Постанова 4810 № 426/153/21

Справа № 426/153/21 Провадження № 22-ц/810/495/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2021 року Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Назарової М.В., суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П. за участю секретаря Погребної Л.М., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свогоадвоката ОСОБА_3 на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 12 березня 2021 року, ухваленого Сватівським районним судом Луганської області у складі: судді Осіпенко Л.М. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Ракицька Ірина Миколаївна, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, в с т а н о в и в: У січні 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, який мотивувала тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 27 листопада 2004 року. Вони є батьками неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають спільно з позивачкою та перебувають на її утриманні, і на час звернення до суду із позовом сімейних відносин сторони не підтримують. Діти потребують значних затрат на їх виховання, а саме: на одяг, медикаменти продукти харчування тощо. Відповідач в добровільному порядку ухиляється від обов`язку утримувати дітей, хоча має таку можливість, оскільки є особою працездатного віку та не має на утриманні інших неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб. Тому позивачка ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) до досягнення повноліття ОСОБА_4 , а потім - у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) до досягнення повноліття ОСОБА_5 . Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 12 березня 2021 позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Ракицька Ірина Миколаївна, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 27.01.2021 року і до досягнення старшою дитиною повноліття. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат. В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 в особі свого адвоката Ракицької І.М. просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводами апеляційної скарги є те, що при відмові у задоволенні позовних вимог, а саме стягненні аліментів з відповідача на користь позивачки після досягнення старшою дитиною повноліття на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів ОСОБА_2 до досягнення повноліття ОСОБА_5 , суд керувався ч. 2 ст. 183 СК України. Однак, при цьому, законодавством не передбачено обмеження права позивачки врегулювати сплату аліментів на молодшу дитину до досягнення нею повноліття, тому суд позбавив позивачку заявляти у подальшому такі позовні вимоги. Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не надано. Протоком автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2021 головуючим у справі визначено суддю Назарову М.В., склад колегії Луганська В.М., Лозко Ю.П. Апеляційне провадження по справі було відкрито 24.05.2021, ухвалою суду від 09.06.2021 справу призначено до апеляційного розгляду на 22.07.2021 об 11- й год. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2021 вилучено суддю ОСОБА_6 у зв`язку із відпусткою, новий суддя у складі суду Кострицький В.В. У судове засідання сторони, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилися, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Предметом апеляційного перегляду справи є рішення суду в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки після досягнення старшою дитиною повноліття на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів ОСОБА_2 до досягнення повноліття ОСОБА_5 . Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 21.02.2018 року, виданим Луганським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області (а.с. 5). Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданим 22 лютого 2018 року Луганським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, актовий запис №05, та сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , виданим 12 січня 2018 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис №472 (а.с. 7-8). Факт проживання дітей разом з позивачкою та знаходження їх на утриманні у матері ніким не оспорюється. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що законом передбачено стягнення аліментів на двох дітей з визначенням єдиної частки від заробітку (доходу) батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття, лише після чого, стягувач має право визначити розмір аліментів на інших дітей. Отже, закон не дозволяє суду визначити розмір стягуваних аліментів на молодшу дитину на майбутнє, а вказує на необхідність подання нового позову про стягнення аліментів на молодшу дитину в іншому (більшому) розмірі, після досягнення повноліття старшою дитиною, менша дитина отримуватиме за законом і за рішенням суду 1/6 частину доходу батька, як аліменти (половина від 1/3), а стягнення 1/4 можливо за відповідним новим позовом про збільшення розміру аліментів з 1/6 до 1/4. Висновки суду першої інстанції є обґрунтованими з огляду на наступне. Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України). Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Згідно з положеннями частини другої статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно з частинами першою-третьою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно положень статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Помилкові доводи апеляційної скарги про незаконність відмови у задоволенні її позову про стягнення з відповідача після досягнення старшою дитиною повноліття аліментів у розмірі ј заробітку відповідача не спростовують правильних висновків суду, які в цій частині ґрунтуються на вірному тлумачення частини третьої статті 183 СК України. За змістом вказаної норми подальше стягнення аліментів за вирахуванням тієї рівної частки, яка припадала на дитину, що досягла повноліття, проводиться за замовчуванням і не потребує вирішення під час розгляду позову про стягнення аліментів. Натомість підставою для зміни цієї рівної частки є саме звернення одного з батьків до суду, що за змістом ч. 3 ст. 183 СК України може мати місце саме після досягнення повноліття найстаршою дитиною. Оскільки вказаний строк не настав, то судом вірно зазначено про безпідставність позову в наведеній частині і зазначено про неможливість визначати розмір стягуваних аліментів на молодшу дитину на майбутнє. Як не заслуговує на увагу і довід скарги про те, що, відмовивши у задоволенні позову в оскаржуваній частині, суд позбавив позивачку можливості в майбутньому звертатися із відповідним позовом до суду про стягнення на утримання меншої дитини аліментів у розмірі чверті доходу відповідача, оскільки такий позов не буде тотожнім теперішньому з огляду на предмет позову - стягнення аліментів на одну дитину. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - залишенню без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого адвоката Ракицької Ірини Миколаївни залишити без задоволення. Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 12 березня 2021 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повного тексту постанови 22 липня 2021 року. Головуючий Судді