Постанова Одеський апеляційний суд № 495/2139/25

Номер провадження: 33/813/771/26 Номер справи місцевого суду: 495/2139/25 Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю. Доповідач Карташов О. Ю. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.07.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Карташова О.Ю. за участю секретаря судового засідання Рудуман А.О. захисника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Каланжова Владислава Івановича (який приймає участь в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів) розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу захисника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Каланжова Владислава Івановича на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 лютого 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 лютого 2026 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , винним у здійсненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення і піддано його адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн, на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн. Як вбачається з постанови суду першої інстанції, до Білгород Дністровського міськрайонного суду від Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП ОСОБА_1 . Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 281666 встановлено, що 25.03.2025 о 20:30 у м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, нерозбірлива мова, від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера драгер відмовився, від огляду на стан сп`яніння в медичному закладі також відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Не погоджуючись з зазначено постановою суду, захисник особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Каланжов В.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити за відсутності події і складу правопорушення. Крім того, в апеляційній скарзі ставиться питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, вмотивовано тим, що доступ до повного тексту постанови було забезпечено лише 02.03.2026 року, а тому саме з цієї дати повинен обраховуватись строк. Апеляційна скарга вмотивована тим, що суду не надано жодного доказу, що транспортний засіб взагалі рухався під керуванням ОСОБА_1 , а матеріали справи фіксують лише спілкування ОСОБА_1 з поліцією біля статичного транспортного засобу. І з огляду на викладене, не можна притягувати особу яка не керувала транспортним засобом за відмову від проходження огляду. Крім того, в скарзі також зазначається про те, що у ОСОБА_1 права не вилучались, а це свідить про те, що або працівники поліції свідомо знехтували своїми прямими обов`язками, дозволивши нібито нетверезому водієві потенційно сісти за кермо, або ж у момент події вони самі чудово розуміли, що перед ними не водій, і підстав для вилучення документа не має. Дослідивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу та матеріали справи, заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Каланжова В.І. апеляційний суд, дійшов наступного висновку. Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження. Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому, що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Відповідно до приписів ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо особа не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову було винесено судом першої інстанції 27.02.2026 року без участі ОСОБА_1 та його адвоката, в ЄДРСД загальний доступ до якої забезпечено 02.03.2026 року. Апеляційна скарга захисником в інтересах ОСОБА_1 подана через підсистему Електронний суд 12.03.2026 року. Апеляційний суд вважає, що твердження сторони захисту про те, що строк на апеляційне оскарження повинен рахуватися з дня публікації в ЄДРСР є помилковим, проте в контексті застосування на практиці ст. 55 Конституції України про вільний доступ кожного до правосуддя для захисту своїх прав і свобод, а також положень ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів повідомлення ОСОБА_1 та його захисника про розгляд, дійсно не великий строк пропуску, апеляційний суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження вищевказаної постанови слід поновити. Щодо доводів апеляційної скарги. Згідно з положеннями ст. ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до вимог ч.2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону районним судом дотримано у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності складу правопорушення в діях ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а вина підтверджується дослідженими районним судом доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення в якому викладено обставини правопорушення; актом огляду; направленні на огляд, рапортом, та відеозаписом, яким підтверджується відмова від проходження огляду. Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, які доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про не доведення факту керування транспортними засобами, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки це спростовується матеріалами справи, в тому числі й відеозаписом, на якому зафіксовано рух автомобіля ВАЗ, знаходження ОСОБА_1 за кермом автомобіля коли до нього підійшли співробітники поліції. Твердження скарги, щодо не вилучення посвідчення водія під час складання протоколу за ст. 130 КУпАП не є суттєвим порушенням, яке тягне за собою скасування протоколу. Крім того, як вбачається з долученого відеозапису ОСОБА_1 відмовився надавати посвідчення водія, сказав, що є тільки в телефоні. Загалом доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що вказана справа розглянута суддею суду першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно, і доводами апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростована. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано. Апеляційний суд також наголошує, що порушення Правил дорожнього руху, які мають наслідком відповідальність за ст. 130 КУпАП, є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків. У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Поновити строк на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу захисника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Каланжова Владислава Івановича - залишити без задоволення, а постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 лютого 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов