Постанова 4824 № 753/10441/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/10901/2021 справа №753/10441/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2021 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В. за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 27 травня 2021 року, постановлену під головуванням судді Комаревцевої Л.В. у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тарас Олександра Василівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бублик Тетяна Володимирівна,- встановила: В травні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, поданою до подання позовної заяви, та просив заборонити ОСОБА_1 вчиняти дії щодо продажу квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2102460880000; заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб`єктам, на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії з квартирою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2102460880000. Заяву обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його рідна сестра ОСОБА_3 та він звернувся до нотаріального органу із заявою про прийняття спадщини. Сестра була власником зазначеної вище квартири. З`ясувалось, що на теперішній час квартира належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 05 квітня 2021 року, що укладений із ОСОБА_4 . В свою чергу останньому квартира належала на підставі договору дарування від 23 червня 2020 року, а дарувальником є сестра заявника ОСОБА_3 . Вказує, що в квартирі з 2008 року постійно проживає та зареєстрована двоюрідна онучка ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_1 в квартирі ніколи не проживали. Зазначає, що його сестра, 1941 року народження, з 2008 року мала важкі захворювання, не могла самостійно пересуватись, мала проблеми з мовленням. Вказує, що має намір звернутися з позовом про визнання недійсними договору дарування та договору купівлі-продажу, а також про витребування майна. Зважаючи на те, що теперішній власник квартири ОСОБА_1 може відчужити квартиру, що може ускладнити виконання рішення, звернувся до суду із заявою про забезпечення позову. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 27 травня 2021 року заяву задоволено, постановлено заборонити ОСОБА_1 вчиняти дії щодо продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2102460880000; заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб`єктам, на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії з квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2102460880000. Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати, у задоволенні заяви відмовити. Посилається на те, що розглядаючи заяву, суд першої інстанції не дослідив обставин з приводу стану здоров`я ОСОБА_3 , а заявником не надано відповідних доказів, зокрема тим, на підставі яких суд міг би упевнитися наявність або відсутність конкретних обставин справи. Вказує, що твердження про наміри ОСОБА_1 продати квартиру є припущеннями. Зазначає, що у спілкуванні з ОСОБА_4 останній повідомив, що займався доглядом, лікуванням, а потім і похованням ОСОБА_3 . Остання розпорядилася свою власністю, при цьому не виявляла ознак стану здоров`я, які б перешкоджали волевиявленню. Вказує, що заявником не зазначено про таких учасників спірних правовідносин як ОСОБА_4 та приватного нотаріуса, який посвідчував договір дарування. Посилається на відсутність пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Ясинецький О.А. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про причини неявки не повідомили. Відповідно до статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заінтересованої особи, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Як роз`яснено у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2009 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, та доводи заяви про забезпечення позову. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір. З матеріалів справи убачається, що предметом майбутнього спору визначено оспорювання правочинів та витребування квартири, що може входити до спадкового майна, яке може бути успадковано заявником. Звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, заявник виклав обґрунтування суті спору та ризиків, які можуть настати у разі невжиття заходів забезпечення позову. Вирішення питання підставності позовних вимог та їх законності здійснюється судом, в провадженні якого перебуває відповідний спір. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не установлює прав та обов`язків сторін, а лише на підставі викладених обставин і наявних доказів, переконавшись, що поза розумним сумнівом дійсно є підстави уважати про спір, застосовує заходи забезпечення позову. Зазначені особливості при поданні заяви та її розгляду судом дотримані. Питання належності квартири не є підставою уважати про необгрунтованість заяви, оскільки згідно із визначеними підставами безпосереднім об`єктом спору є квартира і необхідно застосувати заходи задля забезпечення збереження існуючого правового становища та недопущення розширення кола осіб чи правовідносин, що значною мірою може вплинути на захист порушеного права у випадку задоволення позову. Суд зазначає, що заява про забезпечення позову містить виклад детального обґрунтування та необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Спосіб забезпечення позову повністю кореспондується викладеним підставам позову і відповідає тим діям, які власник може вчинити. Тобто, спосіб забезпечення позову здатний забезпечити захист інтересів позивача у випадку задоволення позову і присікти дії, які ускладнять або зроблять неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. В частині доводів скарги про необхідність участі у справі ОСОБА_4 та нотаріуса, яким посвідчено договір дарування, апеляційний суд виходить з того, що забезпечення позову повністю кореспондується із обмеженнями теперішнього власника квартири - ОСОБА_1 . Відсутність зазначення даних про ОСОБА_4 та нотаріуса, яким посвідчено договір дарування, суд розцінює як формальний недолік, оскільки самі по собі заходи забезпечення позову не обмежують цих осіб у правах та свободах і не зобов`язує їх до вчинення дій, чи утримання від їх вчинення. В частині доводів скарги про зустрічне забезпечення, апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Відповідно до положень статті 154 ЦПК України:

1. Суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

2. Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

3. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

4. Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову.

5. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

6. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.

7. В ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник у порядку зустрічного забезпечення.

8. Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення.

9. Особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.

10. Якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.

11. Ухвала про зустрічне забезпечення може бути оскаржена разом із ухвалою про забезпечення позову або окремо. Із змісту заяви про забезпечення позову убачається, що заявник зазначив пропозицію щодо зустрічного забезпечення та вказав, що вид забезпечення позову не здатний призвести до збитків. Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині не відповідають фактичним даним заяви і не містять обґрунтування про можливість настання для скаржника збитків. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 27 травня 2021 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 26 липня 2021 року. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді А.М. Андрієнко В.В. Соколова