Постанова 4801 № 127/23156/19

Справа № 127/23156/19 Провадження № 22-ц/801/1657/2021 Категорія: 55 Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В. Доповідач:Медвецький С. К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2021 рокуСправа № 127/23156/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Медвецького С. К. (суддя-доповідач), суддів: Оніщука В. В., Якименко М. М., за участю секретаря судового засідання Очеретної М. Ю., учасники справи: позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідач Релігійна організація «Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Православної Церкви України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу № 127/23156/19 за апеляційною скаргою Релігійної організації «Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ» на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2021 року, постановлену у складі судді Дернової В. В. у залі суду, повний текст судового рішення складено 01 червня 2021 року, встановив: Короткий зміст вимог У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Релігійної організації «Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Православної Церкви України (далі ПЦУ)», третя особа - Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, про визнання недійсними рішення Парафіяльних зборів від 18 грудня 2018 року та 06 лютого 2019 року, а також визнання недійсними зміни до статуту релігійної організації оформленні рішенням від 06 лютого 2019 року. Позовна заява мотивована тим, що 18 грудня 2018 року були проведені Парафіяльні збори Релігійної організації «Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ» на яких ухвалено рішення про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях Релігійної громади шляхом виходу із юрисдикції Української Православної Церкви (далі УПЦ) та входження під юрисдикцію ПЦУ, а також зміну найменування організації та внесені зміни до установчих документів релігійної організації. Указував, що цим рішення порушуються його права як члена та настоятеля релігійної громади УПЦ. При проведені зборів та прийняті відповідних рішень було порушено ряд положень статуту УПЦ, Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Збори, у порушення вищезазначених норм, не були скликані ні настоятелем, ні Парафіяльною радою, як того вимагає закон. Крім цього, на зборах приймали рішення та брали участь особи, які не є членами УПЦ. На цих зборах головував не настоятель, а Митрополит Симеон, якому повноваження головувати на зборах не надавалися, а також не надавалися повноваження протодиякону ОСОБА_11 бути секретарем зборів та підписувати відповідний протокол. Такі дії відповідача є нелегітимними та такими що, порушують вимоги законодавства та статут УПЦ, а також права дійсних членів УПЦ, які на парафіяльних зборах релігійної громади питання про вихід релігійної громади зі складу парафії УПЦ та входження до складу парафії ПЦУ не розглядали і рішень не приймали. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд: - визнати недійсними рішення Парафіяльних зборів релігійної організації «Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці УПЦ» від 18 грудня 2018 року та 06 лютого 2019 року; - визнати недійсними зміни до статуту Релігійної організації «Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ» оформлені рішенням від 06 лютого 2019 року. У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Релігійної організації «Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ», третя особа - Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, про визнання недійними рішень Парафіяльних зборів від 16 та 18 грудня 2018 року, а також від 06 лютого 2019 року, визнання недійсними змін до статуту релігійної організації прийняті рішенням від 06 лютого 2019 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 грудня 2018 року були проведені Парафіяльні збори Релігійної організації «Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ» на яких ухвалено рішення про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях Релігійної громади шляхом виходу із юрисдикції Української Православної Церкви (далі УПЦ) та входження під юрисдикцію ПЦУ, зміну найменування організації та внесені зміни до установчих документів релігійної організації. При проведені зборів та прийняті відповідних рішень було порушено ряд положень статуту УПЦ, Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 просив суд: - визнати недійсними рішення Парафіяльних зборів Релігійної організації «Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці УПЦ» від 16 та 18 грудня 2018 року; - визнати недійсними рішення Парафіяльних зборів Релігійної організації «Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці УПЦ» від 06 лютого 2019 року; - визнати недійсними зміни до статуту Релігійної організації «Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ» оформлені рішенням від 06 лютого 2019 року. 28 січня 2021 року треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 звернулися до суду з позовом до Релігійної організації «Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ», Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, про визнання недійсними рішення Парафіяльних зборів, визнання недійсними зміни до статуту релігійної організації оформлені рішенням від 06 лютого 2019 року. Посилаючись на порушення порядку скликання та проведення Парафіяльних зборів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 просили суд: - визнати недійсними рішення Парафіяльних зборів релігійної організації «Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці УПЦ» від 18 грудня 2018 року та 06 лютого 2019 року; - визнати недійсними зміни до статуту Релігійної організації «Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ» оформлені рішенням від 06 лютого 2019 року. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2021 року закрито провадження у цій справі. Роз`яснено позивачам, що вони вправі звернутися до суду за вирішенням даного спору у порядку господарського судочинства. Ухвала суду мотивована тим, що спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом), пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації, мають розглядатись в порядку господарського судочинства. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У червні 2021 року Релігійна організація «Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 02 липня 2021 року для розгляду указаної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Медвецький С. К., судді: Оніщук В. В., Якименко М. М. