Постанова 4824 № 357/9953/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/5753/2021 справа №357/9953/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2021 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В. за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою адвоката Кухаренко Ольги Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Бондаренко О.О. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,- встановив: В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 58443 грн. пені за період з 01 березня 2018 року по 19 вересня 2020 року за прострочення сплати аліментів, що мали бути сплачені за період з 13 лютого 2018 року по 31 серпня 2020 року. Також просить стягнути 2500 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Вимоги обґрунтовує тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, мають двох дітей - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі рішення суду від 18 квітня 2018 року з ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів, починаючи з 13 лютого 2018 року. Разом з тим, аліментів відповідач не сплачує, унаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 57883,25 грн., а розмір пені за прострочення становить 58443 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2020 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів з 01 березня 2018 року по 19 вересня 2020 року в розмірі 31333,01 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1340,32 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн. Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Кухаренко О.В. в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення змінити, позовні вимоги задовольнити у заявленому розмірі, а саме в сумі 58443,00 грн., а також стягнути витрати на правову допомогу в суді першої інстанції в сумі 2500 грн. Посилається на те, що рішення суду ґрунтується на розрахунку заборгованості від 27 листопада 2020 року, який оскаржено до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), за наслідками чого здійснено перерахунок, у якому визначено, що станом на 19 січня 2021 року заборгованість по аліментам становить 44212,51 грн. Також зазначає, що судом не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15 та від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16, відповідно до яких пеня розраховується за кожним простроченим місячним платежем. В судовому засіданні представник позивача адвокат Кухаренко О.В. апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити. Відповідач в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином про причини неявки не повідомив, відзиву на апеляційну скаргу не подав. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, мають двох дітей - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2018 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходу, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13 лютого 2018 року до досягненню дитиною. За рішенням суду видано виконавчий лист, який пред`явлено до виконання та 21 червня 2018 року Білоцерківським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відкрито виконавче провадження №56612831. 14 вересня 2020 року органом виконавчої служби складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, відповідно до якого станом на 01 вересня 2020 року відповідач має заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 57833,25 грн. У зв`язку із заявою боржника щодо необхідності врахування платежів та інших обставин, які мають значення при визначенні заборгованості зі сплати аліментів, 27 листопада 2020 року Центральним міжрегіональним управлінням міністерства юстиції (м.Київ) Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби видано новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, відповідно до якого станом на 15 листопада 2020 року згідно матеріалів виконавчого провадження заборгованість по сплаті аліментів з моменту відкриття виконавчого провадження становить 31319,51 грн., а заборгованість, яка утворилась станом на 19 вересня 2020 року, становить 31333,01 грн. Встановивши, що загальний розмір пені перевищує заборгованість зі сплати аліментів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на підставі даних розрахунку державного виконавця від 27 листопада 2020 року. З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають задоволенню в пропорційному розмірі. З такими висновками суд апеляційної інстанції погоджується. Відповідно статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Суд апеляційної інстанції враховує, що виховування дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, а особливо на перших роках її життя, у зв`язку із чим певним чином з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного. Зазначене призводить до дисбалансу у обов`язках батьків, чому кореспондується право одного з батьків подати позов до суду для спонукання іншого з батьків брати участь у витратах на дитину, якщо останній ухиляється від цього або виконує такі обов`язки неналежним чином. Одним із основоположних обов`язків батьків відповідно законодавства України та моральних засад суспільства є їхній обов`язок утримувати дитину. Утримання полягає в забезпеченні дитині розвитку та зростання з метою підготовки до дорослого самостійного життя. В окремих випадках, наприклад, у зв`язку із станом здоров`я дитини, батьки також зобов`язані докладати і інших зусиль та додаткових витрат з метою забезпечення благополуччя дитини, викликаних особливостями її стану здоров`я. Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 196 СК України, в редакції як на час подання позову, так і на час вирішення справи, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності, що покладаються на боржника за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Обов`язок батьків утримувати дитину визначений законом. Тобто, кожен свідомий батько чи матір мають проявляти ініціативу в питаннях утримання своїх дітей або між батьками має бути досягнута згода з цього приводу. Ухилення від надання допомоги на утримання дитини є виною, оскільки така дія/бездіяльність суперечить статті 51 Конституції України та статті 180 СК України. Доводи апеляційної скарги в частині неврахування судом першої інстанції висновків, що викладені у постановах Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі №757/16035/15-ц, Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц та від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц апеляційний суд відхиляє. Апеляційний суд звертає увагу, що у зв`язку із внесенням змін у статтю 196 СК України усунута правова проблема під час визначення строку, за який нараховується пеня на кожний платіж, а також визначено максимально допустимий розмір пені, який може бути стягнуто. Рішення суду першої інстанції під час обрахунку пені не суперечить вказаним постановам касаційного суду, а ґрунтується на відомостях про загальний розмір заборгованості за аліментами, відповідно до наданої довідки. Суд, зазначивши, що розмір пені перевищує розмір самого боргу, дійшов висновку про стягнення пені у співрозмірному розмірі до самого боргу, що ґрунтується на правилах статті 196 СК України. Оцінюючи доводи скаржника про неможливість врахування довідки про заборгованість від27 листопада 2020 року, апеляційний суд виходить з такого. Відповідно до частини 3 статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Відповідно до приєднаних до апеляційної скарги доказів убачається, що після ухвалення рішення у справі, а саме 24 грудня 2020 року, адвокат Кухаренко О.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), та за наслідками розгляду цього звернення Білоцерківським міським відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) складено новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 19 січня 2021 року, згідно із яким станом на 19 січня 2021 року заборгованість по аліментам становить 44212,51 грн. Цей розрахунок складено державним виконавцем після ухваленого судом першої інстанції рішення та даними такого розрахунку не обґрунтовувались позовні вимоги та, відповідно, такі не були предметом дослідження в суді першої інстанції. Окрім того, згідно даних розрахунку, а також супровідного листа Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) до цього розрахунку, не убачається скасування попереднього розрахунку, виконаного державного виконавцем. При цьому, відповідно до частини 3 статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Матеріали справи не містять відомостей про оспорювання розміру заборгованості за аліментами в судовому порядку. Відтак суд першої інстанції правильно вирішив спір на підставі наданих доказів та установлених обставин справи, вірно застосував норми матеріального права, та підстав для скасування судового рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не убачається. Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Кухаренко Ольги Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2020 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 26 липня 2021 року. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді А.М. Андрієнко В.В. Соколова