Постанова 4855 № 640/4641/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4641/20 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2021 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В. В., суддів Василенка Я. М., Ганечко О. М., за участю секретаря Кірієнко Н. Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА ФОРС" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА ФОРС" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2021 року, - В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТА ФОРС" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області № 0132685104 від 26 листопада 2019 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТА ФОРС" подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що висновки відповідача про порушення податкового законодавства ТОВ "НАФТА ФОРС" є помилковими, позаяк регламентоване митним законодавством поняття митної декларації охоплює, зокрема, й тимчасову митну декларацію, а у свою чергу наведені норми податкового законодавства не містять імперативних приписів саме щодо неможливості включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених на підставі тимчасової митної декларації. Таким чином, апелянт стверджує, що при ввезенні товарів на митну територію України платник податків може формувати податковий кредит саме на підставі тимчасової митної декларації за умови сплати суми податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 Податкового кодексу України. Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник відповідача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, вказавши на його обґрунтованість та відповідність положенням чинного законодавства. Заслухавши суддю-доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним державним ревізором-інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб Бориспільського управління Головного управління ДПС у Київській області Любченко Ксенією Олександрівною проведено перевірку даних, задекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість за період серпень 2019 року платника товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТА ФОРС" (код ЄДРПОУ 42375702). Відповідно до Акту № 1180/10-36-51/42375702 від 07 листопада 2019 року камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за звітний (податковий) період - серпень - 2019 року встановлено декларування сум податкового кредиту в декларації з ПДВ за серпень 2019 року за рахунок тимчасових митних декларацій, на суму ПДВ у розмірі - 43 522 907,00 грн, в результаті чого занижене позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету в розмірі 43 522 907,00 грн. У зв`язку з викладеним вище, уповноважена особа податкового органу дійшла висновку про порушення платником ТОВ "НАФТА ФОРС" вимог пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. Не погоджуючись з висновками уповноваженої особи податкового органу, зазначеними в Акті, представниками товариства були подані заперечення на Акт перевірки. Згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та пунктом 58.1 статті 58, пункту 75.1.1. статті 75 у порядку статті 76, статті 102 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 54 433 633,75 грн (у тому числі 10 880 726,75 грн - штрафні санкції). Надалі, не погоджуючись з висновками уповноважених осіб податкового органу та рішенням прийнятим на підставі висновків викладених у Акті перевірки, ТОВ "НАФТА ФОРС" було оскаржено в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення від 26 листопада 2019 року № 0132685104 до Державної податкової служби України. Рішенням ДПС України "Про результати розгляду скарги ТОВ "НАФТА ФОРС"" від 07 лютого 2020 року № 4809/6/99-00-08-05-02-06 контролюючим органом скарга залишена без задоволення. Не погоджуючись з рішенням податкового органу, позивачем було подано даний адміністративний позов до суду. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив зокрема з того, що після подання тимчасової митної декларації можливі зміни щодо зазначених у ній відомостей, зокрема й вартості ввезеного на митну територію товару, що є базою оподаткування ПДВ, остаточні ж відомості про такі товари будуть міститись у митній декларації заповненій у звичайному порядку. Тому, у разі випуску товарів у вільний обіг у спрощеному порядку з поданням платником тимчасової митної декларації, суми ПДВ відносяться до податкового кредиту на підставі поданої платником та прийнятої митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку з установленим обсягом даних, яка підтверджує завершення декларування ввезеного на митну територію товару (за умови дотримання інших вимог щодо формування податкового кредиту.) Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною. Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником товарів/послуг; З матеріалів справи судом було встановлено, що під час камеральної перевірки було встановлено включення скаржником у розд. 2 Податковий кредит "ввезені на митну територію України товари, необоротні активи за основною ставкою", р. 11.1 у декларації з ПДВ за серпень 2019 рік суму ПДВ сплачену за тимчасовими митними деклараціями на суму 43 522 907,00 грн (згідно додатку № 1 до акту перевірки). Відповідно до пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг: дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексу України, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в ЄРПН. У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (пункт 201.12 статті 201 Податкового кодексу України). Частиною 1 статті 248 Митного кодексу України визначено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Згідно з частиною 5 статті 255 Митного кодексу України, митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у т.ч. за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та ТТН у разі їх подання на паперовому носії. Відповідно до пункту 16 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450, митна декларація на паперовому носії вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення. Згідно частини 1 статті 260 Митного кодексу України встановлено, що у випадках якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов`язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації. Водночас, частиною 1 статті 261 Митного кодексу України встановлено, що у разі подання відповідно до статей 259 і 260 цього Кодексу попередньої, тимчасової або періодичної митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до цього Кодексу, подати органу доходів і зборів додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за попередньою, тимчасовою або періодичною митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку. Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно вказав, що тимчасова або неповна декларація не може вважатись завершальним документом, її подання не є фактом завершення декларування, а передбачає лише спрощений випуск товарів у вільний обіг, а таке спрощення покладає на декларанта обов`язок протягом 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку, тим самим забезпечується завершеність процедури декларування. А вже, прийняття митним органом такої декларації і є завершальним фактом правовідносин митного оформлення, з чим погоджується колегія суддів. Отже, після подання тимчасової митної декларації можливі зміни щодо зазначених у ній відомостей, зокрема й вартості ввезеного на митну територію товару, що є базою оподаткування ПДВ, а остаточні ж відомості про такі товари будуть міститись у митній декларації заповненій у звичайному порядку. Верховний Суд у постанові від 11 червня 2019 року у справі № 826/5939/16 зазначив, що оскільки тимчасова або неповна декларація не є завершальним документом, її подання не є фактом завершення декларування, а передбачає лише спрощений порядок випуску товарів у вільний обіг. Таке спрощення покладає на декларанта обов`язок протягом 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку, тим самим забезпечується завершеність процедури декларування. Прийняття митним органом такої декларації і є завершальним юридичним фактом правовідносин митного оформлення. Таким чином після подання тимчасової митної декларації можливі зміни щодо зазначених у ній відомостей, зокрема, й вартості ввезеного на митну територію товару, що є базою оподаткування податку на додану вартість, остаточні ж відомості про такі товари будуть міститись у митній декларації, заповненій у звичайному порядку. Тому у разі випуску товарів у вільний обіг у спрощеному порядку з поданням платником тимчасової митної декларації суми податку на додану вартість відносяться до податкового кредиту на підставі поданої платником та прийнятої митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку з установленим обсягом даних, яка підтверджує завершення декларування ввезеного на митну територію товару (за умови дотримання інших вимог щодо формування податкового кредиту)". Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 2а-1908/12/1370, від 22 травня 2020 року у справ № 817/743/16. Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідачем в доводах апеляційної скарги належно не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання ч. 5 ст. 242 КАС України. Твердження апелянта про відмінність обставин даної справи та справи № 817/743/16 відхиляються колегією суддів, позаяк предмет спірних правовідносин є подібним, а висновки Верховного Суду у справі № 817/743/16 підлягають застосуванню при розгляді даного спору. В контексті викладеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при здійсненні операцій із ввезення товарів на митну територію України формування податкового кредиту з ПДВ на підставі тимчасових митних декларацій не відбувається, а здійснюється за умови належним чином оформленої митної декларації у звичайному порядку відповідно до вимог чинного законодавства. Апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у позовній заяві та поясненнях, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивачки не містить. Надаючи оцінку кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА ФОРС" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА ФОРС" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2021 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. М. Ганечко Повний текст постанови виготовлено 23.07.2021.