Постанова 4857 № 380/1833/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/1833/21 пров. № А/857/9597/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Сеника Р.П., Хобор Р.Б., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.04.2021 у справі №380/1833/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення доплати за службу у нічний час та індексації грошового забезпечення,- суддя в 1-й інстанції Костецький Н.В., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення не зазначено, дата складання повного тексту рішення не зазначено,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Департаменту патрульної поліції України, в якому просив суд: - зобов`язати Департамент патрульної поліції України нарахувати та виплатити доплату за службу в нічний час за період з 11.11.2015 року по 31.12.2017 рік; - зобов`язати Департамент патрульної поліції України нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 по жовтень 2017 року включно. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01.04.2021 позов задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період за період з 11.11.2015 по 31.12.2017 та індексації грошового забезпечення з червня 2016 по жовтень 2017 року включно; зобов`язано Департамент патрульної поліції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період з 11.11.2015 по 31.12.2017; зобов`язано Департамент патрульної поліції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 по жовтень 2017 року включно. Судовий збір вирішено зі сторін вирішено не стягувати. Адвокатом Шпариком Назаром Ярославовичем, який представляв інтереси ОСОБА_1 у справі №380/1833/21, подано заяву (від 23.03.2021 за вх. №18853) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, надану позивачу в сумі 3000,00 грн.. Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01.04.2021 у справі №380/1833/20 заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу задоволено повністю; стягнуто з Департаменту патрульної поліції України області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 3000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу. Не погодившись із додатковим рішенням, Департамент патрульної поліції України оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі заявник зазначає, що не погоджується із висновками суду першої інстанції про обґрунтованість, співмірність та підтвердження належними доказами розміру понесених позивачем витрати на правничу допомогу з урахуванням складності справи, обсягу та якістю виконаних адвокатом робіт, витраченого часу. При цьому наполягає на тому, що така справа віднесена до категорії справ незначної складності та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження. Вважає, що задоволений судом розмір витрат на правову допомогу в сумі 3000,00 грн. є завищеним для даної категорії справ. З огляду на викладене, просить скасувати додаткове рішення суду та в задоволенні заяви відмовити. Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу (від 28.05.2021 за вх. №К-14246). Зокрема вказав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Вказав також, що вказана справа є не першим випадком відшкодування доплат за роботу у нічний час поліцейських через суд, де відповідачем є Департамент. Попри обізнаність про порушення відповідач проблеми не визнає, що зумовлює звернення поліцейських до суду та відповідно додаткових витрат на правову допомогу. Вказані у акті виконаних робіт 3 години відповідають фізично затраченому адвокатом часу для складення процесуально правильних та кваліфікованих документів для вирішення справи у суді на користь клієнта. Виходячи із системного аналізу тексту апеляційної скарги, наголосив, що представник відповідача не вдався до обґрунтування чи аналізу заявленого представником позивача часу у три години, а лише заявив про факт не співмірності витрат, захищеність розміру правничої допомоги. Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.04.2021. Згідно з п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що розгляд адміністративної справи №380/1833/21 здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Професійна правнича допомога ОСОБА_1 надавалася адвокатом Шпариком Н. Я. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.10.2017 серії ЛВ №000758) на підставі договору про надання правничої допомоги. Вид наданих адвокатом Шпариком Н.Я. послуг професійної правничої допомоги та їх вартість підтверджуються актом виконаних робіт від 22.03.2021, згідно до якого надано наступні послуги: підготовка та подання адвокатського запиту (тривалість - 0,5 год.); підготовка і подання адміністративного позову до Департаменту патрульної поліції про стягнення заборгованості у вигляді доплати за службу в нічний час та заборгованість по індексації грошового забезпечення (тривалість - 2 год.), підготовка та подання відповіді на відзив у справі №380/1833/21. Розрахунок здійснено у відповідності до розміру погодинної ставки за надані послуги, виходячи з вартості 1 години - 1000 грн. Загальний розмір понесених ОСОБА_1 витрат професійну правничу допомогу становить 3000 грн., оплату здійснено, що підтверджується квитанцією від 21.03.2021 №НХАМ-8СТК-МК18-К0С0. Задовольняючи подану заяву про ухвалення додаткового рішення та вирішуючи питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд першої інстанції виходив з того, що понесені ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу пов`язані із юридичним супроводом справи №380/1833/21 та підтверджені належними та допустимими доказами. Враховуючи зазначені висновки суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України). Приписи ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України визначають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При цьому, в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, на переконання колегії суддів, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи. Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, згідно яких: «…суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг». Відповідно до ст. 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). У пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить йому суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з частковим порушенням норм чинного законодавства. Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З позиції колегії суддів апелянт доречно наводив аргументи щодо спростування вартості та затраченого часу на виконання зазначених у акті робіт адвокатом. Зокрема, зазначив докази, які підтверджують можливість використання адвокатом у своїй діяльності раніше напрацьованих матеріалів та шаблонних документів, які застосовуються при розгляді судових справ даної категорії, а отже надані послуги адвоката не вимагали великого обсягу юридичної і технічної роботи. Суд апеляційної інстанції зважає на немайновий характер позову, його нескладність, відсутність репутаційних ризиків та публічного інтересу до справи. Також справедливими є зауваження апелянта щодо великої кількості справ з аналогічним предметом позову, поданим цим же адвокатом, шаблонний характер позовних заяв, типовість обставин. Відтак, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про неспівмірність стягнення витрат на правничу допомогу із складністю справи та вважає, що оскільки заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі (3000,00 грн.) не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості та становить надмірний тягар для відповідача. Виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 1000,00 грн., які, на переконання колегії суддів, є достатніми та співмірними із часом витраченим адвокатом та обсягом наданих ним послуг. Такий висновок повністю відповідає згаданим вище принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності, які повинні бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу. Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 КАС України відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, є одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 242 КАС, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що додаткове рішення прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 243, 132, 134, 139, 244, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції України Національної поліції України задовольнити частково. Додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року у справі №380/1833/21 скасувати та прийняти постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3; ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Р. П. Сеник Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 26 липня 2021 року