Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/7123/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7123/21 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Файдюка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якому просив суд: - визнати протиправними дії Державної служби України з питань безпеки на транспорті та Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки щодо накладення адміністративно-господарських штрафів до автомобільних перевізників за порушення вимог статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт"; - зобов`язати посадових осіб Державної служби України з питань безпеки на транспорті розглядати справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та притягувати автотранспортних перевізників до адміністративно-господарської відповідальності за місцем знаходження Державної служби України з питань безпеки на транспорті в м. Києві по проспекту Перемоги, буд. 14, 01135; - зобов`язати Державну службу України з питань безпеки на транспорті подати у строк до 01.09.2021 до Кабінету Міністрів України проект Закону про внесення змін до Закону України "Про автомобільний транспорт" щодо можливості структурним підрозділам Укртрансбезпеки розглядати справи про порушення автомобільними перевізниками Закону України "Про автомобільний транспорт" та застосування до перевізників адміністративно-господарських штрафів. У подальшому, представником позивача було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд: - забезпечити позов шляхом заборони Південному міжрегіональному управлінню Укртрансбезпеки застосовувати адміністративно-господарські штрафи до автомобільних перевізників за порушення вимог статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" до вирішення справи №640/7123/21. Вказана заява обґрунтована тим, що Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки незаконно, без наявності на те правових підстав, притягує до відповідальності та застосовує адміністративно-господарські штрафи до автомобільних перевізників, оскільки воно не є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, а також є неналежним органом для застосування відповідних адміністративно-господарських штрафів. На думку позивача, розгляд справ та прийняття рішення про застосування до автомобільних перевізників штрафів має здійснюватися безпосередньо за адресою місцезнаходження Державної служби України з безпеки на транспорті. Позивач вважає, що оскільки очевидними є ознаки протиправності постанов Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки щодо накладення адміністративно-господарських штрафів до автомобільних перевізників за порушення вимог статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", то невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому, а також поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2021 року у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою та посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та були викладені в обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову, а також неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його заяву та вжити заходів забезпечення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує обставини аналогічні тим, що викладені у заяві про вжиття заходів забезпечення позову та разом з цим, зауважує, що на його думку судом першої інстанції було неправильно надано оцінку цим обставинам та застосовано норми матеріального права. З огляду на зазначене, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову. Державною службою України з безпеки на транспорті було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого останній зазначає, що доводи апеляційної скарги вважає безпідставними та необґрунтованими, у той час як судом першої інстанції при вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову у даній справі було повно встановлено обставини справи, яким надано правову оцінку з дотриманням норм матеріального права та у відповідності до норм процесуального права у зв`язку з чим з ухвалено законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні заяви позивача. За наведених у відзиві обставин, відповідач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. У судовому засіданні учасники судового процесу підтримали доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу відповідно. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, позивач обґрунтовуючи необхідність заборони Південному міжрегіональному управлінню Укртрансбезпеки застосовувати адміністративно-господарські штрафи до автомобільних перевізників за порушення вимог статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" до вирішення справи по суті посилається на очевидність протиправності відповідних дій суб`єкта владних повноважень, які є предметом спору даної справи. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, а оцінка доводів позивача про протиправність дій відповідачів буде встановлена судом тільки за наслідком розгляду справи по суті. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: - невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або - невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або - очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Разом з цим, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. У свою чергу, відповідно до вимог пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. З наведеного вбачається, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні. Отже, згідно з вимогами чинного законодавства, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача. Самі ж заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Разом з тим, суд не вправі вживати заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2020 року у справі № 826/4679/18. При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання заявника на очевидну протиправність накладення відповідачами адміністративно- господарських штрафів до автомобільних перевізників за порушення вимог статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", в даному конкретному випадку, не може бути прийняте судом як підстава для вжиття заходів забезпечення позову у зв`язку з тим, що висновки стосовно очевидності ознак протиправності зазначених дій контролюючих органів можуть бути зроблені лише на підставі дослідження поданих сторонами доказів у справі в ході розгляду такої справи по суті. Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду від 07.05.2020 у справі № 640/6315/19. Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову призведе до невідворотних наслідків та у разі встановлення судом порушення його прав, для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. За наведених обставин та враховуючи, що позивач не довів необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням приписів частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем. Таким чином, колегією суддів встановлено, що ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2021 року про відмову у вжитті заходів забезпечення позову є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін. Керуючись статтями ст.ст. 150-154, 310, 312, 315-316, 321-322, 325, 328 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді О.О. Беспалов В.В. Файдюк