Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 808/2505/16

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 20 травня 2021 року м. Дніпросправа № 808/2505/16 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач), суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В., за участю секретаря судового засідання Трошиної А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України, Господарського суду Запорізької області у справі №808/2505/16 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.07.2020 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами судового рішення у справі №808/2505/16 за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Запорізької області, треті особи - Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Господарського суду Запорізької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України, в якому позивач (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 22.11.2016) просив суд: визнати протиправним рішення Господарського суду Запорізької області, оформлене листом від 15.08.2016 №09-13-01/881/2016, щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу вихідної допомоги судді у зв`язку з виходом у відставку в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді Господарського суду Запорізької області; зобов`язати відповідача провести фінансовий розрахунок з позивачем та нарахувати і виплатити позивачу вихідну допомогу судді у зв`язку з виходом у відставку в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді Господарського суду Запорізької області в сумі 206700,00 грн. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2017 у справі № 808/2505/16 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2017 у справі № 808/2505/16 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2017 у справі № 808/2505/16 залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.09.2017 № К/800/27683/17 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2017. Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2018 у справі № 808/2505/16 (К/9901/14116/18) відмовлено у допуску до провадження Верховного Суду справи за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 25.09.2017. 14.05.2020 до суду надійшла заява ОСОБА_1 (вх. №22310) про перегляд судового рішення за виключними обставинами. Заява обґрунтована тим, що рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 15.04.2020 №2-р (ІІ)/2020 у справі №3-311/2018(4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VІІ. За таких обставин заявник просить суд: 1) cкасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2017 у справі № 808/2505/16 та ухвалити рішення про задоволення позову; 2) визнати протиправним рішення Господарського суду Запорізької області, оформлене листом від 15.08.2016 №09-13-01/881/2016, щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу вихідної допомоги судді у зв`язку з виходом у відставку в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді Господарського суду Запорізької області; 3) зобов`язати відповідача провести фінансовий розрахунок з позивачем та нарахувати і виплатити позивачу вихідну допомогу судді у зв`язку з виходом у відставку в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді Господарського суду Запорізької області в сумі 206 700,00 грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.07.2020 р. задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за виключними обставинами - задоволено. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2017 у справі № 808/2505/16 скасовано. Прийнято нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Господарський суд Запорізької області (69001, м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, 4; код ЄДРПОУ 03500105) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) вихідну допомогу судді у зв`язку з виходом у відставку в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді Господарського суду Запорізької області. В іншій частині позову відмовлено. В апеляційній скарзі Державна судова адміністрація України та Господарський суд Запорізької області просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Апелянт вказує, що рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 р. у справі №3-311/2018(4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VІІ, тобто положення закону втратили чинність з 15.04.2020 р. При цьому право на отримання вихідної допомоги суддя набуває саме на час реалізації ним права на відставку. Оскільки на час реалізації права позивача на відставку були чинними положення Закону № 1166-VІІ, відмова у нарахуванні та виплаті позивачу вихідної допомоги ґрунтувалась саме на вимогах діючого на той час законодавства. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ч. 1 ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VІ до виключення ст. 136 на підставі пп. 1 п. 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII мала таку редакцію: «

1. Судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

2. У разі якщо суддя, відставка якого була припинена у зв`язку з повторним обранням на посаду, знову подасть заяву про відставку, виплата вихідної допомоги не здійснюється». Конституційний Суд України у рішенні від 15.04.2020 по справі №3-311/2018(4182/18, 4632/19, 5755/19) вирішив: « 1.Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України „Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII. 2.Положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. …». Суд апеляційної інстанції визнає висновок суду першої інстанції про задоволення заяви про перегляд рішення у зв`язку з виключними обставинами необґрунтованим, виходячи з наступного. Судом встановлено, що що відповідно до встановлених обставин справи ОСОБА_1 з 16.11.2004 по 17.02.2016 працював суддею Господарського суду Запорізької області. 07.09.2015 року до Вищої ради юстиції надійшла заява позивача від 01.09.2015 про звільнення з посади судді Господарського суду Запорізької області у відставку, за результатами розгляду якої внесено подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Запорізької області у зв`язку з поданням заяви про відставку. Постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 04.02.2016 №997-VIII, у зв`язку з поданням заяви про відставку, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Господарського суду Запорізької області. Наказом голови Господарського суду Запорізької області від 17.02.2016 №4к ОСОБА_1 відраховано зі складу суду у зв`язку з виходом у відставку. Відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17.02.2016 №09-13/179 заробітна плата ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, склала 20670,00 грн., з яких оклад 13780,00 грн., надбавка за вислугу років 50% 6890,00 грн. 03.08.2016 позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з заявою, в якій просив нарахувати та виплатити вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. У відповіді на заяву від 15.08.2016 відповідач зазначив, що підстав для такої виплати немає, оскільки з 01.04.2014 набрав чинності Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким виключено статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що передбачала виплату вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку. Також, 16.08.2016 позивач звернувся до Державної судової адміністрації України з заявою, в якій просив виділити відповідачу кошти для проведення йому виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, та зобов`язати відповідача провести з ним фінансовий розрахунок. Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій зазначили, що на момент винесення постанови Верховної Ради України №788-VІІІ про звільнення позивача із посади судді норми статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які гарантували виплату суддям вихідної допомоги у разі виходу у відставку, були виключені, тому відсутні підстави для виплати позивачу такої допомоги. Спірним під час апеляційного перегляду справи є як питання наявності підстав для перегляду у зв`язку з виключними обставинами судового рішення, так й власне право позивача на отримання вихідної допомоги. Підстави перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами встановлені статтею 361 КАС України, відповідно до частини першої якої судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. За приписами пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Відповідно до частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Згідно з частиною першою статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції до 01 квітня 2014 року, судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою. У зв`язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VІІ стаття 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» була виключена з 01 квітня 2014 року. Таким чином, на момент виходу ОСОБА_1 у відставку законодавством не передбачено право на отримання вихідної допомоги при виході судді у відставку. Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 15.04.2020 р. № 2-р(ІІ)/2020 (справа № 3-311/2018(4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII. Конституційним Судом України вказано, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Суд доходить до висновку, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII, застосованого судами при вирішенні цієї справи, могла бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами, якщо б судове рішення, яке просить переглянути позивач, підлягало б виконанню та не було б виконане на час ухвалення Конституційним Судом України Рішення щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 15.04.2020 р. № 2-р(ІІ)/2020 (справа № 3-311/2018(4182/18, 4632/19, 5755/19). В спірному випадку постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2017 р., яку просить переглянути ОСОБА_1 у зв`язку з виключними обставинами, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 , відповідно, це судове рішення не підлягало виконанню. Відтак, зважаючи на приписи пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС, за якими підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, враховуючи, що судове рішення, яке просить переглянути заявник не підлягало виконанню, суд доходить до висновку про відсутність підстав, визначених пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, для перегляду у зв`язку з виключними обставинами постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2017 року. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 19.02.2021 р. в справі № 808/1628/18. Частиною другою статті 152 Конституції України встановлено, що Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічні приписи містяться у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України». Конституційним Судом України в рішенні від 15.04.2020 р. № 2-р(ІІ)/2020 вказано про втрату чинності положеннями закону - з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто саме з 15 квітня 2020 р. Відтак, саме з 15 квітня 2020 р. втратили чинність положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII, якими норми статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які гарантували виплату суддям вихідної допомоги у разі виходу у відставку, були виключені. На час ухвалення Запорізьким окружним адміністративним судом постанови, яку просить переглянути у зв`язку з виключними обставинами ОСОБА_1 положення Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» були чинними та підлягали застосуванню. Наявність Рішення Конституційного Суду України № 2-р(ІІ)2020 від 15 квітня 2020 року по справі № 3-311/2018(4182/18, 4632/19, 5755/19) не змінює правового регулювання спірних правовідносин в період судового розгляду справи та не впливає на спірні правовідносини, оскільки Рішення Конституційного Суду України не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. Таким чином, суд визнає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення заяви про перегляд рішення у зв`язку з виключними обставинами. Доводи позивача щодо наявності підстав для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами спростовані приведеними вище висновками суду. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України та Господарського суду Запорізької області -задовольнити. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.07.2020 року по справі №808/2505/16 - скасувати. Ухвалити нове рішення. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за виключними обставинами постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2017 року в справі № 808/2505/16. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 20.05.2021 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий - суддя С.В. Сафронова суддя В.В. Мельник суддя Д.В. Чепурнов