Постанова 4824 № 357/12054/22

справа № 357/12054/22 головуючий у суді І інстанції Берешко М.М. провадження № 22-ц/824/4745/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 28 лютого 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Опаріної Анни Леонідівни на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, - в с т а н о в и в: У грудні 2022 року ОСОБА_2 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просила суд: стягнути з ОСОБА_1 на її користь пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 119 061 грн 01 коп. Позов обґрунтовано тим, що 31 травня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, під час якого у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2020 року у справі № 357/786/20 з відповідача ОСОБА_1 стягнуто на користь позивача на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 аліменти в розмірі 1/3 частини заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 23 січня 2020 року і до досягнення старшою дитиною повноліття. Після досягнення старшою дитиною повноліття аліменти на іншу дитину стягуються за врахуванням тієї рівної частки, що припала на дитину, яка досягла повноліття. Позивач вказує, що відповідач неналежно виконує свій обов`язок та не сплачує аліменти на утримання дітей. Згідно з довідкою-розрахунком від 14 листопада 2022 року, виданою Білоцерківським МВ ДВС ЦМУЮ (м. Київ), станом на 01 листопада 2022 року ОСОБА_1 має заборгованість щодо сплати аліментів у виконавчому провадженні у сумі 119 061 грн 01 коп. З урахуванням висновків Великої палати Верховного суду у справі № 333/6020/16-ц, позивачем обраховано розмір пені за період прострочення сплати аліментів відповідачем ОСОБА_1 з 23 січня 2020 року по 31 жовтня 2022 року становить 559 933 грн 92 коп. Сума заборгованості за цей період становить 119 061 грн 01 коп. У подальшому від позивача ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання, у якому вона підтримала позовні вимоги частково, а саме: у межах суми пені, нарахованої, до дати мобілізації відповідача (а.с. 51). Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 23 січня 2020 року до 04 травня 2022 року у розмірі 93 574 грн 99 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 992 грн 40 коп. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що кількість прострочених днів зі сплати відповідачем аліментів за період часу з 23 січня 2020 року по 04 травня 2022 року становить 833 дні і розмір неустойки (пені) значно перевищує розмір заборгованості зі сплати аліментів, встановлених розрахунком, здійсненим державним виконавцем, яка на початок травня 2022 року становила 93 574 грн 99 коп. Оскільки частиною 1 статті 196 СК України передбачено, що пеня не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, на яку вона нараховується, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 93 574 грн 99 коп. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Опаріна А.Л. подала апеляційну скаргу, у якій просить: скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2023 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позовна заява не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, оскільки містить неправильну адресу місця проживання/перебування відповідача, що мало наслідком порушення права останнього на отримання процесуальних документів у цій справі. Також у зв`язку з цими обставинами не підтверджується підсудність цієї справи Білоцерківському міськрайонному суду Київської області, з огляду на перебування відповідача у складі 5-го окремого штурмового полку в/ч НОМЕР_1 . Вказує, що нею було подано до суду першої інстанції клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку із перебуванням відповідача на військовій службі, однак указане клопотання судом не розглянуте та провадження у справі не зупинено. Зазначає, що відповідачем сплачено аліменти у загальному розмірі 119 061 грн 01 коп., а відповідно до змісту пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідача, як військовослужбовця, звільнено він нарахування пені за невиконання зобов`язань перед фізичними особами, у тому числі за несплату аліментів, які є зобов`язаннями перед фізичними особами. Вказує, що відповідач був мобілізований 01 березня 2022 року, а не 04 травня 2022 року, як це встановлено судом першої інстанції. Позивач, у визначений ухвалою суду строк, не скористалася процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направила. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України. За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З огляду на те, що зазначений спір є малозначний, ця справа є справою незначної складності, а тому справа розглядається судом апеляційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла таких висновків. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі між з 31 травня 2014 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 8). Під час шлюбу у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилося двоє дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 9); син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 (а.с. 10). Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2020 року у цивільній справі № 357/786/20, провадження № 2/357/1298/20, стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку ОСОБА_1 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 23 січня 2020 року і до досягнення старшою дитиною повноліття. Після досягнення старшою дитиною повноліття аліменти на іншу дитину стягуються за врахуванням тієї рівної частки, що припала на дитину, яка досягла повноліття (а.с. 11-13). На виконання указаного рішення суду 27 квітня 2020 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий листи (а.с. 14). 14 листопада 2022 року Білоцерківським відділом державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 2/357/1298/20. Відповідно до вказаного розрахунку, у ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за період з грудня 23 січня 2020 року по 31 жовтня 2022 року існує заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 119 061 грн 01 коп. (а.с. 15). Позивачем додатково надано розрахунок державного виконавця, згідно з яким заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів на користь ОСОБА_2 за період з 23 січня 2020 року по 28 лютого 2023 року становить 12 743 грн 01 коп. також з указаного розрахунку вбачається, що на кінець квітня 2022 року заборгованість становила 93 574 грн 99 коп. (а.с. 52-53). Відповідно до проведеного позивачем розрахунку пені за прострочення сплати аліментів за період з 23 січня 2020 року по 31 жовтня 2022 року, загальна сума неустойки складає 559 933 грн 92 грн. (а.с. 2-3). Згідно з довідкою № 4062 від 01 листопада 2022 року, виданою військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 приймає безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій у Донецькому операційному районі з 29 липня по 19 серпня 2022 року, з 30 серпня 2022 року по теперішній час (а.с. 32). Відповідно до довідки від 14 листопада 2022 року № 4455, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині з 05 травня 2022 року по теперішній час (а.с. 33). Згідно медичної документації ОСОБА_1 проходив лікування через отримання травм, отриманих 23 серпня 2022 року (а.с. 34-36). 24 листопада 2022 року ОСОБА_1 сплатив грошові кошти у сумі 25 000,00 грн. в рахунок аліментів за виконавчим провадженням № НОМЕР_6, що підтверджується довідкою АТ «ПУМБ» про операцію № НОМЕР_5 (а.с. 45). Відповідно до дубліката квитанції від 02 січня 2023 року ОСОБА_1 сплатив грошові кошти у сумі 94 061 грн 01 коп., призначення платежу: стягнення згідно з виконавчим документом 2/357/1298/20 (а.с. 46). Згідно з частиною 1 статті 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак, таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку, неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо). Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів. Відповідно до частини 9 статті 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Тлумачення статті 8 СК України та частини 1 статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини 1, 2 статті 614 ЦК України). Тлумачення указаних норм свідчить про те, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини 1 статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. Для застосування указаної санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною 1 статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості. З матеріалів справи вбачається, що у відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим документом № 2/357/1298/20 за період з 23 січня 2020 року по 28 лютого 2022 року, а станом на квітень 2022 року ОСОБА_1 мав заборгованість у розмірі 93 574 грн 99 коп., що підтверджується довідкою-розрахунком державного виконавця від 28 березня 2023 року (а.с. 53). Указаний розмір заборгованості за аліментами відповідачем не заперечувався та був частково погашений: 24 листопада 2022 року у розмірі 25 000 грн та 01 лютого 2023 року у розмірі 94 061 грн 01 коп. У своїй заяві від 09 березня 2023 року позивач частково підтримала свої позовні вимоги у межах суми пені нарахованої до дати мобілізації відповідача (а.с. 51). ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині з 05 травня 2022 року по теперішній час, що підтверджується довідкою від 14 листопада 2022 року № 4455, виданою військовою частиною НОМЕР_1 (а.с. 33). Відповідач, на якого як на платника аліментів, покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів, не надав доказів, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання та є невинуватим у виникненні заборгованості за період з 23 січня 2020 року (початок періоду виниклої заборгованості) по 04 травня 2022 року (дата, яка передує мобілізації відповідача на військову службу), а отже не довів відсутність підстав для стягнення з нього неустойки (пені). Доказів того, що відповідача мобілізовано 01 березня 2022 року, а не 04 травня 2022 року, як про це зазначено представником відповідача в апеляційній скарзі, матеріали справи не містять. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Згідно з указаним вище правовим висновком Великої Палати Верховного Суду (провадження № 14-616цс18) щодо порядку обчислення неустойки (пені) розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 %. Судом першої інстанції правильно враховано висновки Верховного Суду, які викладені в указаній постанові, під час ухвалення оскаржуваного рішення та апеляційний суд погоджується з розрахунком пені за прострочення сплати аліментів та висновком суду першої інстанції про те, що кількість прострочених днів із сплати відповідачем аліментів за період часу з 23 січня 2020 року по 04 травня 2022 року становить 833 дні і розмір неустойки (пені) значно перевищує розмір заборгованості зі сплати аліментів, встановлених розрахунком, здійсненим державним виконавцем, яка на початок травня 2022 року становила 93 574 грн 99 коп., а тому, з урахуванням граничного розміру пені, визначеного частиною 1 статті 196 СК України, з відповідача підлягає до стягнення пеня у розмірі 93 574 грн 99 коп. У своїй апеляційній скарзі представник позивача посилається на невідповідність позовної заяви вимогам статті 175 ЦПК України, оскільки така містить неправильну адресу місця проживання/перебування відповідача, що мало наслідком порушення права останнього на отримання процесуальних документів у цій справі. Також у зв`язку з цими обставинами, на думку представника відповідача, підтверджується підсудність цієї справи Білоцерківському міськрайонному суду Київської області. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем у відомостях про відповідача зазначено його останнє відоме місце його реєстрації: АДРЕСА_1 (а.с. 1). Судом першої інстанції після надходження позовної заяви направлено запит для отримання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача. Відповідно до відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 19 січня 2023 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , знято з реєстрації 05 січня 2018 року (а.с. 23). 21 лютого 2023 року до суду першої інстанції надійшла заява відповідача, у якій він зазначив про те, що йому стало відомо про перебування у провадженні суду указаної справи, повідомив про його знаходження на лікуванні у Головному військовому клінічному госпіталі Національного військово-медичного клінічного центру після поранення, у зв`язку з чим просив надати для ознайомлення матеріали справи на його електронну адресу (а.с. 30). 06 березня 2023 року до суду першої інстанції надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Опаріної А.Л. на позовну заяву (а.с. 41-46). Указані обставини свідчать про те, що позовна заява відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, відповідач був обізнаний про наявність такої справи у провадженні суду та скористався своїми процесуальними правами на подання відзиву та доказів. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про розгляд указаної справи Білоцерківським міськрайонним судом Київської області із порушенням правим підсудності, оскільки відповідно до частини 1 статті 28 ЦПК України позови про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, а позивач зареєстрована разом із дітьми за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 7). Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не розглянуто клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку із перебуванням відповідача на військовій службі, апеляційний суд враховує таке. З матеріалів справи вбачається, що представником відповідача - адвокатом Дубовиком В.В. подане клопотання до суду першої інстанції про зупинення провадження у справі (а.с. 71-75). Указане клопотання направлено на електронну адресу суду першої інстанції 04 квітня 2023 року, однак на цей час судом першої інстанції вже було ухвалене рішення у цій справі, а саме: 03 квітня 2023 року. Дійсно пунктом 2 частини 1 вказаної статті визначено обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, № 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року). Інтереси відповідача у цій справи представляли два адвокати: Опаріна А.Л. та Дубовик В.В., які можуть відповідно до частини 1 статті 64 ЦПК України здійснювати від його імені його процесуальні права та обов`язки у справі. Представниками відповідача під час розгляду справи судом першої інстанції долучено до матеріалів справи докази, зокрема довідку на підтвердження мобілізації відповідача, проходження ним лікування від поранення та сплати частини заборгованості за аліментами. Також відповідач через своїх представників скористався своїм правом на подання відзиву на позов. Крім того, представник відповідача - адвокат Опаріна А.Л. у відзиві на позов заявила суду першої інстанції клопотання про здійснення розгляду справи без участі відповідача (а.с. 43). За таких обставин апеляційний суд не вбачає порушення норм процесуального права у тому, що судом першої інстанції не зупинено провадження у справі, а також не вбачає неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду вважає, що рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2023 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Оскільки, судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись статтями 367, 369, 375, 381-384 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Опаріної Анни Леонідівни залишити без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Г.І. Мостова Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська