Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/2684/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2684/21 Суддя першої інстанції: Гаврилюк О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Горяйнова А.М., суддів - Костюк Л.О. та Файдюка В.В., за участю секретаря - Король Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року, яке ухвалене в порядку письмового провадження, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИЛА: У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Ю.А. (далі - приватний виконавець) про відкриття виконавчого провадження від 18 лютого 2021 року № 64562984. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року вказаний адміністративний позов було задоволено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що у виконавчому написі нотаріуса та у заяві про відкриття виконавчого провадження були зазначені адреса місця реєстрації боржника - ОСОБА_1 та адреса місця його фактичного проживання. Відповідач наголошує на тому, що стягувач наділений правом вибору місця виконання рішення, тому відкриття виконавчого провадження саме за місцем фактичного проживання боржника повністю узгоджується з вимогами Закону України «Про виконавче провадження». Також скаржник послався на практику вирішення аналогічних спорів Верховним Судом у справах № 460/3537/20, № 200/4257/20-а, 511/1342/17. Відповідач звернувся до суду із клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 380/9335/20. Ухвалою суду від 22 липня 2021 року, що занесена до протоколу судового засідання та окремим документом не викладалася, вказане клопотання було повернуто заявнику без розгляду у зв`язку з його очевидною безпідставністю з огляду на те, що постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року розгляд справи № 380/9335/20 було завершено. Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, проте явку своїх представників у судове засідання не забезпечили. За таких обставин колегія суддів, керуючись ч. 3 ст. 268 КАС України, вирішила розглядати справу за відсутності представників позивача та відповідача. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу приватного виконавця залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року - без змін, виходячи з такого. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 287 КАС України, та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України. Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 500932242 від 14 березня 2014 року. Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинив виконавчий напис від 03 лютого 2021 року № 20978 щодо стягнення з ОСОБА_1 , як боржника за кредитним договором № 500932242 від 14 березня 2014 року на користь ТОВ «Вердикт Капітал» як особи, що внаслідок укладення договорів про відступлення прав вимоги, набула статусу стягувача, заборгованості на загальну суму 137578 грн 21 коп. Стягувач - ТОВ «Вердикт Капітал» 17 лютого 2021 року пред`явив зазначений виконавчий напис до виконання приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Мельнику Ю.А. Постановою приватного виконавця від 18 лютого 2021 року було відкрито виконавче провадження № 64562984 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 03 лютого 2021 року № 20978. Не погоджуючись із вказаною постановою приватного виконавця, ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання її протиправною та скасування. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 , а доказів, які б підтверджували, що позивач (боржник у виконавчому провадженні) працює чи має майно у місті Києві відповідач не надав. Під час відкриття виконавчого провадження відповідач володів достовірною інформацією про зареєстроване місце проживання боржника, а тому були відсутні законні підстави для прийняття приватним виконавцем, виконавчим округом якого є місто Київ, виконавчого напису нотаріуса від 03 лютого 2021 року № 20978 і відкриття виконавчого провадження. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Спірні правовідносини регулюються законами України «Про виконавче провадження» та «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», а також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 та ч. 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий напис нотаріуса належить до переліку виконавчих документів, примусове виконання яких може здійснювати приватний виконавець. Згідно з ч. 2 ст. 24 вказаного Закону приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Положеннями ч. 2 ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 23 зазначеного Закону відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність зазначаються у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Згідно з інформаційною довідкою з Єдиного реєстру приватних виконавців України виконавчий округ приватного виконавця Мельника Ю.А. поширюється на м. Київ. Отже, виконавчий напис нотаріуса від 03 лютого 2021 року № 20978 міг бути пред`явлений до виконання приватному виконавцю Мельнику Ю.А. у разі, якщо боржник - ОСОБА_1 проживає (перебуває) або його майно знаходиться на території м. Києва. У виконавчому написі нотаріуса від 03 лютого 2021 року № 20978 зазначено, що місцем реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 , а місцем проживання - АДРЕСА_3 . Стягувач, звертаючись до приватного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження, зазначив такі ж відомості про місце реєстрації та місцем фактичного проживання ОСОБА_1 . У свою чергу позивач зазначає, що не проживає та ніколи не проживав за адресою: АДРЕСА_3 . Вирішуючи спір, колегія суддів враховує, що згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. Надання доказів, якими підтверджуються такі відомості, положеннями ч. 3 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено. Відомості про фактичне місце проживання ОСОБА_1 були зазначені також у виконавчому написі нотаріуса від 03 лютого 2021 року № 20978. Загальні вимоги до виконавчого напису нотаріуса як виконавчого документа визначені у ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи. Відповідно до п. 4 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) виконавчий напис, серед іншого, має містити найменування та місце проживання (місцезнаходження) боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб). Разом з тим, за змістом глави 16 розділу II Порядку, виконавчий напис вчиняється за заявою стягувача та за відсутності боржника. Отже, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» пов`язує можливість прийняття виконавчого документа до виконання приватним виконавцем за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або за місцезнаходженням її майна. Положення п. 3 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону та п. 4 глави 16 розділу II Порядку також передбачають зазначення у виконавчому написі саме місця проживання або перебування боржника - фізичної особи. Натомість посилання на те, що місце виконання виконавчого напису нотаріуса обумовлюється саме місцем реєстрації боржника - фізичної особи, у вказаних нормативно-правових актах відсутні. Питання щодо визнання місця виконання виконавчого документа за вказаного правового регулювання та за наявності одночасно відомостей про зареєстроване і фактичне місце проживання боржника було предметом розгляду судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 380/9335/20. Під час розгляду вказаної справи було сформульовано правову позицію, відповідно до якої визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон України «Про виконавче провадження» пов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця. Наявність зареєстрованого місця проживання боржника не є підтвердженням того, що особа на день відкриття виконавчого провадження проживає саме за зареєстрованою адресою, однак у випадку, якщо особа не повідомила іншого, саме цю адресу, з урахуванням приписів ч. 10 ст. 6 вказаного Закону, необхідно враховувати під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження відповідно до вимог ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, таке трактування ч. 2 ст. 24 цього Закону відповідатиме також принципу юридичної визначеності, який є елементом верховенства права. У постанові Верховного Суду від 15 липня 2021 року наголошено на тому, що саме лише зазначення місця проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. Відсутність прямого обов`язку приватного виконавця перевіряти адресу проживання боржника не спростовує необхідності дотримання ним принципів верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, які визначені ч. 1 ст. 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України, на відповідність яким суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень. Відсутність прямої вказівки в Законі України «Про виконавче провадження» на обов`язок виконавця перевіряти місце проживання боржника не повинна слугувати інструментом ймовірних порушень прав боржника з боку виконавця - суб`єкта владних повноважень. Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Додатково колегія суддів зазначає, що завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 2, ч. 1 ст. 6 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Визначальним для вирішення цього спору є те, що боржнику - фізичній особі положеннями ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» гарантовано здійснення виконавчого провадження саме за його місцем проживання або перебування. Звертаючись до суду із адміністративним позовом, ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що він зареєстрований і постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 . На підтвердження своїх доводів позивач надав копію паспорта серії НОМЕР_1 , що виданий Соснівським РВ у м. Черкаси УДМС України в Черкаській області. Під час розгляду і вирішення цієї справи колегія суддів виходить з того, що рішення приватного виконавця про прийняття виконавчого документа до виконання, яке ґрунтується на зазначеній у ньому інформації, буде правомірним і відповідатиме вимогам ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» лише у тому випадку, якщо внесені до виконавчого документа відомості про місце проживання боржника є достовірними. Разом з тим, позивач заперечує факт свого проживання або перебування за адресою: АДРЕСА_3 . У свою чергу суд першої інстанції правильно встановив, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б підтверджували проживання або перебування ОСОБА_1 за вказаною адресою. За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною і скасування постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 18 лютого 2021 року № 64562984. Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні та не можуть бути підставою для його скасування. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу приватного виконавця залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року - без змін. Згідно з ч. 4 ст. 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції у справах, визначених статтями 280, 281, 287 та 288 цього Кодексу, можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції. Керуючись ст.ст. 229, 242, 268, 272, 287, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А.М. Горяйнов Судді Л.О. Костюк В.В. Файдюк