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 липня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано іншим учасника справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 липня 2021 року справу призначено до апеляційного розгляду на 22 липня 2021 року о 09:00 год. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції невірно застосував висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року та дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі. Указані висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду за інших правовідносин. Позовні вимоги позивачів та третіх осіб аргументовані тим, що рішеннями Парафіяльних зборів та змінами до статуту релігійної організації позбавлено їх можливості реалізувати своє право на релігійну діяльність та свободу віросповідання, як членів релігійної організації та як учасників релігійної громади, що підлягають захисту в порядку цивільного судочинства. Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи впродовж встановленого апеляційним судом строку не надходив. Позиція суду апеляційної інстанції Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали заяви, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Закриваючи провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що у даній справі виникли правовідносини з приводу створення, діяльності, управління та припинення діяльності релігійної організації, а тому указаний спір повинен розглядатися у порядку господарського судочинства. Суд апеляційної інстанції з таким висновком суду першої інстанції повністю погодитись не може з огляду на таке. Згідно зі статтею 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Позивачем і відповідачем у цивільному процесі можуть буди фізичні і юридичні особи, а також держава. Відповідно до статті 20 ГПК України господарські суди розглядають спори, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті, яка стосується розгляду справ щодо прав інтелектуальної власності), та інші справи у визначених законом випадках. Згідно зі спільним листом Верховного Суду України та Вищого арбітражного суду України від 14 - 20 липня 1995 року «Про деякі питання підвідомчості цивільних справ та господарських спорів», підвідомчість цивільних справ та господарських спорів визначається законодавством України. Однак у випадках, коли у законодавчих актах підвідомчість спорів визначена нечітко, слід виходити із суб`єктного складу учасників спору. Таким чином, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. З матеріалів справи слідує, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовуються тим, що установчі документи в новій редакції не дозволяють йому не тільки як настоятелю, а також як члену релігійної громади реалізувати своє право на релігійну діяльність, гарантовані ст. 35 Конституції України та право на свободу релігії, гарантоване ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, ОСОБА_1 вважає, що порушене його право на свободу релігії, яке підлягає захисту саме в порядку цивільного судочинства. Вимоги позивача ОСОБА_2 обґрунтовуються незаконним виключенням його зі складу Парафіяльної ради, які отожнюються ним з трудовими правовідносинам, а не відносинами щодо управління юридичною особою в розумінні господарського судочинства, оскільки його було виключено у зв`язку з невиконанням покладеного на нього послуху, що на його думку, тотожне посадовим обов`язкам. Згідно зі статтею 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Відповідно до частин першої другої статті 197 ЦПК України підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. У підготовчому засіданні суд, зокрема: у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; вирішує заяви та клопотання учасників справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті. Частинами першою, другою статті 200 ЦПК України визначено, що у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про:1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Закриваючи провадження у цій справі у підготовчому засіданні, суд з посиланням на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (провадження № 12-84гс20) указав, що спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом), пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації, мають розглядатись в порядку господарського судочинства. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами виник спір щодо створення діяльності, управління та припинення діяльності релігійної організації, який повинен розглядатися у порядку господарського судочинства, оскільки позивачі та треті особи, які заявляють вимоги на предмет спору, є учасниками (членами) Релігійної організації «Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці УПЦ», а відповідачем є Релігійної організації «Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці ПЦУ». На думку колегії суддів такий висновок суду є передчасним, який не відповідає вимогам ст. 189 ЦПК України. Суд першої інстанції остаточно не визначив предмет спору та характер спірних правовідносин, оскільки у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 відповідач стверджував, що позивач не є керівником та членом релігійної організації, а вважав доведеним факт членства ОСОБА_1 в релігійній організації, що є грубим порушенням процесуального закону. Також суд не з`ясував характер спірних правовідносин, які виникли між ОСОБА_2 та відповідачем. Отже у підготовчому засіданні, суд першої інстанції не виконав завдання підготовчого провадження, не вчинив всіх процесуальних дій, що передбачені законом, а саме щодо остаточного визначення предмету спору, характеру спірних правовідносин та позовних вимог, які підлягають розгляду судом та дійшов передчасного висновку, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства і наявні підстави для закриття провадження у справі. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, згідно статті 20 ГПК України, є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях. Відповідно до положень ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню на підставі ст. 379 ЦПК України, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Релігійної організації «Релігійна громада Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Вінниці Православної Церкви України» задовольнити. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2021 року скасувати. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий С. К. Медвецький Судді: В. В. Оніщук М. М. Якименко