокату Тарасенко Євгенії Василівні, захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 27 березня 2020 року. Апеляційну скаргу адвоката Тарасенко Євгенії Василівни, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - задовольнити частково. Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 27 березня 2020 року скасувати. Прийняти постанову, якою провадження по адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП за закінченням строків передбачених ст. 38 КУпАП. Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку на підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева